83048, м. Донецьк, вул. Артема, 157, тел. 381-88-46
16.12.2013 Справа № 905/7145/13
Господарський суд Донецької області у складі: судді Фурсової С.М.,
при секретарі судового засідання Степанян К.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду справу за позовом приватного акціонерного товариства «Європейський страховий союз» (юридична адреса: 01025, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок № 7, офіс № 1; поштова адреса: 01033, місто Київ, вулиця Паньківська, будинок № 25; код ЄДРПОУ - 33552636)
до приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» (83052, місто Донецьк, проспект Ілліча, будинок № 100; код ЄДРПОУ - 13490997)
за участю третьої особи-1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
за участю третьої особи-2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 (АДРЕСА_2)
про відшкодування шкоди в порядку регресу
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
від третьої особи-1: не з'явився
від третьої особи-2: не з'явився
Приватне акціонерне товариство «Європейський страховий союз» звернулося до господарського суду Донецької області з позовом, в якому просить стягнути з приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» на відшкодування шкоди в порядку регресу 48 003,76 гривень.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що приватним акціонерним товариством «Європейський страховий союз» на підставі договору добровільного комплексного страхування автотранспортних засобів № 02-0067-12-ТЗ від 16 січня 2012 року, внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування на рахунок СТО, де здійснювався ремонт пошкодженого автомобіля марки «КІА», державний номерний знак НОМЕР_1, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільна відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля марки «Рено», державний номерний знак НОМЕР_2, водій якого визнаний винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди була застрахована приватним акціонерним товариством «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» позивачем було направлено останньому регресну вимогу на виплату страхового відшкодування в порядку регресу. Враховуючи, що відповідачем не відшкодовано заявлену суму, позивач просить стягнути з відповідача 48 003,76 гривень в судовому порядку.
Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує статтями 8, 16, 27 Закону України «Про страхування», статями 993, 1188 Цивільного кодексу України та статтею 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Ухвалою господарського суду Донецької області від 10 жовтня 2013 року (суддя Малікова Е.І.) позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі та її призначено до розгляду у судовому засіданні на 23 жовтня 2013 року.
Розгляд справи відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Склад суду змінювався.
Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 05.12.2013 справу передано на розгляд судді Фурсовій С.М. (а.с. 160).
Сторони уповноважених представників у судове засідання не забезпечили, про час і місце розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 на виконання вимог ухвали суду від 10 жовтня 2013 року надав письмові пояснення про обставини дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місця 22 липня 2012 року; третя особа ОСОБА_1 вимоги вказаної ухвали не виконав.
Вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши надані суду докази в порядку статті 43 ГПК України, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, яки є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, господарський суд -
16 січня 2012 року між приватним акціонерним товариством «Європейський страховий союз» (далі по тексту - страховик або позивач) та ОСОБА_1 (далі по тексту - страхувальник) укладено договір добровільного комплексного страхування автотранспортних засобів № 02-0067-12-ТЗ (далі по тексту - Договір), згідно умов якого позивачем застраховані майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України і пов'язані з володінням, експлуатацією та розпорядженням майном - автомобілем марки «КІА Cerato» (далі по тексту - «КІА» або застрахований/забезпечений автомобіль), державний номерний знак НОМЕР_1, від страхових ризиків, зокрема, дорожньо-транспортної пригоди (а.с. 8-16).
Як вбачається з матеріалів справи, 22 липня 2012 року на автодорозі Київ-Харків сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Рено», державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля марки «КІА», державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль марки «КІА», державний номерний знак НОМЕР_1 отримав чисельні механічні пошкодження, що підтверджується довідкою ДАІ Дарницького району у місті Києві (а.с. 22).
23 липня 2012 року на адресу позивача надійшла заява ОСОБА_1 про факт настання страхової події (а.с. 20-21).
Договір набуває чинності з дня, вказаного в договорі як початок періоду страхування (18 січня 2012 року), але не раніше дня, наступного за днем надходження страхового платежу (його першої частки згідно пункту 1.10 цього договору) на поточний рахунок або до каси страховика (пункт 6.1 Договору).
Для визначення розміру матеріального збитку, заподіяного внаслідок спірної дорожньо-транспортної пригоди власникові застрахованого автомобіля позивачем замовлено проведення відповідного звіту.
Відповідно до звіту про визначення вартості матеріального збитку № С12-462 від 27 серпня 2012 року, проведеного оцінювачем товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтоекспертиза-Стандарт» ОСОБА_3, вартість відновлювального ремонту КТЗ KIA Cerato, держномер НОМЕР_1, визначений за витратним підходом та складає 56 073,72 гривень; з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ - 43 347,26 гривень (а.с. 24-40).
Постановою Дарницького районного суду міста Києва від 07 вересня 2012 року у справі № 3-7357/12 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, стосовно нього застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 гривень (а.с. 23).
З рахунку-фактури № БН-02709 від 21 серпня 2012 року, складеного фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 вбачається, що вартість робіт і запчастин для відновлювального ремонту автомобіля марки «КІА», державний номерний знак НОМЕР_1, складає 48 431,26 гривень без ПДВ. Замовником за рахунком вказано приватне акціонерне товариство «Європейський страховий союз» (а.с. 62-63).
За страховим випадком - дорожньо-транспортною пригодою, що сталася 22 липня 2012 року за участю застрахованого автомобіля, згідно складених страхових актів № 2/145 від 29 серпня 2012 року та № 145-1 від 20 вересня 2012 року (з урахуванням розрахунків суми страхового відшкодування) визначено суму страхового відшкодування у розмірі 48 003,76 гривень (а.с. 65-68).
Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Договір страхування укладається в письмовій формі (стаття 981 ЦК України).
Статтею 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплатити страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до статті 990 ЦК України, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
Страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі (стаття 8 Закону Україна «Про страхування»).
Позивачем дорожньо-транспортну пригоду визнано страховою подією, з настанням якої виник обов'язок страховика виплатити страхове відшкодування.
Статтею 25 Закону України «Про страхування» передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Таким чином, з огляду на викладене, в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 22 липня 2012 року, за умови вищевказаного договору, настав страховий випадок, та позивач за заявою страхувальника, на підставі сформованих страхових актів № 2/145 від 29 серпня 2012 року та № 145-1 від 20 вересня 2012 року, платіжними дорученнями № 7692 від 30 серпня 2012 року та № 7722 від 26 вересня 2012 року перерахував на рахунок СТО, де здійснювався ремонт пошкодженого застрахованого транспортного засобу 48 003,76 гривень страхового відшкодування (а.с. 71-72).
Згідно статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Статтею 1192 ЦК України передбачено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоду майну, відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Таким чином, виходячи з системного аналізу змісту статей 22, 1192 ЦК України, передумовою для відшкодування реальних збитків є факти втрати (знищення, загибелі тощо) або пошкодження належного потерпілій особі майна та понесення реальних витрат на його відновлення.
Згідно частини першої статті 16 Закону України «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Положення статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 ЦК України передбачають, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у дорожньо-транспортній пригоді має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України «Про страхування», або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у дорожньо-транспортній пригоді, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене та належить саме потерпілому.
В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно - автомобіль марки «КІА», державний номерний знак НОМЕР_1.
Правовідносини сторін у такому випадку регулюються нормами Цивільного кодексу України та Закону України «Про страхування».
Так, частиною першою статті 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Наведена стаття міститься в главі 82 ЦК України, що регулює правовідносини щодо відшкодування шкоди та передбачає право регресу в разі, якщо вона відшкодувала потерпілому шкоду, завдану іншою особою в рамках деліктних правовідносин між нею та потерпілим.
Слід наголосити, що поняття регресу є значно ширшим, ніж це визначене у статті 1191 ЦК України та розуміє під собою будь-яке право зворотної вимоги. Регрес за своїм змістом є зобов'язанням по відшкодуванню шкоди, понесеної однією особою з вини або за рахунок іншої, а тому може бути визначений як зобов'язання з відшкодування шкоди, що виникає в результаті перекладання сплаченого однією особою іншій на третю особу. Відтак, регресне зобов'язання - це зворотна вимога про повернення грошей або майна третій особі, виконане однією особою за іншу або з вини останньої.
Відповідальність страховика винної особи регламентована положеннями спеціального закону - Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та обмежується укладеним договором (полісом) страхування.
Згідно положень вказаного Закону позивач набув (в порядку регресу) право на виплату страхового відшкодування від страховика винної особи.
Слід відзначити, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі, з вини іншої особи відшкодовується винною особою. Тобто, у випадку заподіяння шкоди внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки питання про її відшкодування вирішується за принципом вини.
З матеріалів витребуваної справи про адміністративне правопорушення, у тому числі постанови Дарницького районного суду міста Києва від 07 вересня 2012 року у справі № 3-7357/12 вбачається, що дорожньо-транспортна пригода, яка мала місце 22 липня 2012 року сталася саме з вини ОСОБА_2, який керуючи автомобілем марки «Рено», державний номерний знак НОМЕР_2, не дотримав безпечної дистанції та скоїв зіткнення з автомобілем марки «КІА», державний номерний знак НОМЕР_1, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів.
Отже, саме дії третьої особи - ОСОБА_2, залученого за ініціативою суду для правильного і своєчасного вирішення спору, знаходились у причинному зв'язку зі скоєнням дорожньо-транспортної пригоди та пошкодженням транспортних засобів.
Відповідно до інформації з єдиної централізованої бази даних МТСБУ, цивільна відповідальність ОСОБА_2 - страхувальника (власника) автомобіля марки «Рено», державний номерний знак НОМЕР_2, на час спірної дорожньо-транспортної пригоди (22.07.2012) була застрахована в приватному акціонерному товаристві «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА», на підставі полісу серії АВ/5341773, згідно якого ліміт відшкодування за майнову шкоду складає 50 000,00 гривень, франшиза - 0,00 гривень (а.с. 142).
Позивач посилаючись на той факт, що автомобіль марки «Рено», державний номерний знак НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_2 був застрахований у відповідності до приписів Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в приватному акціонерному товаристві «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА», надіслав відповідачу вимогу від 14 січня 2013 року за № 08-02/15 про відшкодування шкоди в порядку регресу, з повним пакетом документів, передбаченим статтею 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (а.с. 73-74).
У відповідь на заяву, приватне акціонерне товаристві «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» листом за № 03-322 від 04 березня 2013 року повідомило приватне акціонерне товаристві «Європейський страховий союз» про відкладення вирішення питання щодо виплати страхового відшкодування (а.с. 75).
Враховуюче наведене та фактично понесені витрати на страхове відшкодування, позивач звернувся до господарського суду та просить стягнути з відповідача на відшкодування шкоди в порядку регресу 48 003,76 гривень.
Щодо розміру заявленого до стягнення страхового відшкодування слід зазначити наступне.
Страхування може бути добровільним або обов'язковим (стаття 5 Закону України «Про страхування»).
Згідно зі статтею 7 Закону України «Про страхування» страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є обов'язковим видом страхування, що здійснюється в Україні.
Договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (полісом серії АВ/5341773) передбачено, що ліміт відповідальності відповідача за шкоду, заподіяну майну, становить 50 000,00 гривень, франшиза - 0,00 гривень (а.с. 135).
За таких обставин, на вказаний страховий випадок в часовому вимірі поширюється дія чинного на той час полісу серії АВ/5341773. Тобто дорожньо-транспортна пригода, яка сталася 22 липня 2012 року, є страховим випадком в рамках виконання зазначеного полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулює Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Статтею 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.
Так, відповідно до приписів пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
За правилами абзацу другого пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», сума спірного страхового відшкодування має бути зменшена на суму франшизи.
Ні цим Законом, ні іншими законодавчими актами не передбачено для відповідача обов'язку здійснити виплату позивачу страхового відшкодування із сумою франшизи.
Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду України від 25 листопада 2008 року у справі № 11/406-07.
Пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Тобто, в розумінні положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивач набув (в порядку регресу) право на виплату страхового відшкодування від страховика винної особи.
Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Отже, відповідно до наведених положень чинного законодавства, у випадку укладення між страховою організацією та юридичними або фізичними особами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів, особою, відповідальною за завдані збитки у межах, передбачених договором, є страховик (страхова організація).
Також матеріали справи свідчать, що позивач встановлює розмір збитків не на підставі складеного оцінювачем звіту № С12-462 від 27 серпня 2012 року, а на підставі рахунку-фактури № БН-02709 від 21 серпня 2012 року (а.с. 62).
Відповідно до приписів чинного законодавства (Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні») встановлення вартості матеріальної шкоди проводиться відповідними особами (оцінювачами, суб'єктами оціночної діяльності).
Так, в силу частини сімнадцятої статті 9 Закону України «Про страхування» страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. В даному випадку розмір прямого збитку, якого зазнав страхувальник (ОСОБА_1), з огляду на звіт про визначення вартості матеріального збитку № С12-462 від 27 серпня 2012 року, складає 56 073,72 гривень без урахування коефіцієнта фізичного зносу; 43 347,26 гривень з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу.
З рахунку-фактури № БН-02709 від 21 серпня 2012 року, складеного фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 вбачається, що вартість робіт і запчастин для відновлювального ремонту автомобіля марки «КІА», державний номерний знак НОМЕР_1, складає 48 431,26 гривень без ПДВ (а.с. 62-63).
Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 02709 від 21 серпня 2012 року, складеного фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 визначено вартість виконаних робіт і запчастин для відновлювального ремонту автомобіля марки «КІА», державний номерний знак НОМЕР_1, що складає 48 431,26 гривень без ПДВ (а.с. 113-114).
Позивачем як страховиком цивільно-правової відповідальності потерпілої у дорожньо-транспортній пригоді особи, платіжними дорученнями № 7692 від 30 серпня 2012 року та № 7722 від 26 вересня 2012 року виплачено страхове відшкодування у розмірі 48 003,76 гривень, виходячи з фактичної вартості ремонту застрахованого транспортного засобу, визначеної відповідно до документів станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
Верховним Судом України у листі «Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування» від 19 липня 2011 року роз'яснено, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
Слід відзначити, що звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу.
Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є саме платіжне доручення.
Господарський суд враховує, що наведеної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справах зі спорів про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу, що виникають з подібних правовідносин страхування (постанова Вищого господарського суду України від 23 серпня 2011 року у справі № 42/92).
При цьому, господарським судом не встановлено та матеріалами справи не підтверджується факту оспорювання відповідачем розміру страхового відшкодування; відповідачем не заявлялось клопотання про проведення судової автотоварознавчої експертизи на предмет відповідності вартості фактичного ремонту автомобіля та завданому йому матеріальному збитку внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Господарським судом достовірно встановлено та прийнято в якості належних доказів спричинення збитків власнику автомобіля «КІА», державний номерний знак НОМЕР_1, рахунок-фактуру № БН-02709 від 21 серпня 2012 року та акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 02709 від 21 серпня 2012 року, оскільки з наявних в них відомостей можна дійти однозначного висновку, що ремонтні роботи на загальну суму 48 431,26 гривень спрямовані саме на усунення порушень, заданих внаслідок спірної дорожньо-транспортної пригоди.
Відносини страхування регулюються, зокрема, главою 67 Цивільного кодексу України «страхування» у статті 983 якої визначено, що договір страхування набирає чинності з моменту внесення страхувальником першого страхового платежу, якщо інше не встановлено договором.
Також, Закон України «Про страхування» визначає, що предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, що не суперечать закону і пов'язані, зокрема, із відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) (стаття 4), а статтею 18 цього Закону також визначено, що договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування.
Таким чином договір набирає чинності з моменту внесення страхувальником першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування.
Аналогічну правову позицію викладено в листі Верховного Суду України від 19 липня 2011 року «Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування».
Наявні в матеріалах справи меморіальні ордери, свідчить про внесення страхувальником страхових платежів (премій), і, відповідно набрання чинності Договором та продовження його дії (а.с. 87-90).
Господарським судом на підставі ретельної правової оцінки умов Договору достовірно встановлено, а відповідачем не спростовано факту набрання чинності зазначеним договором (в тому числі і на момент настання страхового випадку у вигляді дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 22 липня 2012 року), та обумовлену цим обґрунтованість заявлених позовних вимог позивача до відповідача про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу. До такого висновку господарський суд дійшов виходячи з того, що перший страховий платіж (страхову премію) на користь страховика (позивача) страхувальник здійснив 17 січня 2012 року, тобто ще до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, і цей факт не спростовано відповідачем.
В даному випадку сума заявлена до стягнення з відповідача є частиною суми страхового відшкодування виплаченої позивачем на умовах Договору, що укладений між позивачем та страхувальником у відношенні транспортного засобу, який було пошкоджено в дорожньо-транспортній пригоді, оскільки право регресу до страховика винної особи переходить саме по розміру збитків завданих пошкодженому автомобілю в межах фактичних витрат страховика (обмежується фактичними витратами страхової компанії).
Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля «КІА», державний номерний знак НОМЕР_1 відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» у межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс серії АВ/5341773), а до приватного акціонерного товариства «Європейський страховий союз» як страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до приватного акціонерного товариства «Європейський страховий союз» як особи, відповідальної за завдані збитки.
На момент прийняття рішення у справі, матеріали справи не містять доказів відшкодування позивачу шкоди в порядку регресу з боку відповідача та/або інших осіб.
Відповідно до пунктів 2-4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 4-2, 4-3, 33 ГПК України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободі в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За приписами статті 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведені їх переконливості, що відповідачем зроблено не було.
Сукупність вищевикладених обставин спростовує наявні заперечення відповідача, що, в свою чергу, тягне за собою їх відхилення та залишення поза увагою суду, а також розцінюються як намагання витлумачити законодавство виключно на свою користь та ухилитися від цивільної відповідальності.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією України і Законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. За змістом положень вказаних норм, право на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.
Відповідно до пункту 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 № 6 «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
За наведених обставин позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача страхового відшкодування у розмірі 48 003,76 гривень є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до статті 49 ГПК України, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.
Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
В И Р I Ш И В :
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» (83052, місто Донецьк, проспект Ілліча, будинок № 100; код ЄДРПОУ - 13490997, відомості про рахунки в установах банків відсутні) на користь приватного акціонерного товариства «Європейський страховий союз» (юридична адреса: 01025, місто Київ, вулиця Володимірська, будинок № 7, офіс № 1; поштова адреса: 01033, місто Київ, вулиця Паньківська, будинок № 25; код ЄДРПОУ - 33552636, відомості про рахунки в установах банків відсутні) 48 003,76 гривень страхового відшкодування шкоди в порядку регресу, 1 720,50 гривень судового збору.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.
Рішення суду набирає законної сили через десять днів з дня складення та підписання повного його тексту та може бути оскаржене через господарський суд Донецької області до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складення та підписання повного тексту рішення.
У судовому засіданні 16.12.2013 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 18.12.2013.
Суддя С.М. Фурсова