І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И[1]
[2]
11 грудня 2013 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого судді: Мазурик О.Ф.,
суддів: Прокопчук Н.О., Росік Т.В.,
при секретарі: Мурзі М.В.,
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1, яка діє в інтересах ОСОБА_2,
на заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 30 квітня 2013 року
у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки, -
В грудні 2012 року позивач - Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк», Банк) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_2, в якому посилаючись на порушення ОСОБА_3 зобов'язань за кредитним договором, просив стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_2 на користь Банку заборгованість за кредитним договором в сумі 1 716 623 грн. 76 коп.; в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме нерухоме майно - трикімнатну квартиру, загальною площею 70,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.
Заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 30 квітня 2013 року позов задоволено частково та стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором в сумі 1 716 623 грн. 76 коп. В рахунок погашення заборгованості звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме нерухоме майно: трикімнатну квартиру, загальною площею 70,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, визначивши спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів.
Вирішено питання про судові витрати.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 05 вересня 2013 року заяву ОСОБА_2 про перегляд вказаного заочного рішення залишено без задоволення.
Не погоджуючись із рішенням суду, відповідачка ОСОБА_2 через свого представника ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на те, що при ухваленні рішення судом першої інстанції неправильно застосовано норми процесуального та матеріального права, не повно з'ясовано та не взято до уваги обставини, що мають істотне значення для розгляду справи, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. Судом не в повній мірі досліджено докази та не взято до уваги відсутність заяви про видачу готівки, яка підтверджує видачу кредиту, відсутність детального розрахунку суми заборгованості за кредитним договором, а також відсутність акту прийому-передачі прав вимоги заборгованості від ПАТ «УкрСиббанк» до ПАТ «ДельтаБанк».
В обгрунтування апеляційної скарги також зазначила, що ухвалюючи рішення судом першої інстанції не правильно застосовано норми матеріального права і одночано стягнуто суму заборгованості та звернуто стягнення на предмет іпотеки.
Крім цього, як на підставу скасування рішення суду вказала на те, що судом безпідставно долучено до матеріалів справи докази надані стороною позивача під час розгляду заяви про перегляд заочного рішення.
Просила скасувати заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 30 квітня 2013 року та призначити розгляд справи в загальному порядку.
ОСОБА_2 в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримала, з підстав викладених в ній та просила задовольнити.
Представник ПАТ «Дельта Банк» - Жданюк Д.В. в суді апеляційної інстанції просила змінити рішення суду та задовольнити позовні вимоги Банку.
ОСОБА_2 повідомила, що члени її сім'ї, інші відповідачі у справі обізнані про судове засідання, але не з'явилися в судове засідання з поважних причин.
Враховуючи, що до суду із заявами про відкладення розгляду справи із зазначенням поважної причини ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не зверталися, судова колегія вважає за можливе розглянути справу за їхньої відсутності, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України, їх неявка не перешкоджає розглядові справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційного оскарження та вимог, що заявлялись у суді першої інстанції, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 29 травня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 укладено Договір про надання споживчого кредиту № 11352956000 (при застосуванні ануїтетної схеми погашення), відповідно до умов якого АКІБ «УкрСиббанк» надав ОСОБА_3 кредит в сумі 135 000 доларів США, за умови сплати 14,5% річних за користування кредитними коштами на строк до 29.05.2018, а ОСОБА_3 в свою чергу зобов'язався прийняти, належним чином використати і повернути Банку кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 135 000 доларів США та сплатити проценти за його користування шляхом внесення ануїтетних платежів в порядку і на умовах, визначених цим Договором (а.с. 6-13).
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги ОСОБА_2, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження переходу права вимоги за кредитним договором № 11352956000 від ПАТ «УкрСиббанк» до ПАТ «Дельта Банк», оскільки такі доводи спростовуються матеріалами справи (а.с. 134).
Пунктом 1.2.2. кредитного договору передбачено, що позичальник у будь-якому випадку зобов'язаний повернути Банку кредит у повному обсязі в термін, не пізніше 29.05.2018, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди сторін або до вказаного Банком термін (достроково) відповідно до умов Розділу 12 цього Договору на підставі будь-якого з п.п. 2.3., 4.9., 5.3., 5.6., 5.8., 5.10., 8.4., 10.2., 10.14. Договору.
В забезпечення виконання зобов'язання за вказаним договором між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 29.05.2008 було укладено Договір поруки № 207415, згідно умов якого остання зобов'язалася перед Банком відповідати за невиконання ОСОБА_3 усіх його зобов'язань за договором про надання споживчого кредиту від 29.05.2008, у повному обсязі як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому (а.с. 19-20).
Також в забезпечення виконання зобов'язань за цим же кредитним договором між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 29 травня 2008 року було укладено Договір іпотеки № 86845, відповідно до умов якого іпотекодавці надали в іпотеку нерухоме майно, а саме: трикімнатну квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить відповідачам на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Відділом приватизації державного житлового фонду Харківської райдержадміністрації м. Києва від 15 грудня 1999 року, згідно з розпорядженням (наказом) № 25808 від 15.12.1999, право власності за яким зареєстровано в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 28 лютого 2000 року в реєстровій книзі № 7729 (а.с. 21-23).
Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Банк свої зобов'язання за договором кредиту виконав у повному обсязі та надав кредит, в порядку, визначеному Договором кредиту.
ОСОБА_3 за договором кредиту свої зобов'язання належним чином не виконував, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість перед Банком, яка станом на 15.11.2012 становила 214 765 доларів США 89 центів, що згідно курсу НБУ еквівалентно 1 716 623 грн. 76 коп., з яких: тіло кредиту - 131 796 доларів США 06 центів, що згідно курсу НБУ еквівалентно 1 053 445 доларів США 91 цент, відсотки - 82 969 доларів США 83 центи, що згідно курсу НБУ еквівалентно 663 177 грн. 85 коп.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, що при ухваленні рішення судом взято до уваги розрахунок суми заборгованості, який є неналежним, оскільки позивачем надано суду розрахунок суми заборгованості, який підписаний уповноваженою особою та скріплений гербовою печаткою Банку.
Разом з тим, відповідно до вимог, передбачених ст. ст. 10, 59, 60 ЦПК України ОСОБА_2 не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження заперечень проти існування заборгованості.
Крім цього, ОСОБА_2 в судовому засіданні погоджуючись із існуванням заборгованості за кредитним договором та вказала, що підставами звернення до суду з апеляційною скаргою є відмова Банку в задоволенні її заяви про реструктуризацію боргу та надання банківських канікул.
Згідно з ч. 1 ст. 554 ЦПК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Пунктом 1.3. Договору поруки, укладеного між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2, передбачено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, за всіма зобов'язаннями останнього за основним договором, включаючи повернення основної суми боргу (в т.ч. суми кредиту, регресу), сплату процентів, комісій, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами основного договору.
Суд першої інстанції в межах доводів позову повно і всебічно дослідив обставини спору, дав належну оцінку зібраним по справі доказам, ретельно дослідивши суму заборгованості, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює і у відповідності з вимогами закону прийшов до правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо солідарного стягнення заборгованості з позивальника ОСОБА_3 та з поручителя за договорами поруки ОСОБА_2, про що ухвалив відповідне рішення.
Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи та нормам матеріального закону.
Так, згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про іпотеку» (далі - Закон) за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 33 Закону у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
Пунктом 4.1. Договору іпотеки передбачено, що іпотекодержатель має право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі порушення іпотекодавцями будь-якого зобов'язання за цим договором або будь-якого зобов'язання забезпеченого іпотекою за цим Договором.
Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що вимога позивача щодо звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу предмета іпотеки на публічних торгах у межах процедури виконавчого провадження є обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
Крім цього, згідно положення статті 41 Закону України «Про іпотеку», реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.
Разом з цим, ухвалюючи рішення в частині задоволенні позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки судом не зазначено в рішенні, що виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором забезпечено предметом іпотеки, який належить трьом іпотекодавцям на праві власності - ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_2
Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду підлягає зміні в частині задоволення позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки із зазначенням в резолютивній частині рішення про належність предмета іпотеки трьом власникам.
Не заслуговують на увагу судової колегії доводи апеляційної скарги щодо неправомірного висновку суду про одночасне задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки судом вирішено питання про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судом допущено порушення норм матеріального або процесуального права, які передбачені ст. 309 ЦПК України як підстави для скасування рішення суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 309 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає зміні, у зв'язку з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 218, 303, 307, 309, 313-315, 316, 317, 319, 325, 327 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, яка діє в інтересах ОСОБА_2, - задовольнити частково.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 30 квітня 2013 року в частині задоволення позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки - змінити та викласти резолютивну частину рішення щодо цих позовних вимог в наступній редакції:
«В рахунок погашення заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту № 11352956000 (при застосуванні ануїтетної схеми погашення) від 29 травня 2008 року, укладеного між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_3, в розмірі 214 765 (двісті чотирнадцять тисяч сімсот шістдесят п'ять) доларів США 89 центів, що згідно курсу НБУ еквівалентно 1 716 623 (один мільйон сімсот шістнадцять тисяч шістсот двадцять три) грн. 76 коп., з яких: тіло кредиту - 131 796 (сто тридцять одна тисяча сімсот дев'яносто шість) доларів США 06 центів, що згідно курсу НБУ еквівалентно 1 053 445 (один мільйон п'ятдесят три тисячі чотириста сорок п'ять) доларів США 91 цент, відсотки - 82969 (вісімдесят дві тисячі дев'ятсот шістдесят дев'ять) доларів США 83 центи, що згідно курсу НБУ еквівалентно 663 177 (шістсот шістдесят три тисячі сто сімдесят сім) грн. 85 коп., звернути стягнення на квартиру АДРЕСА_1, та складається з трьох житлових кімнат, загальною площею 70,30 кв.м., що належать на праві власності ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Відділом приватизації державного житлового фонду Харківської райдержадміністрації м. Києва від 15 грудня 1999 року, згідно з розпорядженням (наказом) № 25808 від 15.12.1999, право власності за яким зареєстровано в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 28 лютого 2000 року в реєстровій книзі № 7729, із застосуванням процедури продажу, встановленої ст. 38 Закону України «Про іпотеку», шляхом надання продажу предмета іпотеки на публічних торгах у межах процедури виконавчого провадження, з початковою ціною, яка встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на момент продажу».
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.
Головуючий:
Судді:
Справа № 2602/4863/12
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/14070/2013
Головуючий у суді першої інстанції: Вовк Є.І.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Мазурик О.Ф.