Справа 22ц-1854 Головуючий у 1 інстанції Попревич В.М.
Категорія 31 Доповідач Солодовник О.Ф.
03 березня 2008 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Денисенко Л.Л., суддів Солодовник О.Ф., Лоленко А.В.,
при секретарі Проляпа О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом комунального підприємства „Донецькміськводоканал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 до комунального підприємства „Донецькміськводоканал" про стягнення моральної шкоди,
У червні 2007 року комунальне підприємство „Донецькміськводоканал" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідачі мешкають в АДРЕСА_1, користуються послугами позивача з водопостачання та водовідведення, але оплату послуг не провадять. Просили стягнути з відповідачів заборгованість з січня 2003 року по червень 2007 року в сумі 446, 84 грн.
У жовтні 2007 року ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 звернулися до суду з зустрічним позовом до комунального підприємства „Донецькміськводоканал" про стягнення моральної шкоди, мотивуючи тим, що вимоги позивача про стягнення з них заборгованості порушили їх права, спричинили моральну шкоду. Просили стягнути з комунального підприємства „Донецькміськводоканал" на їх користь по 5000 грн кожному.
У листопаді 2007 року комунальне підприємство „Донецькміськводоканал" уточнило свої позовні вимоги : просили стягнути з ОСОБА_1 на їх користь заборгованість у розмірі 296, 37 грн з урахуванням строку позовної давності.
Рішенням Київського районного суду м. Донецька від 10 грудня 2007 року позов комунального підприємства „Донецькміськводоканал" задоволений : з ОСОБА_1 на їх користь стягнуто заборгованість у розмірі 296, 37 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 грн, державне мито на користь держави 51 грн; у задоволені зустрічних позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 до комунального підприємства „Донецькміськводоканал" про стягнення моральної шкоди відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення з тих підстав, що судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, та неправильно застосовано норми матеріального права.
Позивач заперечував проти задоволення апеляційної скарги, мотивуючи тим, що рішення суду першої інстанції постановлено у відповідності з вимогами матеріального та процесуального законодавства.
Заслухавши суддю-доповідача, ОСОБА_2, від свого імені та від імені ОСОБА_3 та ОСОБА_1, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню з ухваленням нового рішення з наступних підстав.
Апеляційним судом встановлено наступне. ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 мешкають в АДРЕСА_1, яка належить їм на праві спільної часткової власності (а.с. 70), користуються послугами позивача з водопостачання та водовідведення. Згідно з довідкою МСЕК від 12 жовтня 1999 року ОСОБА_2 встановлено третю групу інвалідності у зв'язку з виконанням службових обов'язків по ліквідації аварії на ЧАЕС (а.с. 37). Згідно з посвідченням від 23 листопада 2000 року він є інвалідом третьої групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни (а.с. 38).ОСОБА_3 його дружина (а.с. 24).
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" інвалідам війни та прирівняним до них особам (стаття 7) надаються такі пільги : 100-процентна знижка плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання.
Відповідно зі ст. 79 Закону України „Про Державний бюджет України на 2004 рік", ст. 74 Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік", ст. 76 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік", ст. 70 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік" встановлено, що до членів сім'ї пільговика при наданні пільг належать: дружина (чоловік), їхні неповнолітні діти (до 18 років); неодружені повнолітні діти, які визнані інвалідами з дитинства І та II групи або інвалідами І групи; особа, яка проживає разом з інвалідом війни І групи та доглядає за ним за умови, що інвалід війни не перебуває у шлюбі; непрацездатні батьки; особа, яка знаходиться під опікою або піклуванням громадянина, що має право на пільги, та проживає разом з ним.
ОСОБА_2, ОСОБА_3 мають право на 100-процентну знижку плати за користування комунальними послугами, а їх повнолітній син ОСОБА_1 такої пільги не має (а.с. 24). Тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо задоволення позову комунального підприємства „Донецькміськводоканал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Доводи апеляційної скарги в цій частині неспроможні.
Однак, вирішуючи спір, суд першої інстанції застосував закон, який не поширюється на правовідносини сторін. Зокрема, ст. 68 ЖК України, згідно з якою наймач зобов'язаний своєчасно вносити плату за комунальні послуги. Тоді як відповідач ОСОБА_1 не є наймачем квартири, а є її співвласником (а.с. 70).
Відповідно з п.5 ч.3 ст. 20 Закону України „Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 29 Закону України „Про житлово-комунальні послуги" договір на надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою. У разі якщо балансоутримувач не є виконавцем, він укладає договори на надання житлово-комунальних послуг з іншим виконавцем.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач мешкає уАДРЕСА_1, позивачем надаються комунальні послуги по водопостачанню та водовідведенню квартири. Відповідач у встановленому порядку не відмовлявся від користування послугами позивача по водопостачанню та водовідведенню квартири, відповідні мережі відключені не були.
Виходячи з наведеного, апеляційним судом не можуть бути взяті до уваги доводи апеляційної скарги про те, що відповідач не повинен оплачувати комунальні послуги на тій підставі, що не укладений з позивачем відповідний договір. Доводи апеляційної скарги в цій частині неспроможні.
Апеляційним судом не приймаються до уваги посилання апеляційної скарги на рішення КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ № 5-рп/99 від 03 червня 1999 року з тих підстав, що цим рішенням було дано офіційне тлумачення положень пункту 6 статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", частин четвертої і п'ятої статті 22 Закону України "Про міліцію" та частини шостої статті 22 Закону України "Про пожежну безпеку" згідно терміна "член сім'ї", а ОСОБА_2, ОСОБА_3 мають пільги на підставі Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Згідно ч.2 ст. 10 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" до членів сімей загиблих (тих, які пропали безвісти) військовослужбовців, партизанів та інших осіб, зазначених у цій статті, належать діти, які не мають (і не мали) своїх сімей, а ОСОБА_2 має пільги на підставі ст. 13 вказаного Закону, як інвалід війни. Тому його повнолітній син ОСОБА_1 не має пільг, передбачених ст. 10 вказаного Закону. Доводи апеляційної скарги в цій частині необгрунтовані.
Згідно з п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції застосував закон, який не поширюється на правовідносини сторін, зокрема, ст. 68 ЖК України та ст. 639 ЦК України. Тоді як необхідно застосувати Закон України „Про житлово-комунальні послуги".
Згідно з п.3 ч.1 ст. 215 ЦПК України в мотивувальній частині рішення суд повинен зазначити назву, статтю, її частину, абзац, пункт, підпункт закону, на підставі якого вирішено справу. Тоді, як у рішенні суду першої інстанції відсутній закон, на підставі якого вирішено зустрічний позов.
На підставі ч.1 ст. 23 ЦПК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
У зв'язку з тим, що судом не встановлено факту порушення прав ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1, у задоволенні зустрічного позову про відшкодування моральної шкоди необхідно відмовити.
На підставі вищевикладеного рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову комунального підприємства „Донецькміськводоканал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 296, 37 грн та про відмову у задоволені зустрічних позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 до комунального підприємства „Донецькміськводоканал" про стягнення моральної шкоди.
На підставі ст. 88 ЦПК України з відповідача ОСОБА_1 необхідно стягнути судовий збір на користь держави у розмірі 51 грн та понесені позивачем судові витрати по оплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 грн (а.с. 1).
Керуючись ст. ст. 303-316 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м. Донецька від 10 грудня 2007 року скасувати.
Позов комунального підприємства „Донецькміськводоканал" задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь комунального підприємства „Донецькміськводоканал" заборгованість у сумі 296, 37 грн та судові витрати у сумі 30 грн, а всього стягнути 326, 37 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 51 грн.
У задоволені зустрічних позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 до комунального підприємства „Донецькміськводоканал" про стягнення моральної шкоди відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення. Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили цим рішенням.