"28" листопада 2013 р. м. Київ К/800/47011/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Федорова М.О.
суддів: Островича С.Е.
Степашка О.І.
секретар судового засідання Волошин В.М.
за участю представників згідно журналу судового засідання від 28.11.2013 (в матеріалах справи)
розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Миронівський завод по виготовленню круп та комбікормів" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2013
у справі № 2а-3795/12/1070
за позовом Публічного акціонерного товариства „Миронівський завод по
виготовленню круп та комбікормів"
до Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного
управління Міндоходів у Київській області
про скасування податкового повідомлення-рішення
Публічне акціонерне товариство „Миронівський завод по виготовленню круп та комбікормів" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про скасування податкового повідомлення - рішення № 0000982301 від 30.07.2012.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 12.09.2012 позовні вимоги задоволено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2013 постанову Київського окружного адміністративного суду від 12.09.2012 скасовано, прийняте нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в який просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
Касаційна скарга вмотивована тим, що судом апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем проведена позапланова невиїзна документальна перевірка позивача з питань підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ „Агро-Право" за березень 2012 року складено акт №120/22-011/00951770 від 13.07.2012.
За результатами перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0000982301 від 30.07.2012, яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 1027219 грн.: основний платіж 684813 грн., штрафні (фінансові санкції 342406 грн.
Перевіркою встановлено порушення позивачем п.185.1. ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, ст. 198, п.201.1 ст. 201 ПК України, а також ч. 1 ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 ЦК України), унаслідок чого підприємством завищено податковий кредит за березень 2012 року в сумі 684812,73 грн.
Позивачем придбано у ТОВ „Агро-Право" товар та сформовано податковий кредит за березень 2012 року.
У ході проведення перевірки встановлено, що Харківською ОДПІ складено акт від 29.05.12 № 131/153/36830165, згідно з яким взято до уваги висновок № 7 від 28.05.2012 відділу податкової міліції Харківської ОДПІ щодо наявності ознак фіктивності та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ „Агро-Право", що дані, визначені у податковій декларації по податку на додану вартість ТОВ „Агро-Право" за березень 2012 року, містять відомості по обсягах реалізації, які взагалі не відповідають фактичній діяльності підприємства, а діяльність ТОВ „Агро-Право" за березень 2012 року носить характер "нереальності" - відсутності факту реального здійснення господарської діяльності.
В акті перевірки щодо дотримання вимог податкового та іншого законодавства ТОВ „Агро-Право" за період з 01.03.2012 по 31.03.2012 зазначено, що Харківською ОДПІ складено акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ „Агро-Право" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за березень 2012 року.
Зустрічну звірку неможливо провести у зв'язку з тим, що підприємство не знаходиться за місцезнаходженням. 14.03.2011 Нововодолазькою МДПІ було анульовано свідоцтво платника ПДВ ТОВ „Агро-Право" у зв'язку з його відсутністю за податковою адресою.
Відповідачем зроблено висновок, що ПАТ „Миронівський ЗВКК" безпідставно включено до складу податкового кредиту податкові накладні, що містять реквізити ТОВ „Агро-Право".
Судами попередніх інстанцій встановлено, що в березні 2012 року позивач придбавав у ТОВ „Агро-Право" сільськогосподарську продукцію: насіння соняшника, придбання товарів здійснювалось позивачем на підставі письмового договору.
Транспортування придбаного товару проводилось ТОВ „Агро-Право" за власний рахунок, що підтверджується товарно-транспортними накладними, які було досліджено судом першої інстанції.
Оплата за придбаний товар здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки постачальника ТОВ „Агро-Право", що підтверджено банківськими виписками з рахунку позивача.
Оприбуткування товару та подальше зберігання відбувалось в складських приміщеннях ПАТ „Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів".
Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.
Пунктом 201.10 ст. 201 цього Кодексу передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця, та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Згідно з абзацом восьмим п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
Згідно з наданими позивачем квитанціями виписані ТОВ „Агро-Право" податкові накладні своєчасно зареєстровано у відповідному реєстрі Державної податкової служби України у березні 2012 року.
В силу наведених вимог закону обов'язковою умовою виникнення у платника податку - покупця права на податковий кредит є власне факт реєстрації платником податку - продавцем податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, незалежно від перевірки покупцем цієї обставини.
Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству установчих документів іншого учасника правовідносин та дотримання ним вимог податкового законодавства.
Відповідачем не надано доказів, що підтверджують наявність в Єдиному державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про припинення реєстрації юридичної особи ТОВ „Агро-Право" на час вчинення цих правочинів.
Посилаючись на вимоги ст. ст. 203, 215, 228 ЦК України, ч. 1 ст. 207 ГК України, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що правочин, укладений між позивачем та ТОВ „Агро-Право" спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлене ним, не містить положень, які б суперечили вимогам чинного законодавства або інтересам сторін, а волевиявлення сторін правочину є вільне і відповідає їхній внутрішній волі, що відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 ЦКУ, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
При цьому встановлено, що за спірно угодою контрагент ТОВ „Агро-Право" виконав повністю взяті на себе зобов'язання по продажу насіння соняшника, а позивач, в свою чергу, провів повний розрахунок за товар.
Учасники цих господарських операцій у своїх бухгалтерській та податковій звітностях повно і достовірно відобразили вчинені операції, правомірно віднесли вартість поставок відповідно до валового доходу та валових витрат, своєчасно сплатили податки.
При визнанні угод нікчемними податковим органом не дотримано вищезазначених вимог законодавчих норм, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку.
Також, з посиланням на відповідні первинні документи, судом першої інстанції встановлено, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисел укладення та виконання угод з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства.
Вказане підтверджується також тим, що фактично продукція отримана від ТОВ „Агро-Право" одразу ж оприбуткована та подальше зберігання відбувалась в складських приміщеннях ПАТ „Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів", що підтверджується всіма первинними документами.
Зазначене судом апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваного судового рішення взято до уваги не було, що призвело до безпідставного скасування рішення суду першої інстанції.
З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Миронівський завод по виготовленню круп та комбікормів" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2013 у справі № 2а-3795/12/1070 задовольнити, судове рішення скасувати, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 12.09.2012 залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Миронівський завод по виготовленню круп та комбікормів" задовольнити.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2013 у справі № 2а-3795/12/1070 скасувати.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 12.09.2012 у справі № 2а-3795/12/1070 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий М.О. Федоров
Судді С.Е. Острович
О.І. Степашко