36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
10.12.2013 Справа № 917/1924/13
за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116
до Обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Лубнитеплоенерго", вул.Чкалова, 17, м. Лубни, Полтавська обл., 37500
про стягнення 715 076,83 грн.
Суддя Ківшик О.В.
Представники
від позивача: Чижевська Р.В., довіреність № 264/10 від 14.12.2012 р., паспорт ТТ № 137928 виданий Солом'янським РВ ГУМВС України в м. Києві 01.02.2013 р..
від відповідача: Таращенко В.І., довіреність № 1-17/60 від 03.01.2013 р., паспорт КН № 278689 виданий Лубенським МРВ УМВС України в Кіровоградській області 27.11.1996 р..
10.12.2012 р. у судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення повного тексту судового рішення.
Суть спору: розглядається позовна заява Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про стягнення з Обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Лубнитеплоенерго" 715 076,83 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 20.12.2010 р. між сторонами договору поставки природного газу № 06/10-2242-ТЕ-24 щодо своєчасної оплати отриманого протягом січня - вересня 2011 року природного газу, з яких : 502 171,24 грн. пеня, 135 546,56 грн. інфляційні втрати за період лютий 2011 року - грудень 2012 року, 77 359,03 грн. 3 % річних за період з 21.02.2011 р. по 07.12.2012 р..
Позивач надав суду заяву № 31/10-5594 від 06.12.2013 р. (вх. № 17645 від 10.12.2013 р.), відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 279 150,01 грн. пені, 22 775,86 грн. інфляційні втрати за період березень 2011 року - грудень 2012 року, 77 359,03 грн. 3 % річних за період з 21.02.2011 р. по 07.12.2012 р..
Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач в праві до прийняття рішення по справі, зокрема, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Суд розцінює дану заяву як зменшення розміру позовних вимог та приймає її до розгляду в даному позовному провадженні як таку, що подана відповідно до чинний процесуальних норм. Спір розглядається в межах предмету спору в редакції наведеної заяви № 31/10-5594 від 06.12.2013 р. (вх. № 17645 від 10.12.2013 р.). При цьому судом враховано п. 3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".
Відповідач проти позову заперечує за мотивами відзиву на позов № 1-17/2761 від 04.11.2013 р. (вх. № 15712 від 05.11.2013 р.), згідно якого просить суд зменшити розмір пені до 1% та відстрочити виконання рішення до закінчення опалювального сезону 2013/2014 років до 01.05.2014 року. Крім того, відповідач надіслав суду контррозрахунок ціни позову № 1-17/2654 від 17.10.2013 р. (14852 від 21.10.2013 р.). У судовому засіданні представник відповідача усно повідомив суд про відмову від вищезазначеного клопотання про зменшення проміру пені та відстрочення виконання даного рішення з огляду на втрату актуальності. Відповідач надав суду доповнення до відзиву на позовну заяву № 01-17/2874 від 22.11.2013 р. (вх. № 16792 від 25.11.2013 р.), за мотивами якого заперечує проти позову з огляду на відсутність правових підстав для стягнення з нього інфляційних нарахувань та 3% річних з огляду на своєчасне виконання ним зобов'язань по договору поставки природного газу № 06/10-2242-ТЕ-24 щодо оплати отриманого ним природного газу, оскільки сторонами було здійснено заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням. У судовому засіданні представник відповідача усно заперечував проти позову у повному обсязі
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази, суд,
встановив:
20.12.2010 р. між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (постачальник) та Обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Лубнитеплоенерго" (покупець) укладено Договір про закупівлю природного газу за державні кошти № 06/10-2242ТЕ-24 (далі - договір поставки, а.с. 20-24), за умовами якого постачальник зобов'язувався поставити покупцю імпортований природний газ, а покупець зобов'язувався прийняти і оплатити вказаний у п. 1.2 Договору обсяг газу.
При цьому сторони, зокрема, узгодили наступне :
- газ, що постачається за цим договором, використовується покупцем виключно для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання. (ч. 2 пп. 1.1 Договору поставки);
- постачальник передає покупцю в період з 01.01.2011 р. по 31.12.2011 р. газ в обсязі 19 775,9 тис. куб.м., в тому числі по місяцях (тис. куб.м.) : січень - 3 537,0; лютий - 3 178,6, березень - 2 897,1, квітень - 1 029,8, травень - 303,8, червень - 294,0, липень - 303,8, серпень - 303,8, вересень - 294,0, жовтень - 1 925,4, листопад - 2 301,6 та грудень - 3 407,0,0 (п. 1.2 Договору поставки);
- ціна за 1000 куб.м. природного гаду становить 840,196 грн. без урахування ПДВ, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того : збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2% та ПДВ за ставкою 20%. Крім того, тариф на транспортування газу магістральними та розподільними трубопроводами - 234,00грн., крім того, ПДВ - 20% (п. 3.1 Договору поставки);
- сторони домовились, що ціна за 1000 куб.м. природного газу встановлюється на рівні граничного ціни за газ та/або тарифів, затверджених уповноваженим органом. У разі зміни уповноваженим державним органом граничної ціни на газ та/або тарифів, сторонами в обов'язковому порядку застосовується нова ціна на газ та/або тарифи (пп. 3.1.1 Договору поставки);
- оплата за газ здійснюється покупцем поетапно у такому порядку: перша оплата в розмірі 34% від вартості запланованих місячних обсягів газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця; подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 % від вартості запланованих місячних обсягів газу до 20 та 30 (31) числа поточного місяця. Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 4.1 Договору поставки);
- покупець зобов'язаний : своєчасно та у повному обсязі сплачувати за поставлений газ; підписувати акт приймання-передачі газу, поставленого постачальником у відповідному місяці (п. 6.1.1 та 6.1.2 Договору поставки);
- у випадку порушення покупцем умов п. 4.1. Договору поставки (щодо оплати) покупець зобов'язується (крім сум заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочки. (п. 7.3.1 Договору поставки);
- строк позовної давності за цим договором та до вимог про стягнення неустойки встановлюється тривалістю у 3 роки. Неустойка нараховується за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом (п. 9.3 Договору поставки);
- цей Договір набирає чинності з дати підписання та скріплення печатками Сторін, але не раніше ніж через 14 днів (п'ять робочих днів у разі застосування процедури закупівлі з підстав, визначених пунктом: 3 частини другої Закону України "Про здійснення державних закупівель") з дня опублікування у державному офіційному друкованому виданні з питань державних закупівель відомостей про рішення Уповноваженого органу про погодження процедури закупівлі в одного учасника, поширює дію на відносини, що фактично складись між Сторонами з 1 січня 2011 року і діє у частині поставки газу до 31 грудня 2011 року включно, а у частині розрахунків за газ - до їх повного здійснення (п. 10.1 Договору поставки).
20.12.2010 року між сторонами було укладено Додаток № 1 до Договору поставки, згідно якого сторони узгодили, зокрема, порядок приймання-передачі газу.
Факт передачі постачальником та прийняття покупцем природного газу за період з січня 2011 року по вересень 2011 року включно на загальну суму 12 917 588,38 грн. підтверджується наявними у матеріалах справи копіями актів приймання-передачі природного газу, які підписані сторонами та скріплені їх печатками (том справи 1, аркуш справи 28-37).
За даними позивача в порушення умов Договору відповідачем проведено оплату вартості отриманого ним природного газу в сумі 12 917 588,38 грн. з порушенням строків, встановлених п. 4.1 Договору.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог № 31/10-5594 від 06.12.2013 р. (вх. № 17645 від 10.12.2013 р.)) про стягнення з відповідача 379 284,90 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 20.12.2010 р. між сторонами договору поставки природного газу № 06/10-2242-ТЕ-24 щодо своєчасної оплати отриманого протягом січня - вересня 2011 року природного газу, з яких : 279 150,01 грн. пеня, 22 775,86 грн. інфляційні втрати за період березень 2011 року - грудень 2012 року, 77 359,03 грн. 3 % річних за період з 21.02.2011 р. по 07.12.2012 р..
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Правочин за приписами ст. 204 Цивільного кодексу України є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.
Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з договору поставки.
Відповідно ст. 712 Цивільного Кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконував зобов'язання за вищезазначеним Договором щодо здійснення ним поставки природного газу. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним Договором та приписів ст. 692 Цивільного кодексу України оплатив отриманий товар з порушенням встановлених у Договорі строків. Дана обставина відповідачем не заперечується.
Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат за період березень 2011 року - грудень 2012 року у розмірі 22 775,86 грн. та 3 % річних за період з 21.02.2011 р. по 07.12.2012 р. у розмірі 77 359,03 грн., суд прийшов до висновку, що вимоги позивача відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є правомірними, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню (розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 8.1.5").
Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).
Пунктом 7.3.1. Договору поставки сторони передбачили, що у випадку невиконання покупцем умов п. 4.1. Договору (щодо оплати) покупець зобов'язується (крім сум заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.
Згідно статті 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку, в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 279 150,01 грн. пені за період з 21.02.2011 року по 21.04.2012 року (з урахуванням моменту виникнення платежу та часткових проплат), суд прийшов до висновку, що заявлений розмір пені відповідає вимогам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (розрахунок суми пені здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 8.1.5").
Відповідно до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України приймаючи рішення у справі суд має право за власною ініціативою зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Згідно ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги : ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Матеріали справи та надані відповідачем пояснення свідчать про те, що відповідач є підприємством комунальної форми власності і надає послуги централізованого опалення та постачання гарячої води для населення, бюджетних установ і організацій. Джерелом розрахунків за спожитий відповідачем природний газ є розрахунки споживачів за надані відповідачем послуги та субвенції з бюджетів різних рівнів на погашення різниці у тарифах на теплову енергію.
Згідно ст. 31 Закону України № 1875-ІV від 24.06.2004 р. "Про житлово-комунальні послуги" (із змінами та доповненнями) у разі встановлення органом місцевого самоврядування тарифів на житлово-комунальні послуги на рівні, що унеможливлює отримання прибутку, орган, який їх затвердив, зобов'язаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між встановленим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг.
У відзиві на позов відповідач посилався на те, що прострочка з оплати отриманого ним природного газу виникала з огляду на наявність різниці у тарифах на теплову енергію та несвоєчасного відшкодування державою коштів (субвенцій). Згідно наданих відповідачем звітів про фінансовий стан підприємства, останнє знаходиться у важкому фінансовому стані та несе збитки від реалізації послуг по теплопостачанню (том справи № 1, аркуш справи 97-99).
Суд приймає до уваги статус відповідача, який використовує придбаний газ виключно для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій, ступінь виконання боржником зобов'язань за Договором, а саме той факт, що незважаючи на важке фінансове становище відповідач погашав заборгованість яка виникала у останнього за отриманий газ протягом незначного часу та забезпечував 100-відсоткову оплату за отриманий газ, незважаючи на несвоєчасність розрахування промисловими споживачами та іншими суб'єктами господарювання м. Лубни за спожитий останніми газ, незважаючи на важке фінансове становище підприємства.
Враховуючи вищевикладене, застосування до відповідача штрафних санкцій (пені) у розмірі 279 150,01 грн. може привести до погіршення фінансового стану ОКВПТГ "Лубнитеплоенерго", яке забезпечує життєво необхідними послугами населення та соціальну сферу в місті Лубни, виходячи із загальних засад, встановлених у ст. 3 Цивільного кодексу України, а саме - справедливості, добросовісності та розумності, у відповідності до ст. 233 Господарського кодексу України та на підставі п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд прийшов до висновку щодо доцільності зменшити розмір пені до 50% .
Отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню в частині стягнення 139 575,01 грн., в частині стягнення з відповідача 139 575,00 грн. пені у позові слід відмовити.
При вирішенні даного питання судом було враховано приписи п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" та п. 7 оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.04.2013 р. № 01-06/767/2013.
Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Заперечення відповідача щодо неправомірності нарахування йому пені, 3% річних та інфляційних нарахувань з огляду на проведення між сторонами взаєморозрахунків на суму 1 391 219,48 грн. на підставі укладених між Територіальним органом Казначейства в Полтавській області, Головним фінансовим управлінням Полтавської облдержадміністрації, Головним управлінням житлово-комунального господарства Полтавської облдержадміністрації, Обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Либнитеплоенерго", ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" та НАК "Нафтогаз України" договорів № 102/517-ГУ від 10.08.2012 р. та № 351/517-ГУ від 01.12.2012 р. з посиланням на приписи ст. 604 Цивільного кодексу України судом як правомірні не оцінюються, оскільки, як вбачається з розрахунку ціни позову, позивачем вищезазначені суми були враховані при визначенні заявленої до стягнення суми з огляду на часовий період її обрахування.
Допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи будь-яких інших обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.
За викладеного, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 139 575,01 грн. пені, 22 775,86 грн. інфляційних нарахувань та 77 359,03 грн. трьох процентів річних підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому в цій частині підлягають задоволенню. Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 139 575,00 грн. задоволенню не підлягають.
У п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача.
На підставі матеріалів справи та керуючись ст. 43, ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Лубнитеплоенерго" (вул.Чкалова, 17, м. Лубни, Полтавська обл., 37500) ідентифікаційний код юридичної особи 05541083 на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116) ідентифікаційний код юридичної особи 31301827, р/р 26002007367001 в ФПАТКБ "Південкомбанк", м. Київ, МФО 320876 - 139 575,01 грн. пені, 22 775,86 грн. інфляційних втрат, 77 359,03 грн. трьох процентів річних та 7 585,70 грн. витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ з набранням чинності цим рішенням.
3. В частині позовних щодо стягнення 139 575,00 грн. пені у позові відмовити.
Суддя О.В.Ківшик
Повне рішення складене 13.12.2012 р.
Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.