7
Справа № 0903/519/2012
Провадження № 22ц/779/3090/2013
Категорія 19
Головуючий у І інстанції: Данилюк М.П.
Суддя-доповідач: Ковалюк Я.Ю.
13 грудня 2013 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Ковалюка Я.Ю.
суддів: Горблянського Я.Д., Девляшевського В.А.
секретаря: Петріва Д.Б.-Турів О.М.
з участю: представника апелянта - ОСОБА_2, позивача - ОСОБА_3, представника третьої особи - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3, яка діє в інтересах ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», третя особа - орган опіки та піклування Верховинської районної державної адміністрації про визнання нечинним та розірвання договору іпотеки, за апеляційною скаргою представника публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» - Шуліки Аліни Володимирівни на рішення Верховинського районного суду від 17 жовтня 2013 року,-
У червні 2012 року ОСОБА_3 звернулась до суду з указаним позовом і зазначала, що 2 квітня 2007 року між нею та ПАТ КБ «Приватбанк» укладено договір про надання кредиту на строк до 3 квітня 2017 року, за умовами якого банк надав їй кредит у розмірі 24450 тис. доларів США, а вона зобов'язалась повернути кредит та сплатити проценти на умовах, установлених указаним кредитним договором.
На забезпечення виконання зобов'язань за цим кредитним договором 17 квітня 2007 року між нею і ОСОБА_9 з однієї сторони та ПАТ КБ «Приватбанк» з другої сторони було укладено договір іпотеки, за умовами якого іпотекодавці передали в іпотеку банку житловий будинок з господарськими будівлями, загальною площею 147.3 кв.м., жилою площею - 62,3 кв.м. у АДРЕСА_1.
Посилаючись на те, що зазначений договір іпотеки порушує права неповнолітньої дитини - ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1, - її сина, який на момент укладення договору іпотеки мав право користування житловим будинком переданим в іпотеку та був зареєстрований у цьому будинку, а ОСОБА_6 і ОСОБА_7 є співвласниками спірного будинку і не давали згоди на передачу будинку в іпотеку, просили визнати нечинним та розірвати указаний договір іпотеки.
Рішенням Верховинського районного суду від 17 жовтня 2013 року позов задоволено.
Визнано нечинним та розірвано договір іпотеки від 17.04.2007 року, укладений між ОСОБА_3, ОСОБА_11 та ЗАТ КБ «Приват Банк», який посвідчений нотаріально та зареєстровано у реєстрі за №975 на житловий будинок загальною площею 147,30 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_3 на праві власності на підставі свідоцтва на право власності на нерухоме майно, виданого 22.03.2007 року виконавчим комітетом Красноїллівської сільської ради Верховинського району.
На дане рішення представник ПАТ КБ «ПриватБанк» - Шуліка А.В. подала апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апелянт зазначає, що суд першої інстанції, згідно з вимогами ч.4 ст.29 ЦК України, повинен був встановити зареєстроване у передбаченому чинним законодавством місце проживання його батьків або одного з них, з ким він проживав, оскільки на момент укладення договору іпотеки неповнолітній ОСОБА_5 не досяг десятирічного віку. Враховуючи той факт, що шлюб між батьками неповнолітнього - ОСОБА_3 та ОСОБА_9 був розірваний ще у 2003 році на підставі свідоцтва про розірвання шлюбу, виданого відділом реєстрації актів громадського стану Верховинського РУЮ, суд повинен був встановити, з ким із батьків проживає неповнолітній на момент передачі будинку в іпотеку.
Апелянт також вказує, що суд помилково зіслався на довідку Красноїльської сільської ради, надану на підставі інформації, внесеної до по-господарської книги, а також акт обстеження матеріально-побутових умов органу опіки і піклування Верховинської РДА від 03.09.2013 року. Крім цього, суд залишив поза увагою невідповідність інформації, яка містилась у цих довідках, фактичним обставинам справи.
Вважає, що суд помилково не врахував, як належний доказ, який міститься в матеріалах справи, щодо місця проживання ОСОБА_3 і відповідно її дитини - неповнолітнього ОСОБА_5, а саме: довідка СГРІФО Верховинського РВ УМВС Івано-Франківської області №975 від 20.06.2012 року, згідно якої мати неповнолітнього ОСОБА_5 - ОСОБА_3 проживала та зареєстрована у АДРЕСА_2.
Апелянт вказує, що ОСОБА_3 та її син ОСОБА_5 на момент укладення договору іпотеки, проживали в АДРЕСА_2, а будинок, переданий в іпотеку розташований у АДРЕСА_1, а тому неповнолітній ОСОБА_5 не є таким, що мав право на користування цим об'єктом нерухомості під час укладання договору іпотеки, а відтак отримання дозволу від органу опіки та піклування на укладення оспорюваного правочину не було необхідним.
На думку апелянта, суд даним обставинам не дав належної оцінки та ухвалив рішення з порушенням вимог закону.
Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог в повному обсязі.
Вислухавши доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.
У відповідності до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Проте вказаним вимогам оскаржуване судове рішення не відповідає.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуваний договір іпотеки укладений з порушенням норм чинного законодавства, а тому є законні підстави для визнання правочину недійсним та його розірвання.
Однак, колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції погодитись не може.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що 02 квітня 2007 року між закритим акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, на підставі якого вона отримала кредит в сумі 24450 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13,08 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 03.04.2017 року.
В забезпечення виконання зобов'язання за вказаним договором між ЗАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_3 і ОСОБА_9 17.04.2007 року укладено договір іпотеки, який посвідчено нотаріально та зареєстровано в реєстрі за № 975. Згідно з договором іпотеки ОСОБА_3 та ОСОБА_9 надали в іпотеку нерухоме майно, а саме: будинок загальною площею 147,30 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_3 на праві власності на підставі свідоцтва на право власності на нерухоме майно, виданого 22.03.2007 року виконавчим комітетом Красноїльської сільської ради Верховинського району Івано-Франківської області, та земельну ділянку площею 0,0710 га, яка належить на праві власності ОСОБА_9 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії І-ІФ №028083 . Обумовлена сторонами договору іпотеки ціна предметів іпотеки складає 139 766,33 грн. (а.с.68-77).
Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі котрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч.1 ст.628, ст.629 ЦК України зміст договору становлять умови(пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами
Згідно ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір ( оферти ) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Загальні вимоги до предмета іпотеки встановлюються ч. 1 ст. 5 Закону України «Про іпотеку»- предмет іпотеки має належати іпотекодавцеві на праві власності; іпотекодавець має право відчужувати предмет іпотеки і на цей предмет може бути звернене стягнення; нерухоме майно має бути зареєстрованим у встановленому порядку як окремий виділений в натурі об'єкт права власності.
Статтею 6 вказаного Закону передбачено, що майно, що є у спільній власності, може бути передане в іпотеку лише за нотаріально посвідченою згодою усіх співвласників. Іпотекодавець зобов'язаний до укладення іпотечного договору попередити іпотекодержателя про всі відомі йому права та вимоги інших осіб на предмет іпотеки, в тому числі і ті, що не зареєстровані у встановленому законом порядку. У разі порушення цього обов'язку іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання та відшкодування іпотекодавцем завданих збитків. Якщо в іпотеку передається земельна ділянка, на якій розташовані будівлі(споруди), які належать іпотекодавцю на праві власності, така земельна ділянка підлягає передачі в іпотеку разом з будівлями(спорудами), на якій вони розташовані.
Статтею 18 Закону України «Про іпотеку» встановлено перелік істотних умов іпотечного договору, до якого включаються зокрема, дані про його учасників. Відсутність хоч би однієї із умов, що визначаються істотними, є підставою для визнання судом договору недійсним.
Відповідно до ч.6 ст.203 ЦК України правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Згідно зі ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства», батьки не мають права без дозволу органу опіки та піклування укладати договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей»(у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) держава охороняє і захищає права та інтереси дітей при вчиненні правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустимо зменшення або обмеження прав і охоронюваних законом інтересів дітей при вчиненні будь-яких правочинів стосовно жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх заміняють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей. Для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування.
Опитаний судом першої інстанції в якості свідка нотаріус ОСОБА_12 ствердив, що при укладенні договору поруки перевіряти паспортні дані та інші докази про проживаючих в житловому будинку не було необхідності, так як право власності на житловий будинок видане на ОСОБА_3, яка не заперечувала про передачу житлового будинку в іпотеку та не заявляла про проживання в ньому неповнолітніх дітей. За таких обставин він посвідчив даний договір. В його обов'язки перевіряти проживаючих в будинку, який передається в іпотеку не входить. В цьому має бути інтерес як особи яка приймає предмет в іпотеку та особи яка його передає.
Судом встановлено, що ОСОБА_3, яка звернулася в суд із позовом в інтересах свого неповнолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 була стороною по кредитному договору від 02.04.2007 року, а також договору іпотеки від 17.04.2007 року та будучи законним представником своїх неповнолітніх дітей не надала іпотекодержателю та нотаріусу при посвідченні іпотечного договору відомостей про проживання неповнолітніх дітей у її житловому будинку. Більше того в пунктах 14.7, 14.9 цього договору ОСОБА_3, засвідчила, що на момент його укладення, відносно предмету іпотеки відсутні вимоги третіх осіб, в тому числі ті, що не зареєстровані в установленому законом порядку, зареєстрованих малолітніх, неповнолітніх, непрацездатних дітей та інших осіб, яких іпотекодавці зобов'язані утримувати за законом або за договором в житловому будинку, який є предметом іпотеки, немає. Даний договір підписаний сторонами добровільно, іншим членам сім'ї доведено до відома зміст і суть іпотечного договору і правові наслідки для них.
У зв'язку з наведеним нотаріальне посвідчення договору іпотеки відбулось без участі органу опіки та піклування.
За таких обставин, суд вважає, що в даному конкретному випадку сама по собі відсутність згоди органу опіки і піклування при посвідченні договору іпотеки від 17.04.2012 року не є безумовною підставою для визнання його недійсним, із врахуванням також того, що договір іпотеки за своєю природою є способом забезпечення виконання зобов'язання, а не угодою щодо розпорядження майном. Згідно п.11 оскаржуваного договору, на строк його дії майно залишається у володінні та користуванні іпотекодавців.
За даними СГІРФО Верховинського РВ УМВС в Івано-Франківській області №975 від 14.06.2012 року ОСОБА_3 та ОСОБА_9 зареєстровані і проживають у АДРЕСА_2 (а.с.148,151), а не в АДРЕСА_1 за місцем знаходження предмету іпотеки і таких доказів ОСОБА_3 суду не представила.
Згідно ч.4 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків(усиновлювачів) або одного з них з ким вона проживає, опікуна або місце знаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я , в якому вона проживає.
Оглядом в суді апеляційної інстанції паспорта ОСОБА_3 встановлено на 8 стор. його відмітки: ОСОБА_6-ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5-ІНФОРМАЦІЯ_1, які рішенням Верховинського районного суду від 07.10. 2002 року залишені на проживання при матері(а.с.87 т.2).
Доводи ОСОБА_3 необгрунтовані також і з тих підстав, що ОСОБА_9 на рівні із нею є стороною договору іпотеки та йому на праві власності належить земельна ділянка на якій знаходиться житловий будинок і ця земельна ділянка також є предметом іпотеки в забезпечення кредитного договору від 02 квітня 2007 року.
Рішенням Верховинського районного суду від 20.12. 2012 року звернуто стягнення на предмет іпотеки.
Виходячи з наведеного, колегія суддів, проаналізувавши зібрані по справі докази, приходить до висновку, що оскаржуваний договір іпотеки містить всі суттєві умови, його укладення, не суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, підстави для визнання його нечинним та розірвання відсутні, а тому апеляційну скаргу слід задовольнити, а в задоволенні зустрічного позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 218, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу представника публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» - Шуліки Аліни Володимирівни задовольнити.
Рішення Верховинського районного суду від 17 жовтня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3, яка діє в інтересах ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», третя особа без самостійних вимог на стороні позивача - орган опіки та піклування Верховинської районної державної адміністрації про визнання нечинним та розірвання договору іпотеки - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання ним законної сили.
Головуючий Я.Ю. Ковалюк
Судді: Я.Д. Горблянський
В.А. Девляшевський
Згідно з оригіналом
Суддя Я.Ю. Ковалюк