11 грудня 2013 року м. Київ К-38945/10
колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого-судді: Юрченка В.В.,
суддів: Амєліна С.Є., Стародуба О.П.,
секретар судового засідання Василенко І.О.,
розглянувши у порядку касаційного письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової адміністрації в Автономній Республіці Крим про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії за касаційною скаргою Державної податкової адміністрації в Автономній Республіці Крим на постанову окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17 лютого 2010 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2010 року,
В грудні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом.
Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що наказом Державної податкової адміністрації в Автономній Республіці Крим від 1 лютого 2000 року №52 позивача призначено на посаду старшого оперуповноваженого відділення по боротьбі з незаконним обігом товару відділу податкової міліції Красноперекопської обласної державної інспекції з 1 лютого 2000 року. 20 листопада 2007 року позивач звернувся до керівництва ДПА в АРК з рапортом про звільнення його зі служби з формулюванням причини звільнення «за віком у відставку». Вироком Залізничного суду м. Сімферополя від 21 листопада 2007 року позивача визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого частиною 2 статті 368 Кримінального Кодексу України, з призначенням покарання у вигляді позбавлення волі строком 2 роки 6 місяців. Ухвалою апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 22 січня 2008 року вирок Залізничного суду м. Сімферополя від 21 листопада 2007 року залишено без змін. 8 жовтня 2009 року позивач звернувся до керівництва ДПА в АРК із заявою повідомити його про результати прийнятого рішення стосовно поданого позивачем рапорту. Листом ДПА в АРК від 4 листопада 2009 року №1220/0126-61 позивачу надано відповідь про те, що наказом ДПА в АРК від 27 лютого 2008 №82-о позивача було звільнено з податкової міліції ДПА в АРК за пунктом 67 (як засудженого за скоєння злочину після вступу до законної сили вироку суду) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ. Позивач вважає, що відповідач свідомо перевищив встановлений термін розгляду поданого рапорту та навмисно очікував на винесення вироку відносно ОСОБА_1 і вступу його в законну силу з метою звільнення позивача за пунктом 67 Положення.
Позивач просив поновити пропущений строк звернення до суду; визнати неправомірною бездіяльність ДПА в АРК щодо не розгляду поданого позивачем рапорту від 20 листопада 2007 року; визнати неправомірними дії (рішення) ДПА в АРК щодо видання наказу від 27 лютого 2008 року №82-о, без врахування поданого рапорту від 20 листопада 2007 року, та щодо неправильного визначення формулювання підстави звільнення, яка не відповідає чинному законодавству; зобов'язати відповідача змінити формулювання причини звільнення наступного змісту: «звільнити з органів Державної податкової адміністрації в АРК по пункту 64 «ж» (за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким составом органів внутрішніх справ України в запас Збройних Сил України» та видати наказ, яким внести зміни до наказу від 27 лютого 2008 року №82-0, внести запис до трудової книги у відповідності з Інструкцією про порядок ведення трудових книг на підприємствах, установах та організаціях.
Постановою окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17 лютого 2010 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Державної податкової адміністрації в Автономній Республіці Крим стосовно не прийняття рішення за рапортом ОСОБА_1 від 20 листопада 2007 року про звільнення та не повідомлення ОСОБА_1 про результати розгляду рапорту від 20 листопада 2007 року. В решті позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2010 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та Державної податкової адміністрації в Автономній Республіці Крим залишені без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17 лютого 2010 року - без змін.
Вказуючи на допущені, на думку Державної податкової адміністрації в Автономній Республіці Крим, судами неповне з'ясування обставин, які мають значення у справі, та порушення норм чинного процесуального та матеріального законодавства, що призвело до неправильного вирішення даного спору, відповідач просить скасувати постановлені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи по суті встановлено наступне.
Наказом ДПА в АРК від 27 червня 2003 року №347-л позивач був призначений на посаду старшого оперуповноваженого групи з організації розкриття злочинів в базових галузях економіки оперативного відділу головного відділу податкової міліції Красноперекопської ОДПІ.
Наказом ДПА в АРК від 2 липня 2004 року №336-л позивач був відсторонений від посади з 30 червня 2004 року на підставі постанови прокурора Красноперекопської міжрайонної прокуратури від 23 червня 2004 року про відсторонення старшого оперуповноваженого групи з організації розкриття злочинів в базових галузях економіки оперативного відділу головного відділу податкової міліції Красноперекопської ОДПІ ОСОБА_1 на час проведення досудового слідства.
20 листопада 2007 року позивач звернувся до Голови ДПА в АРК з рапортом про звільнення його за віком у відставку.
Вироком Залізничного районного суду м. Сімферополя від 21 листопада 2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду АРК від 22 січня 2008 року, позивач був визнаний винним у скоєнні злочину, передбаченого частиною 2 статті 368 Кримінального Кодексу України, з призначенням покарання у вигляді позбавлення волі строком 2 роки 6 місяців.
Наказом голови ДПА в АРК «По особовому складу податкової міліції» від 27 лютого 2008 року №82-о, прийнятим на підставі вироку Залізничного районного суду м. Сімферополя від 21 листопада 2007 року, майора податкової міліції ОСОБА_1, відстороненого від посади 30 червня 2004 року до розгляду питання у судовому порядку, було звільнено із займаної посади на підставі пунктом 67 (як засудженого за скоєння злочину після вступу до законної сили вироку суду) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.
5 жовтня 2009 року позивач звернувся до ДПА в АРК із заявою про надіслання на його адресу засвідчених ксерокопій документів: наказів про прийняття та звільнення зі служби, довідку про додаткові види грошового забезпечення, довідку про середньомісячну заробітну плату за 5 років з 1 лютого 2000 року, оскільки з моменту арешту 21 листопада 2007 року грошове забезпечення не нараховувалось.
Листом першого заступника голови - начальника управління податкової міліції ДПА в АРК Свистуна М.М. від 4 листопада 2009 року №1220/0/26-61 позивачу надано відповідь про те, що рапорт ОСОБА_1 від 20 листопада 2007 року про звільнення з органів податкової міліції за власним бажанням не містить дати, з якої позивач просить його звільнити. Позивачу роз'яснено, що поданий ним рапорт не був розглянутий ДПА в АРК через те, що позивач повинен бути звільнений за пунктом 67 (як засуджений за скоєння злочину після набрання законної сили вироку суду) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, прийшов до висновку про задоволення позову, вважаючи, що очікуванням керівництва ДПА в АРК постановлення вироку відносно ОСОБА_1 порушено право позивача на інформацію про результати розгляду поданого ним рапорту від 20 листопада 2007 року. Суди попередніх інстанцій вважали протиправним не повідомлення позивача про результати розгляду його рапорту до повернення особи з місць позбавлення волі та вимушеним зверненням позивача повторно із заявою від 8 жовтня 2009 року про з'ясування результатів розгляду поданого рапорту.
Проте з такими висновками судів першої та апеляційної інстанції погодитись не можна.
Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки визначені Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року № 114.
Підпунктом "ж" пункту 64 Положення передбачено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за власним бажанням - при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків.
Згідно з пунктом 68 Положення, особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою.
Суди встановили, що 20 листопада 2007 року позивач подав рапорт про звільнення за особистим проханням (за власним бажанням).
Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ не передбачено надання письмової відповіді на поданий рапорт про звільнення особам, які виявили бажання звільнитися зі служби. Наслідком розгляду керівництвом рапорту може бути лише видання наказу про звільнення працівника зі служби, який повинен бути виданий по закінченню трьохмісячного строку. Звільнення раніше трьох місяців суперечить вимогам пункту 68 Положення, оскільки за його змістом, до закінчення трьохмісячного строку попередження згадані особи мають право відкликати поданий рапорт, якщо сторони не домовилися про звільнення у більш короткий строк. Тобто, наказ про звільнення особи рядового і начальницького складу не може бути виданий раніше трьохмісячного строку від дати подання рапорту про звільнення, але може бути виданий за межами зазначеного строку.
Доводи позивача про те, що керівництво ДПА в АРК повинно було надати йому письмову відповідь на поданий ним рапорт про звільнення на підставі статей 15, 19 та 29 Закону України «Про звернення громадян», не є обґрунтованими, оскільки спірні правовідносини регулюються Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, а не Законом України «Про звернення громадян».
Враховуючи викладене, законних підстав для задоволення позовних вимог у судів першої та апеляційної інстанцій не було.
За правилами статті 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим лише в частині. Оскільки обставини справи встановлені повно і правильно, але суди порушили норми матеріального права, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу Державної податкової адміністрації в Автономній Республіці Крим задовольнити.
Ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2010 року скасувати.
Постанову окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17 лютого 2010 року змінити.
Скасувати зазначену постанову в частині визнання протиправною бездіяльності Державної податкової адміністрації в Автономній Республіці Крим стосовно неприйняття рішення за рапортом ОСОБА_1 від 20 листопада 2007 року про звільнення та не повідомлення ОСОБА_1 про результати розгляду рапорту від 20 листопада 2007 року, а також про стягнення на користь ОСОБА_1 з Державного бюджету України судового збору у розмірі 1,70 грн.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної податкової адміністрації в Автономній Республіці Крим про визнання протиправною бездіяльності Державної податкової адміністрації в Автономній Республіці Крим стосовно неприйняття рішення за рапортом ОСОБА_1 від 20 листопада 2007 року про звільнення та не повідомлення ОСОБА_1 про результати розгляду рапорту від 20 листопада 2007 року відмовити.
В решті постанову окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17 лютого 2010 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
Головуючий Юрченко В.В.
Судді Амєлін С.Є.
Стародуб О.П.