13.12.2013Справа № 901/3684/13
За позовом Фізичної особи-підприємця Серьогіної Людмили Олександрівни
до відповідача Фізичної особи-підприємця Серьогіна Дмитра Євгеновича
про стягнення 171000,00 грн.
за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця Серьогіна Дмитра Євгеновича
до Фізичної особи-підприємця Серьогіної Людмили Олександрівни
про визнання недійсними договорів оренди
Суддя Доброрез І.О.
Представники:
від позивача за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - Серьогіна Л.О. (паспорт сер. ЕС № 020948); Золотавін О.О. (представник, довіреність від 03.12.2013 реєстр. № 2284);
від відповідача - Серьогін Д.Є. (паспорт сер. ЕТ № 164156); Туйзусов А.З. (адвокат, свідоцтво від 20.04.2012 № 1376, договір про надання правової допомоги від 18.11.2013, ордер сер. АК № 00026311)
СУТЬ СПОРУ: 06.11.2013 Фізична особа-підприємець Серьогіна Людмила Олександрівна (далі - позивач, ФОП Серьогіна Л.О.) звернулась до господарського суду Автономної Республіки Крим (далі - суд) із позовною заявою про стягнення з Фізичної особи-підприємця Серьогіна Дмитра Євгеновича (далі - відповідач, ФОП Серьогін Д.Є.) грошових коштів у розмірі 171000,00 грн.
Ухвалою суду (суддя Гризодубова А.М.) від 07.11.2013 порушено провадження у справі та у порядку ст. 65 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зобов'язано сторін надати суду докази, необхідні для вирішення спору.
На виконання розпорядження заступника голови суду від 25.11.2013 № 892 у зв'язку із перебуванням судді Гризодубової А.М. на лікарняному справу № 901/3684/13 передано до провадження судді Доброреза І.О., який ухвалою від 26.11.2013 прийняв справу до свого провадження.
09.12.2013 до суду від ФОП Серьогіна Д.Є. надійшла зустрічна позовна заява до ФОП Серьогіної Л.О. про визнання недійсними договорів оренди, яка ухвалою від 11.12.2013 прийнята судом для спільного розгляду з первісним позовом.
Так, разом із первісним позовом ФОП Серьогіна Л.О. звернулась до суду із заявою, в якій просить вжити заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на рахунках ФОП Серьогіна Д.Є., та на все майно в розмірі позовних вимог (а.с. 4).
Водночас, 13.12.2013 ФОП Серьогіною Л.О. заявлено про необхідність накладення арешту на нерухоме майно, що належить ФОП Серьогіну Д.Є., а саме: земельну ділянку площею 0,1467 га, яка розташована за адресою: вул. Некрасова, буд. 14, смт Чорноморське, Чорноморський район, Автономна Республіка Крим (державний акт на право власності на земельну ділянку сер. ЯД № 570746), те земельну ділянку площею 0,0945 га, яка розташована за адресою: вул. Квіткова, буд. 25, смт Чорноморське, Чорноморський район, Автономна Республіка Крим (державний акт на право власності на земельну ділянку сер. ЯА № 534662) (а.с. 66).
Розглянувши вищевказану заяву та наявні матеріали справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Виходячи з приписів ст.ст. 1, 2 ГПК України, головним завданням господарського судочинства є забезпечення ефективності захисту порушених чи оспорюваних прав і законних інтересів суб'єктів господарських відносин. Одним із засобів захисту та забезпечення поновлення порушених прав і законних інтересів є забезпечення позову, головною метою якого є гарантування можливості реалізації позовних вимог (можливість виконання рішення суду, а також сприяння збереженню певного існуючого стану відповідача до винесення судового рішення).
Забезпечення позову є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.
Суд звертає увагу заявника на те, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням, зокрема, розумності, обґрунтованості, адекватності вимог заявника про забезпечення позову, наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, а також імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.
При цьому, адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Аналогічна правова позиція викладена у п. 1, 2, 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» (далі - Постанови).
Крім того, суд зазначає, що заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Отже, заява про вжиття заходів до забезпечення позову повинна бути обґрунтована поданням належних та допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення в подальшому ускладнень у виконанні судового рішення та інші обставини.
Згідно ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Наведене стосується й вимоги щодо забезпечення позову. У даному випадку тягар доказування покладається на позивача.
Втім, ФОП Серьогіною Л.О. не надано жодного доказу того, що у ФОП Серьогіна Д.Є. наявні банківські або інші рахунки у фінансових установах, та що на них наявні грошові кошти у розмірі ціни позову. Заявником суду не доведено, що відповідачем за первісним позовом вчиняються дії, які в подальшому можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Ураховуючи те, що позивач за первісним позовом не довів суду, що невжиття заходів щодо забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, суд не вбачає підстав для вжиття заходів до забезпечення позову та відмовляє у задоволенні відповідної заяви.
Крім того, суд зазначає, що клопотання про забезпечення позову, яке раніше було відхилено повністю або частково, може бути подано вдруге, якщо змінились певні обставини. Тобто на заяви про забезпечення позову, в задоволенні яких було відмовлено, не поширюється заборона повторно звертатись до господарського суду. Аналогічна позиція викладена у п. 4 Постанови.
Керуючись ст.ст. 66, 86 ГПК України, суд
Відмовити у задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Серьогіної Людмили Олександрівни про вжиття заходів до забезпечення позову.
Суддя І.О. Доброрез