11 грудня 2013 року К/800/34830/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Ємельянової В.І.
Олендера І.Я., Рецебуринського Ю.Й.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Євраз-Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського» на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2013 року по справі № 2а-9511/10/0470
за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту
інвалідів
до Публічного акціонерного товариства «Євраз-Дніпропетровський
металургійний завод ім. Петровського»
про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,
У липні 2010 року Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Євраз-Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 січня 2011 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено частково.
Стягнуто з відповідача на користь обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 466150,50 грн. та 13705,30 грн. пені.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 січня 2011 року.
Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції вважає, що скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів (форма № 10-ПІ) середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу (осіб) за 2009 рік у Публічному акціонерному товаристві «Євраз-Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського» складає 1454 особи і відповідно норматив робочих місць для інвалідів становить 58 осіб. Проте, фактично вказана кількість інвалідів у відповідача протягом цього року не працювала.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, виходив з того, що відповідачем було вжито усі передбачені чинним законодавством заходи для забезпечення працевлаштування інвалідів, а тому на нього не може бути покладено відповідальність за не направлення органами соціального захисту населення необхідної кількості інвалідів на підприємство для працевлаштування та відсутність інвалідів, які бажають працевлаштуватись.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги частково, дійшов протилежного висновку, зазначивши, що відповідач не повністю виконав вимоги законодавства про соціальну захищеність інвалідів в Україні, а саме надавав до центру зайнятості у 2009 році звіти за формою № 3-ПН з інформацією про наявність вакантних місць для працевлаштування інвалідів кількість яких недостатня для виконання ним нормативу.
Вивчивши матеріали справи та проаналізувавши зміст і обґрунтування касаційної скарги, суд касаційної інстанції погоджується з доводами суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.
Преамбулою Закону України від 21 вересня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі - Закон № 875-XII) встановлено, що цей Закон визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами.
Згідно зі статтею 18 Закону № 875-XII (у редакції до 18 березня 2006 року) працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів. Законом України від 23 лютого 2006 року № 3483-IV «Про внесення змін до деяких законів України щодо реалізації інвалідами права на трудову зайнятість» зазначену статтю було викладено в іншій редакції, а Закон № 875-XII доповнено статтею 181, за змістом якої пошук підходящої роботи для інваліда здійснює державна служба зайнятості.
Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.
Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.
У відповідності до частини 1 статті 19 Закону № 875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Частина друга статті 19 Закону № 875-XII покладає відповідальність за незабезпечення наведеним нормативів на керівників відповідних підприємств. Підприємства (об'єднання), установи і організації, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом (ч. 1 ст. 20 Закону).
Згідно статті 20 Закону № 875-XII передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Норматив робочих місць для інвалідів у відповідача згідно вимог статті 19 Закону № 875-XII становить 4 % від кількості працівників, а саме 58 чоловік, що відповідає встановленому нормативу, оскільки за даними звіту Публічного акціонерного товариства «Євраз-Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського» форми № 10-ПІ за 2009 рік середньооблікова кількість штатних працівників на підприємстві становить 1454 чол. Однак, за даними цього ж звіту середньооблікова кількість штатних працівників-інвалідів на підприємстві, з врахуванням вакантних робочих місць для такої категорії працівників, становить 40 чоловік, що менше встановленого нормативу.
Так, у звітах форми № 3-ПН, поданих відповідачем за 2009 рік, визначено вакансії робочих місць у кількості меншій ніж різниця між нормативом робочих місць для працевлаштування інвалідів та фактичною кількістю інвалідів, які працюють в Публічному акціонерному товаристві «Євраз-Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського», тобто відповідачем порушено норму статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач не створив відповідної кількості робочих місць необхідної для виконання нормативу та не надав суду доказів направлення до відповідного центру зайнятості щомісячної інформації (звітів форми № 3-ПН) про наявність вакантних місць для працевлаштування інвалідів.
Згідно Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70, обчислення суми адміністративно-господарських санкцій проводиться роботодавцями самостійно згідно з порядком заповнення звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів, затвердженим Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Разом з тим, відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Сума адміністративно-господарських санкцій відповідачем у встановлений статтею 20 Закону № 875-XII строк (до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу) сплачена не була, що дає підстави для нарахування пені відповідно до статті 20 цього Закону і пункту 4 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70, що обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Таким чином, Публічне акціонерне товариство «Євраз-Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського» не забезпечило встановлення нормативу (з врахуванням даних зазначених у звітах форми № 3ПН, згідно яких було створено три вакантні посади, які можуть бути заміщені інвалідами) 18 робочих місць для працевлаштування інвалідів та добровільно не сплатило адміністративно-господарські санкції в розмірі 466150,50 грн. в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, як це передбачено частиною 4 статті 20 Закону, що зумовило нарахування позивачем пені в розмірі 13705,30 грн. за порушення терміну сплати адміністративно - господарських санкцій.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій, а тому у відповідності до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2013 року - без змін.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Євраз-Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського» відхилити.
Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Ємельянова В.І.
Судді Олендер І.Я.
Рецебуринський Ю.Й.