20 листопада 2013 р. Справа № 804/12147/13-а
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Лозицької І.О.
при секретарі судового засідання Василенко К.Е.
за участю:
представника позивача Різника С.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Український науково-дослідний інститут технології машинобудування" до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Публічного акціонерного товариства «Український науково-дослідний інститут технології машинобудування» до Державної податкової інспекції в Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому позивач, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить:
- визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0001972203 від 05.09.2013 року.
В обґрунтування позову, позивач зазначив, що Державною податковою інспекцією у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Публічного акціонерного товариства «Український науково-дослідний інститут технології машинобудування» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні операцій по придбанню товару та його подальшої реалізації за межами митної території України за період з 01.03.2013 року по 30.04.2013 року, за результатами якої, складено акт від 22.08.2013 року № 298/04-65-22-03/14311577. На підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 05.09.2013 року № 0001972203 про сплату суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 104271,25 грн. Позивач вважає висновки податкового органу в акті перевірки безпідставними та необґрунтованими, а тому винесене податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що за результатами перевірки податковий орган прийшов до висновків щодо порушення позивачем податкового законодавства, які є обґрунтованими та підтверджені письмовими доказами, а тому, Державна податкова інспекція у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області при прийнятті податкового повідомлення-рішення від 05.09.2013 року № 0001972203 про сплату суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 104271,25 грн., діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На підставі вищенаведеного, просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити, з підстав, зазначених у позовній заяві.
Представник відповідача у судове засідання 20.11.2013р. не з'явився, повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.
Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
В судовому засіданні встановлено, що Державною податковою інспекцією у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Публічного акціонерного товариства «Український науково-дослідний інститут технології машинобудування» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні операцій по придбанню товару та його подальшої реалізації за межами митної території України за період з 01.03.2013 року по 30.04.2013 року.
Перевіркою встановлено порушення:
- п.198.1, п. 198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України №2756 - VI від 02.12.2010 р. (із змінами та доповненнями) занижено податок на додану вартість на загальну суму 83417,00 грн., у тому числі: у березні 2013 року на суму 63000,00 грн., у травні 2013р. на суму 9161,00 грн., у червні 2013р. на суму 11256,00 грн.
За результатами перевірки складено Акт від 22.08.2013 року № 298/04-65-22-03/14311577 на підставі якого, винесено податкове повідомлення-рішення від 05.09.2013 року № 0001972203 про сплату суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 104271,25 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового Кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також, через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно матеріалів справи, ПАТ «Український науково-дослідний інститут технології машинобудування» (покупець), на підставі договору № 98-11/325 від 03 листопада 2011 року, укладеного з ПАТ «Дніпроважмаш» (постачальник), було придбано у постачальника продукцію на загальну суму 445 536,00 грн., в тому числі ПДВ в розмірі 74 256,00 грн.
На виконання умов Договору поставки, 29 березня 2013 року ПАТ «Український науково-дослідний інститут технології машинобудування» здійснив часткову оплату продукції в розмірі 37 800,00 грн., що підтверджується банківською випискою № 271, накладною від 16.04.2013 року № 62/614, податковими накладними № 393 від 29.03.2013 року та № 167 від 16.04.2013 року, рахунком-фактурою № ДТМ-875 від 16.04.2013 року, оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 63.
Сума ПДВ від придбання продукції в розмірі 74 256,00 грн. віднесена до податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість за березень 2013 року в розмірі 63 000,00 грн., та за червень 2013 року в розмірі 11 256,00 грн.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
10 вересня 2007 року між ПАТ «Український науково-дослідний інститут технології машинобудування» та TOB НВФ «Дніпротехсервіс» укладено Договір комісії № 4/9.
В рамках даного договору комісії продукція, придбана у ПАТ «Дніпроважмаш», на підставі Договору поставки, була реалізована нерезиденту України, що підтверджується звітом комісіонера № 15 від 16.04.2013 року, специфікаціями № 10 та № 15 до договору комісії № 4/9 від 10.09.2007 року, актом прийому-передачі продукції до договору комісії № 4/9 від 10.09.2007 року, рахунком № ДТС-000150 від 16.04.2013 року, актом здачі-прийняття робіт № ДТС-000106, податковою накладною № 56 від 16.04.2013 року, договором № 98-11/325 від 03.11.2011 р., додатковими угодами № 1 від 20 січня 2012 року та № 2 від 29 грудня 2012 року, рахунком-фактури № ДТМ -875 від 16 квітня 2013 року, накладною № 62/614 від 16 квітня 2013 року, податковими накладними № 393 від 29 березня 2013 року та № 167 від 16 квітня 2013 року, вантажно-митною декларацією, оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 36, 63.
Згідно з п.185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування, є операції платників податку з вивезення товарів за межі митної території України.
У відповідності до п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України, за нульовою ставкою оподатковуються операції з вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту.
Таким чином, операції з реалізації обладнання нерезиденту України в режимі експорту, є об'єктом оподаткування та оподатковуються за нульовою ставкою.
Згідно з п.198.4 ст. 198 Податкового кодексу України, якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.
Тобто, платник податку не має права віднести до складу податкового кредиту суми податку, сплачені за товари, які в наступному використовуються в операціях, які звільнені від оподаткування або не є об'єктом оподаткування.
Відповідно до п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/ послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких, суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі, якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися:
а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу);
б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу);
в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;
г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
Враховуючи той факт, що ПАТ «Український науково-дослідний інститут технології машинобудування» здійснювало операції, які є об'єктом оподаткування та які оподатковуються за нульовою ставкою, що не вважається звільненням від оподаткування, в межах господарської діяльності, позивач не мав права включати до вартості експортованого обладнання суму податку на додану вартість.
Крім того, податковий орган в акті перевірки посилається на той факт, що позивач проводив операцію з експорту товару, яка не мала під собою мети отримання доходу, а була направлена на подальшу мінімізацію сплати ПДВ. Намір одержати дохід лише в обраний підприємством спосіб не можна розглядати, як самостійну ділову мету. За наведених обставин, наявність у підприємства належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України, необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих покупцем податкових накладних, не є підставою для формування податкового кредиту.
Проте, суд зазначає. що відповідно до ч.1, 2 ст.3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі, розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).
Згідно зі ст. 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Відповідно до п.2 ст. 44 Господарського кодексу України, підприємництво здійснюється на основі самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких, не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону.
Визначення господарської операції міститься у ч. 4 ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", де господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Згідно з ч. 1 ст. 9 цього ж Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів, можуть складатися зведені облікові документи.
Аналіз вищевикладених норм права свідчить про те, що термін "господарська діяльність" не включає такої обов'язкової ознаки, як одержання прибутку, оскільки, неотримання прибутку від окремої господарської операції не може свідчити про відсутність у цієї операції ознак господарської діяльності.
Крім того, за своїм змістом термін "господарська діяльність", значно ширше "господарської операції", оскільки, передбачає сукупність здійснюваних платником податку господарських операцій, і у відповідності до законодавства оподаткуванню підлягають не господарські операції, а господарська діяльність за звітний податковий період.
Також, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Статтею 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, водночас, частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади (до яких належать органи державної податкової служби) та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом частин 4, 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів.
Таким чином, суд дійшов висновку, що поданих позивачем доказів достатньо для встановлення обставин справи та для ухвалення судового рішення.
Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд, згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Вирішуючи питання щодо судового збору, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
У зв'язку з чим, стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Український науково-дослідний інститут технології машинобудування" судові витрати в розмірі 1 042,71 грн.
Враховуючи не доведеності правомірності вчинених дій податковим органом, суд доходить висновку, що позовні вимоги, є обґрунтованими, не спростовані відповідачем, а тому, підлягають задоволенню у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 69, 70, 71, 86, 94, 122, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Український науково-дослідний інститут технології машинобудування" до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0001972203 від 05.09.2013 р.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ПАТ "Український науково-дослідний інститут технології машинобудування" судовий збір в розмірі 1 042,71 грн.
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови, відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.О. Лозицька