09 грудня 2013 р. Справа № 902/1361/13
Господарський суд Вінницької області у складі:
головуючого судді Тварковського А.А.,
за участю:
секретаря судового засідання Німенко О.І.,
представників сторін:
позивача: Чвалюка А.В.- довіреність №б/н від 15.01.2013 року, посвідчення №3198/10 від 18.01.2013 року;
відповідача: Янківер С.Ю. (директор), наказ №29, паспорт серії АА511070 виданий Староміським РВ УМВС України у Вінницькій області 17.09.1997р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: публічного акціонерного товариства "Універсал банк" (вул. Автозаводська, буд. 54/19, м. Київ, 04114)
до: товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький коледж бізнесу" (вул. Чехова, 7, м. Вінниця, 21034)
про стягнення 143550 грн. 08 коп. заборгованості відповідно до умов кредитного договору №07-06-22-Кл від 26.12.2006р.,
Публічним акціонерним товариством "Універсал банк" заявлено позов до товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький коледж бізнесу" про стягнення 144268 грн 21 коп. заборгованості відповідно до умов кредитного договору №07-06-22-Кл від 26.12.2006р.
Ухвалою господарського суду Вінницької області від 02.10.2013р. за вказаним позовом порушено провадження по справі №902/1361/13 з призначенням її до розгляду.
Поряд з цим, ухвалами суду від 29.10.2013р. та від 14.11.2013р. слухання справи відкладалося з об"єктивних причин.
Відповідно до ухвали суду від 28.11.2013 року судом прийнято до розгляду зменшення розміру позовних вимог, подане позивачем згідно заяви вх. №08-46/14369/13 від 28.11.2012р. (а.с. 94-95), оскільки ним дотримано порядку подання заяви про зменшення позову, передбаченого приписами ст. 22 ГПК України. Таким чином, предметом позову у справі стало стягнення 143550 грн. 08 коп. заборгованості згідно умов кредитного договору №07-06-22Кл від 26.12.2006р.
Крім того вказаною ухвалою, у зв'язку із подання відповідачем відповідного клопотання, продовжено строк вирішення спору на 15 (п'ятнадцять) днів.
До початку розгляду справи по суті представником відповідача Янківер С.Ю. (директор) до суду подано заяву вх. №08-46/14755/13 від 09.12.2013р. щодо надання додаткового часу для виконання вимог ухвали суду 28.11.2013р., оскільки, як стверджує остання, її отримано нею 07.12.2013р. Дана заява мотивована дотриманням судом рівності та змагальності сторін процесу.
Суд, розглянувши дану заяву директора ТОВ "Вінницький коледж бізнесу" Янківер С.Ю., при цьому розцінивши її як відкладення розгляду справи на іншу дату, дійшов до висновку про її відхилення в повному обсязі, з огляду на наступне.
Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Таким чином, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній доказами, оскільки матеріали даної справи містять достатньо доказів для прийняття рішення по справі. Крім того, присутньому в судовому засіданні 28.11.2013р. представнику відповідача було відомо про обставини та підстави відкладення даної справи та ніщо не позбавляло останнього повідомити про них директора товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький коледж бізнесу" Янківер С.Ю., а відтак і виконати вимоги вказаної ухвали суду. Більше того, вимоги викладенні в ухвалі суду від 28.11.2013р., за виключенням вимоги щодо надання відповідачем письмово викладеної позиції відносно додаткових пояснень позивача від 28.11.2013р., неодноразово судом зазначалися в попередніх ухвалах суду.
В ході розгляду справи по суті представник позивача (Чвалюк А.В) позовні вимоги про стягнення 143550 грн. 08 коп. підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві. При цьому, просив суд відмовити в задоволенні заяви відповідача про застосування строків позовної давності, з мотивів, викладених в запереченнях проти заяви про застосування позовної давності вх. №08-46/14368/13 від 28.11.2013р. (а.с. 84-85).
Водночас, представник відповідача (Янківер С.Ю.) в своїх усних поясненнях заявлений публічним акціонерним товариством "Універсал банк" позов в частинні стягнення 3% річних в сумі 13202 грн 78 коп. визнала в повному обсязі. Натомість, щодо позову в частині стягнення 130347 грн 30 коп. заборгованості по відсоткам за користування кредитними коштами просила суд відмовити, посилаючись на мотиви, наведенні у своїх поясненнях на позов вх. № 08-46/13 від 29.10.2013р. (а.с. 56-57).
Розглянувши подані документи і матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
26.12.2006р. відкритим акціонерним комерційним банком "Укргазбанк", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк", що підтверджується витягом із статуту останнього (а.с. 49) та товариством з обмеженою відповідальністю "Вінницький коледж бізнесу" укладено кредитний договір (з відкриттям не відновлювальної кредитної лінії) №07-06-22-Кл (а.с. 7-12).
Пунктом 1.1. Договору сторони обумовили, що банк (позивач) здійснює фінансування господарської діяльності позичальника (відповідача) шляхом кредитування на наступних умовах: вид кредитування не відновлювальна кредитна лінія; ліміт кредитної лінії 700000 грн; валюта кредиту гривня; термін кредитної лінії 84 місяці; дата видачі кредиту 26 грудня 2006 року; дата погашення кредиту 25 грудня 2013; ціль використання коштів кредитної лінії рефінансування проведення перед ВФ АБ "Брокбіснесбанк", проведення ремонтно-будівельних робіт та для розрахунків з контрагентами; плата за користування кредитом 19 % річних.
Додатком №1 до договору №07/06-22-Кл сторони погодили рафік погашення заборгованості по кредиту (а.с. 13).
15.02.2008р. між відкритим акціонерним комерційним банком "Укргазбанк" та товариством з обмеженою відповідальністю "Вінницький коледж бізнесу" укладено Додаткову угоду №1 до Договору (генеральний договір), згідно з якою сторони виклали текст Кредитного договору у новій редакції (а.с. 14-20).
Відповідно до п.п. 1.1.-1.3. Додаткової угоди №01 банк зобов'язується надавати позичальнику кредитні послуги у валютах, вказаних в Договорі, в рамках ліміту, встановленого в базовій валюті, що дорівнює 138 613,86 доларів США 86 центів, у порядку і на умовах, зазначених у Договорі;
Умови і порядок надання, сума, строк і порядок виконання зобов'язань, розмір і порядок плати за кредитні послуги стосовно кожної кредитної послуги в межах Договору оформлюється додатковою угодою до Договору у формі окремої індивідуальної угоди, що є невід'ємною частиною Договору;
Ліміт Договору розраховується в базовій валюті незалежно від валюти кредитних послуг, що надаватимуться; базовою валютою за Договором є долар США. Позичальник повинен виконати свої зобов'язання по поверненню в повному обсязі використаної суми ліміту за Договором не пізніше 01 грудня 2013 року, і виконати всі зобов'язання, передбачені індивідуальними угодами в терміни, встановлені індивідуальними угодами, але в будь-якому випадку терміни виконання зобов'язань позичальника за індивідуальними угодами в терміни, встановлені індивідуальними угодами, не повинні перевищувати термін, передбачений цим пунктом Договору, якщо тільки не застосовується інший коротший термін виконання зобов'язань, встановлений Договором та/або згідно умов відповідної угоди сторін; за надання кредитних послуг позичальник сплачує банку плату за кредитні послуги. При наданні кожної кредитної послуги плата за таку кредитну послугу визначається у відповідних індивідуальних угодах, що є невід'ємними частинами Договору.
Згідно із п. 1.3.3. Додаткової угоди №01 нарахування процентів здійснюється щоденно за методом нарахування процентів "факт/360", починаючи з дня списання коштів із позичкового рахунку та перерахування їх на поточний рахунок позичальника у відповідній валюті, вказаній у відповідній Індивідуальній угоді до Договору, до дати повного погашення кредиту. Проценти нараховуються на фактичний залишок заборгованості, виходячи з фактичної кількості днів у місяці й 360 у році. Для розрахунку процентів день надання та день погашення кредитної послуги вважається одним днем.
Відповідно до п. 1.3.5. Додаткової угоди №01 проценти нараховуються на суму кредиту, що надана банком позичальнику і ще не повернута останнім у власність банку відповідно до умов Договору.
Пунктом 3.4.2. Додаткової угоди №01 сторони обумовили, що позичальник зобов'язується у строк, визначений Договором та окремими Індивідуальними угодами, виконати свої зобов'язання по своєчасному поверненню заборгованості позичальника перед банком, а також сплачувати плату за кредитні послуги на рахунок банку відповідно до умов Договору і Індивідуальних угод.
15.02.2008 року між позивачем та відповідачем укладено Додаткову угоду №01 (Індивідуальна угода до Договору з відкриттям кредитної лінії, а.с. 21-23).
Пунктом 1 Індивідуальної угоди сторони обумовили, що позичальнику на цей момент вже надано банком у користування кредитні кошти у ліміт за кредитною лінією плюс 700000 грн., а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредитні кошти та сплатити плату за користування кредитною лінією в порядку та на умовах, зазначених у даній Індивідуальній угоді.
Згідно із п.п. 2.2. - 2.3. Індивідуальної угоди банк встановлює ліміт кредитної лінії на строк, починаючи з місяця встановлення такого ліміту, при цьому позичальник повинен повернути всю суму кредиту, наданого в межах такого ліміту кредитної лінії, не пізніше 31 січня 2009 року, якщо інший термін повернення ліміту кредитної лінії не встановлюється згідно умов п. Індивідуальної угоди або Договору; погашення грошових зобов'язань позичальника за Індивідуальною угодою повинно здійснюватися наступним чином:
- другого робочого дня кожного поточного місяця мають бути сплачені проценти за користування кредитом, нараховані згідно умов Договору та Індивідуальної угоди;
- не пізніше дати, вказаної у п. 2.2. Індивідуальної угоди позичальник зобов'язується погасити всю суму кредиту, наданого в межах вищевказаного ліміту кредитної лінії, та всі інші грошові зобов'язання перед банком за Індивідуальної угоди;
- всі вищевказані грошові зобов'язання позичальника сплачується шляхом перерахування/переказу сум існуючих грошових зобов'язань позичальника на позичковий рахунок, вказаний у Додатку №1 до Індивідуальної угоди.
Пунктом 5.1. Індивідуальної угоди сторони погодили, що за використання кредитних коштів у межах ліміту кредитної лінії та строку кредитування, встановлених Індивідуальною угодою встановлюється процентна ставка в розмірі 19,0% річних.
Згідно з п. п. 5.4. - 5.5. Індивідуальної угоди нараховування процентів здійснюється щоденно за методом нарахування процентів "факт/360". Проценти нараховуються за фактичну кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з фактичної кількості днів у місяці й 360 днів у році; сплата процентів здійснюється щомісяця, кожного другого робочого дня місяця, що слідує за місяцем користування позичальником кредитними коштами. Якщо сума нарахованих процентів не є кратною " 5", то сума до сплати округляється до найближчої суми, кратної " 5" у більшу сторону, але в будь-якому випадку до суми не меншої ніж сума заборгованості по сплаті процентів, при цьому існуючий залишок коштів зараховується на погашення основної суми кредиту згідно умов Договору та Індивідуальної угоди.
Рішенням господарського суду Вінницької області від 14.12.2010 року у справі №6/210-10 задоволено частково позов ПАТ "Універсал Банк" про стягнення з ТОВ «Вінницького коледжу бізнесу» заборгованості за кредитним договором №07/06/22-Кл від 26.12.2006 року, стягнуто 667490 грн 81 коп. заборгованості по кредиту та 4617 грн 08 коп. заборгованості по відсотках за користування кредитом, нарахованих за січень 2009 року, вирішено питання про розподіл судових витрат. Дане рішення в силу ст. 35 ГПК України є преюдиціальним для розгляду цієї справи в частині підтвердження наявності заборгованості, виходячи із якої позивач нарахував відсотки за користування кредитом та 3% річних.
Як стверджує позивач та не заперечується відповідачем під час розгляду даної справи, рішення господарського суду Вінницької області від 14.12.2010р. останнім не виконано та заборгованість відповідно до умов кредитного договору №07-06-22-Кл від 26.12.2006р. ним не сплачена.
Посилаючись на невиконання позивачем вказаного рішення господарського суду Вінницької області у справі №6/210-10 від 14.12.2010р., позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 130347 грн 30 коп. відсотків за користування кредитними коштами за період з 06.09.2012 по 11.09.2013 та 3% річних в сумі 13202 78 коп. за період з 16.01.2013р. по 11.09.2013р. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог вх. №08-46/14369/13 від 28.11.2012р., а.с. 94-95).
З огляду на встановлені обставини, суд дійшов наступних висновків.
Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ч. 1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст.193 ГК України, ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор- прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Виходячи із встановлених обставин спору, суд дійшов висновку, що між сторонами укладено кредитний договір, правовідносини по якому врегульовано в главі 71 ЦК України "Позика. Кредит. Банківський вклад".
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовується положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно із ч. 1 ст.1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Частинами 1, 3 ст.202 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання припиняється, між іншим, виконанням, проведеним належним чином. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Підстави припинення зобов'язання передбачені ст.ст.202-205 ГК України, ст.ст.599-601, 604-609 ЦК України.
Зокрема, згідно із положеннями ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Пунктом 5.1. Індивідуальної угоди сторони погодили, що за використання кредитних коштів у межах ліміту кредитної лінії та строку кредитування, встановлених Індивідуальною угодою встановлюється процентна ставка в розмірі 19,0% річних.
Згідно із п. п. 5.4. - 5.5. Індивідуальної угоди нараховування процентів здійснюється щоденно за методом нарахування процентів "факт/360". Проценти нараховуються за фактичну кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з фактичної кількості днів у місяці й 360 днів у році; сплата процентів здійснюється щомісяця, кожного другого робочого дня місяця, що слідує за місяцем користування позичальником кредитними коштами. Якщо сума нарахованих процентів не є кратною " 5", то сума до сплати округляється до найближчої суми, кратної " 5" у більшу сторону, але в будь-якому випадку до суми не меншої ніж сума заборгованості по сплаті процентів, при цьому існуючий залишок коштів зараховується на погашення основної суми кредиту згідно умов Договору та Індивідуальної угоди.
Таким чином, заявлені позивачем вимоги про стягнення відсотків за користування кредитними коштами є правомірним, оскільки відповідають чинному законодавству та умовам, укладених сторонами Договору та додаткових угод до нього.
Поряд з цим, здійснивши перерахунок заявлених позивачем до стягнення відсотків за користування кредитними коштами в сумі 130347 грн 30 коп. за період з 06.09.2012р. по 11.09.2013р., виходячи із суми 667490 грн 81 коп. та відповідно із формулою: "сума боргу х 19% : 360 днів х кількість днів прострочки", суд визначив їх розмір в сумі 130346 грн 09 коп., яка в сукупності є меншою ніж та, що заявлена позивачем, а тому решта заявлених до стягнення 01 грн 21 коп. відсотків за користування кредитними коштами задоволенню судом не підлягає.
Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 13202 грн 78 коп. 3% річних від простроченої суми 672107 грн 89 коп. за період з 16.01.2013р. по 11.09.2013р., в результаті чого суд дійшов наступних висновків.
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Оскільки відповідач не виконав зобов'язання у вказаний строк, він є боржником, що прострочив.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Поряд з цим, у п.17 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012р. №5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" зазначено, що зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК). Такі підстави, зокрема, зазначені у статтях 599 - 601, 604 - 609 ЦК. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК.
Аналогічне положення містить п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/249 від 15.03.2011 року з посиланням на постанову Верховного Суду України у справі №10/25 від 20.01.2011 року щодо правомірності стягнення 3% річних та інфляційних втрат після стягнення основного боргу за окремим судовим рішенням.
Як зазначалося вище, рішення господарського суду Вінницької області від 14.12.2010р. у справі №6/210-10, яким стягнуто з відповідача 672107 грн 89 коп. заборгованості згідно кредитного договору №06/06-22-Кл від 26.12.2006р., не виконано.
Таким чином, суд вважає, що вимоги щодо стягнення 3% річних є правомірними, оскільки відповідають вимогам чинного законодавства. Перевіркою розрахунку 3% річних судом не виявлено помилок, в зв'язку з чим вказані вимоги задовольняються судом в заявленому позивачем розмірі. При цьому, суд відповідно до приписів ст.ст. 22, 78 ГПК України, приймає до уваги визнання позову відповідачем в частині стягнення 3 % річних.
Приймаючи рішення по даній справі, судом відхиляються доводи відповідача щодо застосування до спірних правовідносин строку позовної давності, оскільки позов публічним акціонерним товариством "Універсал банк" подано в межах строку, визначеного ст. 257 ЦК України, так як позивачем у 2010р. перервано вказані строки позовної давності, звертаючись з позовом до суду (справа №6/210-10) про стягнення з відповідача заборгованості за даним кредитним договором №07/06/22-Кл від 26.12.2006р.
Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.
За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
Всупереч вище наведеному та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення відсотків за користування кредитними коштами та 3% річних, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів), окрім того заявлений позов визнав в повному обсязі.
Виходячи з наведеного, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Судові витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.
Водночас, у зв'язку із зменшенням позовних вимог, судовий збір у розмірі 14 грн 36 коп. підлягає поверненню позивачу відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір".
Повертаючи судовий збір позивачу, судом враховано положення п.5.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", відповідно до якого питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається:
- в ухвалі, якою здійснюється відмова у прийнятті або повернення заяви (скарги), за подання якої сплачується судовий збір, або
- в резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті (при цьому в його мотивувальній частині наводяться підстави повернення сум судового збору згідно із Законом), або
- в ухвалі про повернення сум судового збору, винесеній як окремий процесуальний документ (зокрема, у випадку, передбаченому пунктом 2 частини першої статті 88 ГПК).
В усіх наведених випадках за необхідності відповідний процесуальний документ виготовляється у двох примірниках (оригіналах), один з яких залишається у матеріалах справи, а інший надсилається особі, яка сплатила судовий збір до Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 86, 87, 115, 116 ГПК України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький коледж бізнесу" (вул. Чехова, 7, м. Вінниця, 21034, код ЄДРПОУ 24901908) на користь публічного акціонерного товариства "Універсал банк" (вул. Автозаводська, буд. 54/19, м. Київ, 04114, код ЄДРПОУ 21133352) 130346 грн 09 коп. відсотків за користування кредитом, 13202 грн 78 коп. 3% річних та 2870 грн. 97 коп. витрат зі сплати судового збору.
В задоволенні 01 грн 21 коп. відсотків за користування кредитом відмовити.
Повернути публічному акціонерному товариству "Універсал банк" (вул. Автозаводська, буд. 54/19, м. Київ, 04114, код ЄДРПОУ 21133352) з Державного бюджету України 14 грн 36 коп. судового збору сплаченого згідно платіжного доручення №1780/8 від 25.09.2013 року.
Дане рішення є підставою для повернення із Державного бюджету України публічному акціонерному товариству "Універсал банк" (вул. Автозаводська, буд. 54/19, м. Київ, 04114, код ЄДРПОУ 21133352) судового збору в розмірі 14 грн 36 коп., сплаченого згідно платіжного доручення №1780/8 від 25.09.2013 року. Оригінал платіжного доручення №1780/8 від 25.09.2013 року знаходиться в матеріалах справи.
Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.
Оригінал рішення надіслати позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Повне рішення складено 16 грудня 2013 р.
Суддя Тварковський А.А.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - позивачу (вул. Автозаводська, буд. 54/19, м. Київ, 04114)