"18" грудня 2013 р.Справа № 916/2634/13
За позовом: Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь"
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "БІТІЕС-ГРУП"
про визнання недійсним договору
Суддя Д'яченко Т.Г.
Представники:
Від позивача: не з'явився
Від відповідача: не з'явився
СУТЬ СПОРУ: Позивач - Публічне акціонерне товариство "Енергомашспецсталь" звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "БІТІЕС-ГРУП", у якій просить суд визнати договір № 58-11 від 10.05.2011року, укладений між Публічним акціонерним товариством "Енергомашспецсталь" та Товариством з обмеженою відповідальністю "БІТІЕС-ГРУП" недійсним.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, суду надано письмовий відзив на позовну заяву (вх. № ГСОО 31537/2013 від 18.10.2013), в якому Товариство з обмеженою відповідальністю "БІТІЕС-ГРУП" просить суд у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" відмовити повністю.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд встановив.
10 травня 2011року між Товариством з обмеженою відповідальністю "БІТІЕС-ГРУП" (власник) та Публічним акціонерним товариством "Енергомашспецсталь" (користувач) укладено договір безоплатного користування №58-11, відповідно до умов розділу 1 якого Товариство з обмеженою відповідальністю "БІТІЕС-ГРУП" зобов'язалося надати Публічному акціонерному товариству "Енергомашспецсталь" в тимчасове, безоплатне користування наступне майно: вологомаслосепаратор SFH209N, конденсатовідвідник HDF 108A вартістю 75000 грн. призначене для використання в технологічному комплексі по очищенню стиснутого повітря. Строк користування обладнанням починався з дня передачі об'єкта оренди у користування та закінчувався 10.11.2011р.
Як вбачається з письмових пояснень представника Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь", при укладенні договору безоплатного користування №58-11 від 10 травня 2011року Товариством з обмеженою відповідальністю "БІТІЕС-ГРУП" не було надано інформацію про те, що передане у безоплатне користування майно є невід'ємною частиною обладнання поставленого позивачу на підставі договору №15/1256 від 23.09.2009р. та без якого робота усього комплексу є неможливою.
Як встановлено судом, за умовами контракту № 15/1256 від 23.09.2009р. було досягнуто домовленість між фірмою „Паркер Ханніфін СП.зо.о" та Товариством з обмеженою відповідальністю "БІТІЕС-ГРУП" про купівлю-продаж адсорбційного осушувача WVM1450, технічні характеристики якого вказувались у додатку 1.
В обґрунтування заявлених позовних вимог представником позивача вказувалось на умисне введення відповідачем в оману представника Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" при укладенні договору безоплатного користування №58-11 від 10 травня 2011року щодо предмету договору, який, на переконання позивача, є невід'ємною частиною обладнання поставленого позивачу на підставі договору № 15/1256 від 23.09.2009р. Крім того, представником позивача вказувалось на вчинення оспорюваного правочину внаслідок впливу помилки, через відсутність у позивача належної інформації про те, що передане у безоплатне користування майно є невід'ємною частиною обладнання поставленого позивачу на підставі договору № 15/1256 від 23.09.2009р.
Під час розгляду справи у позивача неодноразово ухвалами суду витребувались докази, що засвідчують те, що предмет договору №58-11 від 10.05.2011р. є приналежністю предмета договору на поставку продукції від 23.09.2009р. №15/1256 та докази, що засвідчують наявність умислу у діях відповідача, направленого на укладення оспорюваного договору. Відповідних доказів суду надано не було.
Позовні вимоги у справі направлені на визнання договору № 58-11 від 10.05.2011року, укладеного між сторонами спору недійсним на підставі положень ст. 230 Цивільного кодексу України.
Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.
Згідно з п. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
В свою чергу, відповідно до п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину (договору) є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, згідно ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, згідно ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, згідно ч. 6 ст. 203 ЦК України правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Цивільного кодексу України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Як вбачається з позиції Верховного Суду України, викладеної у п. 20 постанови Пленуму ВСУ від 06.11.2009р. № 9, правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.
Як було встановлено судом, поставка обладнання - адсорбційного осушувача WVM1450 проводилась позивачу фірмою „Паркер Ханніфін СП.зо.о" на підставі укладеного між ними контракту №15/1256 від 23.09.2009р., в свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю "БІТІЕС-ГРУП" не є стороною даного контракту та товариством зобов'язань за даним контрактом на себе не приймалось. Фактично правовідносини між сторонами спору врегульовано лише оспорюваним договором № 58-11 від 10.05.2011року, у зв'язку з чим, позивач повинен був у встановленому порядку довести наявність ознак предмету оспорюваного договору як складової обладнання, переданого за контрактом №15/1256 від 23.09.2009р. Крім того, позивач повинен був у встановленому порядку довести суду наявність умислу в діях відповідача, направлених на введення в оману позивача, істотність значення обставин, щодо яких відповідача введено в оману, і сам факт обману.
Між тим, матеріали справи не містять таких доказів, а позивач на неодноразові вимоги ухвал суду такі докази суду не надав.
Так, в силу вимог ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно положень ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно положень ст. ст. 34, 35 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.
Матеріали справи не містять жодних фактичних даних, належних доказів, які б засвідчували наявність порушеного права позивача пов'язаного з предметом спору, обсяги такого порушення. З огляду на вищевикладене у суду відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог у справі.
На підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору в сумі 1147 грн. покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -
У позові відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.
Суддя Д'яченко Т.Г.