"28" листопада 2013 р. м. Київ К/9991/14700/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Гаманка О.І.
суддів Білуги С.В.
Загороднього А.Ф.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Нетішинської міської ради на постанову Нетішинського міського суду Хмельницької області від 04 липня 2011 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Нетішинської міської ради про стягнення недоотриманих сум одноразової допомоги,
У червні 2011 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Нетішинської міської ради про стягнення недоотриманих сум одноразової допомоги на оздоровлення за 2008-2011 роки.
Ухвалою Нетішинського міського суду Хмельницької області від 14 червня 2011 року позовні вимоги за період з 2008 року по 14 грудня 2010 року залишено без розгляду.
Постановою Нетішинського міського суду Хмельницької області від 04 липня 2011 року, зміненою постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2011 року, позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Зобов'язано управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Нетішинської міської ради нарахувати та виплатити позивачу щорічну допомогу на оздоровлення за 2011 рік в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат на день виплати, з урахуванням виплачених сум.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" позивач має право на щорічну допомогу на оздоровлення, як потерпілий внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, інвалід 2 групи в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.
Позивачу зазначена допомога виплачувалась у розмірах відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Спірні виплати є одноразовими, виплачуються щорічно, і правовідносини закінчуються на день проведення таких виплат.
Частиною 1 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно частини 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, про залишення без розгляду позовних вимог за 2008-2010 роки.
Редакція статті 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" на момент здійснення спірної виплати за 2011 рік (щорічна допомога на оздоровлення була виплачена у 2011 році в розмірі 120,00 грн 14 березня 2011 року) є чинною, оскільки зміни, внесені до неї підпунктом 11 пункту 28 розділу II Закону України від 28 грудня 2007 року N 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008.
Так, пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" установлено, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.
Зі змісту наведеного пункту вбачається, що його положення не розповсюджуються на статтю 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", відтак немає підстав для виплати спірної допомоги у розмірі меншому, ніж чотири мінімальні заробітні плати. За таких обставин, застосування управлінням праці та соціального захисту населення Хотинської районної державної адміністрації положень Постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"є протиправним з огляду на загальний принцип пріоритетності законів над підзаконними нормативно-правовими актами.
Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів погоджується з висновками судів про наявність правових підстав, щодо задоволення позовних вимог за 2011 рік.
За приписами статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
Оскаржувані судові рішення постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводами касаційної скарги не спростовуються висновки, викладені в судових рішеннях, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Нетішинської міської ради залишити без задоволення, а постанову Нетішинського міського суду Хмельницької області від 04 липня 2011 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Нетішинської міської ради про стягнення недоотриманих сум одноразової допомоги - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.І. Гаманко
Судді С.В. Білуга
А.Ф. Загородній