16 грудня 2013 року м. Київ К/800/61591/13
Суддя Вищого адміністративного суду України Цуркан М.І., розглянувши матеріали касаційної скарги Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова на постанову Личаківського районного суду м. Львова від 8 листопада 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова про зобов'язання вчинити дії,
Постановою Личаківського районного суду м. Львова від 8 листопада 2011 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2013 року зазначений позов задоволено частково.
Зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком на підставі положень статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з врахуванням статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум за період 1 березня по 22 липня 2011 року. Відповідну бездіяльність Управління ПФ визнано протиправною.
Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова звернулося з касаційною скаргою на зазначені рішення судів.
У відкритті касаційного провадження у справі належить відмовити.
Відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI та частини третьої статті 20 Кодексу адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року № 2747-IV (КАС України) Вищий адміністративний суд України переглядає судові рішення місцевих та апеляційних адміністративних судів у касаційному порядку як суд касаційної інстанції.
Згідно з частиною третьою статті 211 КАС України підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.
За змістом пункту 4 частини другої статті 213 КАС України касаційна скарга повинна бути обґрунтованою, тобто містити посилання на помилкове застосування судами норм матеріального права, які не підлягають застосуванню до спірних відносин; та/або неправильне застосування норм матеріального права, які хоч і підлягають застосуванню, проте неправильно витлумачені судами; та/або порушення судами норм процесуального права (та пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи, у випадку, якщо оскаржується судове рішення по суті).
Виходячи з викладеного, зазначена касаційна скарга не є обґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки повторюють аналогічні доводи заперечень на позов та апеляційної скарги, які були належним чином досліджені й оцінені судами, а заявник не наводить підстав вважати, що суди при цьому неправильно застосували норми матеріального або процесуального права.
За обставин, коли у такій категорії спорів існує усталена судова практика Вищого адміністративного суду України (відповідна правова позиція висловлена в ухвалі № К/9991/55014/11 від 27 жовтня 2011 року), а оскаржувані судові рішення їй не протирічать, підстав для перевірки матеріалів справи не вбачається.
Відповідно до пункту 5 частини п'ятої статті 214 КАС України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Виходячи з викладеного, та керуючись частиною п'ятою статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова на постанову Личаківського районного суду м. Львова від 8 листопада 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2013 року.
Ухвала оскарженню не підлягає
Суддя
Вищого адміністративного
суду України М.І. Цуркан
Суддя М.І. Цуркан