"29" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/80442/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.
Суддів Карася О.В.
Рибченка А.О.
при секретарі судового засідання: Мосійчук І.М.,
розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби
на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2012 року
та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.12.2011 року
по справі № 2а-13864/11/2670
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Інтербудінвест»
до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Інтербудінвест» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.08.2011 року №0006852305 щодо зменшення суми бюджетного відшкодування у розмірі 1 600 094,00 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.12.2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2012 року у даній справі позов задоволено з огляду на правомірність заявлених вимог.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у Печерському районі було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Будівельно-інвестиційна компанія «Інтербудінвест» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства.
Даною перевіркою відповідачем встановлено порушення пп. 7.2.6 п. 7.2, п.п.7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі - Закон № 168/97-ВР), в результаті чого позивачем завищено суму бюджетного відшкодування на 1 600 094,00 грн.
На підставі висновків перевірки, ДПІ у Печерському районі прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.08.2011 року №0006852305, яким позивачу зменшено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на суму 1 600 094,00 грн.
Висновки податкового органу щодо завищення заявленої суми бюджетного відшкодування по ПДВ ґрунтуються на тому, що позивач безпідставно відносив суми ПДВ до податкового кредиту у періоди, відмінні від періоду виписки відповідних податкових накладних, оскільки одночасно з поданням декларацій по ПДВ не подав до податкового органу скарги на контрагентів постачальників щодо відмови у наданні податкових накладних. Податковий орган вважає, що позивач не має права на бюджетне відшкодування за вказані періоди, оскільки податковий кредит сформований за даними податкових накладних попередніх періодів.
Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.
Згідно з визначенням, наведеним у пункті 1.8 статті 1 Закону № 168/97-ВР бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Визначення розміру належних платнику податку сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість здійснюється в порядку пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР.
Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
За змістом підпункту 7.7.2 пункту 7.7. статті 7 Закону № 168/97-ВР якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).
Таким чином, сума, розрахована за правилами підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР відповідно до пункту 1.8 статті 1 цього Закону набуває статусу бюджетного відшкодування і підлягає поверненню з бюджету. При цьому, законодавчо установлений порядок повернення з бюджету сум бюджетного відшкодування не передбачає автоматичного погашення сум бюджетного відшкодування у разі, якщо такі суми не були своєчасно заявлені до відшкодування.
Наведене стосується і залишків від'ємного значення між сумою податкових зобов'язань і податкового кредиту податкових періодів, що передували попередньому періоду, та у яких сформувалися суми, що підлягали відшкодуванню в наступному податковому періоді, але не заявлялися до відшкодування у наступних податкових періодах, за якими вони виникли.
Відтак, Закон № 168/97-ВР не обмежує право платника податку заявити до повернення суму бюджетного відшкодування часовими межами певного податкового періоду, та не ставить право платника податку на отримання податкової вигоди в залежність від того, в якому звітному податковому періоді у платника виникло право на податковий кредит у розмірі суми бюджетної заборгованості. А тому, відмова платникові у бюджетному відшкодуванні лише на тій підставі, що таке відшкодування не було заявлене у наступних податкових періодах, за якими вони виникли, є незаконною.
За таких обставин, суди дійшли вірного висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.
Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.
Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2012 року та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.12.2011 року по справі №2а-13864/11/2670 залишити без змін.
Справу повернути до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий підписГолубєва Г.К.
Судді підписКарась О.В.
підписРибченко А.О.
Ухвала складена у повному обсязі 31.10.2013р.