28 листопада 2013 року м. Київ К/9991/27334/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Федорова М.О.
суддів: Островича С.Е.
Степашка О.І.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Євпаторії Автономної Республіки Крим
на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.07.2010 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2011
у справі № 2а-5262/10/13/0170
за позовом Приватного підприємства "П'єр+"
до Державної податкової інспекції в м. Євпаторії Автономної Республіки Крим
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -
Приватне підприємство "П'єр+" звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції в м. Євпаторії Автономної Республіки Крим про скасування податкового повідомлення-рішення.
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.07.2010 позов задоволено.
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2011
постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.07.2010 залишено без змін.
Не погоджуючись з зазначеними рішенням суду першої та апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати оскаржувані рішення, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи з відповідачем 07.04.2010 проведена документальна невиїзна перевірка з питань невчасної сплати узгодженої суми податкового зобов'язання по земельному податку за 2002-2004 роки приватного підприємства "П'єр+", за результатами якої було складено акт № 576/15-3 від 07.04.2010.
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 1 ст. 9 Закону України "Про систему оподаткування", п.п. 5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення обов'язків платників податку перед бюджетами та державними цільовими фондами" та ст. 17 Закону України "Про плату за землю", а саме, позивач сплатив узгоджену суму податкового зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб з порушенням граничних строків сплати із затримкою на 94 календарних днів та 32 календарних днів.
За наслідками висновків вищезазначеного акту відповідачем було винесені податкові повідомлення-рішення № 0001681503/0, яким на підставі підпункту 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" за затримку сплати узгодженого податкового зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб в розмірі 4575,05 грн. позивача зобов'язала сплатити штраф в розмірі 20 % в сумі 915,01 грн.; № 0001691503/0, яким на підставі підпункту 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" за затримку сплати узгодженого податкового зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб в розмірі 4225,60 грн. позивача зобов'язала сплатити штраф в розмірі 10 % в сумі 422,56 грн.
Відповідно до ст.4 Закону України «Про систему оподаткування»№1251-XII від 25.06.1991 р. платниками податків і зборів визначено юридичних і фізичних осіб, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори.
Згідно преамбули Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-ІІІ від 21.12.2000 р. цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
Відповідно до п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.
У відповідності до п.п.15.2.1 п.15.2 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі коли податкове зобов'язання було нараховане податковим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 15.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або до визнання боргу безнадійним.
Відповідно до підпункту 17.1.1 пункту 17.1 статті 17 Закону N 2181, платник податків, який не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або затримку.
Таким чином, штрафні санкції, передбачені підпунктом 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", є податковим зобов'язанням і при визначенні цих штрафних санкцій податковим органом мають дотримуватись строки, передбачені підпунктом 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 вищезгаданого Закону.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду погоджує висновок судів попередніх інстанцій, що оскільки зобов'язання по земельному податку з юридичних осіб були нараховані відповідачем в період з 30.12.2002 по 30.01.2004, то податкове зобов'язання у вигляді штрафних санкцій повинно було бути встановлено податковим органом не пізніше ніж 29.12.2005 та 29.01.2007.
Рішення судів попередніх інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.
Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Євпаторії Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.07.2010 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2011 у справі № 2а-5262/10/13/0170 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Євпаторії Автономної Республіки Крим відхилити.
Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.07.2010 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2011 у справі № 2а-5262/10/13/0170 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий М.О. Федоров
Судді С.Е. Острович
О.І. Степашко