Справа №2-320 2007р.
15 жовтня 2007 року Березанський міський суд Київської області в складі:
головуючого судді Лялик P.M.
при секретарі Харченко Ж.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Березань справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Грант і Ко», третя особа - ОСОБА_2 про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного
прогулу,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТзОВ «Грант і Ко», третя особа - ОСОБА_2 про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
В судовому засіданні позивач підтримав позов, уточнивши позовні вимоги та пояснив суду, що з 05.05.2004 року працював на посаді директора ТзОВ «Грант і Ко». За характером роботи доводилося часто виїжджати на виробничі об»єкти, перебувати на території підприємства. 28.03.2007 року до нього зайшла ОСОБА_2 та повідомила, що його звільнено із займаної посади та подала наказ, якого він розірвав. Після цього продовжував виконувати покладені на нього обов»язки аж до 05.04.2007 року, коли його на роботу не пропустила охорона. Оскільки прогулу не вчиняв, просить суд поновити його на посаді директора ТзОВ «Грант і Ко» та стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Представник відповідача в судовому засіданні позову не визнала та пояснила суду, що позивач 23.03.2007 року близько 9 год.30 хв. залишив територію підприємства. 26.03.2007 року теж був відсутній на роботі. 27.03.2007 року близько 17 год. приїхав на територію підприємства. Про відсутність позивача на робочому місці складено відповідні акти. Звільнення останнього на підставі п.4 ст.40 КЗпП України вважає обгрунтованим.
Третя особа в судовому засіданні позову не визнала та пояснила суду, що позивача звільнено за вчинені ним прогули 23, 26 та 27 березня 2007 року. Звільнення вважає законним.
Заслухавши пояснення сторін, показання свідків, дослідивши письмові докази, суд вважає позов обгрунтованим і таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що наказом №2-к від 05.05.2004 року ОСОБА_1 призначено на посаду директора ТзОВ «Грант і Ко». Наказом №15 від 27.03.2007 року його звільнено із займаної посади на підставі п.4 ст.40 КЗпП У крани.
Свідок ОСОБА_3 суду показав, що 23-27 березня 2007 року разом з ОСОБА_4 та Беляєвим виконували будівельні та електротехнічні роботи у ТзОВ «Грант і Ко» на підставі усної домовленості з ОСОБА_1 Кожного ранку вони отримували від нього завдання і на протязі робочого дня зустрічалися з ним.
Свідок ОСОБА_4 суду показав, що позивача та третю особу -ОСОБА_2, які проживали однією сім»єю, знає з 1999 року. В період 23-27 березня 2007 року а також після цього проводили ремонтні роботи у ТзОВ «Грант і Ко». Кожного ранку вони отримували від позивача завдання і зустрічалися з ним на протязі робочого дня. В квітні 2007 року на територію ТзОВ «Грант і Ко» його не пропустила охорона на підставі розпорядження генерального директора.
Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_5 суду показала, що 23.03.2007 року позивач знаходився на роботі з 9 год. до 9 год.30 хв. В цей день намагалася зв»язатися з ним по телефону, однак він не відповідав. За характером своєї роботи на протязі робочого дня більшість часу знаходиться в кабінеті.
Свідок ОСОБА_6 суду показала, що у ТзОВ «Грант і Ко» працює на посаді секретаря. 26.03.2007 року позивач знаходився на робочому місці з 9 год. до 9 год.30 хв. На протязі робочого дня знаходиться в кабінеті.
Зазначені показання свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в частині відсутності позивача на роботі 23 та 26 березня 2007 року більше 3 год. суд вважає безпідставними і такими, які спростовуються наведеними показаннями свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_3, які є послідовними, не містять суперечностей та узгоджуються з іншими доказами у справі. З огляду на викладене суд не приймає до уваги акти від 23 та 26 березня 2007 року про відсутність позивача на роботі.
Крім того, позивач зазначає, що за захистом свого права він спочатку звертався до прокуратури Дарницького району м.Києва, звідки отримав відповідь, датовану 24.05.2007 року, і після цього, 04.06.2007 року ,там же, йому видали копію зазначеного наказу.А тому, посилання представника відповідача на те, що позивачем пропущено місячний строк звернення за захистом свого права на думку суду є необгрунтованим, оскільки в матеріалах справи відсутні докази про вручення йому копію наказу про звільнення.
У відповідності з ч.1ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попердній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Згідно з ч.2 ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно
приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Тому на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу з 27.03.2007 року по 15.10.2007 року в сумі 3550 грн. (1000 грн./фактична заробітна плата за останні два місяці роботи/ : 40 /кількість фактично відпрацьованих робочих днів за останні два місяці роботи/= 25 грн /розмір середньоденні" заробітної плати/ х 142 /кількість днів вимушеного прогулу/
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 10,60,212,215 ЦПК України,
ст.ст. 235 КЗпП України,
Позов задоволити.
Поновити ОСОБА_1 на посаді директора товариства з обмеженою відповідальністю «Грант і Ко».
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Грант і Ко» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 3550 (три тисячі п»ятсот п»ятдесят) гривень.
Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді директора ТзОВ «Грант і Ко» та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 500 (п»ятсот) гривень.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Грант і Ко» державне мито на користь держави в сумі 51 (п»ятдесят одну) грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільних справ в сумі 30 (тридцять) грн.
Рішення може бути оскаржено до апляційного суду Київської області через Березанський міський суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з моменту його проголошення та апеляційної скарги протягом 20 днів після подачі заяви про апеляційне оскарження.