20 листопада 2013 р. Справа № 804/13552/13-а
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Конєвої С.О.
при секретарі судового засіданняБринзі О.В.
за участю представників сторін: від відповідача: Арастенкова О.Ю., Семенко Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РИЖКОФФ» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.09.2013р. №0000122320, №0000112320, №0000102320, №0000092320, -
14.10.2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю «РИЖКОФФ» звернулося з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів та просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 26.09.2013р. №0000122320, №0000112320, №0000102320, №0000092320.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що позивач не погоджується з вищевказаними рішеннями відповідача та вважає, що вони прийняті з порушенням п.86.7 ст.86 ПК України, тобто без урахування заперечень позивача, з порушенням термінів проведення перевірки, без вручення позивачеві наказу та повідомлення про проведення перевірки чим порушено п.79.2 ст.79 ПК України. Окрім того, нормами Податкового кодексу України не передбачено проведення повторних перевірок та відповідачем в порушення ст.19 Конституції України проігноровано висновки актів попередніх перевірок, при цьому, зазначає, що документи по формуванню позивачем податку на додану вартість не надавались відповідачеві з підстав того, що податкова інспекція їх не запитувала у позивача. Позивач також вважає, що використання при складанні акту перевірки від 12.09.2013р. вироку Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 21.11.2011р. відносно притягнення до кримінальної відповідальності директора ТОВ «Вавілон» є безпідставним, оскільки даний вирок не стосується взаємовідносин позивача з ТОВ «Вавілон» та не встановлює неможливість цих взаємовідносин, всі правовідносини позивача з його контрагентами - ПП «Мікас 21 век», ПП «Валентина», ТОВ «Ліфтсервіс Дніпро», ТОВ «Вавілон», ТОВ «ТД «Лайнер», ТОВ «Торговий Пасаж», ТОВ «Тел-Сервіс», ТОВ «Ані», ТОВ «Дніпропаксервіс», ФОП ОСОБА_5, ТОВ «Дніпропром» мали товарний характер і укладалися з метою ведення господарської діяльності і для досягнення економічних результатів, відсутні і судові рішення про недійсність (нікчемність) правочинів, а тому, на думку позивача, висновки акту щодо визнання договорів нікчемними є суб'єктивною думкою податкової інспекції, не підтверджені судовими рішеннями, а тому мають бути скасовані.
Позивач в судове засідання не з'явився, однак 08.11.2013р. надав до канцелярії суду клопотання про розгляд справи за відсутності позивача, в якому просить розглянути справу без участі представника позивача відповідно до ч.4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, при цьому, у вказаному клопотанні зазначив, що додаткових доказів надати суду не може (а.с.85).
Представники відповідача проти позову заперечували, у письмових заперечення на позов просили відмовити у його задоволенні посилаючись на те, що висновки, зроблені в акті перевірки від 12.09.2013р. є обґрунтованими, а податкові повідомлення-рішення від 26.09.2013р. правомірними з огляду на те, що позивачем до податкового органу не були надані первинні документи, дані бухгалтерського обліку, які підтверджують правомірність відображення операцій у податковій звітності, а саме: собівартості виготовленої та реалізованої продукції за рахунок витрат не підтверджених первинними бухгалтерськими документами по взаємовідносинах з діяльністю підприємств, яка не спрямована на реальне настання наслідків, що призвело до порушення п.138.2 ст.138, п.п.159.1.2 п.159.1 ст.159 ПК України. Окрім того, перевіркою також було встановлено і завищення показників від'ємного значення у деклараціях за 2-4 квартали 2011р. в сумі 20 377 425 грн., а також було встановлено і завищення податку на додану вартість на 7090964 грн., оскільки податковий кредит було сформовано за рахунок витрат не підтверджених первинними документами. Представники відповідача також посилаються і на порушення позивачем п.9,10 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: позивачем не було забезпечено зберігання фіскального звітного чеку, не забезпечено зберігання у господарській одиниці контрольних стрічок, а тому представники відповідача вважають, що вимоги позивача не підлягають задоволенню, так як не ґрунтуються на вимогах податкового законодавства.
Розглянувши клопотання позивача про розгляд справи за відсутності представника позивача, вислухавши думку представників відповідача,які не заперечували проти розгляду справи за відсутності позивача, враховуючи строки розгляду справи, встановлені нормами Кодексу адміністративного судочинства України, суд находить підстави достатніми для задоволення клопотання позивача та вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача у відповідності до вимог ч.4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
У судовому засіданні оголошувалася перерва до 20.11.2013р.
У ході судового розгляду даної справи, судом були встановлені наступні обставини у справі.
Товариство з обмеженою відповідальністю «РОЖКОФФ» зареєстровано 29.12.2005р. виконкомом Дніпропетровської міської ради як юридична особа за адресою: м. Запоріжжя вул. Гоголя, буд. 38, фактичне місцезнаходження: м. Дніпропетровськ, вул. Чкалова, буд.12, перебуває на обліку в СДПІ по роботі з ВПП в м. Дніпропетровську та є платником податку на додану вартість, що підтверджується змістом акту перевірки від 12.09.2013р. (а.с.23).
02.07.2013р. податковою інспекцією було прийнято наказ за № 4 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «РИФКОФФ» на підставі п.п.78.1.7 п.78.1 ст. 78 ПК України, а саме: у зв'язку з отриманням відомостей від державного реєстратора про внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи про припинення юридичної особи від 21.03.2013р. (а.с.115).
На підставі вищевказаного наказу податкового органу, у період з 04.07.2013р. по 05.09.2013р. було проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011р. по 24.07.2013р. за результатами якої складено акт від 12.09.2013р. за №184/26-2/33972597 за висновками якого встановлені наступні порушення:
- п.п.54.3.2 п.54.3 ст. 54, п.138.2 ст.138, п.п.135.2 ст.135, п.п.159.1.2 п.159.1 ст.159 ПК України в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 11 186 791 грн.;
- п.50.1 ст.50, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 7 090 964 грн. (а.с.23-76).
В подальшому, на підставі вищенаведеного акту перевірки від 12.09.2013р. податковою інспекцією 26.09.2013р. були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення, а саме:
- податкове повідомлення-рішення форми «П» №0000122320 за яким позивачеві зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за грудень 2012р. у розмірі 8072853 грн. (а.с.19);
- податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000112320 за яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму у розмірі 15980144 грн. ( за основним платежем -11186791 грн., за штрафними санкціями - 4793353 грн.)- (а.с.20);
- податкове повідомлення-рішення форми «С» №0000102320 за яким до позивача застосовано штрафну санкцію в сумі 510 грн. (а.с.21);
- податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000092320 за яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 10502260 грн. ( за основним платежем - 7090964 грн., за штрафними санкціями - 3411252 грн.) - (а.с.22).
Позивач не погоджується з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями та просить їх визнати протиправними та скасувати посилаючись на те, що вони прийняті з порушенням порядку і строків проведення перевірки, встановлених нормами ПК України та посилається на товарність здійснених господарських операцій із контрагентами позивача, які мали на меті досягнення економічних результатів.
Заслухавши представників відповідача, які брали участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори у порядку і розмірах, встановлених законом.
За приписами ст.ст. 15, 16 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи, юридичні особи та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операціях), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів.
Статтею 20 Податкового кодексу України визначено, що податковим органам надано право, зокрема, для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом; під час проведення перевірок вимагати виготовлення і надання копій первинних документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою), які свідчать про порушення податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, та отримувати їх у платників податків у порядку, встановленому цим Кодексом; під час проведення перевірок вивчати та перевіряти первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, інші регістри, фінансову, статистичну звітність, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
За приписами п.п.78.1.7 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, розпочато процедуру припинення юридичної особи, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків.
У відповідності до ст. 86 Податкового кодексу України результати проведених перевірок оформлюються актом та шляхом прийняття податкових повідомлень-рішень у разі виявлення податковим органом заниження чи завищення податкових зобов'язань платника податків.
З аналізу вищенаведених норм чинного законодавства України, вбачається, що відповідачу відповідно до покладених на нього функцій та повноважень надано право та повноваження щодо проведення документальних позапланових перевірок суб'єктів господарювання з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, витребування у платника податків необхідних для перевірки документів, складання відповідних актів за результатами таких перевірок та прийняття відповідних податкових повідомлень-рішень у разі, якщо розпочато процедуру припинення юридичної особи платника податків.
Так, із наданих суду документів встановлено, що 10.01.2013р. до Державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців внесено судове рішення про порушення провадження у справі про банкрутство юридичної особи про що повідомлено органи державної податкової інспекції, що відповідно до норм п.п.78.1.7 п.78.1 ст. 78 ПК України є підставами для проведення позапланової перевірки платника податків.
У зв'язку з надходженням від державного реєстратора відомостей про внесення до Єдиного державного реєстру запису від 21.03.2013р. про рішення засновників (учасників) юридичної особи про припинення юридичної особи, з метою проведення позапланової перевірки позивача на підставі п.п.78.1.7 п.78.1 ст. 78 ПК України, податковим органом 27.03.2013р. було сформовано запит про надання первинних бухгалтерських документів у строк до 02.04.2013р., який було вручено позивачеві 02.04.2013р., що підтверджується копіями відповідного запиту та поштового повідомлення (а.с.109).
Позивач листом за № 16 від 27.03.2013р. повідомив податкову інспекцію про втрату документів фінансової звітності у зв'язку з чим просив перенести строки проведення перевірки (а.с.110).
Податкова інспекція листом від 01.04.2013р. роз'яснила позивачеві, що позивач у строк в 90 календарних днів має відновити втрачені первинні бухгалтерські документи (а.с.111).
26.06.2013р. орган державної податкової служби направив на адресу позивача лист, (який було отримано позивачем 03.07.2013р.) у якому повідомив про сплив терміну, визначеного для відновлення документів та запропонував надати для перевірки документи бухгалтерського та податкового обліку за період з 01.10.2011р. по теперішній час (а.с.112).
03.07.2013р. позивач на вказаний запит від 26.06.2013р. повідомив податкову інспекцію про готовність надати до перевірки частину відновлених документів та просив провести виїзну перевірку у приміщенні СДПІ (а.с.114).
11.07.2013р. позивачем супровідним листом були надані частково журнали-ордери, банківські виписки, видаткові накладні, акти виконаних робіт та податкові накладні, книги обліку розрахунків РРО(а.с.117-118).
За таких обставин, враховуючи вищевикладені докази, спростовуються доводи позивача про те, що контролюючим органом не запитувалися первинні бухгалтерські документи, що підтверджують формування податку на додану вартість, оскільки згідно наведених копій листів, контролюючим органом не тільки запитувалися документи фінансово-господарської діяльності позивача, а й надано час для відновлення втрачених документів у порядку та у строки, визначені нормами Податкового кодексу України.
Виходячи з того, що термін для відновлення позивачем втрачених бухгалтерських документів, визначений нормами Податкового кодексу України сплинув 26.06.2013р., про що було повідомлено також і позивача відповідним листом, в якому податковий орган знову запропонував надати до перевірки документи бухгалтерського та податкового обліку, 02.07.2013р. податковим органом було прийнято наказ № 4 про проведення документальної невиїзної перевірки позивача (а.с.115).
Згідно до вимог п.79.2 ст. 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Виконання умов цієї статті, надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
Як вбачається із наданих суду документів, контролюючим органом наказ № 4 від 02.07.2013р. про проведення документальної невиїзної перевірки позивача був надісланий позивачеві засобами поштового зв'язку та вручений позивачеві 09.07.2013р., що підтверджується копією поштового повідомлення про вручення від 10.07.2013р. (а.с.116).
Таким чином, податковий орган, направивши поштою наказ на проведення перевірки на адресу позивача у відповідності до вимог п.79.2 ст. 79 ПК України мав право розпочати таку перевірку.
Приймаючи до уваги викладене, та дослідивши порядок і строки проведення перевірки податковим органом, судом не встановлено будь-яких порушень порядку та строків проведення перевірки у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що твердження позивача про порушення порядку проведення перевірки, не вручення наказу та повідомлення на проведення перевірки є безпідставними та такими, що спростовуються наведеними вище доказами.
Що стосується позовних вимог позивача про те, що господарські операції мали товарний характер з контрагентами позивача, оскільки відсутні рішення про визнання договорів недійсними (нікчемними), то суд зазначає наступне.
Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» № 996-ХІУ від 16.07.1999р. ( далі - Закон № 996) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснення господарської операції.
Отже, будь-які документи ( у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції.
Якщо ж фактично здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх оформлених реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Відсутність доказів реального вчинення господарських операцій виключає правомірність визначення платником податкового кредиту за такими операціями, незважаючи на наявність у нього податкових накладних, що за формою відповідають вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості товару з ПДВ.
Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною - п.198.1-198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України.
Водночас, відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Тобто, необхідною умовою для віднесення сум податку до податкового кредиту є наявність оформленої у встановленому законодавством порядку податкової накладної.
Відповідно до п.44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Пунктами 4.5 - 4.7 ст. 44 вказаного Кодексу визначено, що у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити орган державної податкової служби за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та митний орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до органу державної податкової служби, митного органу. У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків. У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Як встановлено матеріалами справи, позивачем не були надані первинні бухгалтерські документи як для перевірки контролюючому органу на його неодноразові звернення, так і суду, які були витребувані ухвалою суду від 17.10.2013р.
Тобто, позивачем не було доведено факту реальності (товарності) здійснення господарських операцій із контрагентами позивача - ПП «Мікас 21 век», ПП «Валентина», ТОВ «Ліфтсервіс Дніпро», ТОВ «Вавілон», ТОВ «ТД «Лайнер», ТОВ «Торговий Пасаж», ТОВ «Тел-Сервіс», ТОВ «Ані», ТОВ «Дніпропаксервіс», ФОП ОСОБА_5, ТОВ «Дніпропром» належними та допустимими доказами, відповідних первинних бухгалтерських документів не було надано, зокрема, і копій податкових, видаткових накладних, які дають право позивачеві на формування податкового кредиту.
Згідно ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгруновують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Ч. 2 ст. 71 цього ж Кодексу визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Водночас, і частина 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладає обов'язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення,
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст. 86 вказаного Кодексу).
Позивачем не було надано жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про протиправність прийнятих оспорюваних податкових-повідомлень рішень, не надано і доказів на підтвердження товарності вчинених позивачем господарських операцій з його контрагентами у спірний період, що підтверджено і змістом клопотання позивача у якому зазначено про те, що позивач не може надати будь-яких додаткових доказів (а.с.85).
Не можуть бути прийняті та покладені в основу даної постанови і доводи позивача про те, що відповідачем були прийняті оспорювані рішення без урахування заперечень позивача в порушення вимог п.86.7 ст. 86 ПК України ,оскільки зазначеною нормою передбачено, що рішення про визначення грошових зобов'язань приймається керівником контролюючого органу (або його заступником) з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності), тоді як позивачем не надано суду доказів подання до податкового органу відповідних заперечень та прийняття їх податковою інспекцією.
Також, є безпідставними і посилання на те, що податковим органом було проведено повторну перевірку та не враховано акти попередніх перевірок з огляду на те, що матеріали справи свідчать про проведення позапланової невиїзної перевірки позивача та доказів проведення саме повторної перевірки, яка не передбачена нормами податкового законодавства, суду не надано.
В той же час, представниками відповідача у ході судового розгляду справи доведено належними вище дослідженими доказами дотримання порядку і строків проведення перевірки, на порушення яких посилався позивач, що свідчить про правомірність прийнятих оспорюваних повідомлень-рішень.
При цьому, слід зазначити, що порушення порядку та строків проведення перевірки не можуть бути безумовними підставами для визнання протиправності та скасування рішень податкового органу за умови встановлення під час перевірки наявних фактів порушень платником податків вимог чинного Податкового кодексу України.
Так, у ході судового засідання підтверджено, що позивач не мав права на формування своїх податкових зобов'язань за відсутності належно оформлених податкових накладних на час проведення перевірки та встановлено факт ненадання бухгалтерських первинних документів позивачем до перевірки, при цьому, не були надані такі документи і на вимогу суду, що свідчить про те, що на момент формування податкових зобов'язань такі первинні бухгалтерські документи були відсутні у позивача в порушення вимог Закону України № 996 та норм Податкового кодексу України.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Приймаючи до уваги викладене з урахуванням ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 26.09.2013р. прийняті контролюючим органом у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), а тому у адміністративного суду відсутні правові підстави для визнання протиправними та скасування оспорюваних податкових повідомлень-рішень.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що рішення прийнято на користь суб'єкта владних повноважень, у зв'язку з чим судові витрати понесені позивачем не підлягають стягненню з державного бюджету відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12,71,86, 94, 122, 128, 160, 161, 162, 163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «РИЖКОФФ» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.09.2013р. №0000122320, №0000112320, №0000102320, №0000092320 - відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений 25.11.2013р.
Суддя С.О. Конєва