33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А
"10" грудня 2013 р. Справа № 918/1730/13
Суддя Горплюк А.М. розглянувши матеріали справи
за позовом Заступника прокурора м. Рівне в інтересах держави в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Управління охорони здоров'я Рівненської облдержадміністрації
до відповідача фізичної особи-підприємця Гелешко Наталії Володимирівни
про стягнення в сумі 5 073 грн. 56 коп.
В засіданні приймали участь:
Від позивача: Кириченко О.В. (довіреність № 5 від 14.03.2012р.)
Від відповідача: не з'явився.
Від прокурати: Герасимчук Ю.М. (посвідчення № 010595 від 20.10.2012р.).
Від третьої особи: не з'явився.
Суть спору: Заступник прокурора м. Рівне в інтересах держави в особі позивача - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області звернувся в господарський суд Рівненської області з позовом до відповідача - фізичної особи-підприємця Гелешко Наталії Володимирівни про стягнення до державного бюджету 4 740 грн. 92 коп. заборгованості по орендній платі та 332 грн. 64 коп. пені.
Ухвалою суду від 11.11.2013р. позовну заяву прийнято до розгляду, справу призначено на 26.11.2013р.. Крім того, даною ухвалою до участі у справі залучену третю особу, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача - Управління охорони здоров'я Рівненської облдержадміністрації.
18.11.2013р. третя особа, через відділ канцелярії та документального забезпечення суду, подала пояснення, в яких позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
В судовому засіданні 10.12.2013р. прокурор та представник позивача підтримали позовні вимоги з підстав вказаних у позовній заяві.
Відповідач в судові засіданні 26.11.2013р. та 10.12.2013р. не з'явився, відзиву на позов не подав. Проте, до господарського суду Рівненської області повернулися поштові відправлення, якими відповідачу за адресою: м. Рівне, вул. Київська, буд. 44, кв. 135 було направлено ухвали від 11.11.2013р. та 26.11.2013р., з довідкою відділення підприємства зв'язку: "За закінченням терміну зберігання".
Разом з тим, з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається, що місце проживання позивача: 33027, Рівненська область, м. Рівне, вул. Сидорова, буд. 44, кв. 135.
Відповідно до частини 1 статті 64 ГПК України суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
Представник третьої особи в судове засідання 10.12.2013р. не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про місце, дату та час розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив.
Суд вбачає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду позовної заяви без участі відповідача та представника третьої особи відповідно до статті 75 ГПК України.
В результаті розгляду матеріалів справи, господарський суд
01.11.2007р. між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській області (далі - орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Гелешко Наталією Володимирівною (далі - орендар) було укладено договір оренди державного майна № 612-2007 (далі - Договір, а.с. 10-14), за умовами якого (п. 1.1. та 1.2. Договору) орендарю було передано в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене нерухоме майно: нежитлові вбудовані приміщення (далі - Майно) площею 42 кв.м, розміщені на першому поверсі адмінбудівлі за адресою: м. Рівне, вул. 16 Липня, 38. Об'єкт перебуває на балансі Управління охорони здоров'я Рівненської ОДА. Майно передано в оренду з метою розміщення ксерокопіювальної техніки для надання населенню послуг з ксерокопіювання документів.
Договір підписаний уповноваженим представником регіонального відділення Фонду державного майна по Рівненській області та фізичною особою-підприємцем Гелешко Н.В.
Згідно пункту 3.1. Договору, орендна плата визначається на підставі "Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду державного майна", затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 року № 786 та за результатами конкурсу на право оренди державного майна, і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - вересень 2007 року - 883 грн. 94 коп..
Відповідно до пункту 3.5. Договору визначено, що орендна плата перераховується до Державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні: 50% до Державного бюджету на рахунок відділення Держказначейства у м. Рівне на р/р 31118093700002, код одержувача 22586331, банк одержувача - УДК в Рівненській області, МФО 833017: код платежу 220803000; 50% балансоутримувачу, щомісяця не пізніше 12 числа місяця відповідно до пропозицій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.
Пунктом 10.1 Договору передбачено, що цей Договір укладено строком на 11 місяців, що діє з 01 листопада 2007 року до 01 жовтня 2008 року включно.
Відповідно до пункту 10.4 Договору, у разі відсутності заяви однієї із Сторін про припинення цього Договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця Договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором. Зазначені дії оформляються додатковим договором, який є невід'ємною частиною договору при обов'язковій наявності дозволу органу, уповноваженого управляти об'єктом оренди.
Додатковою угодою від 08.10.2008р. до договору оренди державного майна № 612-2007 від 01.11.2007р. укладеною сторонами по справі, продовжено дію вказаного договору на два роки одинадцять місяців до 08.09.2011р. (а.с. 17).
Рішенням господарського суду Рівненської області від 05.10.2012р. у справі № 5019/1364/12 встановлено, що з листа управління охорони здоров'я Рівненської обласної державної адміністрації № вих-18-04-02659 від 03.10.2011р. останнє як балансоутримувач не надало згоди на продовження договору оренди майна від 01.11.2007р. № 612-2007.
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській області своїм листом № 18-04-02659 від 04.10.2011р. повідомило ФОП Гелешко Н.В., що термін дії договору оренди державного майна № 612-2007 від 01.11.2007р. продовжено не буде, тому цим же листом було зобов'язано відповідачку повернути орендоване майно балансоутримувачу.
За таких обставин, судом встановлено, що договір оренди державного майна від 01.11.2007р. № 612-2007 укладений між сторонами по справі є припиненим, у зв'язку з закінчення строку на який його було укладено.
Відповідно до пунктів 10.8 та 10.9 Договору, у разі припинення або розірвання цього Договору Майно протягом п'яти робочих днів повертається Орендарем балансоутримувачу. Майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання Сторонами акта прийому-передавання. Обов'язок щодо складання акта прийому-передавання про повернення Майна покладається на Орендаря.
Судом встановлено, що ФОП Гелешко Н.В. повернула орендоване майно Управлінню охорони здоров'я Рівненської обласної державної адміністрації 18.01.2013р. на підставі акта державного виконавця (а.с. 28).
Згідно пункту 3.9. Договору, у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передачі включно. Закінчення строку дії договору не звільняє орендодавця від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою що така виникла у повному обсязі, враховуючи санкції до Державного бюджету та балансоутримувачу.
Відповідно до стану надходження орендної плати по Договору за ФОП Галешко Н.В. рахується заборгованість за період з 12.07.2012р. по 18.01.2013р. в розмірі 4 740 грн. 92 коп. (а.с. 18).
Пунктом 3.6. Договору визначено, що орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.5 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення , уключаючи день оплати.
На підставі пункту 3.6. Договору прокурор нарахував відповідачу пеню за період з 11.04.2013р. по 11.10.2013р. в розмірі 332 грн. 64 коп. (розрахунок а.с. 18-19).
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, встановивши обставини справи і давши їм оцінку, господарський суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У відповідності до статті 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Згідно статті 1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (надалі - Закон), орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Державну політику у сфері оренди здійснюють: Кабінет Міністрів України, а також Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо державного майна; органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим; органи місцевого самоврядування - щодо майна, яке перебуває в комунальній власності.
Частинами 1 - 3 статті 19 Закону визначено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.
Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об'єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об'єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об'єктів, що перебувають у державній власності.
Орендна плата, встановлена за відповідною методикою, застосовується як стартова під час визначення орендаря на конкурсних засадах.
Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.
Відповідно до частин 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із статтею 526 ЦК України та статтею 193 ГК України - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Пунктом 5.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна", визначено, що з урахуванням положень статей 653, 795 ЦК України та умов договору, якщо останніми передбачено, що після закінчення або дострокового розірвання договору оренди нарахування орендної плати за фактичне користування майном припиняється з моменту підписання акта приймання-передачі приміщень орендодавцеві, нарахування орендної плати за відповідний період є правомірним.
Судом встановлено, що відповідачем повернуто орендоване майно 18.01.2013р. та не подано доказів сплати заборгованості перед бюджетом по орендній платі.
З вищевикладеного вбачається, що вимога прокурора про стягнення з відповідача до Державного бюджету України заборгованості по орендні платі за період користування майном з 12.07.2012р. по 18.01.2013р. в сумі 4 740 грн. 92 коп. стверджуються матеріалами справи, є законною та обґрунтованою, а відтак підлягає задоволенню.
Статтею 29 Закону визначено, що за невиконання зобов'язань за договором оренди, в тому числі за зміну або розірвання договору в односторонньому порядку, сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.
Частина 1 статті 546 ЦК України передбачає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
У відповідності до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Частиною 6 статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано
Суд погоджується з вірністю зробленого прокурором розрахунку пені, а відтак вимога про стягнення з відповідача до Державного бюджету України 332 грн. 64 коп. пені стверджуються матеріалами справи, є законною та обґрунтованою, а відтак підлягає задоволенню.
Статтями 33 та 34 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
У відповідності до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
В сукупності вищевикладеного вбачається, що позовні вимоги прокурора є законними та обґрунтованими, стверджуються матеріалами справи, а відтак підлягають до задоволення в повному обсязі.
Відповідно до частин 1 та 3 статті 49 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
Пунктом 4.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" визначено, що приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.
Судом встановлено, що відповідач не звільнений від сплатити судового збору в порядку визначеному статтею 5 Закону України "Закону України".
Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.
Частиною 1 статті 13 Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" визначено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 1 147 гривні.
Таким чином, на відповідача на підставі статті 49 ГПК України покладаються витрати по сплаті судового збору за майнову вимогу в розмірі 1 720 грн. 50 коп., що становить 1,5 розміру мінімальної заробітної плати.
Керуючись ст.ст. 49, 81-1, 82-85 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Гелешко Наталії Володимирівни (33027, м. Рівне, вул. Сидорова, буд. 44, кв. 135 ідент. код 2891415802) до Державного бюджету на рахунок відділення Держказначейства у м. Рівне на р/р 31118093700002, код одержувача 22586331, банк одержувача - УДК в Рівненській області, МФО 833017: код платежу 22080300 заборгованість по орендній платі в сумі 4 740 грн. 92 коп. та пеню в сумі 332 грн. 64 коп..
3. Стягнути з фізичної особи-підприємця Гелешко Наталії Володимирівни (33027, м. Рівне, вул. Сидорова, буд. 44, кв. 135 ідент. код 2891415802) в доход Державного бюджету України 1 720 грн. 50 коп. судового збору.
4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення підписане суддею "17" грудня 2013р..
Суддя Горплюк А.М.