"11" грудня 2013 р. м. Київ К/800/21813/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.,
за участю секретаря Стоцького О.І.,
представника позивача Ципко Р.В.,
представника відповідача Чорного О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Біланівський гірничо-збагачувальний комбінат»
на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2013 року
у справі № 2а-1670/6441/12
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Біланівський гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - позивач, ТОВ «Біланівський ГЗК»)
до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (далі - відповідач, Кременчуцька ОДПІ Полтавської області ДПС)
про скасування податкового повідомлення-рішення, -
ТОВ «Біланівський ГЗК» звернулось у жовтні 2012 року до суду з адміністративним позовом до Кременчуцької ОДПІ Полтавської області ДПС про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000161555/153 від 20.09.2012 року.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 19.11.2012 року адміністративний позов задоволено.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2013 року постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 19.11.2012 року скасована та прийнята нова постанова, якою у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Вважає, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відповідач в своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.
Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинство України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем на підставі наказу від 29.08.2012 року № 2014 та направлення від 29.08.2012 року № 3754/003754 проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних періодів за червень 2012 року, яке виникло за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в травні 2012 року, за результатами якої складено акт від 30.08.2012 року № 3353/15-507/36601298, яким встановлено порушення позивачем п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 п. 201.4, п. 201.6 ст. 201, п. п. 200.1, 200.3, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), а саме завищено суму від'ємного значення по ПДВ за червень 2012 року в розмірі 16 934 350,00 гривень, завищено суму бюджетного відшкодування по ПДВ за червень 2012 року в розмірі 22 006 678,00 гривень, завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включаються до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за червень 2012 року 11 720 178,00 гривень.
Позивачем було подано заперечення № 1283/09/12 від 11.09.2012 року до акту перевірки, яке листом відповідача від 18.09.2012 року № 27759/10/15 залишено без задоволення, а висновки акту залишені без змін.
На підставі вказаного акту податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000161555/153 від 20.09.2012 року, яким позивачу зменшено розмір з податку на додану вартість на суму 22 006 678,00 гривень, а також застосовані штрафні санкції (25%) в розмірі 5 501 669,50 гривень.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
Суд апеляційної інстанції, з яким погоджується колегія суддів касаційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог, виходив з наступного.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що актом перевірки встановлено порушення позивачем п. 198.6 ст. 198, п. п. 200.1, 201.4, 201.6 ст. 201, п. п. 200.1, 200.3, 200.4 ст. 200 ПК України, а саме виникнення від'ємного значення по податку на додану вартість виникло внаслідок придбання ТОВ «Біланівський ГЗК» основних фондів, а також отримання незазначених доходів від ведення фінансово-господарської діяльності, що впливає на обсяг оподатковуваних операцій по податку на додану вартість. Крім того, перевіркою встановлено, що позивачем здійснювались роботи по розробці Біланівського кар'єру. Добування залізних руд підприємством не здійснювалось та підприємство отримувало незначні доходи від ведення фінансово-господарської діяльності, про що свідчить податкова звітність підприємства та збитковість за результатами діяльності за 1 півріччя 2012 року.
Стаття 200 ПК України визначає порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.
Відповідно до п. 200.5 вказаної статті, не мають права на отримання бюджетного відшкодування особі, які: мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).
Судом апеляційної інстанції встановлено, що у судовому засіданні сторонами не заперечувалось те, що сума бюджетного відшкодування перевищує обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців.
Судом апеляційної інстанції зазначено, що позивач наполягає на застосуванні до нього виключення, передбаченого п. 200.5 ст. 200 ПК України.
Також, судом апеляційної інстанції зазначено, що з акту перевірки та пояснень сторін вбачається, що у підприємства ці суми визначались як основні засоби, оскільки обліковувались не на 10 бухгалтерському рахунку, на якому згідно Регістрів бухгалтерського обліку повинні обліковуватися основні фонди, а на 15 рахунку де обліковуються капітальні вкладення. Крім того, судом апеляційної інстанції зазначено, що представник позивача у судовому засіданні пояснив, що придбані основні засоби почали обліковуватися на 10 рахунку лише з вересня 2012 року, тоді як бюджетне відшкодування заявлено за наслідками червня 2012 року.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов до вірного висновку, що виключення, передбачене п. 200.5 ст. 200 ПК України до позивача не застосовується, а відповідно він не має право на заявлене бюджетне відшкодування.
Отже, переглянувши рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів касаційної інстанції підтверджує, що при його прийнятті суд апеляційної інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які б могли б призвести до скасування оскаржуваного рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160, 167, 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Біланівський гірничо-збагачувальний комбінат» - залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2013 року у справі № 2а-1670/6441/12 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова
Судді: М.І. Костенко
І.В. Приходько