[1]
12 грудня 2013 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
в складі: головуючого - Немировської О.В.
суддів - Ящук Т.І., Чобіток А.О.
при секретарі - Бабіч К.А., Лужецькій І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та штрафних санкцій,
за апеляційними скаргами представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 та представника Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» - Павлова ІгоряГеннадійовича на рішення Подільського районного суду м. Києва від 27 серпня 2013 року,
позивач в березні 2010 року звернувся до суду з позовом до відповідачів про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором від 19 червня 2008 року, укладеним між ВАТ «Укргазбанк», правонаступником якого є ПАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_1 в сумі, яка складається з тіла кредиту, заборгованості по процентам, пені за несвоєчасне погашення кредиту та пені за несвоєчасне погашення процентів.
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 27 серпня 2013 року позовні вимоги було задоволено частково - стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитом в розмірі 159 647,13 дол. США, що за курсом НБУ станом на 27 серпня 2013 року становить 1 276 059 грн. 51 коп., строкову заборгованість за кредитом в розмірі 193 350 дол. США, що за курсом НБУ становить 1 545 446 грн. 55 коп., заборгованість по процентам в розмірі 231 951,76 дол. США, що за курсом НБУ становить 1 853 990 грн. 42 коп., прострочену заборгованість по процентам в розмірі 2 390,04 дол. США, що за курсом НБУ становить 19 103 грн. 59 коп., а всього стягнуто 587 338,93 дол. США, що за курсом НБУ становить 4 694 600 грн. 07 коп. та судовий збір в розмірі 1 820 грн. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, представник позивача - Павлов І.Г. та представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подали апеляційні скарги.
В апеляційній скарзі представник позивача просить змінити рішення в частині стягнення пені та солідарного стягнення заборгованості з відповідачів та задовольнити позовні вимоги в цій частині, в іншій частині рішення суду залишити без змін, судові витрати покласти на відповідачів, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, порушення норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 не підлягає задоволенню, а апеляційну скаргу представника позивача - Павлова І.Г. слід задовольнити, за такими підставами.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилався на те, що між ним та ОСОБА_1 19.06.2008 р. було укладено кредитний договір, за умовами якого їй було відкрито відкличну відновлювальну кредитну лінію строком до 19.06.2018 р. Того ж дня з ОСОБА_2 було укладено договір поруки, згідно з умовами якого він взяв на себе зобов'язання нести солідарну відповідальність в разі порушення умов кредитного договору.
Оскільки ОСОБА_1, не виконувала належним чином взятих на себе зобов'язань, позивач просив стягнути з неї та ОСОБА_2 солідарно з урахуванням уточнень до позовної заяви від 23.08.2013 р. заборгованість по тілу кредиту: прострочену в сумі: 159 647 дол. США, строкову - 193 350 дол. США, заборгованість по процентам поточну - 2 390,04 дол. США, заборгованість по процентам прострочену - 231 951,76 дол. США, пеню на несвоєчасне погашення тіла кредиту - 863 563 грн. 32 коп., пеню за несвоєчасне погашення процентів - 1 308 434 грн. 92 коп.
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 27 серпня 2013 року позовні вимоги було задоволено частково - стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитом в розмірі 159 647,13 дол. США, що за курсом НБУ станом на 27 серпня 2013 року становить 1 276 059 грн. 51 коп., строкову заборгованість за кредитом в розмірі 193 350 дол. США, що за курсом НБУ становить 1 545 446 грн. 55 коп., заборгованість по процентам в розмірі 231 951,76 дол. США, що за курсом НБУ становить 1 853 990 грн. 42 коп., прострочену заборгованість по процентам в розмірі 2 390,04 дол. США, що за курсом НБУ становить 19 103 грн. 59 коп., а всього стягнуто 587 338,93 дол. США, що за курсом НБУ становить 4 694 600 грн. 07 коп. та судовий збір в розмірі 1 820 грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Задовольняючи позов щодо стягнення суми заборгованості з ОСОБА_1, яка складається з тіла кредиту та заборгованості по процентам та відмовляючи в стягненні пені та солідарному стягненні заборгованості з позичальника та поручителя, суд першої інстанції виходив з того, що заявлені позивачем вимоги до позичальника ОСОБА_1 є обґрунтованими. Відмовляючи в стягненні пені з позичальника, суд першої інстанції зазначив, що позивачем заявлені вимоги про стягнення пені за період з 17.08.2010 р., тоді як до суду він звернувся 10.03.2010 р. Також суд першої інстанції відмовив у солідарному стягненні заборгованості з позичальника та поручителя, оскільки пропустив встановлений в договорі шестимісячний строк з моменту настання строку виконання зобов'язання, оскільки ОСОБА_1 припинила сплачувати погашення кредиту з червня 2010 р.
Висновок суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог не можна визнати законним та обґрунтованим, оскільки він не відповідає встановленим по справі обставинам.
Як видно з матеріалів справи, позивач при зверненні до суду у березні 2010 р. зазначав, що позичальник ОСОБА_1 відповідно до Графіку зниження ліміту кредитної лінії мала сплачувати кожного місяця після 10.07.2009 р. по 3 333 дол. США на погашення тіла кредиту та відповідні проценти з остаточною сплатою до 18.06.2018 р. Станом на 10.10.2009 р. ліміт кредитної лінії мав становити 350 001 дол. США, однак фактично залишок тіла кредиту становив 352 997,13 дол. США і після цього не зменшився, що і стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою про дострокове стягнення всієї суми кредиту.
В порушення умов договору ОСОБА_1 з грудня 2008 р. допустила прострочення сплати процентів, а з вересня 2009 р. - прострочення сплати тіла кредиту. Після відкриття провадження у справі ОСОБА_1 сплатила на користь позивача частину заборгованості 09.04.2010 р. та 10.06.2010 р. В зв'язку з цим, позивач у серпні 2013 р. уточнив свої позовні вимоги та надав новий розрахунок заборгованості, в якому було визначено період нарахування пені за прострочення сплати процентів з 17.08.2010 р. по 16.08.2013 р. в сумі 163 697, 60 дол. США та такий же період нарахування пені за прострочення сплати тіла кредиту в сумі 108 039, 95 дол. США.
За таких підстав, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не було пропущено встановлений законом та договором строк для пред'явлення вимоги про покладення солідарної відповідальності на позичальника та поручителя та про стягнення пені за прострочення сплати тіла кредиту та процентів.
Викладені в апеляційній скарзі доводи представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 щодо недоведеності розміру заборгованості є безпідставними, оскільки позивачем було надано до справи Виписки з особового рахунку ОСОБА_1
Посилання апелянта на припинення зобов'язань ОСОБА_2 як поручителя з підстав збільшення обсягу його відповідальності, є необґрунтованими, оскільки рішенням Подільського районного суду м. Києва від 07.10.2013 р. було відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та ПАТ «Укргазбанк» про визнання зобов'язання за договором поруки припиненим. Вказане рішення було залишено без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 11.12.2013 р.
В п. 3.3.4 кредитного договору сторони передбачили можливість банку у разі неналежного виконання зобов'язань за кредитним договором застосовувати підвищену відсоткову ставку на 1% порівняно з тією, що встановлена у п. 1.1. договору. Тому посилання представника відповідача ОСОБА_1 на той факт, що в результаті збільшення процентної ставки з 15% до 16% з вересня 2009 р. збільшився обсяг відповідальності поручителя, не можна розглядати як зміну умов договору без його згоди, оскільки це є наслідком порушення позичальником умов договору.
В зв'язку з цим слід погодитись з висновком суду першої інстанції про те, що, починаючи нараховувати з вересня 2009 року підвищену відсоткову ставку, банк не збільшив обсяг відповідальності поручителя без його згоди, а застосував умови договору, за які вже поручився позивач, підписавши договір поруки 19 червня 2008 року.
Посилання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на неправильне зарахування коштів на погашення тіла кредиту та процентів за користування кредитом є безпідставними, оскільки зарахування коштів, сплачених позичальником проводилось відповідно до умов договору, згідно з яким було передбачено в період з червня 2008 р. по липень 2009 р. сплату тільки процентів, а погашення тіла кредиту - після 11.07.2009 р.
Нарахування пені за прострочення сплати процентів проводилось позивачем згідно з умовами Додаткової угоди №1 від 27.02.2009 р. до кредитного договору, а саме: проценти за грудень 2008 р., січень 2009 р. та лютий 2009 р. позичальник ОСОБА_1 мала сплатити не пізніше 10.04.2009 р.
Також не може розглядатись як порушення вимог Закону України «Про захист прав споживачів» визначення валюти кредитування вказаного кредитного договору у доларах США, оскільки це не суперечить вимогам вказаного Закону і діяльність позивача регламентується Законом України «Про банки і банківську діяльність», а надання кредиту в іноземній валюті не потребує наявності відповідної індивідуальної ліцензії у позичальника.
Крім того, ОСОБА_1 при зверненні до позивача просила надати їй кредит у валюті - доларах США і при укладенні договору позичальник була ознайомлена з умовами кредитного договору, погодилася з ними, вважала умови договору зрозумілими та справедливими, а тому підстав для визнання договору щодо надання кредиту в іноземній валюті як такого, що не відповідає вимогам закону, немає.
Таким чином, рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити по справі нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 313-317 ЦПК України, колегія суддів,
вирішила:
апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 відхилити.
Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» - Павлова Ігоря Геннадійовича задовольнити.
Рішення Подільського районного суду м. Києва від 27 серпня 2013 року скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» заборгованість за кредитом в розмірі 159 647,13 дол. США, що за курсом НБУ становить 1 276 059 грн. 51 коп., строкову заборгованість в розмірі 193 350 дол. США, що за курсом НБУ становить 1 545 446 грн. 55 коп., заборгованість по процентам в розмірі 231 951,76 дол. США, що за курсом НБУ становить 1 853 990 грн. 42 коп., прострочену заборгованість по процентам в розмірі 2 390,04 дол. США, що за курсом НБУ становить 19 103 грн. 59 коп., пеню за несвоєчасне погашення кредиту в розмірі 863 563 грн. 32 коп., пеню за несвоєчасну сплату процентів в розмірі 1 308 434 грн. 92 коп.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 3 540 грн. 50 коп.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/13440/2013
Головуючий у суді першої інстанції: Зарицька Ю.Л.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.