"06" грудня 2013 р. м. Київ К/9991/26373/11
колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого-судді: Юрченка В.В.,
суддів: Амєліна С.Є., Білуги С.В.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку касаційного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Київського міського військового комісаріату, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дарницького районного суду м. Києва від 27 квітня 2009 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 29 березня 2011 року,
У лютому 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що у 1984 році позивач був звільнений з військової служби з посади заступника керівника структурного підрозділу інженерно-авіаційної служби важкої бомбардувальної авіаційної дивізії в запас. Розмір пенсії позивача складав 59% грошового забезпечення. Після досягнення позивачем граничного віку перебування в запасі та виключенням з військового обліку з 1 січня 1991 року розмір пенсії позивача підвищено до 64% грошового забезпечення. Проте у зв'язку з набранням чинності Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-ХІІ Київський міський військовий комісаріат скасував позивачу підвищення розміру його пенсії. Посадовий оклад заступника начальника інженерно-авіаційної служби повинен бути на 3% нижче посадового окладу начальника інженерно-авіаційної служби. Позивач вважає, що відповідачами порушено його право на отримання суми пенсії з урахуванням посадового окладу відповідної категорії військовослужбовців за посадою заступника начальника інженерно-авіаційної служби ТБАД відповідно до положень ч.3 ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб», п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 та п. 118 наказу Міністерства оборони України від 8 серпня 1994 року №205 з дня виникнення такого права.
Позивач просив визнати неправомірними дії відповідачів щодо встановлення позивачу заниженого розміру пенсії, обчислення її із заниженого посадового окладу і заниженої відсоткової надбавки за особливі умови служби; зобов'язати Київський міський військовий комісаріат та Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві в порядку затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №45 від 13 лютого 2008 року провести перерахунок та виплату недоплаченої суми пенсії за минулий час з урахуванням:
- посадового окладу в розмірі 127 грн відповідно до Указу Президента України від 4 жовтня 1996 року №923 за період з 1 листопада 1996 року по 31 червня 2000 року;
- посадового окладу в розмірі 207 грн згідно постанови Кабінету Міністрів України від 22 травня 2000 року №829 за період з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2007 року;
- посадового окладу в розмірі 1330 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року №1294 та наказу Міністерства оборони України від 30 грудня 2007 року №707 починаючи з 1 січня 2008 року;
- 20% надбавки від посадового окладу за особливі умови - рішення суду від 17 листопада 2006 року починаючи з 1 січня 2006 року.
Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 27 квітня 2009 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 29 березня 2011 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Дарницького районного суду м. Києва від 27 квітня 2009 року - без змін.
Вказуючи на допущені, на думку ОСОБА_1, судами неповне з'ясування обставин, які мають значення у справі, та порушення норм чинного матеріального та процесуального законодавства, що призвело до неправильного вирішення даного спору, позивач просить скасувати постановлені судами першої та апеляційної інстанцій рішення та задовольнити позов.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Під час розгляду справи по суті судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач отримує пенсію на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відмовляючи у задоволенні вимог позивача суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до обґрунтованого висновку про законність дій та рішень відповідачів при призначенні позивачу пенсії військовослужбовця.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року №1294 та наказу Міністерства оборони України від 30 грудня 2007 року №707 встановлення розмірів посадових окладів не віднесено до компетенції органів Пенсійного фонду України та відповідних військових комісаріатів, а тому законних підстав для зобов'язання відповідачів щодо встановлення відповідних розмірів посадових окладів військовослужбовців немає.
Встановлення 20% надбавки від посадового окладу за особливі умови служби на підставі рішення суду від 17 листопада 2006 року повинно вирішуватись у процесі виконання зазначеного судового рішення, а не у новому судовому позові.
Відповідно до вимог частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
Оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводами касаційної скарги висновки, викладені в судових рішеннях, не спростовуються, підстави для їх скасування відсутні.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.
Керуючись статтями 210, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Дарницького районного суду м. Києва від 27 квітня 2009 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 29 березня 2011 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Юрченко В.В.
Судді Амєлін С.Є.
Білуга С.В.