13 грудня 2013 року № 2а-2978/12/1070
Суддя Київського окружного адміністративного суду Виноградова О.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення коштів, отриманих за нікчемними правочинами,
26 червня 2012 р. Білоцерківська об'єднана державна податкова інспекція Київської області Державної податкової служби звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач 1), фізичної особи-підприємства ОСОБА_2 (далі - відповідач 2) про стягнення коштів, отриманих за нікчемним правочином.
У судовому засіданні 4 грудня 2013 р. судом було уточнено назву позивача - Білоцерківська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - позивач).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачі 1, 2 не сплатили податкову заборгованість у сумі 366 675 грн 00 коп. з кожного.
Відповідач 1 позов не визнав, подав до суду письмові заперечення, в яких у задоволенні позову просив відмовити посилаючись на те, що фінансово - господарські взаємовідносини між ним та відповідачем 2 були реальні та виконані в повному обсязі (а.с. 150-154).
Відповідач 2 у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Згідно з вимогами ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Суд дослідивши наявні матеріали справи, встановив таке.
11 вересня 2002 р. відповідач 1 зареєстрований, як суб'єкт підприємницької діяльності - фізичної особи, що підтверджується копією Свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності (а.с. 9).
У період з 31 січня по 20 лютого 2012 р. позивачем було проведено документальну планову виїзну перевірку відповідача 1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 липня 2010 р. по 31 грудня 2011 р., за результатами якої 27 лютого 2012 р. було складено акт перевірки № 559/17-1/НОМЕР_1 (далі - акт перевірки № 559/17-1/НОМЕР_1) (а.с. 17-44).
Виявлені позивачем порушення було викладено у розділі "Висновок" названого акту перевірки.
15 березня 2012 р. на підставі акту перевірки № 559/17-1/НОМЕР_1 позивачем були прийняті податкові повідомлення - рішення № № 127/0000130171, 126/0000070171/1135, 125/0000090171/1134. Зокрема:
- податкове повідомлення - рішення № 127/0000130171, яким зменшено від'ємне значення податку на додану вартість у сумі 13 713 грн 00 коп. (далі - податкове повідомлення - рішення № 127/0000130171) (а.с. 47);
- податкове повідомлення - рішення № 126/0000070171/1135, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 100 016 грн 25 коп., з якої за основним платежем - 80 013 грн 00 коп., за штрафними санкціями - 20 003 грн 25 коп. (далі - податкове повідомлення - рішення № 126/0000070171/1135) (а.с. 48);
- податкове повідомлення - рішення № 125/0000090171/1134, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на дохід фізичних осіб на загальну суму 64 932 грн 03 коп., з якої за основним платежем - 51 945 грн 63 коп., за штрафними санкціями - 12 986 грн 40 коп. (далі - податкове повідомлення - рішення № 125/0000090171/1134) (а.с. 47).
17 лютого 2010 р. відповідач 2 зареєстрований, як фізична особа - підприємець, що підтверджується копією Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця (а.с. 50).
У період з 31 січня 2011 р. по 14 червня 2011 р. позивачем було проведено документальну планову виїзну перевірку відповідача 2 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 18 лютого 2010 р. по 31 березня 2011 р., за результатами якої 26 червня 2011 р. було складено акт перевірки № 3847/17-1/83/НОМЕР_2 (далі - акт перевірки № 3847/17-1/83/НОМЕР_2) (а.с. 54-69).
Виявлені позивачем порушення було викладено у розділі "Висновок" названого акту перевірки.
25 червня 2012 р. на підставі акту перевірки № 3847/17-1/83/НОМЕР_2 позивачем були прийняті податкові повідомлення - рішення № № 1458/0002490171/243/НОМЕР_2, 1460/0002500171/242/НОМЕР_2. Зокрема:
- податкове повідомлення - рішення № 1458/0002490171/243/НОМЕР_2, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 203 915 грн 00 коп., з якої за основним платежем - 163 132 грн 00 коп., за штрафними санкціями - 40 783 грн 00 коп. (далі - податкове повідомлення - рішення № 1458/0002490171/243/НОМЕР_2) (а.с. 72);
- податкове повідомлення - рішення № 1460/0002500171/242/НОМЕР_2, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на дохід фізичних осіб на загальну суму 2576 грн 25 коп., з якої за основним платежем - 2061 грн 00 коп., за штрафними санкціями - 515 грн 25 коп. (далі - податкове повідомлення - рішення № 1460/0002500171/242/НОМЕР_2) (а.с. 74).
У зв'язку з несплатою відповідачами існуючої заборгованості у добровільному порядку позивачем було подано даний позов до суду.
Спірні правовідносини врегульовані Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 р. № 2755-VI (далі - ПК України), Законом України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 р. № 168/97 - ВР (далі - Закон України № 168/97 - ВР) та Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 р. № 334/94 - ВР (далі - Законом України № 334/94 - ВР).
Відповідно до вимог п. 5.1 ст. 5 Закону України № 334/94 - ВР визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно з вимогами п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України № 334/94 - ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Відповідно до вимог п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України 168/97 - ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Як убачається з п.п. 7.4.5 п. 7.4 п. 7 Закону України 168/97 - ВР, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Відповідно до вимог п.п. 7.5.1 п. 7.5 п. 7 Закону України 168/97 - ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Відповідно до вимог абз. "а" п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Як убачається з п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з вимогами п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Із аналізу положень ст. ст. 138 і 198 ПК України вбачається, що скористатися правом на формування валових витрат і податкового кредиту можливо лише при наявності первинних бухгалтерських документів, оформлених у відповідності до Закону. Відсутність таких документів зумовлює неможливість включення позивачем до складу валових витрат і податкового кредиту сум, що підтверджуються вказаними документами у періоді фізичного здійснення господарської операції.
Наявні матеріали справи свідчать, про таке.
На підставі актів перевірки № 559/17-1/НОМЕР_1 та № 3847/17-1/83/НОМЕР_2 позивачем були прийняті рішення № № 127/0000130171, 126/0000070171/1135, 125/0000090171/1134, 1458/0002490171/243/НОМЕР_2 та 1460/0002500171/242/НОМЕР_2 відповідно.
Податкові повідомлення - рішення № № 126/0000070171/1135, 125/0000090171/1134 відповідачем 1 були оскаржені в адміністративному порядку.
Згідно, з постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2012 р. було визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення 126/0000070171 - 23, 125/0000090171 - 24 (а.с. 211 - 217).
Тобто, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем 1 було доведено реальність договорів, які були укладені з відповідачем 2 та вважає, що відповідач 1 правомірно сформував дані податкового обліку на підставі господарських операцій з відповідачем 2 (а.с. 207-210).
Крім того, згідно з вимогами ч. 5 ст. 254 постанова або ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду, набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Як убачається з тексту постанови Київського апеляційного адміністративного суду, вона набрала законної сили 14 червня 2012 р., а, отже, підлягає виконанню.
Наведене свідчить, що податкові повідомлення - рішення позивача № № 126/0000070171/1135, 125/0000090171/1134, які були визнані протиправними у судовому порядку, не можуть бути підставою для стягнення з відповідачів 1, 2 визначених у них сум зобов'язань.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у задоволенні адміністративного позову - відмовити
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Виноградова О.І.