05 грудня 2013 року м. Київ К/800/48972/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі
суддів: Васильченко Н.В., Калашнікової О.В., Леонтович К.Г.,
розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою виконавчого комітету Луцької міської ради на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 4 вересня 2013 року у справі № 2а-7200/11/0308 за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Луцької міської ради, третя особа Луцька міська рада про визнання рішення недійсним, -
У червні 2011 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до виконавчого комітету Луцької міської ради, третя особа Луцька міська рада, в якому просила скасувати рішення виконавчого комітету Луцької міської ради №394-1 від 02.06.2011 р. "Про демонтаж павільйону (літнього кафе) на АДРЕСА_1 підприємцем ОСОБА_1".
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Луцької міської ради №62/107 від 07.07.2010 р. надана згода товариству з обмеженою відповідальністю "Торгівельний центр "Магніт" на передачу в суборенду підприємцю ОСОБА_1 земельної ділянки для влаштування та обслуговування літнього кафе на АДРЕСА_1.
Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 серпня 2011 року в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 4 вересня 2013 року скасоване рішення суду першої інстанції, позовні вимоги задоволені. Визнане протиправним та скасоване рішення виконавчого комітету Луцької міської ради №394-1 від 02.06.2011 р. "Про демонтаж павільйону (літнього кафе) на АДРЕСА_1 підприємцем ОСОБА_1"
Не погоджуючись з ухваленим по справі рішенням апеляційного суду виконавчий комітет Луцької міської ради звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судового рішення, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Луцької міської ради від 07.07.2010 р. №62/107 "Про надання згоди товариству з обмеженою відповідальністю "Магніт" на передачу в суборенду підприємцю ОСОБА_1, земельної ділянки для влаштування та обслуговування літнього кафе на АДРЕСА_1" надана згода товариству з обмеженою відповідальністю "Магніт" на передачу в суборенду підприємцю ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,0191 га для влаштування та обслуговування літнього кафе на АДРЕСА_1. На підставі вказаного рішення 19.07.2010 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний центр "Магніт" (Орендар) та підприємцем ОСОБА_1 (Суборендар) був укладений Договір суборенди землі від 19.07.2010 р., а в подальшому виготовлений паспорт прив'язки малої архітектурної форми літнього кафе з дитячим містечком на АДРЕСА_1. Згідно умов договору Орендар надав Суборендарю в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі житлової та громадської забудови для влаштування та обслуговування літнього кафе загальною площею 191 м2, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 11:042:0023. Вказаний Договір оренди землі був погоджений Луцькою міською радою та зареєстрований у Волинській регіональній філії ДП "Центр ДЗК" 22.07.2010 р. за №041007700531. На підставі вищевказаного договору та рішення міської ради, Волинською філією Українського державного науково-дослідного інституту проектування міст "Діпроміст" був виготовлений паспорт прив'язки малої архітектурної форми літнього кафе з дитячим містечком. Пропозиції вказані у паспорті погоджені з головним архітектором м. Луцька, управлінням Держкомзему у м. Луцьку та секретарем міської ради, про що свідчать відповідні відмітки. Виконавчим комітетом Луцької міської ради було прийняте рішення №394-1 від 02.06.2011 р. "Про демонтаж павільйону (літнього кафе) на АДРЕСА_1 підприємцем ОСОБА_1" та зобов'язано позивача протягом 10 днів знести за власний рахунок павільйон (літнє кафе) на АДРЕСА_1, а у разі невиконання рішення зобов'язано департамент житлово-комунального господарства терміново демонтувати павільйон, з підстав встановлення літнього кафе за межами суборендованої земельної ділянки і не відповідності сучасним естетичним нормам. Відповідач вважає, що в порушення вимог п.4 Постанови Кабінету Міністрів України від 26.08.2009 р. №982 "Про затвердження порядку розміщення малих архітектурних форм для провадження підприємницької діяльності" позивачем встановлено споруду висотою близько 4,5 м та площею 100 кв.м., що за своїми технічними характеристиками абсолютно не відповідає встановленим стандартам та вимогам. Листами від 15.04.2011 року та 29.04.2011 р. управління містобудування та архітектури Луцької міської ради позивача повідомлялось про необхідність приведення розташування торгового павільйону до вимог чинного законодавства та попереджалося про демонтаж павільйону у випадку невиконання вказаних вимог.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення виконавчого комітету Луцької міської ради №394-1 від 02.06.2011 року не ґрунтується на законі та прийняте відповідачем поза межами повноважень.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції виходячи з наступного.
Відповідно ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно п.6 ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 р. № 280/97-ВР виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради.
Рішення виконавчого комітету Луцької міської ради №394-1 від 02.06.2011 р. "Про демонтаж павільйону (літнього кафе) на АДРЕСА_1 підприємцем ОСОБА_1", прийняте відповідно до вимог п.6 ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Відповідно п.42 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 р. № 280/97-ВР вирішення питань, щодо затвердження в установленому порядку місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації, належить до виключної компетенції, в даному випадку, Луцької міської ради.
Рішенням Луцької міської ради №57/3 від 16.04.2010 р. "Про розміщення малих архітектурних форм" Луцька міська рада делегувала виконкому Луцької міської ради повноваження щодо надання дозволів на встановлення пересувних та стаціонарних малих архітектурних форм.
Разом із тим, апеляційним судом вірно зазначено, що рішенням Луцької міської ради №57/3 від 16.04.2010 р. повноваження щодо прийняття рішень про демонтаж пересувних та стаціонарних малих архітектурних форм виконкому Луцької міської ради делеговані не були.
Посилання відповідача на порушення позивачем вимог п.4 Постанови Кабінету Міністрів України від 26.08.2009 р. №982 "Про затвердження порядку розміщення малих архітектурних форм для провадження підприємницької діяльності" через встановлення споруди висотою близько 4,5 м та площею 100 м2., що за своїми технічними характеристиками не відповідає встановленим стандартам та вимогам. не заслуговує на увагу, оскільки Постанова КМУ від 26.08.2009 р. №982 "Про затвердження порядку розміщення малих архітектурних форм для провадження підприємницької діяльності" втратила чинність на підставі Постанови КМУ №548 від 25.05.2011р. "Про затвердження Порядку проведення експертизи містобудівної документації".
Договір оренди землі був погоджений Луцькою міською радою та зареєстрований у Волинській регіональній філії ДП "Центр ДЗК" 22.07.2010 р. На підставі цього договору та рішення міськради, Волинською філією Українського державного науково-дослідного інституту проектування міст "Діпроміст" був виготовлений паспорт прив'язки малої архітектурної форми літнього кафе з дитячим містечком, який погоджений з головним архітектором м. Луцька, управлінням Держкомзему у м.Луцьку та секретарем міської ради, про що свідчать відповідні відмітки, що дає підстави вважати про відсутність факту самовільного встановлення спірного об'єкту.
Крім того, при прийнятті оскаржуваного рішення не встановлений статус спірного об'єкту, не встановлене його місцезнаходження та відповідачем не наведені порушення естетичного його вигляду.
Враховуючи викладене суд апеляційної інстанції дійшов до вірного висновку про задоволення позовних вимог.
Згідно ч.3 ст.220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
З урахуванням викладеного, судом апеляційної інстанції винесене законне і обґрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -
Касаційну скаргу виконавчого комітету Луцької міської ради відхилити.
Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 4 вересня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: