Справа № 22 - ц/796/15658/2013 року Головуючий у 1-й інстанції: Диба О.В.
Доповідач: Чобіток А.О.
Рішення
Іменем України
05 грудня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі :
головуючого - судді Чобіток А.О..
суддів - Немировської О.В., Ящук Т.І.
при секретарі - Лужецькій І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 представника ОСОБА_2 на рішення
Оболонського районного суду м.Києва від 17 жовтня 2013 року в справі за позовом прокурора Голосіївського району міста Києва в інтересах держави в особі Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" до ОСОБА_2,третя особа: Міністерство фінансів України про стягнення заборгованості ,-
Прокурор Голосіївського району міста Києва в інтересах держави в особі Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "КИЇВ" пред"явив вказаний позов до ОСОБА_2 та зазначав ,що 17.10.2006 року між АКБ "Київ", правонаступником якого є ПАТ "АКБ "Київ", та відповідачем було укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав позичальнику 645 000 доларів США зі сплатою відсоткової ставки в розмірі 16 % річних.
07.11.2008 року ті ж самі сторони уклали додаткову угоду ,за умовами якого банк надав відповідачу кредит в розмірі 3 733 158,26 грн. зі сплатою відсоткової ставки в розмірі 18% річних на строк по 16.10.2009 року для придбання земельних ділянок за адресою:Київська область,Броварський район с. Погреби.
Посилаючись на те, що відповідач повернув лише 645 000 доларів США, а гривневий кредит не повернув в повному обсязі та не сплатив відсотки за користування кредиту як в доларах так і в гривнях,в зв»язку з чим виникла заборгованість по вказаному кредитному договору в розмірі 8 839 161 грн.09 коп. та 104 755 доларів 08 центів США з урахуванням штрафних санкцій,позивач просив стягнути з відповідача вказаний розмір заборгованості.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2013 року позов задоволено. Вирішено стягнути з відповідача на користь ПАТ "АКБ "Київ" заборгованість за кредитним договором в розмірі 8 839 161 грн. та 104 755 доларів 08 центів США. Стягнуто з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 3 219 грн..
Представник відповідача подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначає,що позовні вимоги стосовно отримання відповідачем гривневого кредиту позивачем не доведені , а що стосується позову щодо стягнення відсотків за кредитом в іноземній валюті, то позивачем пропущений строк позовної давності, а тому на думку апелянта висновок суду щодо наявності у відповідача заборгованості перед банком за кредитним договором зроблений на припущеннях, що є порушенням вимог процесуального права.
Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з"явилися в судове засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги , обставини справи , колегія суддів приходить до наступного.
Встановлено, що 17.10.2006 року між АКБ «Київ», правонаступником якого є ПАТ «АКБ «Київ», та ОСОБА_2 був укладений договір про надання кредиту № 118, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 645 000 доларів США зі сплатою відсоткової ставки в розмірі 16 % річних та строком погашення 16.10.2009 року ( п.1.3 договору ) для придбання земельних ділянок за адресою : Київська область,Броварський район с. Погреби.
Пунктом 3.2 вказаного договору сторонами визначено, що сплата відсотків здійснюється в кінці строку вказаному в п.1.3 цього договору шляхом внесення позичальником готівки (або перерахування грошових коштів) на рахунок № 29095000201330 АКБ «Київ», МФО 322498 з подальшим зарахуванням її кредитодавцем на рахунок № 22188000201330.При достроковому погашенні кредиту остання сплата відсотків здійснюється протягом трьох днів після його погашення.
Згідно з випискою по особовому рахунку, 07.11.2008 року ОСОБА_2, отриманий ним кредит за договором № 118 від 17.10.2006 року у сумі 645 000 доларів США повернув достроково .
07.11.2008 року, між сторонами у справі було укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору, відповідно до умов якого останні домовилися внести зміни в п.1.1 кредитного договору та збільшили розмір кредиту на 3 733 158,26 грн. зі сплатою 18 % річних та строком повернення 16.10.2009 року для придбання земельних ділянок за адресою : Київська область, Броварський район, с. Погреби.
Пред»явивши даний позов 01.10.2012 року, прокурор Голосіївського району міста Києва в інтересах держави в особі Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "КИЇВ" зазначив, що відповідачем гривневий кредит не повернуто в повному обсязі та не сплачено відсотки за користування кредиту як в доларах США, так і в гривнях.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 213 ЦПК України, законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи позовні вимоги ПАТ «АКБ «Київ» , суд першої інстанції виходив з того, що повернувши отриманий кредит у сумі 645 000 доларів США за договором кредиту № 118 від 17.10.2006 року , ОСОБА_2 оплату відсотків за його користування не здійснив, як не здійснив дій і по поверненню кредиту за додатковою угодою від 07.11.2008 року. При цьому суд вважав, що позивачем не пропущено строк позовної давності по кредитному договору , як про це зазначав відповідач, оскільки договір про надання кредиту складався з двох частин, одну з яких ОСОБА_2 виконав шляхом повернення тіла кредиту отриманого ним в доларах США, а інша частина кредитних коштів визначених в гривні, відповідачем повернена не була
Проте з таким рішенням суду колегія суддів погодитися не може, оскільки вказані висновки суду не відповідають обставинам справи та нормам матеріального та процесуального права , які регулюють правовідносини, що виникли між сторонами .
Так, відповідно до ч. 1 ст. 253 , ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов»язано його початок. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов»язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов»язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов»язку.
Одним із видів порушення зобов»язання є прострочення-невиконання зобов»язання в обумовлений сторонами строк.
При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов»язання» ( статті 530, 631 ЦК України).
Якщо у зобов»язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вже зазначалося вище, ОСОБА_2 07.11.2008 року достроково повернув кредит, отриманий ним у доларах США 17.10.2006 року, а тому відповідно до п. 3.2 кредитного договору повинен був провести останню сплату відсотків протягом трьох днів після його погашення, тобто не пізніше 10.11.2008 року.
Враховуючи викладене, саме з 11.11.2008 року у позивача виникло право пред»явити до ОСОБА_2 вимогу про стягнення відсотків за користування кредитом у доларах США.
Зважаючи на те, що вимога про стягнення з ОСОБА_2 відсотків за користування кредитом у доларах США заявлена позивачем 01.10.2012 року, то колегія суддів приходить до висновку про пропущення останнім трирічного строку загальної позовної давності, передбаченої ст. 257 ЦК України, оскільки останнім днем подачі позову за вказаною вимогою було 11.11.2011 року.
Та обставина, що договір про надання кредиту складався з двох частин, за якою кредитні зобов»язання по поверненню кредиту в гривнях ОСОБА_2 не виконано , що дає підстави вважати, строк позовної давності не пропущеним, так як за умовами додаткової угоди № 1 строк повернення кредиту в гривнях сторонами визначено 16.10.2009 року , на увагу не заслуговує , оскільки сторони пунктом 3.2 кредитного договору від 17.10.2006 року встановили строк виконання зобов»язання боржником по відсотках у разі дострокового повернення кредиту, і додатковою угодою № 1 від 07.11.2008 року, вказаний пункт договору , ними змінено не було.
Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
За таких обставин, враховуючи заяву відповідача про застосування позовної давності , суд першої інстанції мав усі передбачені законом підстави для відмови у позові в частині стягнення з ОСОБА_2 відсотків за користування кредитом у долларах США, оскільки поважних причин, за яких позивачем пропущено строк пред»явлення даної вимоги не встановлено та на такі останнім не вказано.
Крім того, заперечуючи проти позовних вимог щодо стягнення з нього 3 733 158,26 грн. відсотків та штрафних сум за невиконання зобов»язань за додатковою угодою № 1 від 07.08.2008 року, ОСОБА_2 зазначав, що дійсно між ним та позивачем 07.11.2008 року було укладено вказану угоду , однак зазначену у ній суму коштів в гривнях він не отримував і заяву про видачу готівки на цю суму не підписував, звертаючи увагу на те, що банком надано лише копію заяви в якій стоїть не його підпис, а не її оригінал.
Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 57-60 ЦПК України.
Згідно зі ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Статтею 64 ЦПК України, визначено, що письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи. Письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження того, що 07.11.2008 року ОСОБА_2 на підставі додаткової угоди № 1 , укладеної сторонами до договору про надання кредиту № 118 від 17.10.2006 року , отримав 3 733 158,26 грн., позивачем надано копію заяви на видачу готівки від 07.11.2008 року .
Однак підстави вважати вказаний документ належним та допустимим письмовим доказом у розумінні ст.ст. 58, 59 ЦПК України , за умов невизнання ОСОБА_2 підписання такої заяви , у колегії суддів відсутні, оскільки оригінал вказаної заяви про видачу готівки банком не надано.
Позивач зазначає , що оригінал заяви про видачу готівки ОСОБА_2 від 07.11.2008 року надати неможливо з підстав його вилучення правоохоронними органами разом з кредитною справою останнього , що підтверджується протоколом виїмки слідчого СОГ ГСУ МВС України від 06.07.2009 року в межах розслідування кримінальної справи, порушеної за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України в АКБ «Київ».
Проте до вказаних тверджень колегія суддів ставиться критично, оскільки як вбачається з пункту 31 копії вказаного протоколу, слідчим було вилучено «оригінал заяви на видачу готівки на 1 аркуші» без зазначення ознак даного документа, а тому вважати , що зазначена заява є саме оригіналом заяви на видачу готівки ОСОБА_2 07.11.2008 року неможна.
Крім того, судом першої інстанції за інформацією позивача про те, що кримінальна справа, за якою було вилучено кредитну справу ОСОБА_2 перебуває на розгляді в Печерському суді м. Києва, було зроблено запити щодо надання належним чином завіреної копії заяви про видачу оригінала від 07.11.2008 року .
На вказані запити, Печерським районним судом м. Києва надано відповідь , що проведеною перевіркою даних алфавітних покажчиків кримінальних справ за 2009-2010 роки та комп»ютерної програми «Діловодство-3» за 2011-2013 роки встановлено, що матеріали кримінальної справи (провадження) по обвинуваченню ОСОБА_4 або ОСОБА_5 за ч. 4 ст. 190 КК України в провадженні суду у вказаний період не перебували.
При цьому колегія суддів враховує і той факт, що паспортні дані, а саме : місце реєстрації ОСОБА_2, зазначене в копії заяви про видачу готівки від 07.11.2008 року за адресою - АДРЕСА_1 не відповідає паспортним даним відповідача станом на 07.11.2008 року , так як з 25.05.2007 року, тобто до підписання додаткової угоди, ОСОБА_2 зареєстрований за адресою - АДРЕСА_2.
Не ґрунтуються на умовах додаткової угоди і пояснення позивача про те, що в рахунок отриманого кредиту в сумі 3 733 158,26 грн. ОСОБА_2 і був погашений кредит у доларах США, так як згідно з пунктом 2 угоди банк брав на себе зобов»язання надати кредит для придбання земельних ділянок за адресою:Київська область,Броварський район с. Погреби, що спростовує вказане твердження позивача.
Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Статтею 1046 ЦК України параграфу 1 Глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» визначено, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Та обставина, що ОСОБА_2 не звертався до позивача із заявою про розірвання додаткової угоди у зв»язку із невиконанням її умов позивачем та не звертався до суду із позовом про визнання додаткової угоди недійсною та підтвердив факт її особистого підписання і розуміння її змісту, не може свідчити про отримання відповідачем коштів за вказаною угодою, як про це зазначив суд першої інстанції, оскільки на підставі вищевказаних норм закону дану додаткову угоду не можна вважати укладеною , поки не відбулося передавання грошей.
Проте, як вже зазначалося вище , позивачем факт отримання відповідачем коштів в сумі 3 733 158,26 грн. не доведено , а ОСОБА_2 будь-яких дій по виконанню додаткової угоди здійснено не було, що дає підстави вважати вказану угоду неукладеною, не зважаючи на її існування.
Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо,а також достатність і взаємний зв"язок доказів у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про недоведеність позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_2 суми кредиту , відсотків та штрафних санкцій за додатковою угодою № 1 від 07.11.2008 року до кредитного договору № 118 від 17.20.2006 року.
На підставі викладеного, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні позову прокурора Голосіївського району міста Києва в інтересах держави в особі Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ".
Керуючись ст.ст. 304,307,309,313,314,316,319 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 представника ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2013 року скасувати.
В задоволенні позову прокурора Голосіївського району міста Києва в інтересах держави в особі Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" до ОСОБА_2, третя особа: Міністерство фінансів України про стягнення заборгованості - відмовити .
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий - Судді -