Головуючий у 1 інстанції - Кулик С.В.
Суддя-доповідач - Білак С. В.
11 грудня 2013 року справа №263/9990/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Білак С.В., суддів Гаврищук Т.Г., Сухарька М.Г., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя Донецької області на постанову Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 18 жовтня 2013 року у справі № 263/9990/13-а за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя Донецької області, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання здійснити перерахунок розміру довічного грошового утримання,-
25 вересні 2013 року ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя Донецької області (далі - відповідач), третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання здійснити перерахунок розміру довічного грошового утримання.
Позивач просив визнати неправомірною відмову відповідача у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання згідно з Рішенням Конституційного Суду України №3-рп/2013 від 03 червня 2013 року ті на підставі ст.ст. 129,138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в чинній редакції. Зобов'язати відповідача провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання згідно з Рішенням Конституційного Суду України №3-рп/2013 від 03 червня 2013 року ті на підставі ст.ст. 129,138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в чинній редакції з 01 січня 2013 року і до зміни розміру винагороди працюючого судді з урахуванням проведених виплат.
Постановою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 18 жовтня 2013 року позов було задоволено.
Визнано неправомірними дії Управління Пенсійного Фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя щодо відмови ОСОБА_2 у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання з 01.01.2013 року на підставі ст. 129 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Зобов'язано Управління Пенсійного Фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя Донецької області зробити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді Апеляційного суду Донецької області у відставці ОСОБА_2 та встановити розмір цього утримання 88 % від суддівської винагороди, визначеної ст.129 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» діючого судді Апеляційного суду Донецької області, який працює на відповідній посаді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання з 01.01.2013 р. та зобов'язати виплачувати ОСОБА_2 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, в розмірі 88 % від суддівської винагороди, визначеної ст.129 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» діючого судді, який працює на відповідній посаді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання з 01.01.2013 року, з урахуванням проведених виплат.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права та відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що висновок суду про зобов'язання Управління здійснити перерахунок з 01.01.2013 року довічного грошового утримання є таким, що входить у протиріччя до Конституції України та Рішення Конституційного суду України від 03.06.2013 року».
Особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Відповідно до п.2 ч.1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін з наступних підстав.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач перебуває на обліку у відповідача з 2010 року і отримує щомісячне довічне грошове утримання, призначене на підставі положень ст. 43 Закону України №2862-12 «Про статус суддів» в редакції від 15.12.1992 року.
В липні 2013 року позивач звернувся до відповідача з заявою провести перерахунок довічного утримання відповідно до нової системи оплати праці суддів згідно зі ст. 129 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та на підставі довідки про заробітну плату судді у відставці, виданою Апеляційним судом Донецької області. Рішенням від 21.06.2013 року № 249 позивачу було відмовлено в проведенні зазначеного перерахунку.
Відповідно до частини першої статті 138 Закону України від 7 липня 2010 року № 245 3-VІ «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що суддя, який вийшов у відставку, після досягненню чоловіками віку 62 роки, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу", або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.
В такому випадку, законом виключно для суддів у відставці встановлюється щомісячне довічне грошове утримання або за їх вибором пенсія державних службовців, що є гарантією забезпечення незалежності суддів.
Судами встановлено, що розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці прямо залежить від розміру заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді Апеляційного суду Донецької області.
Згідно частини 3 статті 138 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання".
Відповідно до частини 4 статті 138 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», у разі зміни розміру грошового утримання діючих судців Конституційного Суду України відповідно здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. За нормами частини п'ятою цієї статті довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Разом з тим, стаття 138 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» регулюючи порядок здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання діючих суддів Конституційного Суду України, не містить підстав забороняючих перерахунок щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці судів загальної юрисдикції, господарських судів, спеціалізованих судів тощо.
Стаття 129 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», якою визначені розміри посадового окладу та доплати за вислугу років відповідного судді набрала чинності з 1 січня 2012 року.
Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принципи верховенства права.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України
Рішенням Конституційного Суду України № З-рп/2013 від 3 червня 2013 року у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті другої, абзацу другого пункту 2 розділу другого «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» права щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) було встановлено, що частина третя статті 138 Закону України № 2453 до внесених Законом № 3668 змін передбачала: «Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання». Таким чином, визначений Законом № 2453 порядок нарахування щомісячного довічного грошового утримання було змінено Законом № 3668, внаслідок чого зменшено розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів. Залишивши незмінним зміст права на щомісячне довічне грошове утримання суддів, Закон № 3668 вузив обсяг цього права, встановивши обмежену базу для нарахування суддям щомісячного довічного грошового утримання, та скасував право суддів на одержання щомісячного довічного грошового утримання без обмеження граничного розміру, чим знизив і досягнутий рівень гарантій незалежності суддів. Отже, частина третя статті 138 Закону України № 2453 не узгоджується з конституційним положенням про недопустимість звуження змісту чи обсягу гарантій незалежності суддів, а тому суперечить статті 126 Основного Закону України. Цим же рішенням Конституційного Суду України встановлено порядок його виконання, а саме: - підлягають застосуванню частини перша, друга статті 138 Закону № 2453 у редакції Закону № 3668 як такі, що не суперечать Конституції України; частина третя статті 138 Закону № 2453 у редакції Закону України № 3668, яка суперечить Конституції України не підлягає застосуванню як така, що втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Натомість підлягає застосуванню частина третя статті 138 Закону України № 2453 в редакції до змін, внесених Законом № 3668 а саме: «Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. Перше, друге, трете речення частини п'ятої статті 138 Закону № 2453 у редакції Закону № 3668, що суперечать Конституції України, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Проте підлягають застосуванню перше речення частини п'ятої статті 138 Закону № 2453 в редакції до змін, внесених Законом № 3668, а саме: «Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), одержуваного суддею після виходу у відставку", та четверте речення частини п'ятої статті 138 Закону № 2453 зі змінами, внесеними Законом № 3668, а саме: «Довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України. Дія статті 2 Закону № 3668 не поширюється на Закон № 2453. Дія абзацу другого пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 3668 не поширюється на правовідносини щодо виплати суддям пенсії (щомісячного довічного грошового утримання).».
Виходячи з вищенаведених положень закону, обчислення щомісячного довічного утримання суддів у відставці повинно здійснюватися у відсотковому відношенні до розміру грошового утримання працюючих суддів, тому, у разі зміни розміру грошового утримання суддів, що працюють на відповідній посаді, органи Пенсійного фонду здійснюють відповідний перерахунок раніше призначеного грошового утримання судді у відставці.
Доводи відповідача щодо відсутності нормативного документу, який би встановлював механізм здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці, та як наслідок відсутності підстав для проведення такого перерахунку є безпідставним. Законом України «Про судоустрій і статус суддів» встановлена гарантія матеріального забезпечення судді у відставці, яка не може бути знівельована в зв'язку з тим, що органи влади України не встановили порядку, за яким зазначена гарантія повинна бути дотримана.
Право на виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у розмірі грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді врегульовано пунктом 8 Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року у справі № 1-2/2013, і виникає з 3 червня 2013 року.
Конституційний Суд України неодноразово висловлював правові позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у рішеннях від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 (справа про пільги, компенсації та гарантії), від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004 (справа про припинення дій чи обмеження пільг, компенсацій та гарантій), від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про пенсії та щомісячне довічне грошове утримання), від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів); рішення № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року.
Виходячи з норм статті 58 Конституції України та висновків, викладених у рішеннях Конституційного суду України від 22 травня 2008 року і від 03 червня 2013 року № З-рп-2013 випливає висновок, що матеріальні та соціальні гарантії судді у відставці, які були встановлені на час виходу у відставку не можуть бути обмежені або скасовані, а ні новим законом, а ні внесенням змін до чинного Закону. Оскільки на день виходу позивача у відставку, умови призначення, виплати та перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, були визначені статтею 43 Закону України «Про статус судців» та Постановою Верховної Ради України «Про порядок введення в дію Закону України Пре статус суддів», вимоги позивача про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання працюючого судді на відповідній посаді без обмеження розміру грошового утримання, є законними і обґрунтованими. Пропорційність розміру має визначатись пропорційності дії норми права у часі.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відмова відповідача у проведенні перерахунку розміру щомісячного грошового утримання судді у відставці не є правомірною.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя Донецької області - залишити без задоволення.
Постанову Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 18 жовтня 2013 року у справі № 263/9990/13-а за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя Донецької області, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання здійснити перерахунок розміру довічного грошового утримання - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя С.В.Білак
Судді Т.Г. Гаврищук
М.Г.Сухарьок