І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И[1]
11 грудня 2013 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого судді: Мазурик О.Ф.,
суддів: Прокопчук Н.О., Росік Т.В.,
при секретарі: Мурзі М.В.,
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1, що діє в інтересах ОСОБА_2, та апеляційну скаргу ОСОБА_3
на рішення Печерського районного суду м. Києва від 14 листопада 2013 року
у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, за участі органа опіки та піклування Печерської районної у м. Києві державної адміністрації про усунення перешкод у спілкуванні та встановлення графіку зустрічей з малолітнім братом, -
В липні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вимогами до ОСОБА_3 про зобов'язання усунути перешкоди у спілкуванні з малолітнім братом ОСОБА_4 та брати участь у його вихованні, шляхом визначення позивачу способу участі у вихованні брата у формі зустрічей без участі відповідача у другу та третю п'ятницю місяця в період з 16 год. 30 хв. до 20 год.00 хв. та четверту суботу місяця в період з 10 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв., а також оздоровлення та/або відпочинку брата протягом літнього періоду по одному тижню кожного літнього місяця та безперешкодне побачення з братом в день його народження кожного року і на свята День Святого Миколая 19 грудня, Новій Рік, свята в закладах дитячого виховання (дитячий садок, школа). Просив суд визначити місце передачі ОСОБА_4 від батька ОСОБА_3 для спілкування з братом - дитячий садок та фактичне його місце проживання. Зобов'язати відповідача, у випадку зміни місця проживання ОСОБА_4, повідомляти позивача про нову адресу протягом п'яти днів. Зобов'язати відповідача надавати позивачу правдиву інформацію про стан здоров'я та хід лікування брата.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 14 листопада 2013 року позов задоволено частково. Визначено способи участі ОСОБА_2 у вихованні малолітнього брата ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у четверту суботу кожного місяця з 10 год. 00 хв. до 15 год. 00 хв. за місцем фактичного проживання малолітнього ОСОБА_4: АДРЕСА_1, та безперешкодне побачення ОСОБА_2 з малолітнім братом ОСОБА_4 на святах в закладах дитячого виховання (дитячий садок, школа). В решті вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду в частині визначення графіку зустрічей з малолітнім братом, позивач через свого представника ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку. Вважаючи, що рішення в зазначеній частині прийняте з порушенням норм матеріального права, без урахування фактичних обставин справи, а висновки суду суперечать наданим доказам, просив рішення змінити та встановити інший графік зустрічей, а саме у другу та третю п'ятницю місяця з 16 год. 30 хв. до 20 год. 00 хв., у четверту суботу місяця з 10 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв. та по одному тижню кожного літнього місяця. В іншій частині рішення просив залишити без змін.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що при вирішенні питання про місце зустрічей братів судом не враховано, що житлове приміщення де живе малолітній ОСОБА_4 входять кімната, кімната студія, передпокої та допоміжні приміщення, в зв'язку з чим, на думку позивача, зустрічі будуть відбуватися в присутності відповідача, з яким у позивача склалися неприязнні стосунки. Зазначив, що висновок суду щодо ефективності зустрічей у звичайних умовах для малолітнього ОСОБА_4 не відповідає фактичному характеру стосунків, що склались між братами, оскільки будь-яке спілкування в присутності відповідача створює величезну напругу між сторонами.
Відповідач, також вважаючи рішення суду в частині визначення графіку зустрічей братів незаконним, оскаржив його в апеляційному порядку. В обґрунтування заявлених апеляційних вимог вказав, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права з неповним з'ясуванням всіх обставин справи. Судом не було взято до уваги, що крім дідуся ОСОБА_6 та бабусі ОСОБА_7, яким рішенням суду у іншій цивільній справі визначено способи у вихованні його сина, останній має ще іншого брата ОСОБА_9 (син відповідача від першого шлюбу) та бабусю, яка проживає в м. Донецьк і приїжджає до онука на вихідні дні.
Посилаючись на те, що судом не враховано вимоги ст. 151 СК України, якою встановлено, що батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини, просив рішення суду змінити і визначити позивачу способи участі у вихованні малолітнього брата у той же спосіб, який був визначений рішенням суду у іншій цивільній справі дідусю та бабусі братів, а саме у першу суботу, першу та третю неділю місяця з 10 год. 00 хв. до 17 год. 00 хв. за місцем проживання ОСОБА_6 та ОСОБА_7
Позивач та його представник - ОСОБА_1 в судовому засіданні просили апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити, а в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_3 відмовити.
Відповідач та його представник - ОСОБА_8 в судовому засіданні просили апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Представник органа опіки та піклування Печерської районної у м. Києві державної адміністрації, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив.
Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника органа опіки та піклування Печерської районної у м. Києві державної адміністрації.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши доводи апеляційних скарг, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, дійшла висновку, що апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ІНФОРМАЦІЯ_3 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди загинула ОСОБА_10, яка є матір'ю позивача ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, та малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, які до її загибелі проживали разом.
Після смерті матері брати проживають окремо: ОСОБА_2 у м. Києві, ОСОБА_4 проживає разом з батьком ОСОБА_3 в с. Лісники Київської області.
Позивач ОСОБА_2 з 01 вересня 2012 року є студентом денної форми навчання факультету ветеринарної медицини Національного університету біоресурсів і природокористування України, отримує стипендію. За місцем навчання характеризується позитивно.
Задовольняючи позов частково суд першої інстанції виходив з того, що позивач, якому 21 березня 2013 року виповнилося вісімнадцять років, має право брати участь у вихованні свого неповнолітнього брата, між сторонами існує спір щодо участі у спілкуванні та вихованні малолітньої дитини, а тому керуючись положеннями ст.ст. 159, 259, 263 СК України, визначив спосіб участі повнолітнього брата у вихованні та спілкуванні з малолітнім братом, запропонований органом опіки та піклування. При цьому суд вважав можливим визначити більше часу для спілкування, зокрема до 15 год. 00 хв.
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, так як суд дійшов їх правильно встановивши фактичні обставини справи, з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Згідно ст. 259 СК України права та обов'язки, встановлені законом для братів та сестер, мають рідні (повнорідні, неповнорідні) брати та сестри. Брати та сестри, зокрема ті, які не проживають разом, мають право на спілкування. Мати, батько, баба, дід, інші особи, з якими проживають неповнолітні брати та сестри, зобов'язані сприяти їхньому спілкуванню. Повнолітні особи мають право брати участь у вихованні своїх неповнолітніх братів та сестер, незалежно від місця їхнього проживання.
За змістом ст. 263 СК України спір щодо участі брата у вихованні дитини вирішується судом відповідно до ст. 159 цього Кодексу.
Згідно ст. 159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.
Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування, з урахуванням віку, стану здоров'я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення.
В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.
Як вбачається з матеріалів справи, Печерською районною в м. Києві державною адміністрацією як органом опіки та піклування було вивчено питання участі ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з малолітнім братом ОСОБА_4 та з урахуванням прав та інтересів дитини, було зроблено висновок та запропоновано визначити час та місце зустрічі ОСОБА_2 зі своїм малолітнім братом у четверту суботу кожного місяця з 10 год. 00 хв. до 13 год. 00 хв. за місцем фактичного проживання малолітнього ОСОБА_4 (а. с. 73-74).
До такого висновку орган опіки та піклування дійшов з урахуванням того, що рішенням Печерського районного суду м. Києва від 15.10.2012 року у іншій цивільній справі визначено спосіб участі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (діда та баби) у вихованні онука ОСОБА_4 у першу суботу, першу та третю неділю місяця з 10 год. 00 хв. до 17 год. 00 хв. за місцем проживання діда і баби та два тижні влітку сумісного відпочинку і оздоровлення дитини за домовленістю сторін.
Відповідно до ч. 6 ст. 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Апеляційні скарги сторін не містять доводів, що висновок органу опіки та піклування є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Навпаки, як зазначено в апеляційній скарзі ОСОБА_3 питання стосовно участі ОСОБА_2 у вихованні його малолітнього сина розглядалося на декількох засіданнях комісії органу опіки та піклування. Члени комісії, які є особами, які працюють в різних галузях: освіти, медицини, тобто фахівці з досвідом роботи, колегіально намагалися знайти оптимальний варіант спілкування братів, оскільки мова йшлася не тільки про бажання та інтереси ОСОБА_2, а перш за все намагалися зважити і на права дитини, ОСОБА_4, його фізичний та психологічний стан, і те, що на час розгляду питання йому виповнилося лише 4 роки 10 місяців.
Враховуючи, що сторонами не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що запропонований органом опіки та піклування спосіб участі у спілкуванні та вихованні дитини є недостатньо обґрунтованим та суперечить інтересам дитини, у суду першої інстанції були відсутні підстави не погодитись з висновком органу опіки та піклування.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги ОСОБА_3, що збільшення судом часу спілкування братів у визначений органом опіки та піклування спосіб до 15 год. 00 хв. та надаючи можливість ОСОБА_2 безперешкодного побачення з ОСОБА_4 на святах в закладах дитячого виховання (дитячий садок, школа), суд замінює дитині участь у виставі на побачення з рідними, оскільки відповідно до визначеного судом способу спілкування брата з дитиною, воно повинно відбуватися з урахуванням режиму дня дитини та за місцем її проживання і не передбачає усунення дитини від участі у виставах у закладах дитячого виховання та навчання.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги ОСОБА_2, що рішенням суду фактично зобов'язано позивача бачитись з братом лише в присутності відповідача, оскільки позивач помилково ототожнює поняття «за місцем проживання дитини» та «в присутності іншої особи».
Під час вирішення спору щодо участі брата у вихованні дитини судом враховано вік позивача, якому виповнилося вісімнадцять років та вік малолітнього брата, якому на час розгляду справи виповнилося лише 4 роки 10 місяців та те, що позивач є студентом денної форми навчання факультету ветеринарної медицини Національного університету біоресурсів і природокористування України, а брат відвідує дошкільний дитячий заклад. Також судом враховано віддаленість місць постійного проживання братів.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме акту обстеження умов проживання, малолітній ОСОБА_4 проживає разом з батьком ОСОБА_3 в приватному будинку з усіма комунальними зручностями, який складається з 2-х поверхів. На першому поверсі розташований гараж. На другому поверсі розташована кімната в якій є дитяче ліжко, телевізор, стіл для занять, дошка для малювання, багато дитячих іграшок, дисків з мультфільмами, вбудована шафа-купе на дві стіни, для речей ОСОБА_4 у шафі є окреме місце. Кухня - студія облаштована сучасною побутовою технікою, санвузол сумісний. Передпокої, допоміжні приміщення знаходяться у чистому стані (а.с. 76).
З урахуванням акту обстеження умов проживання дитини, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_2, що спілкування з братом будуть відбуватися лише в присутності відповідача є припущенням.
Відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги відповідача, що визначений позивачу спосіб спілкування з малолітнім братом порушує права іншої бабусі та другого малолітнього брата (сина відповідача від іншого шлюбу), оскільки спілкування малолітніх дітей повинно відбуватися в присутності дорослих осіб, а інша бабуся не заявляла самостійних вимог.
Також не можуть бути підставою для скасування судового рішення доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 з посиланням на ст. 151 СК України, оскільки кожний місяць року має (переважно) 30 - 31 день та дев'ять вихідних, і визначення позивачу частини одного з вихідного (навіть з урахуванням вихідних, визначених для спілкування діду ОСОБА_6 та бабусі ОСОБА_7) не позбавляє відповідача переважного права на виховання сина.
Фактично всі доводи апеляційних скарг зводяться до переоцінки доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції в повному обсязі з'ясував обставини, на які посилались сторони як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності та дав належну оцінку згідно зі ст.ст. 10, 60, 212 ЦПК України, а в рішенні навів переконливі доводи на обґрунтування своїх висновків.
Докази та обставини, на які посилається позивач в апеляційній скарзі стосовно неприязнних стосунків між сторонами, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.
Всі висновки суду першої інстанції повно та послідовно викладені у мотивувальній частині оскаржуваного рішення, відповідають обставинам справи та нормам матеріального закону.
Розглядаючи спір суд першої інстанції в межах доводів позову повно і всебічно дослідив обставини спору, дав належну оцінку зібраним по справі доказам, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює і у відповідності з вимогами закону прийшов до правильного висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню.
Інші доводи апеляційних скарг не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судом допущено порушення норм матеріального або процесуального права, які передбачені ст. 309 ЦПК України як підстави для скасування рішення.
Згідно ч. 2 ст. 308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін як таке, що є законним та обґрунтованим.
Керуючись ст.ст. 218, 303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 325, 327 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, що діє в інтересах ОСОБА_2, та апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 14 листопада 2013 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.
Головуючий:
Судді:
Справа № 757/14255/13-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/16610/2013
Головуючий у суді першої інстанції: Цокол Л.І.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Мазурик О.Ф.