ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/14972/13 03.12.13
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гринвич-Юг дистриб'юторська
компанія"
до Фізичної особи-підприємеця Данченко Тамари Василівни
про стягнення 5 280,63 грн.
Суддя Бондаренко Г.П.
Представники сторін:
Від позивача: Шевченко Г.П. (довіреність б/н від 24.09.2013 року);
Від відповідача: не з'явились;
Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 03.12.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Гринвич-Юг дистриб'юторська компанія" (далі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Фізичної особи - підприємця Данченко Тамари Василівни (далі по тексту - відповідач) про стягнення 5 280,63 грн. за договором поставки № п 50/13 від 18.12.2012 року, з яких 3\365, 28 грн. основного боргу, 174, 51 грн. пені, 58, 19 грн. 5% річних, 1 682,65 штрафу (50%) та покладання судових витрат на відповідача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.08.2013 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/14972/13, розгляд справи призначено на 27.08.2013 року.
21.08.2013 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва представником відповідача подана заява про залучення документів по справі, зокрема письмових пояснень відповідача, у яких він зазначає, що зобов'язання за договором виконував належним чином, а затримка розрахунків з позивачем виникла не з вини відповідача а з вини менеджерів позивача, які невчасно справлялися зі своїми обов'язками.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.08.2013 року в порядку ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 17.09.2013 року, у зв'язку з неявкою представників сторін в судове засідання.
Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 17.09.2013 року, у зв'язку з перебуванням судді Бондаренко Г.П. у відпустці, справу № 910/14972/13 передано для розгляду судді Балацу С. В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2013 року справу прийнято до провадження судді Балаца С. В., розгляд справи призначено на 29.10.2013 року.
Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 30.09.2013 року в зв'язку з виходом судді Бондаренко Г. П. з відпустки справу № 910/14972/13 передано для розгляду судді Бондаренко Г. П. та прийнято до її провадження.
Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 29.10.2013 року з зв'язку з перебуванням судді Бондаренко Г. П. у відпустці справу передано для розгляду судді Балацу С. В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.10.2013 року справу прийнято до провадження судді Балаца С. В., розгляд справи призначено на 03.12.2013 року.
Розпорядженням В. о. Голови Господарського суду міста Києва від 11.11.2013 року у зв'язку з виходом судді Бондаренко Г. П. з відпустки справу передано для подальшого розгляду судді Бондаренко Г. П. та прийнято до її провадження.
03.12.2013 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва представником позивача подано клопотання про залучення документів по справі.
В судове засідання 03.12.2013 року представники сторін не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Враховуючи те, що не з'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому, суд зазначає, що у відповідності до п. 3.13. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено: неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК. У наведених випадках відповідні докази не повинні прийматися в подальшому й судом апеляційної інстанції.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
18.12.2012 року між позивачем (за договором - продавець) та відповідачем (за договором - покупець) було укладено договір поставки № П 50\12 (далі за текстом - договір), відповідно до п. 1.1. якого позивач зобов'язується передати товар у власність відповідача, а відповідач зобов'язується прийняти товар і оплатити за нього встановлену вартість.
Згідно п. 1.2. договору, перехід права власності і всіх ризиків на товар (випадкового знищення або ушкодження товару) здійснюється в момент передачі товару від позивача відповідачу, що оформляється належним чином (накладні, акти та ін.) у письмовій формі.
Відповідно п. 2.1. договору ціна на товари, що поставляються за даним договором, оговорюється і фіксується на кожну чергову поставку в специфікації або відвантажувальній накладній і рахунку-фактурі.
Пунктом 6.2. договору встановлено, що оплата за товар здійснюється відповідачем не пізніше 7 днів з дати передачі товару відповідачу.
Відповідно п. 7.2. договору, встановлено, що у випадку прострочення розрахунків за продані товари відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі в розмірі 2-х облікових ставок НБУ за кожний календарний день прострочення, крім цього збитки від інфляції та 5% річних відповідно до ст.. 214 ЦК України та у випадку затримки оплати більше ніж на 30 днів з моменту закінчення терміну, зазначеного в п.6.2. договору, відповідач оплачує штраф у розмірі 50% від несплаченої вартості за договором суми та збитків.
На твердження позивача в позовній заяві позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 3 365, 18 грн., що підтверджує видатковими накладними № У00000023 від 14.01.2013 року, № У00000125 від 31.01.2013 року, № У00000448 від 20.03.2013 року, № У00000844 від 20.05.2013 року.
Відповідачем не було виконано свої зобов'язань за договором, щодо сплати грошових коштів за поставлений товар у повному розмірі, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 3365, 18 грн.
Позивач, також, просить стягнути з відповідача 174, 51 грн. пені, 58, 19 грн. 5% річних, 1 682, 65 грн. штрафу за порушення строків оплати грошових коштів за поставлений товар.
Отже, станом на момент подання позовної заяви (02.08.2013 року) позивач стверджує, що загальна сума заборгованості за поставлений товар з урахуванням штрафних санкцій за договором поставки № П 50\12 від 18.12.2012 року складає 5 280, 63 грн.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Гринвич-Юг дистриб'юторська компанія" підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
За своєю правовою природою договір поставки № П 50\12 від 18.12.2012 року є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
Як встановлено судом, позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору поставки № П 50\12 від 18.12.2012 року поставлено відповідачу товар на суму 3 365, 18 грн., що підтверджують видаткові накладні № У00000023 від 14.01.2013 року, № У00000125 від 31.01.2013 року, № У00000448 від 20.03.2013 року, № У00000844 від 20.05.2013 року.
Позивачем умови договору виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору. Відповідачем, в свою чергу, жодних претензій щодо невідповідності поставки умовам договору не заявлялось та суду не надано.
В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідачем не виконано своїх зобов'язань, щодо оплати поставленого товару, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 3365, 18 грн.
Письмові пояснення відповідача, у яких він зазначає, що зобов'язання за договором виконував належним чином, а затримка розрахунків з позивачем виникла не з вини відповідача а з вини менеджерів позивача, які невчасно справлялися зі своїми обов'язками, судом відхилені, оскільки відповідачем не надано жодних доказів оплати поставленого товару (зокрема банківських виписок, прибуткових ордерів, квитанцій, тощо), які б підтверджували належне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором та здійснення розрахунків з позивачем.
Отже, заборгованість відповідача за поставлений йому позивачем товар, станом на момент вирішення справи (02.08.2013 року) становить 3 365, 18 грн., доказів сплати якої відповідачем суду не подано.
Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 3 365, 18 грн. відповідачем суду не надано.
Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем на момент винесення рішення за договором в сумі 3 365, 18 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати товару, у відповідності до п. 6.2. договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 3 365, 18 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно п. 7.2. договору, встановлено, що у випадку прострочення розрахунків за продані товари відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі в розмірі 2-х облікових ставок НБУ за кожний календарний день прострочення, крім цього збитки від інфляції та 5% річних відповідно до ст. 214 ЦК України та у випадку затримки оплати більше ніж на 30 днів з моменту закінчення терміну, зазначеного в п.6.2. договору, відповідач оплачує штраф у розмірі 50% від несплаченої вартості за договором суми та збитків.
У відповідності до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 Господарського кодексу України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
У відповідності до п. 66 Положенням про поставку продукції виробничо-технічного призначення, яке затверджене постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.1988 року №888 (далі по тексту - Положення), за безпідставну відмову від акцепту платіжної вимоги (повністю чи частково), а також за ухилення від оплати продукції при інших формах розрахунків покупець (платник) сплачує постачальнику штраф у розмірі 5 відсотків суми, від уплати якої він відмовився чи ухилився.
Постановою Верховної Ради України "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства СРСР"№1545-ХІІ від 12.09.1991р. встановлено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.
У відповідності до п. 6 постанови Пленуму Верховного суду України "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя " зазначено, що закони та інші нормативні акти, прийняті до набуття чинності Конституцією, є чинними в частині, що не суперечить їй (ст. 1 розділу XV Конституції). У зв'язку з цим при розгляді справи суд може на підставі Постанови Верховної Ради України від 12 вересня 1991 р. "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства СРСР" застосувати нормативні акти колишнього Союзу РСР, які не суперечать Конституції і законам України.
З огляду на вищевикладене та на те, що розмір штрафу за несвоєчасну оплату поставленого товару встановлено законодавством, а саме п. 66 Положення, враховуючи прострочення відповідачем грошового зобов'язання щодо оплати поставленого товару, суд задовольняє вимогу про стягнення з відповідача штрафу частково, у розмірі 5 % за прострочення оплати товару, що становить 168,26 грн. (3365, 18 * 5 %).
Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій у вигляді пені за період з 21.01.2013 року по 01.08.2013 року, нараховану на суму боргу 518, 16 грн. за видатковою накладною № У00000023, за період з 07.02.2013 року по 01.08.2013 року, нараховану на суму боргу 1 005, 71 грн. за видатковою накладною № У00000125, за період з 27.03.2013 року по 01.08.2013 року, нараховану на суму боргу 997, 78 грн. за видатковою накладною № У00000448, за період з 27.05.2013 року по 01.08.2013 року, нараховану на суму боргу 843, 63 грн. за видатковою накладною № У00000844, в розмірі 58, 19 грн. підлягають повному задоволенню, з огляду на таке.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня (ст. 3).
Таким чином, враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені в розмірі 174, 51 грн. у відповідності до п. 7.2. Договору, оскільки судом встановлено порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання. Позовна заява містить розрахунок суми пені згідно п. 7.2. Договору.
Судом встановлено, що позивачем здійснено розрахунок пені, яка нарахована на суму боргу 518, 16 грн. за накладною № У00000023 від 14.01.2013 за період з 21.01.2013 по 01.08.2013 (191 день прострочення), тобто всупереч вимогам ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України. При здійсненні перевірки розрахунку пені позивача за всіма періодами прострочення по всім видатковим накладним з урахуванням вимог ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України судом встановлено, що загальна сума пені складає 183, 28 грн. Таким чином, враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги те, що суд за власною ініціативою не може вийти за межі заявлених позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені в розмірі 174, 51 грн., згідно розрахунку позивача.
Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій у вигляді 5 процентів річних за період з 21.01.2013 року по 01.08.2013 року, нарахованих на суму боргу 518, 16 грн. за видатковою накладною № У00000023, за період з 07.02.2013 року по 01.08.2013 року, нарахованих на суму боргу 1 005, 71 грн. за видатковою накладною № У00000125, за період з 27.03.2013 року по 01.08.2013 року, нарахованих на суму боргу 997, 78 грн. за видатковою накладною № У00000448, за період з 27.05.2013 року по 01.08.2013 року, нарахованих на суму боргу 843, 63 грн. за видатковою накладною № У00000844, підлягають повному задоволенню, з огляду на таке.
Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.
Пунктом 7.2. договору встановлено, що в разі порушення строків оплати по договору відповідач сплачує 5 % річних від суми боргу за весь час прострочення.
Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 5 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 5 % річних нарахованих на суму боргу підлягають задоволенню. При здійсненні перевірки розрахунку 5% річних, нарахованих позивачем, судом встановлено, що сума 5% річних за вказаними періодами становить 63, 19 грн. Таким чином, враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги те, що суд за власною ініціативою не може вийти за межі заявлених позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума 5% річних в розмірі 58, 19 грн., згідно розрахунку позивача.
Відповідно до ч. 2 ст. 4-3 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 ГПК України сторонами доказів.
Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного підприємства "Гринвич-Юг дистриб'юторська компанія " є обґрунтованими, доведеними належними доказами частково, і відповідно підлягають задоволенню частково.
Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по оплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної-особи підприємця Данченко Тамари Василівни (04214, м. Київ, вул. Героїв Дніпра, буд. 38, кв. 58; ІПН 2426516160; з будь - якого рахунку виявленого державним виконавцем) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гринвич-Юг дистриб'юторська компанія " (02099, м. Київ, вул. Зрошувальна, 5; код ЄДРПОУ 38327181) 3 365 (три тисячі триста шістдесят п'ять) грн., 18 коп. основного боргу, 58 (п'ятдесят вісім) грн. 19 коп. 5% річних, 168 (сто шістдесят вісім) грн. 26 коп. штрафу, 174 (сто сімдесят чотири) грн. 51 коп. пені та 1 227, 06 (одна тисячу двісті двадцять сім) грн. 06 коп. судового збору.
3. В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 09.12.2013р.
Суддя Г.П. Бондаренко