ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"28" листопада 2013 р. Справа № 809/3068/13-a
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі:
судді Скільського І.І.,
за участю секретаря Бурда М.Р.,
представника позивача - Стецюк О.М.,
представника відповідача - Карканова Ю.Е.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: Приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «Стім»
до відповідача: Управління Укртранінспекції в Івано-Франківській області
про визнання протиправною та скасування постанови №004700 від 03.09.2013 року,-
07.10.2013 року Приватне підприємство «Науково-виробнича фірма «Стім» (далі-позивач) звернулося з адміністративним позовом до управління Укртранінспекції в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем постанову за № 004700 від 03.09.2013 року про застосування фінансових санкцій в розмірі 1700 грн., винесено протиправно, тому остання підлягає до скасування.
Представник позивача заявлений адміністративний позов підтримав з підстав, вказаних в позовній заяві. Суду пояснив, що 27.07.2013 року працівниками Територіального управління Укртрансінспекції в Хмельницькій області здійснена перевірка належного позивачу автомобіля, який здійснював внутрішнє перевезення з метою додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання вантажних перевезень автомобільним транспортом та встановлено порушення вимог ч.1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». На підставі перевірки встановлено, що у водія був відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа і відповідно прийнято постанову про застосування фінансових санкцій в сумі 1700,0 грн. Представник позивача окремо звернув увагу суду на те, що необхідність використання тахографа при здійсненні внутрішніх перевезень чинним законодавством України не передбачена, крім того зазначив, що навіть у випадку наявності порушення законодавства про автомобільний транспорт управління Укртрансінспекції в Івано-Франківській області, зокрема за відсутність документів щодо перевірки та адаптації тахографа згідно відповідних нормативних приписів не могло застосувати до ПП «Науково-виробнича фірма «Стім» більші санкції, ніж встановлено за відсутність самого тахографа.
Представник відповідача позов не визнав з мотивів, викладених у поданому запереченні (а.с.40-44). Суду пояснив, що при винесенні оскаржуваної постанови управління Укртрансінспекції в Івано-Франківській області діяло на підставі та у спосіб, які передбачені чинним законодавством, тому вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, які не підлягають до задоволення. Вказав на те, що ПП «Науково-виробнича фірма «Стім» є суб'єктом підприємницької діяльності, порушення закону допущено при використанні автомобіля, належного позивачу, про розгляд справи та прийняте рішення повідомлений у встановленому порядку.
Вислухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши та оцінивши в їх сукупності подані докази, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, тому останні підлягають до задоволення з наступних мотивів.
Судом встановлено, що 27.07.2013 року державними інспекторами територіального управління Укртрансінспекції у Хмельницькій області проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезення вантажу автомобільним транспортом, за результатами якої складено акт № 077310. В акті зазначено, що водій транспортного засобу марки «МАЗ 543240», державний номерний знак 84633 ІВ, що належить Приватному підприємству «Науково-виробнича фірма «Стім» здійснював вантажне перевезення автомобільним транспортом на договірних умовах для ПРАТ «Ефес Україна», без наявного протоколу перевірки та адаптації тахографа. За наслідками розгляду вищезазначеного акту винесено постанову № 004700 від 03.09.2013 року про застосування до Приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «Стім» штрафних санкцій в розмірі 1700 грн. Дані обставини підтверджуються дослідженими судом в якості письмових доказів актом за № 077310 від 27.07.2013 року та постановою № 004700 від 03.09.2013 року.
За наслідками судового розгляду суд не погоджується з правомірністю прийняття вищезгаданої постанови з огляду на нижчевикладене.
Згідно вимог ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
У відповідності до приписів ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються в першу чергу Законом України «Про автомобільний транспорт», а також іншими нормативно-правовими актами, прийнятими на виконання цього Закону.
Державне регулювання та контроль у сфері автомобільного транспорту реалізується шляхом проведення центральними та місцевими органами виконавчої влади, державними органами управління автомобільним транспортом, органами місцевого самоврядування економічної, тарифної, науково-технічної та соціальної політики, ліцензування, стандартизації та сертифікації на автомобільному транспорті, задоволення потреб автомобільного транспорту в паливно-енергетичних і матеріально-технічних ресурсах і транспортних засобах.
Державний контроль, відповідно до статей 3, 4 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року №1567 (Порядок), здійснюється Укртрансінспекцією, її територіальними управліннями в областях, Автономній Республіці Крим, м.Києві та Севастополі шляхом проведення посадовими особами планових, позапланових та рейдових перевірок.
Відповідно до абз.1 п. 15 Порядку здійснення контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою КМУ за №1567 від 08.11.2006 року, під час проведення рейдової перевірки транспортних засобів, яка проводиться на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях вантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контроль-вагових комплексах, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, у пунктах пропуску через державний кордон за погодженням з начальником органу охорони державного кордону, виключно наявність документів, визначених статтями 39 і 48 Закону, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом. Тобто від водія чи перевізника під час проведення рейдової перевірки не можуть вимагатись жодні інші документи, ніж ті, що вказані у ст.ст. 39, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а відповідні дії посадових осіб суб'єкта владних повноважень щодо перевірки інших документів є протиправними, як такі, що вчинені з порушенням ч.2 ст. 19 Конституції України.
Згідно ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, є:
для автомобільного перевізника - ліцензія та документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України.
Як вбачається з постанови Кабінету Міністрів України №207 від 25.02.2009 року про затвердження Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, вона визначає вичерпний перелік документів, необхідних для водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, зокрема:
- фотокопія ліцензії, засвідчена автомобільним перевізником, або ліцензійна картка;
- товарно-транспортна накладна;
- посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії;
- реєстраційний документ на транспортний засіб або інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом;
- талон про проходження державного технічного огляду;
- поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Для водія юридичної особи необхідним є також дорожній лист з відмітками про проведення передрейсових медичного огляду водія та огляду технічного стану транспортного засобу.
Відповідно до ч.1 ст.8 Конституції України в Україні визнається та діє принцип верховенства права.
Згідно ч.4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Виходячи з системного аналізу зазначених норм та із принципу законності, суд дійшов до висновку, що приписи Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затверджене Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України 07.06.2010 № 340 (далі Положення), що зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 вересня 2010 р. за N 811/18106 в частині визначення обов'язку наявності у перевізника сертифікату перевірки та адаптації тахографа, на яке посилається відповідач, як нормативну підставу для прийняття оскаржуваного рішення, суперечать постанові Кабінету Міністрів України №207 від 25.02.2009 року про затвердження Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, яка має вищу юридичну силу ніж відомчі накази Міністерства, зокрема її пункту 2, оскільки даної постановою встановлюється вичерпність переліку документів, зазначених у ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Одночасно суд приймає до уваги, що відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України №207 від 25.02.2009 року, особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, забороняється вимагати у водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця документи, не передбачені Переліком, затвердженим цією постановою. Таким чином вимога посадових осіб, які проводили перевірку, щодо надання сертифікату перевірки та адаптації тахографа була незаконною, як така, що вчинена з порушенням приписів ст.48 ЗУ «Про автомобільний транспорт», Постанови КМУ за №207 від 25.02.2009, тому її невиконання в силу приписів ст. 8, ч.1 ст. 19 Конституції України, не може тягнути за собою жодної відповідальності.
Крім цього суд враховує, що абзацом 10 ч.1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за управління транспортними засобами при здійсненні міжнародних автомобільних перевезень без контрольних пристроїв (тахографів) реєстрації режимів праці чи відпочинку водіїв транспортних засобів чи вимкненими такими контрольними пристроями (тахографами) або без щоденних реєстраційних листків режимів праці та відпочинку - штраф у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно п.8 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
У відповідності до рішення Конституційного Суду України N 23-рп/2010 від 22.12.2010 відповідальність в Україні та процедура притягнення до відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. Елементами верховенства права є принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі (абзац другий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року N 5-рп/2005) . Принцип правової визначеності означає, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 29 червня 2010 року N 17-рп/2010).
Таким чином, відповідно до принципів пропорційності та юридичної визначеності відповідальності в даному випадку на переконання суду за відсутність документів щодо перевірки та адаптації тахографа орган контролю не міг застосувати до позивача покарання, втричі тяжче, ніж те, яке встановлено за відсутність самого тахографа.
З системного аналізу абз.3 ч. 1 та абз.ч.1 10 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" та постанови Кабінету Міністрів України №207 від 25.02.2009 року суд вбачає, що у відповідача не було встановленого обов'язку мати під час вантажних перевезень тахограф. Такий обов'язок, виходячи з контексту абз. 10 ч.1 ст. 60 Закону передбачений тільки для автомобільних перевізників, які здійснюють міжнародні автомобільні перевезення.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вимоги позивача є законними та обґрунтованими, такими що підлягають до задоволення.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову уравління Укртрансінспекції в Івано-Франківській області №004700 від 03.09.2013 року про застосування адміністративно-господарського штрафу.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Суддя: /підпис/ Скільський І.І.
Постанова складена в повному обсязі 02.12.2013 року.