"03" грудня 2013 р. м. Київ К/9991/24909/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого - судді суддівТракало В.В., Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 1 квітня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_4 до управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради, Харківського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат головного управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації про зобов'язання вчинити певні дії,
У січні 2011 року позивач звернувся до суду із позовом до управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради, Харківського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат головного управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації про визнання незаконними дій, зобов'язання здійснити перерахунок та виплатити недоотримані суми на оздоровлення за 2005-2010 роки на підставі ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та допомоги до 5 травня як інваліду 2 групи на підставі Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 1 квітня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2012 року, адміністративний позов залишено без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судами норм процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно вимог частин 2 та 3 статті 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Відповідно до ст. 100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Судами встановлено, що позивач у 2005-2009 роках щорічно отримував компенсацію, допомогу на оздоровлення та у 2006-2010 роках разову грошову допомогу до 5 травня, а тому знав про порушення своїх прав. З листа відповідача від 16 грудня 2010 року № 231 вбачається, що за 2010 рік ОСОБА_4 отримав разову грошову допомогу до 5 травня - у квітні 2010 року.
Залишаючи позовну заяву без розгляду суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, обґрунтовано виходив з того, що позивач звернувся до суду з вимогою про здійснення перерахунку щорічної допомоги на оздоровлення за 2005-2010 роки відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» лише 31 січня 2011 року, тобто з пропуском встановленого ст. 99 КАС України шестимісячного строку звернення до суду.
Заяву про поновлення пропущеного строку позивач не подав, поважних причин пропуску строку звернення до адміністративного суду не навів.
За таких обставин суди попередніх інстанцій обґрунтовано залишили позовну заяву без розгляду.
Доводи касаційної скарги про незаконність судових рішень, порушення судами норм матеріального та процесуального права безпідставні та не ґрунтуються на матеріалах справи.
Відповідно до вимог частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
Тому колегія суддів, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 1 квітня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2012 року - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: Судді:В.В. Тракало Я.Л. Іваненко М.І. Мойсюк