04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"05" грудня 2013 р. Справа№ 910/13081/13
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Скрипки І.М.
суддів: Зеленіна В.О.
Мальченко А.О.
за участю представників сторін:
від позивача: Коваленко В.А. - дов. б/н від 03.01.2013р.
від відповідача: не з'явились
розглянувши апеляційну скаргу Підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Фалбі» на рішення господарського суду міста Києва від 19.09.2013р. (повний текст підписано 26.09.2013р.)
у справі № 910/13081/13 (суддя Привалов А.І.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ватфарм»
до Підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з
обмеженою відповідальністю «Фалбі»
про стягнення 238 725, 90 грн.
В судовому засіданні 05.12.2013р. відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
В липні 2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Ватфарм» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Фалбі» про стягнення 238 725, 90 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором № 0302/1 від 03.02.2012р., а саме щодо повної та своєчасної оплати товару, а тому просив суд стягнути з відповідача 227 903, 74 грн. основного боргу, 8 163, 61 грн. пені, 288, 54 грн. інфляційних страт, 2 370, 01 грн. 3% річних, а всього 238 725, 90 грн., а також судовий збір у розмірі 4 774, 52 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 19.09.2013р. у справі № 910/13081/13 позов задоволено частково.
Стягнуто з Підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Фалбі» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ватфарм» 227 903, 74 грн. боргу, 8 163, 61 грн. пені, 2 370, 01 грн. 3 % річних, 216, 41 грн. інфляційних, 4 773, 08 грн. витрат по сплаті судового збору.
В іншій частині вимог в позові відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині задоволення вимог про стягнення боргу на суму 1 000, 00 грн., яка була сплачена на користь позивача.
Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм процесуального та матеріального права, рішення прийнято з неправильним з'ясуванням фактичних обставин справи, оскільки, на думку апелянта, судом першої інстанції не з'ясовано обставини справи, які мають істотне значення для правильного та повного розгляду справи.
Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Фалбі» передано на розгляд судді Скрипці І.М.
Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2013р. для розгляду справи № 910/13081/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий-суддя Скрипка І.М., судді - Зеленін В.О., Мальченко А.О.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2013р. колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 05.12.2013р.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 05.12.2013р. заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Представник відповідача в судове засідання апеляційної інстанції 05.12.2013р. не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (а. с. 93), про причини неявки суд не повідомив, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у його відсутність за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Частиною 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що 03.02.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ватфарм» (позивач, продавець за договором) та Підприємством з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Фалбі» (відповідач, покупець за договором) укладено договір № 0302/1, відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов'язується поставити товари медичного призначення (далі «товар»), а покупець прийняти та оплатити їх в строк на умовах даного договору.
Згідно п. 2.2. договору поставка товару виконується окремими партіями. Партією товару вважається його кількість, що вказана в одній видатковій накладній. Місце поставки, асортимент, кількість та ціна товару зазначається у видатковій накладній на кожну поставку товару, що є невід'ємною частиною даного договору та замінює специфікацію.
Покупець оплачує поставлений товар за ціною вказаній у видатковій накладній на кожну партію товарів, що поставляється по цьому договору. Обидві сторони визнають на видаткових накладних підписи уповноважених осіб на одержання товару та печатки чи штампу сторони, які засвідчують факт одержання товару покупцем та досягнення сторонами згоди щодо ціни. Підписи представників продавця та покупця, які зазначені на видаткових накладних, являються беззаперечним доказом для іншої сторони в наданні такій особі повноважень на здійснення погодження істотних умов за даним договором на відповідну партію товару та не потребують надання підтвердження таких повноважень будь-якими документами. Підпис уповноваженої особи покупця на видатковій накладній свідчить про отримання від продавця одночасно із товаром всіх необхідних документів, що супроводжують товар (п. 2.3. договору).
Відповідно до п. п. 2.4, 2.5. договору дата отримання товару вказується уповноваженою особою покупця у видатковій накладній під час приймання товару. Право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання видаткової накладної на відповідну партію товару. Загальна сума договору визначається як сума всіх видаткових накладних, підписаних сторонами протягом терміну дії даного договору.
Пунктом 3.1. договору сторони погодили, що покупець оплачує поставлений товар за ціною, зазначеній у видатковій накладній на кожну партію товарів з відстрочкою платежу 30 (тридцять) календарних днів з дня отримання товару. Строк оплати є обов'язковим для покупця з моменту підписання видаткової накладної.
Моментом виконання зобов'язання покупця по оплаті товару вважається момент надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця (п. 3.2. договору).
Згідно п. 6.1. договору при порушенні терміну оплати покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочки платежу.
Відповідно до п. 6.6. договору у разі, якщо прострочення покупцем платежу за отриманий товар триває більше 3-х календарних днів з дня настання терміну платежу, продавець має право крім стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та пені, вимагати, а покупець зобов'язаний сплатити 3% річних від простроченої суми заборгованості за весь період прострочення (ст. 625 Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. № 435-VI).
Договір, згідно п. п. 8.4., 8.5., набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2012р. включно. У разі якщо жодна із сторін не заявить про свій намір розірвати договір за 30 календарних днів до його закінчення, цей договір вважається автоматично пролонгованим до 31 грудня кожного наступного за звітним роком.
14.01.2013р. між сторонами підписано додаткову угоду № 1 до договору, відповідно до якої п. 3.1. договору викладено у наступній редакції: «Покупець оплачує поставлений товар за ціною, зазначеній у видатковій накладній на кожну партію товарів з відстрочкою платежу 45 (сорок п'ять) календарних днів з дня отримання товару. Строк оплати є обов'язковим для покупця з моменту підписання видаткової накладної.».
Інші положення договору № 0302/1 від 03.02.2012р. є незмінними. Ця додаткова угода є невід'ємною частиною даного договору.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору № 0302/1 від 03.02.2012р. позивач поставив, а відповідач отримав товари медичного призначення на загальну суму 245 676, 42 грн.
Даний факт підтверджується видатковими накладними:
- № СРН-0000384 від 19.10.2012р. на суму 72 137, 10 грн.;
- № СРН-0000247 від 16.01.2013р. на суму 43 805, 30 грн.;
- № СРН-0000248 від 16.01.2013р. на суму 1 021, 94 грн.;
- № СРН-0000121 від 05.02.2013р. на суму 45 865, 80 грн.;
- № СРН-0000122 від 05.02.2013р. на суму 2 848, 42 грн.;
- № СРН-0000236 від 15.03.2013р. на суму 49 655, 80 грн.;
- № СРН-0000240 від 15.03.2013р. на суму 4 003, 56 грн.;
- № СРН-0000266 від 18.04.2013р. на суму 25 196, 30 грн.;
- № СРН-0000267 від 18.04.2013р. на суму 1 142, 20 грн., які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печаткою позивача та штампом відповідача, належним чином завірені копії яких наявні в матеріалах справи.
Вищезазначені видаткові накладні оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення «Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку» затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24 травня 1995р. № 88 щодо зазначення обов'язкових в них реквізитів, а саме: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ; назву документа(форми); дату і місце складення документа; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції (у натуральному таабо вартісному виразі); посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші данні, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до п. 2. Інструкції «Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей», затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996р. № 99, сировина, матеріали, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, відпускаються покупцям тільки за довіреністю одержувачів. При відпуску цінностей довіреність залишається у постачальника.
Місцевим господарським судом встановлено, а матеріалами справи підтверджується, що поставлений товар був отриманий уповноваженими представниками відповідача, повноваження яких підтверджуються довіреностями № 001914 від 19.10.2012р., № 002239 від 16.01.2013р., № 000046 від 05.02.2013р., № 000150 від 15.03.2013р., № 000257 від 18.04.2013р., належним чином завірені копії яких наявні в матеріалах справи.
З вищенаведеного вбачається, що позивач поставив, а відповідач отримав
товар без будь-яких зауважень щодо кількості, якості чи інших умов поставки.
Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши умови договору, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позивачем було належним чином виконано взяті на себе зобов'язання за договором щодо поставки товару.
Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення продавцем умов договору.
Однак, всупереч умовам договору, відповідач за поставлений товар розрахунок належним чином не провів, лише частково оплатив отриманий товар на суму 17 772, 68 грн., що підтверджується даними з картки рахунку контрагента (а. с. 59).
Таким чином, на момент подання даного позову до суду заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар становила 227 903, 74 грн.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За своєю правовою природою договір № 0302/1 від 03.02.2012р. є договором поставки.
В силу вимог ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
До обов'язків покупця ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України відносить обов'язок оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 3.1. договору сторони погодили, що покупець оплачує поставлений товар за ціною, зазначеній у видатковій накладній на кожну партію товарів з відстрочкою платежу 30 (тридцять) календарних днів з дня отримання товару. Строк оплати є обов'язковим для покупця з моменту підписання видаткової накладної.
Положення даного пункту щодо строків оплати застосовується до видаткової накладної № СРН-0000384 від 19.10.2012р.
Згідно додаткової угоди № 1 від 14.01.2013р. п. 3.1. договору викладено у наступній редакції: «Покупець оплачує поставлений товар за ціною, зазначеній у видатковій накладній на кожну партію товарів з відстрочкою платежу 45 (сорок п'ять) календарних днів з дня отримання товару. Строк оплати є обов'язковим для покупця з моменту підписання видаткової накладної.»
Положення п. 3.1. договору в редакції додаткової угоди № 1 від 14.01.2013р. застосовуються до решти видаткових накладних.
Таким чином, строк виконання грошового зобов'язання по оплаті за даним договором на момент звернення позивача з позовом до суду настав.
Посилання апелянта (відповідача) на сплату ним 1 000, 00 грн. згідно платіжного доручення № 004855 на користь позивача та наявність заборгованості за спірним договором в розмірі 226 903, 74 грн., не заслуговують на увагу, оскільки з наданого платіжного доручення № 004855 вбачається, що оплата 1 000, 00 грн. відбулась лише 30.10.2013р., тобто після прийняття місцевим господарським судом рішення по справі (19.09.2013р.), що не може бути підставою для скасування цілком законного рішення суду.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором у розмірі 227 903, 74 грн.
Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем зобов'язання щодо оплати товару, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 8 163, 61 грн. пені, 2 370, 01 грн. 3% річних, нарахованих станом на 22.05.2013р. на суму боргу, що виникла окремо по кожній видатковій накладній, перелік яких наведений у позовній заяві.
Також, позивачем на суму заборгованості 72 137, 10 грн., яка виникла згідно видаткової накладної № СРН-0000384 від 19.10.2012р., нараховано інфляційні втрати в сумі 288, 54 грн. за період з листопада 2012р. по січень 2013р.
Згідно п. 6.1. договору при порушенні терміну оплати покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочки платежу.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як зазначено в статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Частинами 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України та ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Колегія суддів, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені, погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що він є арифметично невірним і складає 8 172,19 грн.
Проте, виходячи з того, що позивачем заявлено до стягнення 8 163, 61 грн. пені, заяв про збільшення розміру позовних вимог позивачем не подавалось, а господарський суд позбавлений права самостійно виходити за межі позовних вимог, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню у заявленій до стягнення сумі - 8 163, 61 грн.
Відповідно до п. 6.6. договору у разі, якщо прострочення покупцем платежу за отриманий товар триває більше 3-х календарних днів з дня настання терміну платежу, продавець маж право крім стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та пені, вимагати, а покупець зобов'язаний сплатити 3% річних від простроченої суми заборгованості за весь період прострочення (ст. 625 Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. № 435-VI).
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Колегія суддів, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 3% річних, погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 370, 01 грн. 3% річних є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат на суму заборгованості 72 137, 10 грн., яка виникла згідно видаткової накладної № СРН-0000384 від 19.10.2012р., нарахованих за період з листопада 2012р. по січень 2013р., колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце протягом повного календарного місяця, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться «ланцюговим» методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007р. № 265 «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін»).
Крім того, згідно п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012 сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) [див. постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011р. № 23/466 та лист Верховного Суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» від 03.04.1997р. № 62-97р].
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012р. № 52/30).
Таким чином, беручи до уваги умови договору та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню за розрахунком суду в розмірі 216, 41 грн., відповідно в іншій частині вимог щодо стягнення інфляційних втрат в розмірі 72, 13 грн. (288, 54 грн. - 216, 41 грн.) слід відмовити.
Згідно ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.
Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення від 19.09.2013р.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 85, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Фалбі» на рішення господарського суду міста Києва від 19.09.2013р. у справі № 910/13081/13 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 19.09.2013р. у справі № 910/13081/13 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 910/13081/13 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Повний текст постанови підписано 12.12.2013р.
Головуючий суддя І.М. Скрипка
Судді В.О. Зеленін
А.О. Мальченко