04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"10" грудня 2013 р. Справа№ 910/14978/13
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Калатай Н.Ф.
суддів: Баранця О.М.
Пашкіної С.А.
при секретарі Царук І. О.
За участю представників:
від позивача: Хасін І. Б.
від відповідача 1: не з'явились
від відповідача 2: не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Хасіна Ігоря Борисовича
на рішення господарського суду міста Києва від 07.10.2013
у справі № 910/14978/13 (суддя Ониськів О. М.)
за позовом Фізичної особи-підприємця Хасіна Ігоря Борисовича
до 1. Ружинської селищної ради
2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Природа-2»
про розірвання додаткової угоди до договору
Позов заявлено про розірвання додаткової угоди № 1 від 11.06.2009 до укладеного між відповідачем 1 та відповідачем 2 договору на виконання дослідно-конструкторських та технологічних робіт № 65-П-2008/ від 22.10.2008.
Рішенням господарського суду міста Києва від 07.10.2013, повний текст якого підписаний 11.10.2013, у справі № 910/14978/13 в позові відмолено повністю.
Рішення суду першої інстанцій ґрунтується на тому, що норми чинного законодавства наділяють правом розірвання договору виключно сторону такого договору, в той час як позивач не є стороною спірного договору, у зв'язку з чим позбавлений права звертатися до суду з позовом про розірвання вищевказаного договору та додаткових угод до нього.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, Фізична особа-підприємець Хасін Ігор Борисович звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Києва від 07.10.2013 по справі № 910/14978/13 та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
В апеляційній скарзі Фізична особа-підприємець Хасін Ігор Борисовича зазначив про те, що рішення судом першої інстанції винесено за неправильного застосування норм матеріального права, а висновки, наведені в рішенні, не відповідають матеріалам справи та свідчать про формальний підхід до розгляду справи.
Як на підставу для скасування оспорюваного рішення відповідач послався на те, що висновок суду першої інстанції про те, що позивач як новий кредитор не має права звертатися з позовом про розірвання договору укладеного між іншими особами, є безпідставним та свідчить про неправильне застосування судом норм ст. ст. 512, 514 та ст. 651 ЦК України, оскільки відповідно до приписів ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, в той час як відповідно до приписів ст.651 ЦК України правом сторони, серед іншого, є і право розірвати договір, а отже, позивач як новий кредитор за спірним договором набув і права ініціювати розірвання договору.
Також підтвердженням хибності позиції суду першої інстанції щодо відсутності у нового кредитора права на розірвання договору, на думку позивача, є системний аналіз ст. 512 ЦК України, згідно з якою передання кредитором своїх прав іншій особі внаслідок відступлення права вимоги прирівнюється до правонаступництва, адже є підставою для заміни кредитора у зобов'язанні.
Ухвалою від 08.11.2013 колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Баранець О. М., Пашкіна С. А. апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Хасіна Ігоря Борисовича прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.
Відповідач 2 представників в жодне судове засідання не направив, у поданому через канцелярію суду 19.11.2013 відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що підтримує доводи апеляційної скарги та просить розглядати справу без участі представника відповідача 2 за наявними в ній матеріалами.
Під час розгляду справи представник позивача апеляційну скаргу підтримав, представник відповідача 1 проти задоволення апеляційної скарги заперечив та просив залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін.
Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 1, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила таке.
22.10.2008 Закрите акціонерне товариство «Концерн «Природа», правонаступником якого є відповідач 2, як виконавець та відповідач 1 як замовник уклали договір на виконання дослідно-конструкторських та технологічних робіт № 65-П-2008/ (далі Договір), за умовами якого відповідач 2 зобов'язався на підставі наданого відповідачем 1 Технічного завдання виконати комплекс робіт по будівництву станції знезалізнення питної води продуктивністю 200 м.куб./добу на об'єкті впровадження за адресою: Житомирська область, Ружинський р-н, с. Заріччя, вул. Депутатська з урахуванням індивідуальних конструктивно-технологічних особливостей водонапірної башти та індивідуальних хімічних характеристик води.
11.06.2009 відповідач 1 та відповідач 2 уклали додаткову угоду № 1 до Договору (далі Додаткова угода), якою погодили, що відповідач 1 оплачує половину вартості комплексу робіт по будівництву станції знезалізнення питної води в сумі 86 500,20 грн. протягом 30 календарних днів з дня підписання Додаткової угоди, а другу частину вартості комплексу робіт в розмірі 86 500,20 грн. відповідач 1 сплачує після того, як температура повітря досягне -5 градусів за Цельсієм і це не призведе до збою в роботі станції знезалізнення, про що сторонами буде складено та підписано відповідний акт.
Також умовами Додаткової угоди встановлено, що в разі незабезпечення відповідачем 2 роботи станції при температурі -5 градусів за Цельсієм, про що сторони складають та підписують відповідний акт, відповідач 2 повертає одержані від відповідача 1 кошти, отримані згідно з п.1 Додаткової угоди, протягом 10 календарних днів з моменту (дати) підписання між сторонами даного акту.
07.09.2012 відповідач 2 як кредитор та позивач як набувач уклали договір про відступлення права вимоги (далі Договір відступлення права вимоги), відповідно до п. 1.1 якого відповідач 2 передає, а позивач приймає на себе право вимоги виконання зобов'язань, що виникли за Договором.
В позовній заяві позивач посилається на те, що відповідач 1 ухиляється від виконання умов Додаткової угоди та перешкоджає позивачу здійснити перевірку роботи станції в умовах низьких температур та підписати відповідний акт, з огляду на що позивач просить суд розірвати Додаткову угоду у судовому порядку.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог позивача, з чим колегія суддів погоджується з огляду на таке.
Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір уклали відповідач 1 та відповідач 2.
За правилами ст. 654 ЦК України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Пунктом 10.2 Договору його сторони обумовили, що під час дії Договору сторони можуть вносити до нього зміни та доповнення, які будуть складовими і невід'ємними частинами Договору, лише при оформленні у письмовому вигляді та підписанні уповноваженими на те особами сторін.
Крім того, Згідно з ч. 3 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Підстави для зміни або розірвання договору визначені ст. 651 ЦК України, якою встановлено, що :
- зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1);
- договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом (ч. 2).
Отже, якщо інше не встановлено самим договором, правом на його зміну або розірвання чинним законодавством наділені лише його сторони. Зміна або розірвання договору за рішенням суду може відбутися також на вимогу виключно однієї з його сторін.
Докази того, що позивач набув прав сторони за Договором у встановлений пунктом 10.2 Договору спосіб, в матеріалах справи відсутні.
Зазначений факт не заперечується й позивачем, який в додаткових поясненнях (а.с. 121-124) повідомив, що він автоматично не став стороною Договору, оскільки до нього не перейшли обов'язки відповідача 2 за Договором щодо належного виконання робіт, усунення недоліків робіт та гарантійного обслуговування.
Додаткова угода, розірвання якої у судовому порядку вимагає позивач, також підписана відповідачем 1 та відповідачем 2 як сторонами Договору, а відтак, відповідно до вимог закону та умов Договору, Додаткова угода є складовою і невід'ємною частиною Договору і розірвано її може бути лише за згодою сторін Договору або на вимогу однієї із сторін Договору у судовому порядку.
Позивачем не наведено правових підстав законності його вимог про розірвання Додаткової угоди, стороною в якій він не є.
За таких обставин, вимоги позивача про розірвання Додаткової угоди визнаються колегією суддів такими, що не ґрунтуються на вимогах закону.
Щодо посилань позивача, як на доказ законності його вимог про розірвання Додаткової угоди, на норми норм ст. ст. 512, 514 та ст. 651 ЦК України, згідно з якими до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, в той час як відповідно до приписів ст.651 ЦК України правом сторони, серед іншого, є і право розірвати договір, а отже, позивач як новий кредитор за спірним договором набув і права ініціювати розірвання договору, слід зазначити таке.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, відповідно до приписів ст. 514 ЦК України, всіх прав первісного кредитора новий кредитор набуває лише у випадку, якщо інше не погоджено сторонами у договорі або не встановлено законом.
Пунктом 1.2 Договору відступлення права вимоги сторони встановили, що за вказаним договором позивач отримує право вимагати від відповідача 1 належного виконання зобов'язань щодо сплати 86 500,20 грн. основного боргу, а також неустойки, інфляційних втрат, річних та збитків, заподіяних несвоєчасним виконанням зобов'язань за Договором.
Будь-яких інших прав за Договором відповідач 2 позивачу за Договором відступлення права вимоги не передавав.
Тобто, прав кредитора за Договором позивач набув лише щодо конкретно визначених сторонами Договору відступлення права вимоги прав вимагати від відповідача 1 належного виконання певних майнових зобов'язань, які той мав перед відповідачем 2 за умовами Договору на момент укладення Договору відступлення права вимоги, що не наділяє позивача статусом сторони Договору і не надає йому права на розірвання Договору, яке за правилами ст.651 ЦК України мають лише його сторони.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність вимог позивача і правомірно відмовив в їх задоволенні.
При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зауважити сторонам, що їм слід вирішити майновий спір, що виник при виконанні договору на виконання дослідно-конструкторських та технологічних робіт № 65-П-2008/ від 22.10.2008, що можливо, в тому числі, і в судовому порядку.
Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Хасіна Ігоря Борисовича задоволенню не підлягає, рішення господарського суду міста Києва від 07.10.2013 у справі № 910/14978/13 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.
Судові витрати на подачу апеляційної скарги, відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на Фізичну особу-підприємця Хасіна Ігоря Борисовича.
Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Хасіна Ігоря Борисовича на рішення господарського суду міста Києва від 07.10.2013 у справі № 910/14978/13 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 07.10.2013 у справі № 910/14978/13 залишити без змін.
3. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/14978/13.
Повний текст постанови складено: 16.12.2013
Головуючий суддя Н.Ф. Калатай
Судді О.М. Баранець
С.А. Пашкіна