17 вересня 2013 р. Справа № 804/9058/13-а
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді -Рищенко А. Ю.,
при секретарі судового засідання - Шайді О.В.,
за участю:
представника позивача - представника відповідача - Штефана В.А., Мосіної М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Комунального підприємства «Житлове господарство Самарського району» Дніпропетровської міської ради до Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області про визнання нечинною вимоги в п. 2 від 03.06.2013 року № 04-06-05-15/6915, -
05.07.2013 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулось Комунальне підприємство «Житлове господарство Самарського району» Дніпропетровської міської ради з позовом до Державної фінансової інспекції Дніпропетровської області про визнання нечинною вимоги в п. 2 від 03.06.2013 року № 04-06-05-15/6915.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що за результатами проведеної планової ревізії фінансово-господарської діяльності Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Самарського району м. Дніпропетровська за період з 01.09.2010 року по завершений звітний період 2013 року відповідачем були зроблені протиправні висновки щодо встановленого проведення зайвих витрат коштів підприємства, внаслідок завищення обсягу та вартості виконаних ремонтно-будівельних робіт на загальну суму - 70 625, 40 грн., чим на думку перевіряючих було порушено п.4.2.1.4 ДНБ Д.1.1-1-2000 Правил визначення вартості будівництва, затверджених наказом Держбуду України від 27.08.2000 року № 174, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV. У зв'язку із чим позивачу була висунута вимога, в оскаржуваному п. 2 якої визначено, що фінансова інспекція зобов'язує Комунальне підприємство «Житлове господарство Самарського району» Дніпропетровської міської ради відшкодувати в повному обсязі зайві витрати коштів підприємства в загальній сумі - 70 652, 40 грн. Однак, на думку позивача, ця вимога є незаконною, адже виявленого порушення п. 4.2.1.4 ДНБ Д.1.1-4-2000 (Розділ 4 ДНБ Д.1.1-1-2000) в частині застосування знижувального коефіцієнту 0,6 до показників рекомендованих Держбудом при здійсненні будівництва господарським способом допущено не було.
Просить суд: визнати нечинною вимогу Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області, викладену в п. 2 від 03.06.2013 року № 04-06-05-15/6915.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю та пояснив обставини справи таким чином, як вони викладені вище.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав у повному обсязі, та з посиланнями на норми нормативно-правових актів, Правил утримання житлових будинків та прибудинкових територій пояснив суду, що організація поточного ремонту жилих будинків повинна проводитися відповідно до нормативно-правових та нормативно-технічних документів з організації і технології поточного ремонту жилих будинків. При цьому поточний ремонт виконується виконавцем послуг власними силами або із залученням підрядних організацій, тоді як підприємством позивача укладено 69 договорів із фізичними особами. У свою чергу основні правила визначення вартості нового будівництва, розширення, реконструкції та технічного переоснащення підприємств, будівель і споруд, ремонту житла, об'єктів соціальної сфери і комунального призначення та благоустрою, встановлюють і Правилі визначення вартості будівництва ДБН Д.1.1-1-2000, затверджені наказом Держбуду України. Отже, у зв'язку із порушенням позивачем відповідних правил перевіряючими були зроблені належні та правомірні висновки щодо встановлених порушень вимог чинного законодавства, що і стало основою для висунення вимог від 03.06.2013 року № 04-06-05-15/6915, зокрема, в оскаржуваному п. 2 таких. А це підкреслює безпідставність позовних вимог, у задоволенні яких за твердженнями відповідача необхідно відмовити повністю.
Суд, заслухавши пояснення сторін, вивчивши наявні у справі докази та оцінивши їх у сукупності, вважає необхідним задовольнити даний адміністративний позов повністю з наступних підстав.
З даних Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається, що 31.12.1993 року виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради було здійснено первинну реєстрацію Комунального підприємства «Житлове господарство Самарського району» Дніпропетровської міської ради (ідентифікаційний код юридичної особи - 05451368). Згідно акту ревізії Комунальне підприємство «Житлове господарство Самарського району» Дніпропетровської міської ради є правонаступником всіх прав та обов'язків Комунального виробничого житлово-експлуатаційного підприємства Самарського району м. Дніпропетровська. Основним видом економічної діяльності якого є 81.10 - комплексне обслуговування об'єктів; за КВЕД: 70.20.0 - здавання в оренду власного нерухомого майна.
У період з 04.03.2013 року по 30.04.2013 року відповідачем було проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Самарського району м. Дніпропетровська за період з 01.09.2010 року по завершений звітний період 2013 року. Так, вказану ревізію було проведено на виконання п. 1.2.4.2 плану роботи Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області на 1 квартал 2013 року та на підставі направлення від 04.03.2013 року № 445-13. Про початок планового контрольного заходу об'єкт контролю повідомлено листом від 29.12.2012 року № 04-06-05-15/15668.
Частиною 1 ст. 4 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю» (у відповідній чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції) інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.
Хід та результати проведеної ревізії було зафіксовано Державною фінансовою інспекцією в Дніпропетровській області в акті ревізії від 15.05.2013 року за № 06-19/64.
За результатами ревізії відповідачем були зроблені наступні висновки: про заниження або завищення показників «Звіту про фінансові результати» (ф. № 2), у тому числі: за 2010 рік: завищено собівартість у р. 040 на 10, 0 тис. грн.; за 2011 рік: завищено інші операційні доходи р. 060 на 4, 4 тис. грн., собівартість у р. 040 на 40, 0 тис. грн., адмін. витрати у р. 070 на 0, 1 тис. грн.; за 2012 рік: занижено дохід р. 010 на 113, 1 тис. грн., занижено собівартість у р. 040 на 5, 3 тис. грн., інші операційні доходи р. 060 на 7, 0 тис. грн., завищено дохід від реалізації продукції р. 010 на 101, 8 тис. грн., собівартість у р. 040 на 340, 0 тис. грн., адмін. витрати у р. 070 на 14, 5 тис. грн.
Позивач направив свої заперечення на акт ревізії від 22.05.2013 року за № 470, відповідно до яких просив переглянути результати вказаної перевірки з урахуванням таких. Проте, державна фінансова інспекція не прийняла їх до уваги.
З урахуванням висновків за результатами ревізії відповідачем були висунуті Комунальному підприємству «Житлове господарство Самарського району» Дніпропетровської міської ради обов'язкові вимоги від 03.06.2013 року за № 04-06-05-15/6915, в тому числі і оскаржувана вимога у п. 2 наступного змісту: ревізією встановлено проведення зайвих витрат коштів підприємства, внаслідок завищення обсягу та вартості виконаних ремонтно-будівельних робіт, на загальну суму - 70 652, 40 грн., чим порушено вимоги п. 4.2.1.4 ДБН Д.1.1-1-2000, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV. У зв'язку із чим необхідно відшкодувати в повному обсязі зайві витрати коштів підприємства в загальній сумі - 70 652, 4 грн., шляхом поновлення в обліку дебіторської заборгованості фізичних осіб та стягнення з них грошових коштів шляхом перерахування на розрахунковий рахунок підприємства, в тому числі шляхом проведення претензійно-позовної роботи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю» (у відповідній чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції) № 2939-XII від 26.01.1993 року орган державного фінансового контролю розробляє пропозиції щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.
Вимогами Положення про державні фінансові інспекції в Автономній республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.10.2011 року № 1236 (надалі за текстом - Положення № 1236) визначено, що державні фінансові інспекції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі підпорядковуються Державній фінансовій інспекції України та є її територіальними органами.
Згідно п. 7 ч. 1 ст. 10, ч. 2 ст. 15 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю» (у відповідній чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції) головному контрольно-ревізійному управлінню України, контрольно-ревізійним управлінням в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійним підрозділам (відділам, групам) у районах, містах і районах у містах надається право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.
Законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.
Також п. 6.13 Положення № 1236 кореспондує вищевказаній нормі закону та визначає, що законні вимоги службових осіб Державної фінансової інспекції є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів контролю.
У відповідності до положень ч. 1 ст. 13 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю» (у відповідній чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції) дії або бездіяльність посадових осіб органу державного фінансового контролю можуть бути оскаржені в судовому або адміністративному порядку.
Отже, Комунальне підприємство «Житлове господарство Самарського району» Дніпропетровської міської ради не погодилось із такою вимогою Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області, тому звернулось до суду за захистом свого порушеного права в оскаржуваній частині обов'язкових вимог, а саме: у п. 2 таких, правомірність/протиправність висунення якого і є предметом доказування в даній адміністративній справі.
У своєму акті ревізії відповідач посилається на проведення позивачем зайвих витрат коштів підприємства, внаслідок завищення обсягу та вартості виконаних ремонтно-будівельних робіт на загальну суму - 70 652, 4 грн., чим порушено вимоги п. 4.2.1.4 ДБН Д.1.1-1-2000, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV.
Так, згідно положень п. 4.2.1.4 Державних будівельних норм (ДБН) України Правил визначення вартості будівництва ДБН Д.1.1-1-2000, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України (далі - Держбуд) від 27.08.2000 року № 174, введених в дію з 01.10.2000 року (у чинній редакції) усереднені показники, що рекомендуються Держбудом для визначення трудовитрат працівників, кошти на заробітну плату яких враховується в загальновиробничих (ЗВ) витратах, і коштів на покриття решти статей ЗВ витрат, призначені для здійснення будівництва підрядним способом.
При здійсненні будівництва господарським способом до показників, рекомендованих Держбудом для підрядного способу будівництва, застосовується знижувальний коефіцієнт 0,6.
Положеннями ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено поняття та їх обов'язкові реквізити, порядок їх ведення, складення та зберігання.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Під час проведення ревізії ремонтно-будівельних робіт кошторисною документацією встановлено, що протягом 2011-2012 років підприємством укладено 69 договорів підряду з фізичними особами на виконання робіт з ремонту сходових клітин та улаштування покрівлі житлових будинків, що обліковуються на балансі підприємства. При цьому дефектні акти, в яких визначено перелік робіт відсутні. Перелік виду і обсягу фактично виконаних робіт вказано лише у актах виконаних робіт, що складені у довільній формі та підписані з боку виконавця робіт - фізичними особами, а з боку замовника робіт - начальником та інженером виробничо-технічного відділу підприємства, мешканців будинку, в якому проводився ремонт. Акти виконаних робіт є затвердженими начальником підприємства. Крім того, за твердженнями відповідача, за умови застосування ресурсних кошторисних норм та правил визначення вартості робіт, передбачених ДБН Д.1.1-4-2000, з урахуванням вимог п. 4.2.1.4 ДБН Д.1.1-4-2000 в частині застосування знижувального коефіцієнта 0,6 до показників рекомендованих Держбудом при здійсненні будівництва господарським способом розрахунково визначено вартість робіт проведених за договорами підряду, укладеними з фізичними особами у загальній сумі - 105 978, 6 грн., що на 70 652, 4 грн. (2011 рік - 12 770, 4 грн., 2012 року - 57 882, 0 грн.) менше ніж фактично проведені витрати.
Проте, за поясненнями позивача за формою укладені договори носять цивільно-правовий характер, а вартість договору складається тільки з винагороди за виконання робіт, а саме: заробітної плати з виплатою в повному обсязі єдиного внеску згідно умов Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Тобто, за умовами вказаних договорів до вартості таких позивачем була включена тільки вартість заробітної плати (або винагороди за виконання робіт) без загальновиробничих витрат. Адже фізичні особи, з якими укладались такі договори підряду не є суб'єктами підприємницької діяльності і загальновиробничих витрат не мають.
На підтвердження правомірності своєї позиції позивачем було надано суду копії первинної документації, а саме: звіти страхувальника Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Самарського району м. Дніпропетровська щодо нарахування єдиного внеску за вересень, листопад, грудень 2011 року; січень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2012 року з додатками; реєстр договорів підряду на виконання ремонтних робіт за 2011-2012 роки по Комунальному виробничому житловому ремонтно-експлуатаційному підприємству Самарського району м. Дніпропетровська ( з 31.01.2013 року Комунальному підприємству «Житлове господарство Самарського району» Дніпропетровської міської ради) у кількості - 67; копії договорів підряду, укладених Комунальним виробничим житловим ремонтно-експлуатаційним підприємством Самарського району м. Дніпропетровська (замовник) з фізичними особами (виконавцями) щодо виконання визначених умовами договорів робіт, строків, вартості таких у кількості - 67 примірників; копії дефектних актів; копії актів здачі-приймання робіт (виконання послуг).
Суд приймає до уваги вказані копії первинної документації в якості належних доказів у відповідності до положень ст.ст. 69, 70, 71 КАС України.
З матеріалів справи вбачається, що 01.08.2011 року, 03.10.2011 року, 11.10.2011 року, 01.11.2011 року, 07.11.2011 року, 01.12.2011 року, 07.12.2011 року, 03.01.2012 року, 21.05.2012 року, 18.06.2012 року, 20.06.2012 року, 04.07.2012 року, 01.08.2012 року, 06.08.2012 року, 07.08.2012 року, 15.08.2012 року, 03.09.2012 року, 18.09.2012 року, 20.09.2012 року, 01.10.2012 року, 02.10.2012 року, 12.10.2012 року, 15.10.2012 року, 22.10.2012 року, 22.10.2012 року, 01.11.2012 року, 12.11.2012 року між Комунальним виробничим житловим ремонтно-експлуатаційним підприємством Самарського району м. Дніпропетровська (з 31.01.2013 року Комунальним підприємством «Житлове господарство Самарського району» Дніпропетровської міської ради) та фізичними особами, які не є суб'єктами підприємницької діяльності - ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_42, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_43 - було укладено ряд договорів підряду щодо виконання певного виду ремонтних робіт у житлових будинках за вказаними адресами (ремонт сходових клітин та улаштування покрівлі житлових будинків, що обліковуються на балансі підприємства). Загалом сума договорів становить - 174 611, 00 грн., в тому числі заробітна плата виконавців робіт (фізичних осіб) у розмірі - 174 611, 00 грн.
Повне виконання умов укладених договорів підтверджується дефектними актами, актами здачі-приймання робіт (надання послуг), звітами страхувальника щодо нарахування єдиного внеску, копії яких є наявними в матеріалах справи, про що вже зазначалось судом вище. Сторони укладених правочинів не мають будь-яких претензій один до одного.
Позивач під час визначення розміру витрат за 2011 рік та 2012 рік керувався кошторисними нормами та правилами визначення вартості робіт, передбачених вищевказаними ДБН Д.1.1-4-2000 (розділ 4 ДНБ Д.1.1-1-2000), з урахуванням вимог п.4.2.1.4 ДБН Д.1.1-4-2000 щодо застосування знижувального коефіцієнта 0,6 до показників рекомендованих Держбудом при здійсненні будівництва господарським способом. У зв'язку із чим, останнім і було розрахунково визначено спірну суму витрат за вищевказаними договорами підряду у загальній сумі - 105 978, 6 грн., що на думку відповідача є на 70 652, 4 грн. меншим ніж фактично проведені витрати.
З цього приводу суд зазначає таке.
За умовами укладених договорів підряду виконавцями робіт (фізичними особами) підрядні роботи здійснювались господарським способом.
У відповідності до положень п. 1.4 розділу 1 ДБН Д.1.1-1-2000 система ціноутворення в будівництві базується на нормативно-розрахункових показниках і поточних цінах трудових та матеріально-технічних ресурсів.
Нормативними показниками є ресурсні елементні кошторисні норми. На підставі цих норм і поточних цін на трудові та матеріально-технічні ресурси визначаються прямі витрати у вартості будівництва.
Решта витрат, які враховуються у вартості будівництва, визначається не за нормами, а розрахунково.
До таких витрат належать:
- загальновиробничі витрати;
- кошти на зведення та розбирання титульних тимчасових будівель і споруд або пристосування й використання існуючих та новозбудованих будівель і споруд сталого типу;
- додаткові витрати при виконанні будівельно-монтажних робіт у зимовий період;
- додаткові витрати при виконанні будівельно-монтажних робіт у літній період просто неба при температурі зовнішнього повітря більш ніж +27 град. C;
- інші витрати замовника і підрядних будівельно-монтажних організацій, пов'язані із здійсненням будівництва;
- витрати на утримання служби замовника* і авторський нагляд;
- підготовка експлуатаційних кадрів;
- проектні та вишукувальні роботи;
- кошторисний прибуток;
- кошти на покриття адміністративних витрат будівельно-монтажних організацій**;
- кошти на покриття ризику всіх учасників будівництва;
- кошти на покриття додаткових витрат, пов'язаних з інфляційними процесами.
Ресурсні елементні кошторисні норми є первинними кошторисними нормативами, призначеними для визначення нормативної кількості ресурсів, необхідних для виконання різних видів будівельних, монтажних, ремонтних і реставраційних робіт, прямих витрат у вартості будівництва, а також для розроблення поточних одиничних розцінок.
Норми диференційовано відбивають у своєму складі показники трудовитрат, часу роботи будівельних машин і механізмів, а також витрати матеріалів, виробів і конструкцій.
До вартості робіт за вищевказаними укладеними договорами позивачем включалась сума винагороди за виконання робіт (заробітна плата) фізичними особами-виконавцями будівельних/ремонтних робіт без визначення загальновиробничих витрат.
У пп. 2.12.3 п. 2.12 розділу 2, пп. 3.1.1, пп. 3.1.3, пп. 3.1.4 п. 3.1 розділу 3, пп. 4.1.1 п. 4.1, пп. 4.2.1.1 п. 4.2.1 розділу 4 ДБН Д.1.1-1-2000 визначено, що правила визначення кошторисної вартості будівництва, наведені в цьому підрозділі, є єдиними і не залежать від способу здійснення будівництва: підрядного чи господарського.
При визначенні кошторисної вартості будівництва до будівельних робіт відносяться:
- роботи зі зведення будівель і споруд: земляні; улаштування збірних і монолітних залізобетонних і бетонних, цегляних, блокових, металевих, дерев'яних та інших будівельних конструкцій, підлог, покрівель; опоряджувальні роботи;
- роботи гірничорозкривні; буро підривні; пальові; із закріплення ґрунтів; з улаштування опускних колодязів; з буріння свердловин; із захисту будівельних конструкцій і устаткування від корозії; теплоізоляційні (включаючи обмурування і футерування котлів, промислових печей та інших агрегатів); гірничопрохідницькі; підводнобудівельні (водолазні);
- роботи з електроосвітлення житлових і громадських будівель;
- роботи з улаштування внутрішнього водопроводу, каналізації, опалення, газопостачання, вентиляції та кондиціонування повітря (включаючи вартість опалювальних котлів, радіаторів, калориферів, бойлерів та інших санітарно-технічних виробів і облаштувань), а також інших внутрішніх трубопроводів;
- роботи, що виконуються при спеціалізованому будівництві, в тому числі: автомобільні дороги та залізниці; мости і труби; тунелі і метрополітени; трамвайні колії; аеродроми; лінії електропередачі; споруди зв'язку, радіомовлення і телебачення; конструкції гідротехнічних споруд; судновозні колії стапелів і сліпів; промислові печі і труби; буріння нафтових і газових свердловин (у тому числі в морських умовах); протиерозійні, протисельові, протилавинні, протизсувні та інші інженерні та природоохоронні споруди; меліоративні роботи (зрошення, осушення, обводнювання);
- роботи з будівництва зовнішніх мереж і споруд водопостачання, каналізації, тепло - і енергопостачання; газопроводів; магістральних трубопроводів газонафтопродуктів; споруд для очищення стічних вод і для охорони атмосфери від забруднення;
- роботи з озеленення, захисних лісонасаджень, багаторічних плодових насаджень;
- роботи з підготовки території будівництва: вирубка лісу і чагарнику, корчування пнів, планування території, намивання ґрунту та інші роботи зі створення рельєфу, знесення будівель тощо;
- роботи з улаштування основ, фундаментів і опорних конструкцій під устаткування; пов'язані з будівництвом будівель і споруд геологічні та гідрогеологічні (шурфування, відкачка води тощо), днопоглиблювальні, гірничо-капітальні та розкривні роботи;
- інші роботи, передбачені в збірниках ресурсних елементних кошторисних норм на будівельні роботи, в тому числі з розбирання будівельних конструкцій, що виконуються при реконструкції і технічному переоснащенні підприємств, будівель і споруд.
При визначенні кошторисної вартості будівництва до монтажних робіт відносяться такі:
- складання та встановлення в проектне положення на місці постійної експлуатації (включаючи перевірку та індивідуальний іспит) усіх видів устаткування, в тому числі компресорних машин, насосів, вентиляторів, електротехнічних установок, електричних печей, приладів, засобів автоматизації тощо;
- прокладання ліній електропостачання і мереж до електросилових установок, приєднання до електричних мереж і підготовка до здачі під налагодження електричних машин;
- прокладання технологічних трубопроводів і улаштування підведень до устаткування води, повітря, пари, охолоджувальних та інших рідин в обсягах, передбачених збірниками розцінок на монтаж устаткування;
- інші роботи, передбачені в збірниках ресурсних елементних кошторисних норм на монтаж устаткування, в тому числі демонтаж устаткування, установок, машин та пристроїв, що здійснюється при реконструкції і технічному переоснащенні діючих підприємств, будівель і споруд.
При визначенні кошторисної вартості будівельних і монтажних робіт за чинними нормами:
- норми трудовитрат робітників-будівельників, монтажників і машиністів, час роботи будівельних машин і механізмів збільшуються шляхом застосування (виходячи з умов виконання робіт, передбачених проектом організації будівництва) коефіцієнтів, установлених Вказівками щодо застосування кошторисних норм на будівельні роботи і Вказівками щодо застосування кошторисних норм на монтаж устаткування, які враховують складні умови виконання будівельних і монтажних робіт в будівлях і спорудах, що експлуатуються; поблизу об'єктів, що перебувають під високою напругою; на території з розгалуженою мережею транспортних та інженерних комунікацій і обмеженими умовами для складування матеріалів або іншими ускладненими умовами при розширенні, реконструкції та технічному переоснащенні діючих підприємств, будівель і споруд;
- загальновиробничі витрати та кошти на покриття адміністративних витрат будівельно-монтажних організацій визначаються в порядку, встановленому в розділі 4.
Загальновиробничі витрати - це витрати будівельно-монтажної організації, які включаються до виробничої собівартості будівельно-монтажних робіт.
Перелік загальновиробничих витрат, що враховано усередненими показниками, наданими Держбудом, наведено у додатку 19.
Для розрахунку загальновиробничих (ЗВ) витрат їхній перелік, наведений в додатку 19, групується в 3 блоки:
- кошти на заробітну плату працівників;
- відрахування на соціальні заходи згідно із законодавством;
- решта статей ЗВ витрат.
Кошти на заробітну плату працівників розраховуються виходячи з трудовитрат працівників, зазначених у додатку 19, і відповідної вартості людино-години.
За умовами укладених договорів фізичні особи-виконавці не є суб'єктами підприємницької діяльності, які надають будівельно-монтажні послуги, а тому Комунальне підприємство «Житлове господарство Самарського району» Дніпропетровської міської ради не розраховувало загальновиробничих витрат на підставі вищенаведеного порядку їх визначення та такі обґрунтовано не були включені ним до вартості робіт за правочинами. З огляду на що суд не вбачає ознак порушення позивачем вказаного п. 4.2.1.4 ДБН Д.1.1-1-2000 в частині застосування знижувального коефіцієнта 0,6 до показників рекомендованих Держбудом при здійсненні будівництва господарським способом.
Щодо посилань відповідача на відсутність дефектних актів під час проведення ревізії, то суд зазначає, що такі спростовуються матеріалами справи. Адже комунальне підприємство надало копії дефектних актів визначеної форми суду під час судового розгляду справи та останні були визнані судом належними доказами.
Так, у відповідності до положень п. 1.5 Правил утримання житлових будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 року № 76 утримання житлового фонду передбачає виконання робіт, передбачених наказом Держжитлокомунгоспу України від 10.08.2004 № 150 «Про затвердження Примірного переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень будинків, споруд», зареєстрованим у Мін'юсті України 21.08.2004 за N 1046/9645 (із змінами). А утримання будинків і прибудинкових територій - це господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.
Вказаний перелік послуг є примірним та згідно положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України визначено принцип свободи договору. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Укладені між позивачем та фізичними особами (виконавцями робіт) договори підряду є цивільно-правовими.
Нормою ст. 837 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
За умовами вищевказаних договорів підряду між контрагентами були визначені види робіт, які належить виконати підряднику - фізичній особі, яка не є підприємцем, а саме: ремонт сходових клітин житлового будинку, ремонт покрівель житлових будинків, улаштування перегородок ЛГК, дверних і віконних прорізів в приміщенні, улаштування підлоги із кахельної плитки в приміщенні, ремонт системи каналізації житлового будинку, ремонт балконів житлового будинку.
Вартість договорів підряду складалась з винагороди за виконання підрядних робіт (заробітної плати), а саме: винагорода за виконану роботу (надані послуги) за цивільно-правовими договорами (заробітна плата), на яку комунальним підприємством було нараховано єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у відповідності до положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року за № 2464-VI. Це підтверджується наявними в матеріалах справи копіями відповідних звітів управлінню Пенсійного фонду України за вказані періоди 2011-2012 роки. З цього приводу суд погоджується з твердженнями позивача.
А дефектними актами, актами здачі-приймання робіт (надання послуг) в свою чергу підтверджено належне виконання умов укладених договорів. Вказані дефектні акти є складеними в типовій формі згідно додатку листа Держбуду України від 24.02.2005 року № 7/8-134 та листа Держитлокомунгоспа України від 24.02.2005 року № 4/3-260, а акти здачі-приймання робіт - у довільній формі. Тому, твердження відповідача з приводу не складення дефектних актів за встановленою формою є помилковими та не відповідають дійсності. Тим більше, що посилання Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області на листи Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства і Державного комітету України з будівництва та архітектури щодо форми дефектних актів у складі кошторисної документації не є ґрунтовними в даному випадку, адже між контрагентами були укладені цивільно-правові договори підряду, виконання яких підтверджено відповідною первинною документацією, у зв'язку із чим відсутнє порушення позивачем норми ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
У відповідності до положень ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку, що Комунальне підприємство «Житлове господарство Самарського району» Дніпропетровської міської ради зробило правомірні розрахунки здійснених витрат за укладеними цивільно-правовими договорами у розмірі - 105 978, 6 грн., застосувавши знижувальний коефіцієнт 0, 6 до показників рекомендованих Держбудом при здійсненні будівництва господарським способом. Тому, вимога відповідача, викладена у п. 2 обов'язкових вимог є безпідставною, протиправною та такою, що суперечить дійсним обставинам, які склались. А позовна вимога щодо визнання нечинним п. 2 вимог Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області від 03.06.2013 року № 04-06-05-15/6915, висунутих Комунальному підприємству «Житлове господарство Самарського району» Дніпропетровської міської ради - є такою, що підлягає задоволенню повністю.
Таким чином, суд приходить до висновку, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 60, 86, 160, 161, 163 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Комунального підприємства «Житлове господарство Самарського району» Дніпропетровської міської ради до Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області про визнання нечинною вимоги в п. 2 від 03.06.2013 року № 04-06-05-15/6915 - задовольнити повністю.
Визнати нечинним п. 2 вимог Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області від 03.06.2013 року № 04-06-05-15/6915, висунутих Комунальному підприємству «Житлове господарство Самарського району» Дніпропетровської міської ради.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення виготовлення постанови в повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкт владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови.
Повний текст постанови складений 23.09.2013 року.
Суддя А.Ю. Рищенко