03 грудня 2013 року м. Київ К/9991/47432/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.
Суддів Карася О.В.
Рибченка А.О.
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області (Березнівське відділення) на ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2011 року та постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 24.01.2011 року по справі №2а-4923/10/1770 за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 до Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області (Березнівське відділення) про скасування податкового повідомлення-рішення, -
Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_3 звернувся до суду з позовною заявою до Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області (Березнівське відділення) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0002191741/3 від 05.10.2010 року про донарахування податку з доходів фізичних осіб на суму 17157,53 грн.
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 24.01.2011 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2011 року у даній справі позов задоволено з огляду на правомірність заявлених вимог.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що протягом 1-4 кв. 2007 року, 1-4 кв. 2008 року та 1 кв. 2009 року позивач здійснював підприємницьку діяльність із застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності із зазначеними видами діяльності «роздрібна торгівля з лотків та на ринках» та «оренда машин та устаткування».
З 01.04.2009 року в свідоцтво про сплату єдиного податку було додано два нових види діяльності «оптова торгівля та посередництво в торгівлі» та «здавання в оренду власного рухомого майна».
Під час проведення документальної перевірки було встановлено, що протягом 2007 року, 2008 року, 1 кв. 2009 року позивач згідно з банківськими виписками отримував доходи від інших видів діяльності, а саме - оптової торгівлі.
Всі суми доходу за 2007 рік - 1кв. 2009 року, отримані підприємцем на розрахунковий рахунок, були включені до складу виручки, що відображена позивачем в звітах платника єдиного податку за відповідні періоди.
Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.
Згідно з абзацом третім пункту 2 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03.07.1998 року №727/98 (далі - Указ) у разі, коли фізична особа - суб'єкт малого підприємництва здійснює кілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, нею придбавається одне свідоцтво і сплачується єдиний податок, що не перевищує встановленої максимальної ставки.
Відповідно до абзацу восьмого пункту 2 Указу доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладається єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника та осіб, що перебувають з ним у трудових відносинах, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань як самого платника податку, так і осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності.
Згідно з абзацами другим, третім пункту 4 Указу форма та порядок видачі свідоцтва про право сплати єдиного податку встановлюються Державною податковою адміністрацією України і є єдиними на всій території України. Для переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єкт малого підприємництва подає письмову заяву до органу державної податкової служби за місцем державної реєстрації.
Згідно з Порядком видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29.10.1999 року № 599 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 року за № 752/4045, підставою для видачі Свідоцтва є подання суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою письмової заяви згідно з додатком 1 до зазначеного Порядку.
У рядку 2 вказаної заяви зазначається вид (види) діяльності, яким суб'єкт підприємницької діяльності передбачає займатися.
Зазначені суб'єктом малого підприємництва види діяльності записуються податковим органом у Свідоцтві про сплату єдиного податку.
Нормами Указу не передбачено обов'язку суб'єкта малого підприємництва, який бажає перейти на спрощену систему оподаткування, обирати вичерпний перелік видів підприємницької діяльності, якими він планує займатися.
У свою чергу, вичерпний перелік умов, дотримання яких є необхідним для застосування спрощеної системи оподаткування, встановлені пунктом 1 Указу. Ці умови не обмежують суб'єкта малого підприємництва у виборі здійснюваних ним видів діяльності лише тими, що зазначені у свідоцтві про сплату єдиного податку чи в будь-якому іншому документі.
Отже, суб'єкт малого підприємництва має право займатися будь-якими видами підприємницької діяльності, за винятком тих, що не можуть здійснюватися з використанням спрощеної системи оподаткування в силу прямої законодавчої заборони.
За таких обставин, режим оподаткування єдиним податком поширюється на всі доходи суб'єкта малого підприємництва, що обрав спрощену систему оподаткування, незалежно від видів підприємницької діяльності, від яких ці доходи одержані.
Фактів порушення позивачем умов запровадження спрощеної системи оподаткування, визначених статтею 1 Указу, які б виключали можливість застосування до суб'єкта малого підприємництва правил оподаткування, передбачених для платників єдиного податку, судами не встановлено.
За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.
Відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області (Березнівське відділення) відхилити.
Ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2011 року та постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 24.01.2011 року по справі №2а-4923/10/1770 залишити без змін.
Справу повернути до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 239, ч. 5 ст. 254 КАС України.
Головуючий підписГолубєва Г.К.
Судді підписКарась О.В.
підписРибченко А.О.