12 листопада 2013 року м. Київ К/9991/40573/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.
Суддів Борисенко І.В.
Пилипчук Н.Г.
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2011 року та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.07.2010 року по справі № 2а-14206/09/2670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТА» до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
У листопаді 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АТА» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної інспекції податкової у Печерському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05 листопада 2009 року №0008782307/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 285 529,00 грн., в тому числі 209 275,00 грн. - основний платіж та 76 254,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.07.2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2011 року у даній справі позов задоволено з огляду на правомірність заявлених вимог.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що фахівцями ДПІ у Печерському районі м. Києва проведено планову виїзну перевірку ТОВ «АТА» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства та встановлено порушення позивачем вимог пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі Закон № 334/94-ВР).
За наслідками перевірки прийнято спірне податкове повідомлення-рішення.
Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.
Пунктом 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР встановлено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
За правилом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Відповідно до абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що всі необхідні первинні бухгалтерські документи є в наявності у позивача.
Згідно з п. 5.11 ст. 5 згаданого Закону встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.
Також, згідно пп. 4.1.6. п. 4.1 ст.4 Закону № 334/94-ВР доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу».
Судами встановлено, що товари (роботи, послуги), надані позивачу ТОВ «Рекламна агенція «Сяйво» не є безоплатно наданими, оскільки, як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ТОВ «Рекламна агенція «Сяйво» знаходилась (на момент проведення перевірки) в стані припинення підприємницької діяльності.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, договір від 10 червня 2005 року, відповідно до п. 5.2 закінчує свою дію 31.12.2006 року, а згідно з п.1 додаткової угоди № 1 від 01.01.2005 року до договору від 15.10.2003 року, строк дії договору завершується за вимогою продавця, але не пізніше 31.12.2009 року.
Враховуючи вищевказане, кредиторська заборгованість за даними договорами стає безповоротною фінансовою допомогою (за сплином терміну позовної давності) та підлягає включенню до складу валового доходу у 4 кварталі 2009 року, а тому висновок податкового органу про необхідність включення суми кредиторської заборгованості до складу валового доходу за 2 квартал 2009 року є передчасним.
За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.
Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому, відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України, касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва відхилити.
Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2011 року та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.07.2010 року по справі №2а-14206/09/2670 залишити без змін.
Справу повернути до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 239, ч. 5 ст. 254 КАС України.
Головуючий підписГолубєва Г.К.
Судді підписБорисенко І.В.
підписПилипчук Н.Г.