8.2.1
Іменем України
10 грудня 2013 року Справа № 812/8673/13-а
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Островської О.П.
за участі секретаря: Тельдекової Н.В.,
за участю:
позивач: не прибув,
представник позивача: не прибув,
представника відповідача: Пономарьової Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Луганська справу за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними дій, скасування наказу про проведення перевірки та скасування податкового повідомлення - рішення №00016221720 від 25.04.2013 року,-
14 жовтня 2013 року позивач ФОП ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідача Алчевської ОДПІ, в якому послався, що 14 березня 2013 року відповідачем за результатами проведеної перевірки було складено акт перевірки № 570/172/НОМЕР_1 з питань дотримання податкового законодавства в частині правомірності формування податкового кредиту та податкового зобов'язання з ПДВ за період з 01 квітня 2010 року по 30 червня 2010 року за взаємовідносинами з ТОВ «Укрспецстройтранс», на підставі якого 25 квітня 2013 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001621720 з зазначенням суми грошових зобов'язань за основним платежем у розмірі 10351 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 5175,50 грн. Підставою для проведення перевірки та прийняття вказаного податкового повідомлення - рішення стало, на думку відповідача, ненадання позивачем на вимогу відповідача документів, які підтверджують господарські взаємовідносини з зазначеним контрагентом, хоча позивач повідомив відповідача, що оскільки перевірка цих взаємовідносин відповідачем вже раніше за вказаний період проводилася, про що було складено акт перевірки від 29 листопада 2010 року №2933-171-2975512551, та надіслав на його адресу копію цього акту.
Таким чином, позивач вважає, що відповідачем за відсутності підстав та обставин, передбачених ст.78 Податкового кодексу України, була призначена та проведена зазначена перевірка, бо ним повністю виконано вимоги відповідача про надання письмового підтвердження взаємовідносин з вказаним контрагентом, що також підтверджується чинними судовими рішеннями, а тому дії податкового органу щодо її призначення та проведення вчинені з грубим порушенням діючого податкового законодавства та мають бути визнані протиправними.
Тому позивач просить:
- визнати протиправними дії відповідача з організації та проведення позапланової невиїздної документальної перевірки, оформленої актом перевірки № 570/172/НОМЕР_1 з питань дотримання податкового законодавства в частині правомірності формування податкового кредиту та податкового зобов'язання з ПДВ за період з 01 квітня 2010 року по 30 червня 2010 року за взаємовідносинами з ТОВ «Укрспецстройтранс»;
- визнати протиправним наказ №13 від 15 січня 2013 року про проведення перевірки в частині правомірності формування податкового кредиту та податкового зобов'язання з ПДВ за період з 01 квітня 2010 року по 30 червня 2010 року за взаємовідносинами з ТОВ «Укрспецстройтранс»;
- визнати протиправним податкове повідомлення-рішення від 25 квітня 2013 року за №0001621720, згідно якого до позивача застосовано фінансові санкції на суму 10351 грн. та 5175, 50 грн., та скасувати його.
У судове засідання 10.12.2013 року позивач та його представник не з'явились, надали через канцелярію суду заву про розгляд справи за їх відсутності.
У минулих судових засіданнях позивач та його представник підтримали свої позовні вимоги, дали суду пояснення, аналогічні викладеному у позовній заяві.
Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, у своїх запереченнях послався, що у зв'язку з отриманням відповідачем відомостей щодо того, що вказаний контрагент позивача у зазначений період не вів господарської діяльності, виникла необхідність перевірки документів позивача, які підтверджують господарські взаємовідносини з зазначеним контрагентом для перевірки обґрунтованості заявленого ним податкового кредита та податкового зобов'язання за цими взаємовідносинами, які і були запропоновано позивачеві надати, однак позивач не виконав їх вимогу, тому було видано оскаржуваний наказ про проведення вказаної перевірки, за результатами якої складено акт перевірки з висновками щодо допущених порушень, які призвели до неправильного визначення позивачем податкового кредиту та податкових зобов'язань з вказаним контрагентом за спірний період, на підставя якого і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.
Наявність акту перевірки, яка проводилася раніше, не є підставою не проводити позапланову перевірку за наявності до призначення такої перевірки підстав, встановлених Податковим кодексом України, однією з яких є ненадання підтверджуючих документів та пояснень на обґрунтований запит податкового органу.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд приходить до наступного.
У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в числі інших юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Тому у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті ( вчинені) вони:
- на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
- з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
- обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
- безсторонньо ( неупереджено);
- добросовісно;
- розсудливо;
- з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
- пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення ( дія);
- з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
- своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо правомірності видання наказу про проведення перевірки, дій щодо проведення позапланової перевірки, формування позивачем податкового кредиту у квітні 2010 року за наслідками взаємовідносин з контрагентом ТОВ «Укрспецстройтранс», правомірність прийняття податкового повідомлення - рішення.
Правовідносини, що є предметом судового дослідження, врегульовані Законом України «Про податок на додану вартість», Податковим Кодексом України, Законос України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Податковим кодексом України в підпункті 14.1.7 пункту 14.1 статті 14 визначено, що оскарження рішень контролюючих органів це оскарження платником податку податкового повідомлення - рішення про визначення сум грошового зобов'язання платника податків або будь-якого рішення контролюючого органу в порядку і строки, які встановлені цим Кодексом за процедурами адміністративного оскарження або в судовому порядку. Аналіз зазначеної норми доводить, що платник податку до суду може оскаржити будь-яке рішення контролюючого органу, яке порушує його права.
Судом встановлено, що позивач є фізичною особою підприємцем, зареєстрованою у встановленому порядку, перебуває на податковому обліку у відповідача, здійснює господарську діяльність.
Згідно наказу відповідача Алчевської ОДПІ від 15 січня 2013 року за №13 (том 1 а.с.48), який виданий на підставі пп. 78.1.1 п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України, та наказу №185 від 22 лютого 2013 року (том 2 а.с.69) відповідачем була призначена та у період з 06 березня 2013 року по 14 березня 2013 року проведена позапланова невиїзна документальна перевірка дотримання позивачем вимог податкового законодавства з 01 квітня 2010 року по 30 червня 2010 року по взаємовідносинах з контрагентом ТОВ «Укрспецстройтранс».
Підставами для видання вказаного наказу та проведення вказаної перевірки стало отримання від ДПІ у Київському районі м. Донецька податкової інформації № 3336/7/22-4 від 28 серпня 2012 року про надання акту перевірки з додатком акту перевірки від 27 серпня 2012 року №1809/15-4/36615845 «Про результати документальної позапланової невиїздної перевірки ТОВ «Укрспецстройтранс» з питань дотримання податкового законодавства, правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 01 серпня 2009 року по 31 липня 2012 року та податку на прибуток за період з 01 серпня 2009 року по 30 червня 2012 року», та протоколу допиту директора ТОВ «Укрспецстройтранс», з яких вбачається, що здійснення господарських операцій вказаним товариством з придбання та продажу товарів у взаємовідносинах з цілою низкою контраагентів, у тому числі у квітні 2010 року з позивачем, не підтверджується, що потребує перевірки цих операцій у контрагентів, для висновків щодо правильності визначення податкового кредиту та податкового зобов'язання, у зв'язку з чим відповідачем 13 листопада 2012 року було надіслано позивачеві запит стосовно надання пояснень та їх документальне підтвердження стосовно фінансово-господарських відносин з його контрагентом ТОВ «Укрспецстройтранс» за квітень 2010 року, на який позивач своїм листом, отриманим відповідачем 26 грудня 2012 року ніяких пояснень не надав, пославшись, що може надати копію акту документальної планової виїзної перевірки від 29 листопада 2010 року за № 2933-171-2975512551, у якому за вказаний період виявлені усі взаємовідносини з вказаним контрагентом.
Про призначену перевірку позивач був повідомлений письмовим повідомленням від 16 січня 2013 року за №4/172, яке поштою було вручено позивачеві 12 лютого 2013 року, та повідомленням №11/172 від 25 лютого 2013 року, яке особисто було вручено позивачеві 25 лютого 2013 року (том 1 а.с. 50,51).
Згідно висновків вказаної перевірки, позивачем у квітні 2010 року сформовано податковий кредит за рахунок контрагентів - постачальників, у тому числі ТОВ «Укрспецстройтранс» у розмірі 10350,60 грн., однак цим контрагентом ніякої господарської діяльності з позивачем не велось, первинні документі на підтвердження фінансово-господарських операцій відсутні, укладені цим контрагентом з позивачем договори є нікчемними, оскільки не направлені на настання реальних наслідків, перевіркою встановлено відсутність поставок, та укладення угод з метою настання реальних наслідків, господарські операції за квітень 2010 року щодо придбання позивачем товарів у ТОВ «Укрспецстройтранс» не підтверджується стосовно врахування реального часу здійснення операцій, відсутності майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого манй у ТОВ «Укрспецстройтранс», які необхідні для здійснення господарських операцій останнього, що вбачається з акту перевірки ДПІ у Київському районі м. Донецька, та потягло завищення позивачем податкового кредиту на вказану суму та відповідно заниження податку на додану вартість на цю суму.
За результатами вказаної перевірки відповідачем складено акт перевірки №570/172/НОМЕР_1 від 14 березня 2013 року (том 1 а.с.54-68), за висновками якого перевіркою встановлено порушення позивачем, а саме:
порушення п.п. 7.4.1, пп7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 3.04.97 р. за №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (зі змінами та доповненнями) в частині включення до податкового кредиту сум по господарських операціях, які не здійснювалися, не пов'язані з господарською діяльністю, до п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України від 2.12.2010 р. №2755-У1 зі змінами та доповненнями, та не підтверджені податковими накладними, що призвело до завіщення податкового кредиту у сумі ПДВ - 10351 гр., у тому числі за квітень 2010 року - 10351 грн.;
завищення суми податкового кредиту привело до заниження податку, що підлягає сплаті у бюджет, чим порушено пп 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України від 03.04.97 р. за №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (зі змінами та доповненнями) (в редакції, яка діяла на момент здійснення господарськиї операцій);
ч.1 ст.203, ч.207, ст.215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України в частині додержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Укрспецстройтранс» з ФОП ОСОБА_2.
На підставі цього акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0001621720 від 25 квітня 2013 року з зазначенням суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 10351 гр. та за штрафними санкціями у розмірі 5175, 50 грн.(том 1 а.с.8).
Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи, не заперечуються сторонами.
Суд вважає, що у відповідача були підстави для видання наказу про проведення перевірки, проведення самої перевірки та прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення.
У відповідності пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, встановлено, що контролюючі органи мають право: проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.
Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, зазначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи..
Відповідно до п.п.78.1.1 та п.п. 78.1.4 п.78.1. ст.78 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту та виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.
Суд вважає, що в межах спірних правовідносин податковий орган діяв як суб'єкт владних повноважень, реалізуючи владні управлінські функції.
Перевірка є способом реалізації таких повноважень.
Позивачем повноваження керівника відповідача на прийняття вказаного наказу не заперечуються.
За таких обставин суд приходить до висновку, що з отриманням інформації ДПІ у Київському районі м. Донецька, у керівника відповідача були підстави для надіслання запиту позивачу, а після ненадання позивачем пояснень та їх документального підтвердження на цей запит були підстави і для прийняття рішення про проведення вказаної перевірки та видання наказу про це, наказ видано повноважною особою, дії відповідача щодо організації та проведення вказаної перевірки виконані відповідачем з дотриманням вимог закону в цій частині, позивачеву було запропоновано надати пояснення та необхідні документи, що ним не виконано, після чого видано вказаний наказ про перевірку, у встановленому порядку позивач повідомлений про перевірку, після чого проведено саму перевірку.
Суд вважає, що вчинення дій суб'єктом владних повноважень є способом реалізації наданої суб'єкту владних повноважень компетенції. Здійснення дії є процесом реалізації наданих законом функцій суб'єкту владних повноважень. Самі по собі дії не тягнуть за собою настання будь-яких негативних наслідків для особи. На думку суду, правові наслідки для позивача тягнуть акти індивідуальної дії - податкове повідомлення-рішення.
Отже, позовні вимоги позивача в цій частині не знайшли свого підтвердження.
Що стосується позовних вимог стосовно протиправності прийнятого оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, то в цій частині суд вважає, що обґрунтування відповідачем його прийняття знайшло своє підтвердження в судовому засіданні, оскільки відповідачем доведено податкове правопорушення, яке зазначено у акті перевірки та стало підставою прийняття податкового повідомлення- рішення.
З урахуванням предмету спору дослідженню підлягає реальність господарських операцій, здійснених позивачем з ТОВ «Укрспецстройтранс» у квітні 2010 року відповідно до укладених договорів , що є підставою для виникнення права на податковий кредит та визначення податкових зобов'язань.
Відповідно до п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР (який діяв до 01.01.2011 року) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди важаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).
Згідно із п.п.7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженимизазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Для банківських установ при одержані ними права власності на заставлене майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.
Підпунктом 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Відповідно до пп. 7.2.1. Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:
а) порядковий номер податкової накладної;
б) дату виписування податкової накладної;
в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;
г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);
д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;
е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);
є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача.
Згідно п.п. 7.2.3. Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) податкова накладна складається у момент виникнення пдаткових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).
Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.
Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.
Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.
Підпунктом 7.2.6. пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту припоставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.
Судом встановлено, що 31 березня 2010 року між позивачем та постачальником ТОВ «Укрспецстройтранс» строком на один рік було укладено договір № 31/3-1, згідно якого постачальник зобов'язався поставити позивачеві товарно-матеріальні цінності (а.с том 1 121).
У підтвердження взаємовідносин з постачальником ТОВ «Укрспецстройтранс» до суду були надані податкові накладні, а саме: податкова накладна від 15.04.2010 року №1058964 на суму 8133,60 грн., в тому числі ПДВ 1355,60 грн. (а.с.123 т.1 ), податкова накладна від 22.04.2010 року №1958965 на суму 4428 грн., в тому числі ПДВ 738 грн. (а.с.126 т.1 ), податкова накладна від 26.04.2010 року №1058966 на суму 14760 грн., в тому числі ПДВ 2460 грн. (а.с.129 т.1 ), податкова накладна від 12.04.2010 року № 1058969 на суму 4101,60 грн., в тому числі ПДВ 683,60 грн. (а.с.132 т.1 ), податкова накладна від 28.04.2010 року № 1058972 на суму 10650 грн., в тому числі ПДВ 1775 грн. (а.с.135 т.1 ), податкова накладна від 19.04.2010 року № 1058977 на суму 4723,20 грн., в тому числі ПДВ 787,20 грн. (а.с.139 т.1 ), податкова накладна від 06.04.2010 року № 1058975 на суму 3636 грн., в тому числі ПДВ 606 грн. (а.с.142 т.1 ), податкова накладна від 16.04.2010 року № 1058976 на суму 1812 грн., в тому числі ПДВ 302 грн. (а.с.146 т.1 ), податкова накладна від 01.04.2010 року № 1058968 на суму 2814 грн., в тому числі ПДВ 469 грн. (а.с.148 т.1), податкова накладна від 22.04.2010 року № 1058971 на суму 2670 грн., в тому числі ПДВ 445 грн. (а.с.151 т.1), податкова накладна від 16.04.2010 року № 1058970 на суму 2580 грн., в тому числі ПДВ 430 грн. (а.с.154 т.1), податкова накладна від 28.04.2010 року № 1058967 на суму 1795,20 грн., в тому числі ПДВ 299,20 грн. (а.с.157 т.1), податкова накладна від 16.04.2010 року № 1058979 на суму 1269,60 грн., в тому числі ПДВ 211,60 грн. (а.с.160 т.1), податкова накладна від 01.04.2010 року № 1058973 на суму 1572 грн., в тому числі ПДВ 262 грн. (а.с.163 т.1), податкова накладна від 01.04.2010 року № 1058974 на суму 186 грн., в тому числі ПДВ 31 грн. (а.с.166 т.1), податкова накладна від 06.04.2010 року № 1058978 на суму 684 грн., в тому числі ПДВ 114 грн. (а.с.169 т.1), податкова накладна від 09.04.2010 року № 1058963 на суму 1570,80 грн., в тому числі ПДВ 261,80 грн. (а.с.172 т.1 ).
Також на підтвердження взаємовідносин з постачальником ТОВ «Укрспецстройтранс» до суду були надані рахунки-фактури, видаткові накладні, а також на підтвердження розрахунків між підприємствами виписки по рахунку (том 1 а.с 119-120).
Позивачем вказані податкові накладні відображено в реєстрах отриманих податкових накладних та відповідно віднесено до складу податкового кредиту.
За даними Додатку 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів», фактично позивач включив до складу податкового кредиту суму ПДВ по податковим накладним, отриманим від ТОВ «Укрспецстройтранс» за квітень 2010 року у розмірі 10351 грн.
Суд вважає, що факт отримання податкових накладних не є безумовною підставою для віднесення певних сум до податкового кредиту.
Так, згідно з абзацом третім підпункту 7.2.3 пункту 7.2 цієї статті податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Такий статус податкової накладної однозначно поширює щодо неї вимоги, встановлені статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"стосовно первинних та облікових документів, зокрема про обов'язкове зазначення посади особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відсутність прямої вказівки в підпункті 7.2.1 пункту 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР щодо особи, відповідальної за здійснення господарської операції, як реквізиту податкової накладної зовсім не означає, що законодавець не надає таким відомостям значення обов'язкових, які впливають на юридичне значення податкової накладної. Це випливає із самого визначення законодавцем податкової накладної як документу.
Відповідно до пункту 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» наказом ДПА України від 30.05.1997 № 165 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за № 233/2037), який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку продавця.
Судом встановлено, що зазначені суми ПДВ, не підтверджуються первинними документами та не відображають поставки товарів від ТОВ «Укрспецстройтранс», оскільки позивачем відповідачеві не було надано первинних бухгалтерських документів на підтвердження здійснення господарських операцій з вказаним контрагентом.
Крім того, судом встановлено, що стосовно цього контрагента порушено кримінальну справу за ознаками фіктивного підприємництва проти його керівника , у ході розслідування якої керівник вказаного контрагента, від імені якого підписано вказані податкові накладні, пояснив, що накладні від імені ТОВ «Укрспецстройтранс» він не підписував, ніяких товарів він нікому не поставляв та роботи не виконував.(том 1 а.с.98-100).
Зазначена обставина свідчить про те, що від імені ТОВ «Укрспецстройтранс» діяли особи, які не мали законних повноважень на його представництво, на вчинення від його імені юридично значимих дій, оскільки не були наділені такими повноваженнями засновником підприємства. А відтак і податкові накладні, виписані від імені цього підприємства такими особами, не мають значення звітного податкового документа та розрахункового документа, з яким підпункт 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР пов'язує право платника ПДВ на включення сум податку до податкового кредиту.
Таким чином, податкові накладні ТОВ «Укрспецстройтранс», суми по яким були включені позивачем до складу податкового кредиту за квітень 2010 року, складені у порушення вимог чинного законодавства і тому вони не є первинними документами, які підтверджують право позивача на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість.
Доводи позивача, про те, що він діяв добросовісно, приймаються судом до уваги, однак, в даному конкретному випадку не мають правового значення, оскільки господарські операції, що були предметом судового дослідження, від імені ТОВ «Укрспецстройтранс» оформлялись та підписувалися особами, які не мали відношення до законної господарської діяльності суб'єкта господарювання, а тому не можуть взагалі вважатися вчиненими від імені ТОВ «Укрспецстройтранс», та належно оформленими, а отже у позивача немає права на формування податкового кредиту по вказаним господарським операціям, в тому числі на підставі спірної податкової накладної, виданої та підписаної не уповноваженою на це особою, оскільки відповідно до статті 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» вказаний документ не може вважатися первинним документом, що фіксує факти здійснення господарських операцій та є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.
Бюджетне відшкодування податкового кредиту державою здійснюється тільки за належно оформленими документами, підтвердженими у встановленому порядку, у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими первинними документами, платник податку також несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену первинними документами. Реальність угод, та добросовісність виконання їх позивачем, не доводить належності первинних документів, які надають право на формування податкового кредиту. Об'єктивні вимоги встановлені Законом України «Про податок на додану вартість» відповідно до абзацу 3 підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 відсутні, що унеможливлює їх використання у фінансово-господарській діяльності товариства.
Доводи позивача про те, що в минулому відповідачем вже проводилась перевірка повноти сплати податків по зазначеним в акті перевірки №570/172/НОМЕР_1 від 14 березня 2013 року фінансовим операціям, про що останнім складався інший акт перевірки від 29.11.2010 року № 2933-171-2975512551, на увагу не заслуговують, оскільки чинне законодавство не містить категоричної заборони щодо проведення перевірки по взаємовідносинах, що вже були предметом дослідження іншої перевірки.
За таких обставин підстави для задоволення позовних вимог позивача щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №00016221720 від 25.04.2013 року року відсутні.
Відтак, розглянувши справу в межах заявлених позивачем вимог та наведених ним доводів в обґрунтування цих позовних вимог, враховуючи викладені обставини в сукупності, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не ґрунтуються на положенням законодавства, у зв'язку з чим у задоволенні позову слід відмовити повністю.
Суд не вирішує питання про розподіл судових витрат, оскільки рішення ухвалино не на користь позивача.
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 10.12.2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 13.12.2013 року, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог частини 4 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 6, 7, 17, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні адміністративного позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними дій, скасування наказу про проведення перевірки та скасування податкового повідомлення - рішення №00016221720 від 25.04.2013 року - відмовити в повному обсязі за необґрунтованістю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови складено та підписано 13 грудня 2013 року.
Суддя О.П. Островська