Ухвала
11 грудня 2013 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Ступак О.В.,
суддів: Гончара В.П., Дербенцевої Т.П.,
Карпенко С.О., Олійник А.С.,
розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, приватного нотаріуса Сєверодонецького нотаріального округу ОСОБА_5, Розкішнянської сільської ради Лутугінського району Луганської області, Управління житлово-комунального господарства, державного нотаріуса Першої Сєверодонецької державної нотаріальної контори Перепелиці Юлії Михайлівни, ОСОБА_7, приватного нотаріуса Сєверодонецького нотаріального округу ОСОБА_8, комунального підприємства «Сєверодонецьке бюро технічної інвентаризації, ПМП «Рекламне агентство «А-плюс», ОСОБА_9, ОСОБА_10 про визнання незаконними договорів купівлі-продажу квартири, анулювання реєстраційного запису про право власності на нерухоме майно, визнання незаконним рішення виконавчого комітету Розкішнянської сільської ради, відшкодування моральної шкоди, визнання незаконним свідоцтва про право на спадщину за законом на частку квартири, визнання права власності на Ѕ частку квартири, визнання незаконним свідоцтва про право на спадщину на грошові внески, визнання права власності на грошовий вклад, визнання недійсним дублікату свідоцтва про право власності на Ѕ частку квартири, анулювання реєстраційних записів дублікатів свідоцтв про право власності на Ѕ частку квартири, визнання недійсним дублікату свідоцтва про право на спадщину за законом на Ѕ частку квартири, визнання недійсною об'яви у газеті, анулювання реєстраційного запису права власності на квартиру, відшкодування майнової шкоди, усунення перешкод у оплаті комунальних послуг, встановлення факту прийняття спадщини
за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу апеляційного суду Луганської області від 9 липня 2013 року, -
У вересні 2008 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні квартирою та виселення, посилаючись на те, що за договором купівлі-продажу від 23 липня 2008 року він придбав квартиру АДРЕСА_1 у ОСОБА_10 Його вимогу як власника звільнити квартиру ОСОБА_3 не виконує. Просив усунути перешкоди у користуванні майном та виселити відповідача.
Ухвалою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 5 жовтня 2012 року позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні квартирою та виселення залишено без розгляду з тих підстав, що право власності на спірну квартиру за договором від 21 травня 2009 року перейшло до ОСОБА_7
У вересні 2008 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_4, приватного нотаріуса Сєверодонецького нотаріального округу ОСОБА_5, Розкішнянської сільської ради Лутугінського району Луганської області, Управління житлово-комунального господарства, державного нотаріуса Першої Сєверодонецької державної нотаріальної контори Перепелиці Ю.М., ОСОБА_7, приватного нотаріуса Сєверодонецького нотаріального округу ОСОБА_8, комунального підприємства «Сєверодонецьке бюро технічної інвентаризації, ПМП «Рекламне агентство «А-плюс», ОСОБА_9, ОСОБА_10, у якому з урахуванням уточнень просив визнати незаконними свідоцтва про право на спадщину за законом на Ѕ частку квартири та грошові внески, видані на ім'я ОСОБА_11.; визнати за ним право на власності на Ѕ частку квартири АДРЕСА_1 та право власності на грошовий вклад, який належав спадкодавцеві; визнати недійсним дублікат свідоцтва про право власності на Ѕ частку квартири, виданого 3 червня 2008 року замість втраченого; визнати недійсним дублікат свідоцтва про право на спадщину за законом на Ѕ частку квартири, анулювати реєстраційні записи дублікатів свідоцтв про право власності; визнати недійсною об'яву у газеті про те, що втрачені свідоцтва є недійсними; визнати недійсним рішення виконавчого комітету Розкішнянської сільської ради № 44 від 19 червня 2008 року про надання дозволу на відчуження квартири ОСОБА_10 як опікуном ОСОБА_11.; стягнути із Розкішнянської сільської ради та ОСОБА_4 2 000 грн у відшкодування моральної шкоди; визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 23 липня 2008 року, укладений між ОСОБА_10 як опікуном ОСОБА_11. та ОСОБА_4, анулювати реєстрацію права власності на квартиру на ім'я ОСОБА_4; визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 21 травня 2009 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_7; анулювати реєстраційний запис права власності ОСОБА_7 на квартиру; стягнути із ОСОБА_4 та ОСОБА_7 на його користь майнову шкоду у розмірі 1 500 грн та 5 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди; зобов'язати ОСОБА_4 та ОСОБА_7 усунути перешкоди щодо оплати комунальних послуг; встановити факт прийняття ним спадщини після смерті батька ОСОБА_12 який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
Вимоги мотивовано тим, що квартира АДРЕСА_1 належала його батькам - ОСОБА_12 та ОСОБА_11, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 6 грудня 1994 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер батько. 5 березня 1998 року він (позивач) зареєструвався у спірній квартирі, тому в силу положень ст. 549 ЦК УРСР прийняв спадщину разом із матір'ю, яка проживала із спадкоємцем на момент його смерті. Разом з тим, 25 липня 2003 року матері видано свідоцтво про право на спадщину Ѕ частки квартири АДРЕСА_1 після смерті чоловіка.
Рішенням районного суду Луганської області від 18 лютого 2008 року ОСОБА_11 визнано недієздатною та призначено опікуном його сестру - ОСОБА_10 За договором купівлі-продажу від 23 липня 2008 року ОСОБА_10 як опікун ОСОБА_11. здійснила відчуження спірної квартири на користь ОСОБА_4, а ОСОБА_4 на підставі договору від 21 травня 2009 року продав квартиру ОСОБА_7
Посилаючись на те, що його матері неправомірно видано свідоцтво про право на спадщину з урахуванням його частки у спадковій квартирі, його сестра як опікун матері визнала правовстановлюючі документи на квартиру, які знаходилися у нього, втраченими, на підставі дублікатів здійснила відчуження спірної частки квартири із порушенням його права на спадкування, ОСОБА_3 просив задовольнити позов.
Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 25 березня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Луганської області від 9 липня 2013 року, позов задоволено частково. Встановлено факт, що ОСОБА_3 прийняв спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_12 який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року. У задоволенні іншої частини вимог відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить змінити ухвалу апеляційного суду та задовольнити вимоги у повному обсязі, мотивуючи свої вимоги порушенням апеляційним судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та вивчивши обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Суд касаційної інстанції при перевірці законності судового рішення не обмежений доводами касаційної скарги згідно з ч. 3 ст. 335 ЦПК у разі, якщо буде виявлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
При перевірці законності та обґрунтованості ухвалених у справі судових рішень було виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, тому колегія суддів вважає за необхідне вийти за межі касаційної скарги.
Встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належала батькам позивача - ОСОБА_12 та ОСОБА_11, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 6 грудня 1994 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер батько. 5 березня 1998 року ОСОБА_3 зареєструвався у спірній квартирі, у якій на момент смерті спадкодавця проживала його мати ОСОБА_11 25 липня 2003 року ОСОБА_11 видано свідоцтво про право на спадщину Ѕ частки квартири АДРЕСА_1 після смерті чоловіка. Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 25 липня 2003 року, після смерті чоловіка ОСОБА_11 успадкувала й належні йому (спадкодавцеві) грошові внески у філії ощадного банку № 7854/01 м. Сєвєродонецька Луганської області на рахунках НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3.
Рішенням районного суду Луганської області від 18 лютого 2008 року ОСОБА_11 визнано недієздатною та призначено опікуном сестру позивача - ОСОБА_10
Рішенням виконавчого комітету Розкішнянської сільської ради № 777 від 22 квітня 2008 року ОСОБА_10 надано дозвіл на поновлення втрачених документів на квартиру від імені ОСОБА_11. У газеті «Проспект» № 19 від 8 травня 2008 року розміщено оголошення про те, втрачені документи - свідоцтво про право власності ОСОБА_12 та ОСОБА_11. та свідоцтво про право на спадщину на ім'я ОСОБА_11. необхідно вважати недійсними.
За договором купівлі-продажу від 23 липня 2008 року ОСОБА_10 як опікун ОСОБА_11. здійснила відчуження спірної квартири на користь ОСОБА_4, а ОСОБА_4 на підставі договору від 21 травня 2009 року продав квартиру ОСОБА_7
ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_11 померла.
За нормами ч. 1 ст. 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями.
Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом
шести місяців з дня відкриття спадщини (ч. ч. 1, 2 ст. 549 ЦК УРСР).
Встановивши ті обставини, що ОСОБА_3 зареєструвався у спірній квартирі протягом шести місяців з дня відкриття спадщини, суди дійшли вірного висновку про те, що такі дії свідчать про прийняття ним спадщини після смерті батька.
Обґрунтованими є висновки судів й у частині вирішення позову про визнання недійсним дублікату свідоцтва про право власності на Ѕ частку квартири, виданого 3 червня 2008 року замість втраченого; визнання недійсним дублікату свідоцтва про право на спадщину за законом на Ѕ частку квартири; анулювання реєстраційних записів дублікатів свідоцтв про право власності; визнання недійсною об'яви у газеті про те, що втрачені свідоцтва є недійсними; визнання недійсним рішення виконавчого комітету Розкішнянської сільської ради № 44 від 19 червня 2008 року про надання дозволу на відчуження квартири ОСОБА_10 як опікуном ОСОБА_11.; стягнення із Розкішнянської сільської ради та ОСОБА_4 2 000 грн у відшкодування моральної шкоди; стягнення із ОСОБА_4 та ОСОБА_7 майнової шкоди у розмірі 1 500 грн та 5 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди; зобов'язання ОСОБА_4 та ОСОБА_7 усунути перешкоди щодо оплати комунальних послуг.
Позов у цій частині задоволено відповідно до вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України із правильним застосуванням норм матеріального права. Висновки судів у цій частині доводами касаційної скарги не спростовуються.
Відмовляючи в іншій частині позову, суд першої інстанції, із висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що прийнявши спадщину, ОСОБА_3 не звертався до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії не оскаржував, визначити додатковий строк для прийняття спадщини відповідно до вимог ст. 550 ЦК УРСР не просив, із вимогами щодо розподілу спадщини до ОСОБА_11. не звертався. Враховуючи те, що спадкову квартиру продано, він має право лише на кошти, виручені від реалізації цього майна.
Відповідно до ст. 550 ЦК УРСР строк для прийняття спадщини, встановлений статтею 549 цього Кодексу, може бути продовжений судом, якщо він визнає причини пропуску строку поважними. Спадщина може бути прийнята після закінчення зазначеного строку і без звернення до суду при
наявності згоди на це всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину. У цих випадках, якщо спадкове майно було прийняте іншими спадкоємцями або перейшло до держави, спадкоємцеві, що пропустив зазначений строк, передається лише те з належного йому майна, яке збереглося в натурі, а також кошти, виручені від реалізації решти належного йому майна.
Застосувавши наведену норму до спірних правовідносин, суди не звернули уваги на те, що положення ст. 550 ЦК УРСР підлягають застосування за обставин, якщо спадкоємець не прийняв спадщину у визначений строк - шість місяців з дня відкриття спадщини. Судами встановлено факт прийняття спадщини позивачем після смерті батька, тому одночасне посилання на положення ст. 550 ЦК УРСР є суперечливим, вимогам щодо законності та обґрунтованості судового рішення не відповідає.
Судами не враховано, що згідно ч. 2 ст. 548 ЦК УРСР прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Тобто, право власності спадкоємця на спадщину, яку він прийняв, презюмується. Відсутність державної реєстрації спадкового нерухомого майна не свідчить про неприйняття спадщини, а лише обмежує право спадкоємця щодо розпорядження цим майном.
Визначені ст. 346 ЦК України (діяла на момент укладення оспорюваний правочинів від 23 липня 2008 року та від 21 травня 2009 року) підстави припинення права власності на майно не пов'язують такі наслідки із відчуженням майна власника іншою особою - не власником без його згоди.
Майно, яке вибуло із володіння власника не з його волі, підлягає витребуванню від набувача із застосуванням правового механізму, передбаченого ст. 388 ЦК України.
Матеріали справи свідчать про те, що спірна квартира була вдруге відчужена протягом часу із дня звернення позивача до суду із позовом до ухвалення судом першої інстанції рішення у справі, внаслідок чого змінювався обсяг позовних вимог. Суд першої інстанції, маючи повноваження щодо уточнення позову, вимог позивача не уточнив, із способом відновлення порушеного права власності позивача не визначився.
Враховуючи викладене, ухвалені судові рішення у частині позову про встановлення факту прийняття спадщини; визнання недійсним дублікату свідоцтва про право власності на Ѕ частку квартири, виданого 3 червня 2008 року замість втраченого; визнання недійсним дублікату свідоцтва про право на спадщину за законом на Ѕ частку квартири; анулювання реєстраційних записів дублікатів свідоцтв про право власності; визнання недійсною об'яви у газеті про те, що втрачені свідоцтва є недійсними; визнання недійсним рішення виконавчого комітету Розкішнянської сільської ради № 44 від 19 червня 2008 року про надання дозволу на відчуження квартири ОСОБА_10 як опікуном ОСОБА_11.; стягнення із Розкішнянської сільської ради та ОСОБА_4 2 000 грн у відшкодування моральної шкоди; стягнення із ОСОБА_4 та ОСОБА_7 майнової шкоди у розмірі 1 500 грн та 5 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди; зобов'язання ОСОБА_4 та ОСОБА_7 усунути перешкоди щодо оплати комунальних послуг необхідно залишити без змін, а в іншій частині скасувати та передати на новий розгляд до суду першої інстанції, з підстав, передбачених ст. ст. 335, 338 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 335, 336, 337, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, -
Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 25 березня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 9 липня 2013 року у частині позову про встановлення факту прийняття спадщини; визнання недійсним дублікату свідоцтва про право власності на Ѕ частку квартири, виданого 3 червня 2008 року замість втраченого; визнання недійсним дублікату свідоцтва про право на спадщину за законом на Ѕ частку квартири; анулювання реєстраційних записів дублікатів свідоцтв про право власності; визнання недійсною об'яви у газеті про те, що втрачені свідоцтва є недійсними; визнання недійсним рішення виконавчого комітету Розкішнянської сільської ради № 44 від 19 червня 2008 року про надання дозволу на відчуження квартири ОСОБА_10 як опікуном ОСОБА_11.; стягнення із Розкішнянської сільської ради та ОСОБА_4 2 000 грн у відшкодування моральної шкоди; стягнення із ОСОБА_4 та ОСОБА_7 майнової шкоди у розмірі 1 500 грн та 5 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди; зобов'язання ОСОБА_4 та ОСОБА_7 усунути перешкоди щодо оплати комунальних послуг залишити без змін.
В іншій частині рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 25 березня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 9 липня 2013 року скасувати та передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.В. Ступак
Судді: В.П. Гончар
Т.П. Дербенцева
С.О. Карпенко
А.С. Олійник