№ апеляційного провадження: 22-ц/796/16044/2013
Головуючий у суді першої інстанції: Петренко Н.О.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Білич І.М.
12 грудня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
Головуючого судді: Білич І.М.
Суддів: Рейнарт І.М., Андрієнко А.М.
при секретарі: Іванову Ф.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 8 жовтня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_6, ОСОБА_7 про виселення без надання іншого жилого приміщення.
Позивач звертаючись до суду з вищевказаним позовом вказуючи на те, що він будучи зареєстрованим та проживаючи у АДРЕСА_1 дозволив відповідачам тимчасово пожити в спірній квартирі, доки останні не знімуть собі інше житло. Але до цього часу відповідачі у добровільному порядку квартиру не звільнили, при цьому на дверях однієї з кімнат, де знаходяться його ( позивача) речі та членів його сім'ї, встановили навісний замок. У зв'язку з чим останній змушений був звернутись до суду та просив суд задовольнити його позов.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 8 жовтня 2013 року позов ОСОБА_5 про виселення без надання іншого жилого приміщення було задоволено.
Виселено ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.
Не погоджуючись з рішенням суду відповідачі ( до яких приєдналася також третя особа по справі ОСОБА_6) подали апеляційну скаргу. Де ставили питання про скасування рішення суду та постановлення нового про відмову у задоволенні позову. Вказуючи при цьому на порушення судом норм матеріального та процесуального права. А також те, що суд першої інстанції проігнорував той факт, що починаючи з 10 квітня 2012 року саме позивач ОСОБА_5 дозволив їм мешкати в одній із кімнат спірної квартирі з помісячною оплатою у 1300 гривень, що підтверджується письмовим договором між ними і ОСОБА_5 А отже посилання позивача щодо самовільного вселення апелянтів до спірного житла є безпідставним та такими, що не відповідають дійсності. Також позивач ОСОБА_5 приховав від суду те, що згідно рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 1 жовтня 2013 року було визнано право третьої особи по справі - ОСОБА_6 на 1/2 частку квартири а також укладення шлюбу між третьою особою по справі та відповідачем ОСОБА_3
Апелянти та представник апелянта та третьої особи ОСОБА_6 у судовому засіданні підтримали подану апеляційну скаргу та просили суд її задовольнити.
Представник позивача та третьої особи ОСОБА_7 не визнали подану скаргу заперечували проти її задоволення.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення осіб, що з'явилися у судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд першої інстанції задовольняючи позов виходив з того, що відповідачі не укладали договір оренди з позивачем по справі та не отримували згоди на своє проживання в спірній квартирі у третіх осіб ОСОБА_6 та ОСОБА_7, а відтак вимоги позивача про виселення без надання іншого жилого приміщення є обґрунтованими, доведеними матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню, оскільки за правилами ч. 3 ст. 116 ЖК України, осіби, які самоправно зайняли жиле приміщення, підлягають виселенню без надання їм іншого жилого приміщення.
Проте погодитися з такими висновками суду не можна.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не було взято до уваги той факт, що звертаючись до суду позивач вказував у позовній заяві про надання ним згоди на вселення до квартири відповідачів тимчасово, що було підтверджено ним також і в судовому засіданні і свідчить про існування між сторонами договірних відносин за якими відповідачам було надано право на користування жилим приміщенням за кошти визначені за угодою сторін ( а.с. 40).
Відповідно до ч. 3 ст.116 ЖК України особи які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяються без надання іншого жилого приміщення. Самоправно зайнявшими жиле приміщення вважаються особи, які вселилися в це приміщення без будь-яких підстав чи всупереч забороні.
Як було встановлено у судовому засіданні відповідачі вселилися до спірної квартири за згодою позивача, а відтак правові підстави для виселення їх за правилами ч. 3 ст. 116 ЖК України, на думку колегії суддів відсутні.
Крім того, як вбачається із матеріалів справи, позивач на момент звернення з позовом до суду був зареєстрований в спірній квартирі за життя попереднього власника ОСОБА_8 яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.
Після її смерті питання щодо спадкування вирішувалися між третіми особами по справі ОСОБА_7 ( згідно заповіту) та ОСОБА_6 ( чоловіком спадкодавця) при цьому будь-яких доказів на підтвердження того, що позивач також є співвласником спірної квартири в порядку спадкування після смерті ОСОБА_8 до суду надано не було.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що позивач ( як особа, що має реєстрацію в спірній квартирі) не довела в судовому засіданні обставин щодо порушення її прав, щоб давало підстави у відповідності до вимог ст. 3 ЦПК України ставити питання про виселення відповідачів без надання іншого жилого приміщення в порядку ст. 116 ЖК України.
Треті особи ( власники) з самостійними вимогами до суду з приводу порушення їх прав діями відповідачів не зверталися.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду як таке що постановлено з порушенням норм діючого законодавства підлягає скасуванню з постановленням нового за правилами ст. 309 ЦПК України, за яким позивачу слід відмовити у задоволені заявлених вимог з урахуванням вищевикладених обставин.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 305, 307, 309, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задовольнити.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 8 жовтня 2013 року скасувати т постановити нове за яким:
ОСОБА_5 відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог до ОСОБА_3 та ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_6, ОСОБА_7 про виселення без надання іншого жилого приміщення.
Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: