28 листопада 2013 року м. Київ К/9991/12301/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Федорова М.О.
суддів: Островича С.Е.
Степашка О.І.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.08.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2011
у справі № 2а-11768/10/2670
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Технобуд"
до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
Товариство з обмеженою відповідальністю „Технобуд" звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0027221501/0 від 30.07.2010.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.08.2010 позовні вимоги задоволено.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2011 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.08.2010 залишено без змін.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач оскаржив їх в касаційному порядку.
В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведена невиїзна документальна перевірка позивача з питань своєчасності сплати податку на прибуток до бюджету про що складено акт від 30.02.2010.
За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0027221501/0 від 30.07.2010, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за штрафними (фінансовими санкціями штраф на суму 11622, 32 грн.
Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та цільовими фондами", платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначеного у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, для подання податкової декларації.
06.11.2008 позивач подав до податкового органу декларацію №223981, чим узгодив суму податкового зобов'язання з податку на прибуток за 3 квартали 2008 року в сумі 37345 грн.
19.12.2008 позивач подав до податкового органу декларацію №255184, чим узгодив суму податкового з податку на прибуток за 11 місяців 2008 року в сумі 20879 грн.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем сплачено податкове зобов'язання платіжними дорученнями: №1037 від 07.11.2008р. з призначенням платежу за 3 квартал 2008 року, № 220 від 23.12.2008, відповідно до якого позивач сплатив податок на прибуток за одинадцять місяців 2008 року.
Зазначені платіжні доручення були передані на виконання до Залізничної філії Промінвестбанку у м. Києві та до Київської міської філії Укрсоцбанку у м. Києві та прийняті ними, що підтверджено вхідними штампами банків, однак кошти з податку на прибуток за 9 місяців 2008 року за платіжним дорученням № 1037 Залізничною філією ПІБ у м. Києві вчасно перераховані на рахунки податкової інспекції не були.
Повторне платіжне доручення про сплату податку на прибуток за 9 місяців 2008 року № 1034 від 12.12.2008 р. банком виконано не було.
Сплачений податок на прибуток за одинадцять місяців 2008 року (платіжне доручення № 220 від 23.12.2008 на суму 20900 грн.) був віднесений відповідачем у погашення недоїмки за попередній період.
Доручення від позивача Залізничної філії Промін вест банку у м. Києві на перерахування до бюджету податку на прибуток було виконано лише 05.02.2009, що підтверджується банківською випискою.
Відповідно до п. 8. 1 ст. 8 Закону України „Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.
Згідно пп. 16.5.2 п. 16.5 ст. 16 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами" днем подання до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації у цих установах.
Судами встановлено, що банківська установа не виконала доручення клієнта позивача у день його надходження, у зв'язку із чим порушено граничні строки сплати податку на прибуток.
Податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.
Разом з тим, Закон України „Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами", який є спеціальним законом з питань оподаткування і який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.
Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.
Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.08.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2011 у справі № 2а-11768/10/2670 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 2201, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва відхилити.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.08.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2011 у справі № 2а-11768/10/2670 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий М.О. Федоров
Судді С.Е. Острович
О.І. Степашко