"21" листопада 2013 р. м. Київ К/9991/47483/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Гаманка О.І.,
суддів Білуги С.В.,
Загороднього А.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Брянка Луганської області про перерахунок пенсії, -
У квітня 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Брянка Луганської області про перерахунок пенсії.
Постановою Брянківського міського суду Луганської області від 18 квітня 2011 року позов задоволено. Визнано незаконними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Брянка Луганської області та зобов'язано відповідача провести перерахунок розміру та виплату ОСОБА_2 основну пенсію, збільшивши її у 2,5 разів, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 1293 від 27.12.2005 року «Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням проведених виплат.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2011 року постанову Брянківського міського суду Луганської області від 18 квітня 2011 року скасовано. В задоволенні позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС І категорії, інвалід другої групи та отримує пенсію, призначену у відповідності зі статтею 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон № 796-ХІІ).
Задовольнивши позов, суд першої інстанції зобов'язав відповідача збільшити розмір пенсії позивача у 2,5 разів оскільки вважав, що право позивача порушено відповідачем та підлягає поновленню в судовому порядку.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що Постанова Кабінету Міністрів України № 1293 стосується збільшення розміру пенсії, який встановлений попередньою постановою Кабінету Міністрів України від 03 січня 2002 року № 1, а не Законом № 796-ХІІ. При цьому суд апеляційної інстанції зробив висновок, що оскільки встановлений Законом розмір пенсії виплачується позивачу без порушень його прав, то відсутні і підстави для задоволення цього позову.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з таким висновком апеляційного суду.
Статтею 54 Закону № 796 -ХІІ встановлено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою не можуть бути нижчими: по першій групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком; по другій групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком; по третій групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком; дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком.
Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 1293 вирішено збільшити розмір призначеної відповідно до Закону № 796-ХІІ пенсії - пенсію по інвалідності учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році та пенсію у зв'язку із втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи членам їх сімей.
Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду стосовно того, що коли розмір отримуваної позивачем у відповідний час пенсії відповідає вимогам статті 54 Закону № 796-ХІІ, то відсутні і підстави для збільшення її у 2,5 рази, як це встановлено Постановою Кабінету Міністрів України № 1293. Таке збільшення розмірів пенсії стосується лише випадків, коли розмір основної пенсії встановлено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03 січня 2002 року № 1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету".
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що вимоги позивача про збільшення розміру пенсії у 2,5 разів відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2005 року № 1293 є безпідставними.
За приписами статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
Оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводами касаційної скарги не спростовуються висновків, викладених в судовому рішенні, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Брянка Луганської області про перерахунок пенсії - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.І. Гаманко
Судді С.В. Білуга
А.Ф. Загородній