№ апеляційного провадження: 22-ц/796/15969/2013
Головуючий у суді першої інстанції: Волкова С.Я.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Білич І.М.
12 грудня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
Головуючого судді: Білич І.М.
Суддів: Рейнарт І.М., Заришняк Г.М.
при секретарі: Іванову Ф.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 28 жовтня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, Служба у справах дітей м. Києва, про визнання кредитного договору та іпотечного договору недійсним, відшкодування збитків та моральної шкоди.
У вересні 2013 року позивач звертаючись до суду з вимогами про визнання недійсним кредитного та іпотечного договору, припинення взаємних прав та обов'язків за цими угодами, застосування наслідків недійсності правочинів, вказував на те, що укладений з ним кредитний договір суперечить ЗУ «Про захист прав споживачів» тому, що угода містить дискримінаційні умови по відношенню до нього ( банк залишив за собою право змінювати розмір відсоткової ставки за користування кредитом, право розірвання договору). Діями відповідача, які спричинили введення його в оману, внаслідок чого він підписав договір з несправедливими умовами йому було нанесено маральну шкоду в сумі 87 112 гривень яка полягає у втраті довіри до банківської системи, та у виникненні психологічних перепон та страхів які не дозволяють йому підписувати з банками будь-які договори та користуватися послугами банків. Зазначаючи при цьому, що договір іпотеки також не був погоджений у встановленому порядку. Оскільки у квартирі, яка є предметом застави за договором іпотеки на час його укладення проживала і продовжує проживати до теперішнього часу неповнолітня ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 28 жовтня 2013 року у задоволенні позову було відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду позивач подав апеляційну скаргу. Де ставив питання про скасування рішення та постановлення нового, за яким просив задовольнити заявлені ним позовні вимоги у повному обсязі. Вказуючи на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апелянт у судовому засіданні підтримав подану апеляційну скаргу. Відповідач будучи належним чином повідомленим про розгляд справи ( а.с. 65) у судове засідання не з'явився, поважність причин неявки суду не повідомив. Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідача в силу вимог ст.305 ЦПК України.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення осіб, що з'явилися у судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог, щодо визнання недійсним кредитного договору від 29.11.2011 року №К-1088950 укладеного між сторонами по справі, за яким позивачу було надано кошти в сумі 200 000 гривень з кінцевим терміном повернення 28.11.2016 року з підстав дискримінаційності, виходив з їх надуманості. Зазначаючи при цьому, що договір споживчого кредиту є договором приєднання, де позивач погодився на укладення договору на умовах, запропонованих відповідачем. При цьому сторони погодили, що зміна розмірів процентної ставки згідно п.1.1.1. кредитного договору є заздалегідь погодженою і не потребує додаткового двостороннього погодження та внесення відповідних письмових змін до договору, що відповідає приписам ст. 1056 -1 ЦК України. також не знайшли свого підтвердження посилання на укладення угоди під впливом обману. Укладена угода за своїм змістом не суперечила положенням ЦК України, Закону України „Про захист прав споживачів".
Відмовляючи в задоволенні вимог щодо визнання договору іпотеки укладеного між умов ПАТ «Дельта Банк», ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, за яким іпотекодавці передали в іпотеку нерухоме майно: АДРЕСА_1 недійсним, суд виходив з того, що при цього укладенні між сторонами були дотримані всі істотні умови визначені законодавством, а саме Законом України «Про іпотеку». У відповідності до п.3.1.6 іпотечного договору іпотекодавці підтверджували, що за адресою місцезнаходження іпотеки не проживали та не були зареєстровані неповнолітні діти, а також будь-які інші особи, яких за законом повинні утримувати іпотекодавці.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Доводи апеляційної скарги про те, що банк скористався юридичною необізнаністю позивача і свідомо уклав із ним несправедливий кредитний договір, який має бути визнаний недійсним з моменту його укладання на підставі його незаконності і невідповідності чинному законодавству України, на думку колегії суддів не ґрунтується на нормах діючого законодавства, матеріалах справи та прийнятому судовому рішенні. Оскільки, на момент укладення договору позивача ( апелянта) було проінформовано про всі його істотні умови, спосіб та терміни погашення кредиту, розмір та терміни сплати процентів та інших платежів, тощо, що підтверджується підписом позивача як кредитного договору, листі-повідомленні щодо надання інформації про умови кредитування, додатку до листа-повідомлення - таблиці щомісячних платежів та орієнтовної сукупної вартості подорожчання кредиту, де також ОСОБА_3 засвідчив, що він отримав повну, доступну та вичерпну інформацію щодо умов надання кредиту.
У відповідності до довідки КП «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» №1337 від 23.11.2011 року за формою №3, тобто на момент укладення договору іпотеки неповнолітні діти не були зареєстрованими в квартирі іпотекодавців. Апелянтом також не було надано доказів на спростування обставин зазначеного вище. Крім того, згідно виписки із домової книги про склад сімї за № 3697 від 25.11.2011 року вбачається, що неповнолітня ( про яку зазначає апелянт у позові та апеляційній скарзі) була зареєстрована в АДРЕСА_2.
Слід також зазначити, що позивач не був стороною (іпотекодавцем) за договором іпотеки. А відтак звертаючись до суду з позовом про визнання договору іпотеки у відповідності до положень ст. 3 ЦПК України не довів у чому полягало порушення, невизнання або оспорювання його прав за даним договором. Іпотекодавці, як учасники справи не були визначені ним також при зверненні до суду з позовом.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування з доводів викладених у апеляційній скарзі нема.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 305, 307, 308, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 28 жовтня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: