"21" листопада 2013 р. м. Київ К/9991/29359/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Степашка О.І.
Суддів Островича С.Е.
Федорова М.О.
за участю:
секретаря Гончар Н.О.
представника позивача Кригіна Н.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМІ Корнеліус Україна»
на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2011
у справі № 2а-14884/10/2070
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМІ Корнеліус Україна»
до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова
про скасування податкових повідомлень-рішень
Товариство з обмеженою відповідальністю «ІМІ Корнеліус Україна» (далі по тексту - позивач, ТОВ «ІМІ Корнеліус Україна») звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова) про скасування податкових повідомлень-рішень.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28.12.2010 позов задоволено.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2011 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено повністю.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що відповідачем було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «ІМІ Корнеліус Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008 по 30.03.2010, валютного та іншого законодавства за період з 18.07.2009 по 31.03.2010, за результатами якої складено акт №5334/233/33607742 від 23.06.2010.
В акті перевірки зазначено порушення позивачем вимог: п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 22.05.1997, а саме: підприємством неправомірно віднесено до складу валових витрати на загальну суму 840554 грн., у тому числі за 2 квартал 2009 року в сумі 313439 грн., за 3 квартал 2009 року в сумі 195413 грн., за 4 квартал 2009 року в сумі 331702 грн.; пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997, а саме: підприємством неправомірно включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість згідно податкових накладних, отриманих від ЗАТ «КПМГ Аудит», в результаті завищено податковий кредит всього на суму 24158,00 грн., у тому числі за лютий 2009 року на суму 15400,00 грн., за квітень 2009 року на суму 949,00 грн., за червень 2009 року на суму 7809,00 грн.
Зазначені порушення встановлено перевіряючими у зв'язку з тим, що в ході перевірки не доведено, яким чином отримані послуги пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції ТОВ «ІМІ Корнеліус Україна», не надані документи, які підтверджують використання отриманих послуг у господарській діяльності підприємства. Крім актів виконаних робіт, інших підтверджуючих документів, які б свідчили про використання даних послуг у власній господарській діяльності за перевіряємий період, підприємством для перевірки надано не було.
На підставі висновку акта перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення №0000922330/0 від 07.07.2010 про сплату податку на прибуток у сумі 210139,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 83599,00 грн., №0000932330/0 від 07.07.2010 про сплату податку на додану вартість у сумі 24158,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 12079,00 грн.
За результатами адміністративного оскарження відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення: №0000922330/1 від 10.09.2010 про сплату податку на прибуток у сумі 210139,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 83599,00 грн., №0000932330/1 від 10.09.2010 про сплату податку на додану вартість у сумі 24158,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 12079,00 грн.; №0000922330/2 від 19.11.2010 про сплату податку на прибуток у сумі 210139,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 83599,00 грн., №0000932330/2 від 19.11.2010 про сплату податку на додану вартість у сумі 24158,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 12079,00 грн.
Відмовляючи у задоволенні позову суд апеляційної інстанції виходив з того, що у позивача відсутні належним чином оформлені бухгалтерські документи, які підтверджують законність проведених господарських операцій.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.
Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Підпунктом 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Згідно із ст. 1 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 даного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Поряд з цим, судом першої інстанцій встановлено, що фактичне виконання договорів про надання послуг між «ІМІ Кайнок Лімітед», «ІМІ Cornelius Deutschland GmbH», ЗАТ «КПМГ Аудит» та ТОВ «ІМІ Корнеліус Україна» підтверджується належним чином оформленими актами прийому-передачі наданих послуг разом зі звітом виконавця до нього; доповідними записками фінансового директора ТОВ «ІМІ Корнеліус Україна», правилами встановлення норм витрат; роздруківками тренінгів «Оцінка виробничих запасів», бухгалтерськими довідками, а також податковими накладними, тощо.
До складу податкового кредиту, в свою чергу, позивачем включено суми податку на додану вартість, сплачені в ціні придбаних у ЗАТ «КПМГ Аудит» послуг, на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виписаних на його адресу особою, яка має статус платника податку на додану вартість.
Судом встановлено, що послуги від укладених договорів були використані позивачем у власній господарській діяльності у зв'язку з організацією та веденням виробництва, продажем продукції.
Отже, відповідачем не доведено, що понесені позивачем витрати по договорам не повинні відноситися до складу валових витрат позивача та не використані в його господарській діяльності, тому проведені відповідачем донарахування податку на прибуток зроблені безпідставно. Відповідач не довів правомірність прийнятих ним спірних рішень.
Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Отже, постанова Харківського окружного адміністративного суду від 28.12.2010 прийнята відповідно до вимог чинного законодавства і скасована постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2011 помилково.
Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалене відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.
За вказаних обставин, колегія суддів дійшла висновку про скасування постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2011 та залишення в силі постанови Харківського окружного адміністративного суду від 28.12.2010.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 226, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМІ Корнеліус Україна» задовольнити.
Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2011 скасувати та залишити в силі постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.12.2010.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
Головуючий(підпис)О.І. Степашко
Судді(підпис)С.Е. Острович
(підпис)М.О. Федоров