25 листопада 2013 року /15:16/Справа № 808/7039/13-а м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Нестеренко Л.О., при секретарі Чорній В.С., за участю представника позивача Коваля М.О., представника відповідача Воронковій Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Моліс»
до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.06.2013 року № 0000072214/269, № 0000062214/268,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Моліс» (далі по тексту - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - відповідач) в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 13.06.2013 року № 0000072214/269, № 0000062214/268.
В обґрунтування позову посилається на те, що перевіряючими не було обґрунтовано і належним чином доведено, що господарські операції між ТОВ «Виробниче об'єднання «Моліс» та Приватним підприємством «Техновіст» є фіктивними чи безтоварними, не надано належних та достовірних доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли ТОВ «Виробниче об'єднання «Моліс» права на формування податкового кредиту, не доведено недобросовісності позивача, позиція Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області побудована виключно на припущеннях, які не підтверджені належними доказами.
Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував, надав письмові заперечення на позов, в яких зазначив, що перевіркою постачальників ПП «Техновіст» не встановлено постачання товару від постачальників до ПП «Техновіст», у зв'язку з чим не можливо підтвердити реальність взаємовідносин ТОВ «Виробниче об'єднання «Моліс» з ПП «Техновіст» у березні, квітні, травні червні липні серпні, вересні, жовтні 2012 року.
У судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, зазначених у позові, наполягає на задоволенні позову та скасуванні оскаржуваних рішень.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти позову з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як встановлено судом відповідно до наказу ДПІ у Орджонікідзевському районі №596 від 23.05.2013 року, посадовими особами відповідача у період з 23.05.2013р. по 28.05.2013р. проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Виробниче об'єднання «Моліс» з питань документального підтвердження господарських відносин з платником податків ПП «Техновіст» за їх реальності та повноти відображення в обліку за період березень - жовтень 2012 року, за результатами якої було складено акт перевірки № 156/22-1421/32835306 від 28.05.2013.
За результатами перевірки встановлено порушення ТОВ «Виробниче об'єднання «Моліс» вимог п.п. 14.1.36, п.14.1.181 ст. 14, п. 44.1, п.44.3, п.п. 44.6 ст. 44 п.198.3, п.198.6 ст. 198, п. 200.1 ст.200, ст. 201 ПК України. Внаслідок чого ТОВ «Виробниче об'єднання «Моліс» завищено податковий кредит за березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2012 року на загальну суму 24 649 грн., який сформований від контрагента ПП «Техновіст», що призвело до:
заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 23 030 грн.;
заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет звітного періоду на загальну суму 23 030 грн.;
завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 1 619 грн.
13.06.2013р. на підставі акта перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:
№ 0000062214/268, яким ТОВ «Виробниче об'єднання «Моліс» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 34 545 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 23 030 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 11515 грн.
№ 0000072214/269, яким ТОВ «Виробниче об'єднання «Моліс» завищено суму від'ємного значення податку на додану вартість 1 619 грн.
Відповідно до п.п. 14.1.181 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно п.п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Відповідно до п. 200.3 ст. 200 ПК України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Під час перевірки відповідачем було встановлено, що взаємовідносини ТОВ «Виробниче об'єднання «Моліс» з ПП «Техновіст» здійснювались на підставі договору № 04/11 від 04.01.2011, та на підставі додаткової угоди № 1 від 30.12.2012 року до договору поставки товару № 04/11 від 04.01.2011 року.
Згідно п.п. 1.2 п 1 вищезазначеного договору предметом поставки був наступний товар: запірна арматура та комплектуючі, промислове обладнання, пластиковий водопровід та каналізація.
Детальне найменування, кількість кожної партії Товару вказуються в специфікаціях Загальна вартість товару за договором визначалася на підставі всіх специфікацій протягом дії договору.
Згідно п.п. 2.1 п 2 Поставка товару здійснюється силами та за рахунок Покупця.
Згідно п.п. 5.2. п.5 Договору №04/11 від 04.01.2011 приймання Товару за кількістю та якістю здійснюється у місці його одержання згідно з пунктом 2.1 договору, відповідно до накладної. Датою одержання Товару вважається дата, зазначена в накладній. Ризик випадкового зіпсування або втрати Товару переходить до Покупця з моменту прийняття Товару. Покупець зобов'язаний прийняти Товар у місці його одержання згідно з пунктом 2.1 Договору.
Господарські операції по придбанню товару оформлено податковими та видатковими накладними: видатковою накладною РН-0000012 від 20.03.2012, податковою накладною №2 від 20.03.2012 року; видатковою накладною РН-0000014 від 27.03.2012, податковою накладною № 4 від 27.03.2012 року; видатковою накладною РН-0000016 від 28.03.2012, податковою накладною №6 від 28.03.2012 року; видатковою накладною РН-0000026 від 18.04.2012, податковою накладною №7 від 18.04.2012 року; видатковою накладною РН-0000027 від 25.04.2012, податковою накладною №8 від 25.04.2012 року; видатковою накладною РН-0000034 від 16.05.2012, податковою накладною №7 від 16.05.2012 року; видатковою накладною РН-0000038 від 25.05.2012, податковою накладною №11 від 25.05.2012 року; видатковою накладною РН-0000023 від 12.04.2012, податковою накладною №4 від 12.04.2012 року; видатковою накладною РН-0000024 від 13.04.2012, податковою накладною №5 від 13.04.2012 року; видатковою накладною РН-0000041 від 01.06.2012, податковою накладною №1 від 01.06.2012 року; видатковою накладною РН-0000043 від 08.06.2012, податковою накладною №3 від 08.06.2012 року; видатковою накладною РН-0000053 від 09.07.2012, податковою накладною №3 від 09.07.2012 року; видатковою накладною РН-0000049 від 26.06.2012, податковою накладною №8 від 26.06.2012 року; видатковою накладною РН-0000058 від 10.08.2012, податковою накладною №3 від 10.08.2012 року; видатковою накладною РН-0000059 від 03.09.2012, податковою накладною №1 від 03.09.2012 року; видатковою накладною РН-0000060 від 04.09.2012, податковою накладною №2 від 04.09.2012 року; видатковою накладною РН-0000061 від 05.09.2012, податковою накладною №3 від 05.09.2012 року; видатковою накладною РН-0000062 від 06.09.2012, податковою накладною №4 від 06.09.2012 року; видатковою накладною РН-0000063 від 13.09.2012, податковою накладною №5 від 13.09.2012 року; видатковою накладною РН-0000065 від 21.09.2012, податковою накладною №7 від 21.09.2012 року; видатковою накладною РН-0000068 від 28.09.2012, податковою накладною №11 від 28.09.2012 року; видатковою накладною РН-0000071 від 16.10.2012, податковою накладною №2 від 16.10.2012 року.
Факт оплати товару підтверджується платіжними дорученнями №917 від 20.03.2012, №1012 від 22.03.2012, №3050 від 04.05.2012, №1785 від 10.05.2012, №1945 від 18.05.2012, №119 від 25.05.2012, №2317 від 08.06.2012, №2756 від 05.07.2012, №2834 від 11.07.2012, №2942 від 19.07.2012, №3201 від 08.08.2012, №3471 від 23.08.2012, №3171 від 29.09.2012, №4358 від 19.10.2012, №4444 від 24.10.2012, №4461 від 25.10.2012.
Постачання товару здійснювалось на підставі договору оренди грузових автомобілів №02/01-11 від 01.01.2011 року та додаткової угоди №1 до договору оренди вантажних автомобілів №02/01-11 від 01.01.2011 року, укладеними між Товариством з обмеженою відповідальністю «Моліс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Моліс».
Предметом оренди вищезазначеного договору є автомобілі марки: ГАЗ 33021 державний номер АР 8725 СЕ; РЕНО-ПРЕМІУМ державний номер АР 7324 АХ.
Транспортування товару підтверджується подорожніми листами №008194 від 28.03.2012, №б/н від 12.04.2012, №б/н від 13.04.2012, №б/н від 18.04.2012, №б/н від 24.04.2012, №б/н від 25.04.2012, №б/н від 15.05.2012, №б/н від 25.05.2012, №б/н від 01.06.2012, №б/н від 08.06.2012, №б/н від 26.06.2012, №б/н від 10.08.2012, №б/н від 03.09.2012, №б/н від 04.09.2012, №б/н від 05.09.2012, №б/н від 06.09.2012, №б/н від 13.09.2012, №10270 від 21.09.2012, №10263 від 28.09.2012, №10252 від 16.10.2012.
Факт отримання товару підтверджується приймальними актами: ПОД-000984 від 28.03.2012, ПОД-001152 від 12.04.2012, ПОД-001155 від 13.04.2012, ПОД-001199 від 18.04.2012, ПОД-001328 від 25.04.2012, ПОД-001517 від 16.05.2012, ПОД-001673 від 25.05.2012, ПОД-001792 від 01.06.2012, ПОД-001868 від 08.06.2012, ПОД-002052 від 26.06.2012, ПОД-002207 від 09.07.2012, ПОД-002584 від 10.08.2012, ПОД-002794 від 03.09.2012, ПОД-002826 від 04.09.2012, ПОД-002822 від 05.09.2012, ПОД-002851 від 06.09.2012, ПОД-002956 від 13.09.2012, ПОД-003030 від 21.09.2012, ПОД-003119 від 28.09.2012, ПОД-003331 від 16.10.2012, та записами з книги обліку довіреностей №000200 від 20.03.2012, №000281 від 11.04.2012, №000309 від 24.04.2012, №000378 від 16.05.2012, №000518 від 26.06.2012, №000659 від 10.08.2012, №000724 від 31.08.2012, №000757 від 13.09.2013, №000806 від 28.09.2012, №000853 від 16.10.12.
Враховуючи викладене, суд вважає висновки акту перевірки, на підставі якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, необґрунтованими, виходячи з наступного.
Статтею 3 Закону України № 996-IV від 16 липня 1999 року «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон № 996-IV) передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-IV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Статтею 1 Закону № 996-XIV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує ЇЇ здійснення.
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також підпунктом 1.2 пункту 1, підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05 червня 1995 року за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.
Відповідно до частини 2 статті 9 вказаного Закону та пункту 2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Отже, про факт отримання товару та використання його у господарській діяльності позивача свідчать залучені до матеріалів справи первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до пункту 9.2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», пункту 2.4. «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку».
Згідно з пунктами 2.15 та 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.
Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок.
Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Згідно зі ст. 1 Закону України від 16.07.1999 за № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Суд зазначає, що оглянуті первинні документи містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими на час вчинення угоди суб'єктами права.
Первинні документи наявності господарських відносин між позивачем та ПП «Техновіст», виписані відповідно до п. 9.2. ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», п. 2.4. ст. 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку».
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Отже, будь-які документи (у тому числі накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів в разі фактичного здійснення господарської операції.
За приписами пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.
Витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності (п. 138.1 ст. 138 ПК України).
Згідно пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування.
Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Як зазначено у пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
З наведених положень Закону випливає, що обов'язковою умовою віднесення витрат підприємства на оплату товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат є наявність господарських операцій з придбання цих товарів (робіт, послуг) підкріплена належними документами та зв'язок цих витрат з господарською діяльністю платника.
Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, статті 198 Податкового кодексу України ТОВ «Виробниче об'єднання «Моліс» як платник податку має право на віднесення сум податкового кредиту, при цьому право на віднесення сум податкового кредиту в відповідності з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності)
За приписами пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. (пункт 198.3 статті 198 ПК України).
При цьому пункт 198.6 статті 198 ПК України містить норму, за якою не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документа ми, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Отже, позивачем надані всі необхідні документи (податкові накладні, видаткові накладні, акти приймання-передачі товару, банківські виписки тощо), на підставі яких підприємству дозволяється формувати валові витрати та податковий кредит з податку на додану вартість та відображати їх у звітності.
Таким чином, враховуючи наявність у позивача податкових накладних, видаткових накладних, актів приймання-передачі товару, документів на про оплату придбаного товару, приймаючи до уваги, що зазначені документи не визнані недійсними, будь-яких посилань щодо невідповідності порядку їх оформлення вимогам Податкового кодексу України акт перевірки не містить, ТОВ «Виробниче об'єднання «Моліс» цілком правомірно включило суми до складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, оскільки його право на податковий кредит з податку на додану вартість підтверджується єдиними і належними, з точки зору діючого законодавства, доказами.
В той же час, суд зазначає, що чинним законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням постачальниками вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників або через відсутність висновків зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість згідно із Податковим кодексом України.
Крім того, рішеннями Європейського Суду від 09 січня 2007 року у справі «Інтерсплав проти України» та від 22 січня 2009 року «Булвес» АД проти Болгарії, які згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, вказано на те, що коли Держави-члени Конвенції володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.
Отже, здійснення ТОВ «Виробниче об'єднання «Моліс» господарських операцій щодо отримання товару від ПП «Техновіст» узгоджуються з поняттям господарської діяльності, яке закріплене у чинному законодавстві. При цьому, Податковий кодекс України не встановлює обов'язку покупця (замовника) сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару (робіт, послуг). Покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця.
З огляду на все вищевикладене, доводи податкового органу про порушення позивачем вимог п.п. 14.1.36, п.14.1.181 ст. 14, п. 44.1, п.44.3, п.п. 44.6 ст. 44 п.198.3, п.198.6 ст. 198, п. 200.1 ст.200, ст. 201 ПК України не знайшли свого підтвердження, а тому податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області від 13.06.2013 року № 0000072214/269, № 0000062214/268 підлягають скасуванню.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи правову оцінку спірному рішенню відповідача суд виходить з приписів ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У відповідності до вимог ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення податкового органу, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, контролюючий орган має доводити недобросовісність платника податків.
Обставини, які слугували фактичною підставою для донарахування позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток згідно спірних податкових повідомлень-рішень, знаходяться поза межами вимог ПК України.
Крім того, платник податків, який сумлінно придбав товар в особи, що порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про «дефекти» правового статусу свого контрагента.
Таким чином, оскільки позивачем у підтвердження здійснення спірних господарських операцій з ПП «Техновіст» суду надано необхідні первинні документи та докази використання придбаного товару у своїй господарській діяльності, то суд вважає, що відповідач неправомірно дійшов свого висновку.
З огляду на викладене, позовні вимоги ТОВ «Виробниче об'єднання «Моліс» підлягають задоволенню, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення скасуванню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.
Згідно із ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд -
Позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 13.06.2013 року № 0000072214/269, № 0000062214/268, винесені Державною податковою інспекцією в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Моліс»
Стягнути з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Моліс» судовий збір у розмірі 361 грн. 64 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя Л.О. Нестеренко