"11" грудня 2013 р. м. Київ К/800/10060/13
Вищий адміністративний суд України у складі: головуючого судді Бухтіярової І.О., суддів Костенка М.І., Приходько І.В.,
за участю секретаря Стоцького О.І.,
представника позивача Петренка А.В.,
представника відповідача Перепелюка О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби
на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 26.04.2012 року
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2013 року
у справі № 2а-4469/12/2670
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Бест» (далі - позивач, ТОВ «Бест»)
до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС)
про скасування податкових повідомлень-рішень, наказу, визнання дій протиправними, -
ТОВ «Бест» звернулось у березні 2012 року до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000292220 від 23.03.2012 року, визнання дій щодо проведення перевірки протиправними, скасування наказу про проведення перевірки, визнання протиправними дій щодо визнання в акті перевірки нікчемними правочинів.
Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 26.04.2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2013 року, позов задоволено частково: скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі м. Києва № 0000292220 від 23.03.2012 року; визнано протиправними дії ДПІ у Подільському районі м. Києва щодо визнання в акті перевірки від 13.03.2012 року № 36/22-205/25641094 нікчемними правочинів, які не спрямовані на настання реальних наслідків, укладених між ТОВ «Бест» та ТОВ «Полонез-17». В задоволені іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинство України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку TOB «Бест» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахувань та сплати податку на додану вартість при проведенні фінансово-господарських операцій по взаємовідносинах з TOB «Полонез-17», за результатами якої складено акт від 13.03.2012 року № 36/22-205/25641094.
У висновках акту перевірки відображені порушення TOB «Бест» п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено суму податку на додану вартість у розмірі 347 500,00 гривень.
На підставі встановлених порушень відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.03.2011 року № 0000292220, яким визначено позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 434 375,00 гривень.
Як вбачається із акту перевірки, TOB «Полонез-17» за юридичною адресою не знаходиться, а підписи, вчинені на установчих документах та документах податкової звітності є різними. Таким чином, відповідач дійшов висновку, що правочини, укладені позивачем з його контрагентом фактично не відбувались, а суми ПДВ, віднесені до податкового кредиту позивача за цими правочинами є безпідставними.
Суд касаційної інстанції вважає за правильне погодитися з висновками судів попередніх інстанцій про протиправність спірного повідомлення-рішення, беручи до уваги наступне.
Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Таким чином, судами вірно зазначено, що підставою для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на час виписки податкових накладних TOB «Полонез-17» було зареєстрованим платником податку на додану вартість, мало свідоцтво платника такого податку та індивідуальний податковий номер.
Отже, судами встановлено, що сума податку на додану вартість, віднесена TOB «Бест» до податкового кредиту на підставі господарських операцій з TOB «Полонез-17» підтверджується податковими накладними, оформленими відповідно до вимог ст. 201 ПК України та Порядку заповнення податкової накладної.
Крім того, судами попередніх інстанцій досліджені, наявні в матеріалах справи договір оренди житлового приміщення, акт прийому-передачі об'єкту, платіжні доручення, договір про надання послуг, укладений між TOB «Бест» та TOB «Полонез-17», протокол узгодження договірної вартості, акти виконаних робіт, протокол узгодження договірної ціни, виписка з банку, податкові накладні, а також свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір, створений TOB «Полонез-17» для TOB «Бест» та встановлено, що перелічені вище документи оформлені відповідно до вимог законодавства.
Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли до вірного висновку, що у позивача наявна необхідна документація, яка дає підстави вважати підтвердженими факти здійснення господарських операцій між TOB «Бест» та TOB «Полонез-17».
Крім того, суд апеляційної інстанції вірно звернув увагу на те, що доводи податкового органу щодо фіктивності господарських операцій базуються лише на відомостях, відображених в акті перевірки TOB «Полонез-17». Однак, судами не встановлено наявність умислу у директора позивача на укладення угод, спрямованих на ухилення від сплати податків. Зокрема, в акті перевірки відсутні посилання на ухиляння контрагента позивача від уплати податків та зборів, визначення їм податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам підприємств, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені, як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.
Крім того, суд касаційної інстанції вважає за правильне погодитися з висновками судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання дій щодо проведення документальної позапланової перевірки TOB «Бест» протиправними та скасування наказу про проведення такої перевірки, беручи до уваги наступне.
Вказана перевірка була проведена на підставі наказу начальника ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС від 29.02.2012 року № 362 із врахуванням п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України.
Судами попередніх інстанцій встановлено, а позивачем не заперечувалось, що запит запит про надання інформації був вчасно вручений позивачу так само, як і наказ та направлення про проведення перевірки, а тому колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судами попередніх інстанцій, які правомірно вважають, що відповідачем було дотримано всіх передбачених ПК України вимог щодо проведення спірної перевірки.
Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції знаходить законними судові рішення попередніх інстанцій в частині задоволення позову про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі м. Києва № 0000292220 від 23.03.2012 року та в частині відмови в задоволенні позовних вимог про скасування наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та про визнання неправомірними дій по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки.
Разом з тим, суд касаційної інстанції не може погодитися з висновками судів попередніх інстанцій про необхідність задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дії відповідача щодо визнання в акті перевірки від 13.03.2012 року № 36/22-205/25641094 нікчемними правочинів, які не спрямовані на настання реальних наслідків, укладених між ТОВ «Бест»та ТОВ «Полонез-17», з огляду на наступне.
Акт перевірки та викладені у ньому факти та висновки не можна розглядати як рішення суб'єкта владних повноважень, що породжує для суб'єкта господарювання певні правові наслідки. Акт є виключно носієм доказової інформації про виявлені податковим органом під час проведення перевірки порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, обов'язковим документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу. Контролюючий орган не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб'єктивні висновки щодо зафіксованих обставин, та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень, що приймаються на підставі такого акту, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податку порушень.
Також, слід зазначити, що оцінка акту перевірки, в тому числі і оцінка дій посадових осіб податкового органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, а також щодо самих висновків перевірки, надається уповноваженими законом органами влади при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту.
За таких обставин, суди попередніх інстанцій безпідставно задовольнили позов в частині визнання протиправними дії відповідача щодо визнання в акті перевірки від 13.03.2012 року № 36/22-205/25641094 нікчемними правочинів, які не спрямовані на настання реальних наслідків, укладених між ТОВ «Бест» та ТОВ «Полонез-17».
Оскільки оскаржувані судові рішення є помилковими тільки в частині задоволення позову щодо визнання протиправними дії відповідача щодо визнання в акті перевірки нікчемними правочинів, які не спрямовані на настання реальних наслідків, укладених між позивачем та ТОВ «Полонез-17», суд касаційної інстанції вважає за правильне їх змінити, відмовивши у задоволенні позову в цій частині.
Враховуючи викладене вище, рішення судів першої та апеляційної інстанцій слід скасувати - частково, а саме в частині задоволення позову про визнання протиправними дій щодо складання акту перевірки та прийняти в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні позову, оскільки, судами повно і правильно встановлені обставини справи, але дана їм невірна юридична оцінка.
На підставі викладеного та керуючись статтями 222-232, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби - задовольнити частково.
Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 26.04.2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2013 року у справі № 2а-4469/12/2670 в частині задоволення позову щодо визнання протиправними дії Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва щодо визнання в акті перевірки від 13.03.2012 року № 36/22-205/25641094 нікчемними правочинів, які не спрямовані на настання реальних наслідків, укладених між ТОВ «Бест» та ТОВ «Полонез-17» - скасувати, в задоволенні позовних вимог в цій частині відмовити.
В іншій частині постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 26.04.2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2013 року у справі № 2а-4469/12/2670 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова
Судді: М.І. Костенко
І.В. Приходько