справа № 22-ц/796/14672/2013 головуючий у 1-й інстанції: Колесник О.М.
4 грудня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого: Головачова Я.В.
суддів: Шахової О.В., Поливач Л.Д.
при секретарі: Охневській Т.В.
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: комунальне підприємство "Господар Дарницького району міста Києва", про вселення, зміну договору найму жилого приміщення, зобов'язання не чинити перешкод у користуванні житлом, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа: комунальне підприємство "Господар Дарницького району міста Києва", про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 18 вересня 2013 року,
У червні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що він є основним наймачем квартири АДРЕСА_1. Крім нього, у цій квартирі зареєстрований його син ОСОБА_2 Неприязні стосунки, які склалися між ним та відповідачем, призвели до того, що він був вимушений тимчасово проживати в АДРЕСА_2. Протягом часу його відсутності відповідач змінив замки вхідних дверей та не внувкає його до квартири.
Посилаючись на викладене, позивач просила суд вселити його в квартиру АДРЕСА_1; встановити порядок користування жилим приміщенням, виділити йому в користування кімнату площею 19,2 кв. м., у користуванні ОСОБА_2 залишити кімнату кімнату площею 11,7 кв. м., місця загального користування залишити в їх спільному користуванні; зобов'язати відповідача не чинити йому перешкод у користуванні виділеною кімнатою та місцями загального користування.
ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 з підстав, передбачених ст. 107 ЖК України у зв'язку з вибуттям на постійне місце проживання до іншого населеного пункту.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 18 вересня 2013 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Вселено ОСОБА_1 в квартиру АДРЕСА_1. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову ОСОБА_1 про вселення та відмови у задоволенні його зустрічного позову скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2 про вселення та задоволення його зустрічного позову.
Рішення суду в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_2 про встановлення порядку користування жилим приміщенням та зобов'язання не чинити перешкоди у користуванні виділеною кімнатою та місцями загального користування сторонами не оскаржується.
Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 в суді апеляційної інстанції підтримав апеляційну скаргу з наведених в ній підстав.
ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_4 заперечували проти задоволення апеляційної скарги, вважали, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Інші особи, які беруть участь у справі в суд апеляційної інстанції не з'явилися, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. З урахуванням положень ч. 2 ст. 305 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розглядові справи.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі рішення в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом установлено, що ОСОБА_2 є наймачем квартири АДРЕСА_1, яка відноситься до державного житлового фонду.
Зареєстрованими на час розгляду справи у спірній квартирі є ОСОБА_1 та його неповнолітня донька ОСОБА_5
Користуватись спірною квартирою позивач не може, оскільки ОСОБА_2 змінив замки вхідних дверей квартири та не впускає його до квартири.
Ухвалюючи рішення й задовольняючи позовні вимоги про вселення ОСОБА_2 про вселення до спірної квартири, суд першої інстанції обгрунтовано виходив із того, що відповідач перешкоджає йому користуватися квартирою, чим порушує його право на житло. Відмовлюючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1, суд першої інстанції, виходив із того, що ОСОБА_2 виїхав із спірної квартири тимчасово і не проживав там з поважних причин, але не втрачав інтересу до квартири як до свого єдиного постійного житла.
Такі висновки суду відповідають матеріалам справи, вимогам закону й підстав для для скасування рішення в оскаржуваній частині немає.
Доводи скаржника про те, що позивач втратив право на користування квартирою, оскільки вибув на постійне проживання до іншого населеного пункту, є необгрунтованими та підлягають відхиленню.
Відповідно до ч. 2 ст. 107 ЖК України у разі вибуття наймача та членів його сім'ї на постійне місце проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім'я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім'ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.
Пленум Верховного Суду України в п. 11 постанови від 12 квітня 1985 року № 2 "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" роз'яснив, що відповідно до ст. 107 Житлового кодексу України наймач або член його сім'ї, який вибув на інше постійне місце проживання, втрачає право користування жилим приміщенням з дня вибуття, незалежно від пред'явлення позову про це. На ствердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписках, переадресовка кореспонденції, утворення сім'ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо).
Між тим, матеріали справи не містять беззаперечних доказів на підтвердження обрання ОСОБА_1 іншого постійного місця проживання та безперервної відсутності в квартирі квартирі АДРЕСА_1.
Періодичне тимчасове проживання відповідача в іншому населеному пункті (Велика Олександрівка Бориспільського району Київської області) без реєстрації та за відсутності доказів втрати інтересу до користування квартирою не є підставою для застосування наслідків ст. 107 ЖК України.
Наведені в апеляційній скарзі інші доводи не відносяться до тих підстав, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість ухвалення рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного судового рішення.
Ураховуючи встановлені судом обставини, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 18 вересня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий Я.В. Головачов
Судді: О.В. Шахова
Л.Д.Поливач