м. Вінниця
05 грудня 2013 р. Справа № 802/4110/13-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Альчука Максима Петровича,
за участю: секретаря судового засідання: Колос М.С.
представника позивача: Бездітного І.І., Ковальової Н.І.
відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Богдан-Авто Вінниця"
до: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області
про: визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Богдан-Авто Вінниця» (далі - ТОВ «Богдан-Авто Вінниця») з адміністративним позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області (далі - Вінницька ОДПІ), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.09.2013 року № 0005232201 та № 0005242201.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю висновків податкового органу щодо виявлених порушень дотримання позивачем вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств за період з 25.07.2011 року по 31.12.2012 року, що стало підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив суд позов задовольнити, посилаючись на викладені у позовній заяві обставини.
Представник відповідача в судовому засіданні проти вимог позивача заперечив з мотивів, викладених у наданих суду письмових запереченнях. Наполягав на тому, що прийняття оскаржуваних рішень обумовлено порушенням позивачем податкового законодавства, що виявлено під час перевірки, а тому адміністративний позов задоволенню не підлягає.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд установив такі фактичні обставини.
На підставі направлень, виданих Вінницькою ОДПІ від 12.08.2013 року № 176/22, № 177/22, № 178/22, № 179/22, № 180/22, 181/22, відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання з 12.08.2013 року по 02.09.2013 року посадові особи Вінницької ОДПІ провели перевірку ТОВ «Богдан-Авто Вінниця» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 25.07.2011 року по 31.12.2012 року.
Результати перевірки оформлено актом № 437/2201/37663769 від 09.09.2013 року, згідно з яким Вінницькою ОДПІ встановлено порушення ТОВ «Богдан-Авто Вінниця» вимог:
- п.п. 14.1.27, п.п. 14.1.36, п.п. 14.1.231, п.14.1 ст.14, п.п. 138.10.2, п.п. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138, п. 186.3, п.186.4 ст.186 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток в період, що перевірявся всього на суму 101222 грн., у тому числі за 4 квартал 2011 року в сумі 11459 грн.; за 1 квартал 2012 року в сумі 15137 грн.; за 2 квартал 2012 року в сумі 23446 грн.; за 3 квартал 2012 року в сумі 25131 грн.; за 4 квартал 2012 року в сумі 26049 грн.
- п.п. 14.1.181, п. 198.3 ст. 198, п. 201.10 ст. 201, п. 11 підрозділу 2, розділу XX (перехідних положень) ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 407436 грн., в тому числі: за листопад 2011 року в сумі 2350 грн.; за грудень 2011 року в сумі 2350 грн.; за січень 2012 року в сумі 2350 грн.; за лютий 2012 року в сумі 2350 грн.; за серпень 2012 року в сумі 7855 грн.; за жовтень 2012 року в сумі 172051 грн.; за листопад 2012 року в сумі 117594 грн.; за грудень 2012 року в сумі 100536 грн. та завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду всього в сумі 38340 грн. в т.ч. за квітень 2012 року в сумі 2350 грн.; за травень 2012 року в сумі 4700 грн.; за червень 2012 року в сумі 9400 грн.; за липень 2012 року в сумі 9400 грн.; за серпень 2012 року в сумі 6245 грн.; вересень 2012 року в сумі 6245 грн.
Враховуючи виявлені під час перевірки порушення податкового законодавства, Вінницька ОДПІ 19.09.2013 року прийняла податкові повідомлення-рішення форми "Р" № 0005232201 та № 000524201. При цьому, податковим повідомленням-рішенням № 0005232201 від 19.09.2013 року позивачу за виявлені під час перевірки порушення п.п. 14.1.27, п.п. 14.1.36, п.п. 14.1.231, п. 14.1 ст. 14, п.п. 138.10.2 п.п. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138, п. 186.3, п. 186.4 ст. 186 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток товариства на суму 123663 грн. (в т. ч. за основним платежем -101222 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 22441 грн.). Податковим повідомленням-рішенням № 0005242201 від 19.09.2013 року позивачу за виявлені під час перевірки порушення п.п.14.1.181, п. 198.3 ст. 198, п.201.10 ст. 201, п. 11 підрозділу 2, розділу XX (перехідних положень) ПК України збільшено грошове зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 509295 грн. (в т. ч. за основним платежем - 407436 грн., за штрафними (фінансовими) санкціям (штрафами) -101859 грн.).
Не погодившись з висновками акта перевірки про виявлені порушення та прийнятими на його підставі податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Оцінюючи правомірність прийнятих відповідачем рішень, суд керується критеріями, закріпленими частиною 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури та яких повинні дотримуватися суб'єкти владних повноважень при реалізації своїх дискреційних владних функцій.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В акті перевірки відповідач зазначає, що перевіркою повноти визначення витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування за період з 25.07.2011 по 31.12.2012 р. встановлено їх завищення всього у сумі 477263 грн.: за 4 квартал 2011 року у сумі 49 822 грн., за 1 квартал 2012 року у сумі 72 081 грн., за 2 квартал 2012 року у сумі 111 648 грн., за 3 квартал 2012 року у сумі 119 669 грн., за 4 квартал 2012 року у сумі 124 043 грн., що, на думку відповідача пов'язано з тим, що між TOB «Богдан-Авто Вінниця» та TOB «Консультаційно-аудиторська фірма «Богдан» укладено договір на бухгалтерське обслуговування №22 від 01.11.2011 року, згідно умов якого виконавець (TOB «КАФ «Богдан») взяв на себе обов'язки із ведення бухгалтерського та податкового обліку позивача, в той час як згідно штатного розкладу на підприємстві рахується бухгалтер. На думку податкового органу, надані TOB «Консультаційно-аудиторська фірма «Богдан» послуги відповідають тим завданням та обов'язкам, які має виконувати бухгалтер, який є на підприємстві, та які він виконував в робочий час.
Враховуючи викладене, відповідач дійшов висновку, що надані TOB «Консультаційно-аудиторська фірма «Богдан» послуги не використовувались у власній господарській діяльності TOB «Богдан-Авто Вінниця», а включення витрат на вищевказані послуги до складу адміністративних витрат підприємства не направлено на отримання економічного ефекту, а лише призводить до збільшення витрат та зменшення об'єкта оподаткування податком на прибуток.
Однак вказані висновки відповідача суд вважає необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним даним, викладеним у наданих для перевірки документах, зважаючи на таке.
Як установив суд, 01.11.2011 року між позивачем (замовник за договором) та ТОВ «Консультаційно-аудиторська фірма «Богдан» (виконавець за договором) укладено договір № 22 на бухгалтерське обслуговування, відповідно до якого виконавець за дорученням замовника надає послуги із ведення бухгалтерського та податкового обліку, перелік яких передбачено договором (а. с. 88-90).
Вимогами ч. 4 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає форми його організації: введення до штату підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером; користування послугами спеціаліста з бухгалтерського обліку, зареєстрованого як підприємець, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи; ведення на договірних засадах бухгалтерського обліку централізованою бухгалтерією або аудиторською фірмою; самостійне ведення бухгалтерського обліку та складання звітності безпосередньо власником або керівником підприємства. Ця форма організації бухгалтерського обліку не може застосовуватися на підприємствах, звітність яких повинна оприлюднюватися, та в бюджетних установах.
Отже, суд погоджується з позицією позивача, що такі форми ведення бухгалтерського обліку як введення до штату підприємства посади та ведення на договірних засадах бухгалтерського обліку аудиторською фірмою, прямо передбачені Законом.
Дійсно, чинним законодавством України не забороняється одночасне використання декількох способів ведення бухгалтерського обліку підприємства, що узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду, викладеної в ухвалі від 31.10.2012 року у справі № К-34049/09.
Як вбачається з указаного договору на бухгалтерське обслуговування № 22 від 01.11.2011 року, та посадової інструкції бухгалтера TOB «Богдан-Авто Вінниця» (а. с. 142), функціональні обов'язки бухгалтера відмінні від послуг, що надаються TOB «Консультаційно-аудиторська фірма «Богдан». Про економічну доцільність розподілу обов'язків між бухгалтером та TOB «Консультаційно-аудиторська фірма «Богдан», як пояснив представник позивача, свідчать обсяги робіт та специфіка діяльності TOB «Богдан-Авто Вінниця», які вимагають чіткого та своєчасного бухгалтерського розрахунку та своєчасної здачі звітності, що для однієї штатної одиниці бухгалтера є неможливим. Відтак в даному випадку наявні усі економічні вигоди від співпраці TOB «Богдан-Авто Вінниця» з TOB «Консультаційно-аудиторська фірма «Богдан» та користь від співпраці для товариства, що підтверджує наявність зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю.
На переконання відповідача, надані до перевірки акти здачі-прийняття робіт з виконання договору на бухгалтерське обслуговування № 22 від 01.11.2011 року складені не у відповідності з вимогами податкового законодавства, оскільки їх складено та підписано у м. Київ, а не в с. Якушинці, за місцем реєстрації отримувача послуг. При цьому відповідач посилається у своїх доводах на п. 186.3 ст. 186 ПК України, відповідно до якого місцем постачання зазначених у цьому пункті послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання
Однак, вказана норма визначає місце постачання послуг і жодним чином не містить вказівок щодо форми, змісту та місця підписання акту приймання-передачі виконаних робіт, що свідчить про безпідставність висновків відповідача, адже послуги дійсно надавалися за місцем реєстрації отримувача послуг, в той час як в м. Київ було лише підписано акти здачі-прийняття виконаних робіт. Незважаючи на викладене, відповідач не врахував вказані акти здачі-прийняття робіт при проведенні перевірки правильності нарахування податкових зобов'язань, лише на підставі того, що вказані акти підписані у м. Київ.
Таким чином, неврахування відповідачем актів приймання-передачі виконаних робіт, складених TOB «Богдан-Авто Вінниця» з TOB «Консультаційно-аудиторська фірма «Богдан» на підтвердження отриманих послуг, є безпідставним.
Не вмотивовані та законодавчо не підкріплені також і висновки відповідача про те, що у додатках до вказаних актів здачі-прийняття робіт відсутній розрахунок вартості наданих послуг, а зазначена лише загальна вартість послуг за місяць.
Вказані висновки відповідача спростовуються самими додатками до актів, оскільки в них зазначається, які саме послуги надавалися та їх вартість за місяць. Поряд із цим ПК України не встановлює вимог щодо форми, змісту та порядку складання додатків до актів приймання-передачі, а тому суд вважає, що позивач не допускав порушень законодавства при формуванні податкових витрат та наданні послуг із бухгалтерського обліку.
Частиною 3 статті 189 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання використовують у своїй діяльності вільні та державні регульовані ціни. Згідно ч. 1 ст. 190 Господарського кодексу України вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні регульовані ціни.
Як зазначалося, між TOB «Богдан-Авто Вінниця» та TOB «Консультаційно-аудиторська фірма «Богдан» було укладено договір про надання послуг.
Виходячи із викладеного, чинним законодавством передбачено право підприємства самостійно визначати вартість послуг і не передбачено обов'язку здійснювати розрахунок вартості наданих послуг по кожному окремому їх виду.
Відповідач вказує, що з наданих до перевірки документів не вбачається складання і подання TOB «Консультаційно-аудиторська фірма «Богдан» звітності TOB «Богдан-Авто Вінниця», оскільки податкова та інша звітність підписана директором Ковальовою Н. І.
В даному випадку відповідач не враховує вимог ст. 48 ПК України, у відповідності до положень якої, всю податкову та фінансову звітність підписує саме керівник платника податків або уповноважена особа. Крім того, відповідач не бере до уваги й те, що TOB «Консультаційно-аудиторська фірма «Богдан» уповноважувалося на складання й подання податкової звітності, а правом її підписання наділена лише Ковальова Н. І., в зв'язку з чим незрозумілими є вказані висновки відповідача.
З урахуванням вказаних обставин суд вважає, що позивач правомірно відобразив у податковому обліку витрати з урахуванням вимог п. 44.1 ст. 44, ст.ст. 138-140 Податкового кодексу України та відповідно і податковий кредит, з урахуванням вимог ст. 185, ст. 198, 201 ПК України, в зв'язку з понесенням витрат щодо отримання послуг по бухгалтерському обслуговуванню.
Щодо виявлених під час перевірки порушень ТОВ «Богдан Авто Вінниця» пп. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138 ПК України, внаслідок чого, як вважає відповідач, неправомірно віднесено до складу фінансових витрат суми процентів по договорах позики в розмірі 312763 грн. , суд зазначає таке.
Під час розгляду справи встановлено, що ТОВ «Богдан-Авто Вінниця» (позичальник) уклало з ТОВ «Компанія з управління активами «Фюжн Капітал Партнерз» (позикодавець), яке діє від імені та за рахунок ПАТ «Закритий не диверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Богдан-Капітал» на підставі договору про управління активами корпоративного інвестиційного фонду №1/КУА-11 від 01.06.2011 року, договори позики № П-34/11 від 05.10.2011 року (а. с. 80), № П-29/11 від 06.10.2011 року (а. с. 81), № П-56/11 від 20.11. 2011 року (а. с. 82), № П-67/11 від 03.11.2011 року (а. с. 83), № П-69/11 від 04.11.2011 року (а. с. 84), № П-77/11 від 28.11.2011 року (а. с. 85), № П-69/12 від 02.03. 2012 року (а. с. 86), № П-91/12 від 17.04. 2012 року (а. с. 87).
У період з 2011 року по 2012 рік за користування коштами за умовами договорів позички в даний період позивач сплатив позикодавцю проценти за користування кредитом в сумі 312763 грн., які віднесені до складу валових витрат у відповідні податкові періоди.
Відповідач вважає, що TOB «Богдан-Авто Вінниця» безпідставно внесло до складу фінансових витрат суму сплачених відсотків за вказаними договорами позики, отримані від суб'єкта господарської діяльності, який не являється фінансовою установою, оскільки до перевірки не надано документів, які б свідчили про включення ПАТ «Закритий не диверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фон «Богдан-Капітал» до Державного реєстру фінансових установ.
Однак, на думку суду, вказані висновки відповідача не відповідають дійсності з огляду на таке.
Відповідно до пункту 1 статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг.
Згідно з п. 8 ст. 3 Закону України «Про інститути спільного інвестування» (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» із змінами та доповненнями, компанія з управління активами інституційних інвесторів (компанія з управління активами) господарське товариство, яке здійснює професійну діяльність з управління активами інституційних інвесторів на підставі ліцензії, що видається Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.
Статтею 11 вищезазначеного Закону передбачено, що у відносинах з третіми особами компанія з управління активами повинна діяти від імені та в інтересах корпоративного інвестиційного фонду на підставі договору про управління активами.
Згідно зі свідоцтвом Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку ПАТ «Закритий не диверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Богдан-Капітал» включений до державного реєстру фінансових установ, які надають фінансові послуги на ринку цінних паперів 02.03.2009 року (а. с. 79). Вказана інформація розміщена на офіційному сайті Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.
ТОВ «Компанія із управління активами «Ф'южин Капітал партнерз» діє на підставі ліцензії серія АВ №393982 Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку на здійснення професійної діяльності на фондовому ринку діяльність з управління активами інституційних інвесторів (діяльність з управління активам) видана 14.03.2008 року до 14.03.2013 року.
Стаття 34 Закону України «Про інститути спільного інвестування» прямо визначає право венчурного інституту спільного інвестування (далі - ІСІ) мати у складі своїх активів боргові зобов'язання, оформлені договорами позики, наданими за рахунок активів венчурного ІСІ. Особами-позичальниками за такими договорами можуть бути емітенти, частка у корпоративних правах яких входять до складу активів цього фонду. Такі зобов'язання можуть бути оформлені векселями, облігаціями (у тому числі конвертованими) та договорами позики.
Крім того, Державна податкова адміністрація України листом від 25.02.2009 року №1668/6/15-0216 роз'яснила, що стаття 30 Закону України «Про інститути спільного інвестування», яка встановлює обмеження діяльності компанії з управління активами стосовно надання позик і кредитів за рахунок активів ІСІ, не поширюється на діяльність компанії з управління активами венчурного фонду.
Таким чином, на підставі статті 30 Закону України «Про інститути спільного інвестування» та предмета своєї статутної діяльності компанія з управління активами (далі - КУА) має право надавати за рахунок активів венчурного ІСІ (пайового чи корпоративного інвестиційного фонду) позику за умови дотримання вимог, встановлених статтею 34 «Про інститути спільного інвестування» щодо особи-позичальника та за наявності у КУА відповідної ліцензії на провадження професійної діяльності на фондовому ринку діяльності з управління активами інституційних інвесторів (діяльності з управління активами), виданої Державною комісією із цінних паперів та фондового ринку, і знаходження цієї КУА у державному реєстрі фінансових установ, які надають фінансові послуги на ринку цінних паперів.
Відтак ПАТ «Закритий не диверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Богдан-Капітал» від імені та за рахунок якого діє ТОВ «Компанія із управління активами «Ф'южин Капітал партнерз» було надано позику позивачу та укладено договори позики у відповідності до положень чинного законодавства України.
Згідно з Рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку «Про затвердження Порядку формування та ведення державного реєстру фінансових установ, які надають фінансові послуги на ринку цінних паперів» № 296 від 14.07.2004 року, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 02.08.2004 року за № 957/9556 цей Порядок визначає умови включення до державного реєстру фінансових установ професійних учасників фондового ринку та корпоративних інвестиційних фондів, що надають фінансові послуги на ринку цінних паперів, видачу свідоцтв про включення до державного реєстру фінансових установ, які надають фінансові послуги на ринку цінних паперів, унесення відповідних змін до системи реєстру та заміну цих свідоцтв. Пунктами 1.2., 1.3. та 1.5. Порядку встановлено, що державний реєстр фінансових установ, які надають фінансові послуги на ринку цінних паперів (далі - Реєстр), - це перелік адміністративної інформації про фінансові установи, що формується та узагальнюється Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку (далі - Комісія) згідно з вимогами цього Порядку як система збору, накопичення та обліку відомостей про ці установи. Свідоцтво про включення до державного реєстру фінансових установ, які надають фінансові послуги на ринку цінних паперів, форма якого встановлена додатком 1 до цього Порядку (далі - Свідоцтво), - документ установленого зразка, який засвідчує факт набуття професійним учасником фондового ринку або корпоративним інвестиційним фондом статусу фінансової установи шляхом унесення інформації про нього до Реєстру. Дія цього Порядку поширюється на професійних учасників фондового ринку, які здійснюють діяльність з надання фінансових послуг, що входять у перелік фінансових послуг, визначений статтею 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Пунктом 6 частини 1 даної статті встановлено, що фінансовими послугами вважаються послуги з надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту.
За таких обставин суд вважає, що ПАТ «Закритий не диверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Богдан-Капітал» є фінансовою установою відповідно до вимог Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» і має право надавати позики, визначені у підпункті 14.1.267 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.
Згідно з пунктом 2 Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України «Про затвердження Положення про Державний реєстр фінансових установ» № 41 від 28.08.2003 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 вересня 2003 року за № 797/8118 дія цього Положення поширюється на всіх юридичних осіб (крім банків, професійних учасників фондового ринку, інститутів спільного інвестування в частині їхньої діяльності на фондовому ринку, фінансових установ, які мають статус міжурядових міжнародних організацій, Державного казначейства України та державних цільових фондів) незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» надають одну чи декілька фінансових послуг, державне регулювання діяльності з надання яких належить до компетенції Нацкомфінпослуг.
Статтею 21 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що державне регулювання ринків фінансових послуг здійснюється: щодо ринку банківських послуг та діяльності з переказу коштів - Національним банком України; щодо ринків цінних паперів та похідних цінних паперів (деривативів) - Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку; щодо інших ринків фінансових послуг - національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг. Державне регулювання діяльності з надання фінансових послуг здійснюється відповідно до цього Закону та інших законів України. Системний аналіз даних правових норм свідчить про те, що фінансові послуги можуть надавати не тільки фінансові установи, які зареєстровані у національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, а й інші фінансові установи, які зареєстровані у встановленому порядку Національним банком України та Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.
Відповідно до вимог п. 14.1.267 ПК України позика - це грошові кошти, що надаються резидентами, які є фінансовими установами, або нерезидентами, крім нерезидентів, які мають офшорний статус, позичальнику на визначений строк із зобов'язанням їх повернення та сплатою процентів за користування сумою позики.
Оскільки позивач отримував позику у встановленому порядку від фінансової установи, він мав право відносити до складу валових витрат проценти, сплачені за такою позикою у відповідних періодах відповідно до вимог підпункту 138.10.5 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України. Цим підпунктом встановлено, що до складу інших витрат відносяться фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).
За таких обставин висновки відповідача про порушення позивачем вимог підпунктів 135.5.5 п.135.5 п. 135.5 ст.135, пп. 138.10.5 п.138,10 ст.138 ПК України є безпідставними.
Відповідач також стверджує, що позивач вніс до податкового кредиту суму податкових накладних, які не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, всього в сумі 374536 грн.
Як вбачається з акта перевірки до вказаних висновків відповідач дійшов, виходячи з того, що, на його думку, у Єдиному реєстрі податкових накладних за відповідними номерами за відповідну дату зареєстровані податкові накладні, номенклатура поставки яких не співпадає з тією, яка зазначена в наданих до перевірки податкових накладних.
Однак, такі висновки відповідача є необґрунтованими і спростовуються самими накладними, а саме: податковими накладними, отримані від ДП «АСЗ № 2» АТ «АК «Богдан Моторе»: № 1277 від 26.10.2012 на суму 241510,83 грн. в т.ч. ПДВ 48302,17 грн.; № 1345 від 29.10.2012 на суму 123333,33 грн. в т.ч. ПДВ 24666,67 грн.; № 1376 від 29.10.2012 на суму 262651,67 грн. в т.ч. ПДВ 52530,33 грн.; № 1506 від 31.10.2012 на суму 178034,17 грн. в т.ч. ПДВ 35606,83 грн.; № 54 від 02.11.2012 на суму 161599,17 грн. в т.ч. ПДВ 32319,83 грн.; № 168 від 06.11.2012 на суму 166666,67 грн. в т.ч. ПДВ 33333,34 грн.; № 930 від 21.11.2012 на суму 96706,67 грн. в т.ч. ПДВ 19341,33 грн.; № 1138 від 23.11.2012 на суму 211322,5 грн. в т.ч. ПДВ 42264,5 грн.; № 446 від 07.12.2012 на суму 101215,33 грн. в т.ч. ПДВ 20243,07 грн.; № 1526 від 26.12.2012 на суму 104638 грн. в т.ч. ПДВ 20927,6 грн.; № 1681 від 28.12.2012 на суму 225000 грн. в т.ч. ПДВ 45000 грн.
Як вбачається з указаних податкових накладних, в графі «Номенклатура товарів» зазначено, що придбавалися автомобілі різних моделей марки «Хюндай», кожна податкова накладна внесена до Єдиного реєстру податкових накладних за відповідними номерами за відповідну дату з відповідною номенклатурою, інформація щодо чого співпадає з тією, що зазначена в наданих до перевірки податкових накладних.
Згідно з п.198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПКУ податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Як установив суд, позивач сформував податковий кредит на підставі зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Таким чином, право на податковий кредит виникло у позивача на підставі отриманих від постачальників належним чином заповнених та зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підприємством при заповненні декларації було реалізовано право на віднесення сум податку до податкового кредиту та додержано вимоги ст.198 та ст. 201 ПКУ щодо переліку операцій та документів, які підтверджують формування податкового кредиту.
Крім того, відповідач не взяв до уваги те, що Листом № 4809/7/15-3417-26 від 16.02.2012 року Державна податкова служба України повідомила, що у разі неможливого перекладу з іноземної мови торгової марки або назви товару на державну мову та з метою збереження ідентифікації такого товару в податковій накладній в графі 3 "Номенклатура товарів/послуг продавця" допускається зазначати назву торгової марки, назву товару у вигляді абревіатури номенклатуру товару без перекладу його на державну мову.
Отже, у TOB «Богдан-Авто Вінниця» були усі законні підстави для включення вищезазначених податкових накладних до податкового кредиту, адже навіть відповідач не заперечує факт купівлі-продажу товарів та дійсність господарських операцій по них, на підставі яких постачальниками складено та видано вищевказані податкові накладні.
В акті перевірки також зазначено, що під час перевірки повноти нарахування податку на додану вартість за період 25.07.2011 року по 31.12.2012 року встановлено його заниження на загальну суму 407436 грн. та завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 Декларації) всього в сумі 38340 грн.
Однак, враховуючи безпідставне не включення Вінницькою ОДПІ до адміністративних витрат TOB «Богдан-Авто Вінниця» вартості послуг із ведення бухгалтерського та податкового обліку TOB «Консультаційно-аудиторська фірма «Богдан» згідно з договором на бухгалтерське обслуговування № 22 від 01.11.2011 року на загальну суму 164500 грн., неврахування ПДВ в сумі 32900 грн., нарахованого на вартість наданих послуг, також є неправомірними.
Окрім того, безпідставне не включення відповідачем податкових накладних отриманих від ДП «АСЗ №2» AT «AK «Богдан Моторе» до податкового кредиту на загальну суму 374536 грн. призвело до незаконного неврахування вказаної суми ПДВ до податкового кредиту TOB «Богдан-Авто Вінниця».
На підставі викладеного вбачається, що викладені в акті перевірки висновки щодо завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 Декларації) всього в сумі 38340 грн., також є безпідставними.
Відповідно до положень, закріплених ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Як зазначено в ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Під час судового розгляду справи позивач навів достатньо аргументів та доводів в обґрунтування своїх вимог. В той же час відповідач не надав суду достатньо належних доказів, які б свідчили про наявність виявлених та зафіксованих у відповідному акті порушень чинного законодавства України та, як наслідок, про правомірність прийнятих оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Відтак суд вважає, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам, встановленим у справі, підтверджуються належними, достовірними та допустимими доказами, дослідженими у судовому засіданні за участю присутніх учасників процесу, а тому підлягають задоволенню з розподілом судових витрат відповідно до ст. 94 КАС України.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції № 00052322011 та № 0005242201 від 19.09.2013 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Богдан-Авто Вінниця" судові витрати в розмірі 2294 грн. шляхом їх безспірного стягнення органом Державної казначейської служби України із рахунку Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Альчук Максим Петрович