ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
09 грудня 2013 р. Справа № 909/790/13
Господарський суд Івано-Франківської області у складі головуючої судді Кавлак І.П., судді Неверовської Л.М., судді Максимів Т.В., при секретарі судового засідання: Юрчак С.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради
вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, 76004
до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю "Турбота"
вул. Січових Стрільців,76 Б, м. Івано-Франківськ, 76000
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фінансового управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради
Івано-Франківської області, вул. Дністровська, 28, м. Івано-Франківськ, 76015
про стягнення 184379 грн. 19 коп, в тому числі:
121094 грн. 48 коп. основної заборгованості, 48667 грн. 62 коп. пені,
14617 грн. 09 коп. 3 % річних
За участю представників:
від позивача: Челах А.В - спеціаліст 1-ї категорії юридичного відділу,
(довіреність № 2/01-20/66-в від 02.01.13);
від відповідача: Деренько В.Д. - представник, (довіреність №13 від 12.08.13);
від третьої особи:Чекайло В.М. - представник,( довіреність № 2-15/339 від 25.07.13)
Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради звернувся до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Турбота" про стягнення 716 607 грн. 19 коп., з яких: 681 384 грн. 08 коп. основного боргу, 28 711 грн. 47 коп. пені, 5 830 грн. 26 коп. 3% річних та 681 грн. 38 коп. інфляційних втрат.
Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 10.07.13 порушено провадження у справі, залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фінансове управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області.
Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 23.07.13 розгляд справи відкладено на 12.08.13, в порядку ст. 77 ГПК України.
Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 12.08.13 продовжено строк розгляду спору на 15 днів відповідно до приписів ст. 69 ГПК України та відкладено розгляд справи на 24.09.13.
Через канцелярію господарського суду від відповідача надійшло клопотання про колегіальний розгляд справи (вих. № 18 від 23.09.13; вх. № 14908/13 від 24.09.13). В судовому засіданні представник відповідача підтримав зазначене вище клопотання.
Ухвалою господарського суду від 24.09.13 розгляд справи відкладено в зв'язку з необхідністю вирішення питання про колегіальний розгляд справи.
Розпорядженням заступника голови господарського суду Івано-Франківської області від 24.09.13 справу скеровано до колегіального розгляду; до складу суду введено суддів Максимів Т.В. та Неверовську Л.М.
Ухвалами господарського суду від 25.09.13, від 21.10.13 та від 06.11.13, розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 ГПК України.
Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 25.11.13 продовжено строк розгляду спору на 15 днів відповідно до приписів ст. 69 ГПК України та відкладено розгляд справи на 09.12.13.
Позивач в судовому засіданні подав заяву про зменшення розміру позовних вимог (вих. № 2024/09-1516 від 09.12.13; вх. № 19608/13 від 10.12.13), відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 184379 грн. 19 коп, в тому числі: 121094 грн. 48 коп. основної заборгованості, 48667 грн. 62 коп. пені, 14617 грн. 09 коп. 3 % річних.
Виходячи з положень ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, а тому заява позивача про зменшення позовних вимог підлягає прийняттю судом до розгляду по суті, відповідно до зменшення розміру позовних вимог. При цьому суд виходить з того, що зменшення розміру позовних вимог не порушує процесуальних прав відповідача.
Присутнім в судових засіданнях представником позивача підтримано позовні вимоги, вважаючи їх обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові.
В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору № 198 про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста від 25.12.09, додаткових угод до договору від 23 грудня 2010 року, від 20 грудня 2011 року та від 12 березня 2013 року, в частині сплати пайового внеску, у зв»язку з чим у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість. З огляду на прострочку платежів, відповідачу нараховано 48667 грн. 62 коп. пені та 14617 грн. 09 коп. 3 % річних.
Представник відповідача позов в частині основного боргу в сумі 121094 грн. 48 коп. визнає.
Згідно вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом у нарадчій кімнаті за результатами оцінки поданих доказів.
Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні проголошена вступна та резолютивна частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно дослідивши фактичні обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи, об»єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд вважає, що позовні вимоги обгрунтовані з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 25 грудня 2009 року між позивачем (далі - виконком) та відповідачем (далі - замовник) укладено договір № 198 про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста.
У відповідності до п.1.1 договору, замовник, що здійснює реконструкцію власної будівлі дитячого садка під готельний комплекс та будівництво житлових будинків на орендованій земельній ділянці на вул. Січових Стрільців, 76 Б (І черга), в порядку та на умовах, визначених договором, бере участь у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Івано-Франківська.
Згідно п. 2.1. договору, замовник зобов'язався сплатити пайовий внесок у розмірі та у терміни, визначені договором.
Пунктом 3.1. договору встановлено, що розрахунок розміру пайового внеску здійснюється відповідно до додатку 1 до договору.
Відповідно до п. 3.2 договору сторони погодили, що замовник сплачує пайовий внесок в сумі 360429 грн. 06 коп. єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.
13 грудня 2010 року позивачем отримано заяву відповідача (вих.№ 284 від 10 грудня 2010 року) про відтермінування сплати пайового внеску до 01 січня 2012 року.
23 грудня 2010 року між сторонами укладено додаткову угоду до договору № 198 про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста, згідно якої погоджено відстрочку платежу за договором про пайову участь № 198 від 25 грудня 2009 року у запропонований замовником термін до 01.01.12 у розмірі 360429 грн. 06 коп. Термін сплати пайового внеску не повинен перевищувати 1 січня 2012 року.
20 грудня 2011 року між сторонами укладено додаткову угоду до договору № 198 про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста, згідно якої погоджено відстрочку платежу , який підлягає сплаті замовником на підставі договору № 198 від 25 грудня 2009 року, згідно із графіком, який є невід»ємною частиною додаткової угоди. Граничний термін сплати пайового внеску не повинен перевищувати 1 січня 2013 року.
12 березня 2013 року між сторонами укладено додаткову угоду про внесення змін до договору № 198 про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста. Сторони вирішили змінити та викласти в новій редакції пункт 3.2 договору № 198 від 25 грудня 2009 року, а саме: « 3.2 Замовник сплачує пайовий внесок в сумі 753464 грн. 08 коп. в 7-денний термін з моменту підписання додаткової угоди.» Сума пайового внеску визначена згідно додатку №2, який є невід»ємною частиною договору.»
В порушення умов договору та зазначених вище додаткових угод, відповідач взяті на себе зобов'язання щодо сплати пайового внеску виконав частково в сумі 72080 грн., в решті 681384 грн. 08 коп. утворилася заборгованість.
З метою досудового врегулювання спору, позивачем було подано відповідачу претензію-вимогу № 2-07/217 про сплату в 10-ти денний термін заборгованості в сумі 681384 грн. 08 коп.; претензія отримана 28.03.2013. Проте, вимога щодо сплати заборгованості залишена без відповіді та задоволення.
За змістом ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір.
Оскільки Договір № 198 про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста від 25.12.09 підписано повноважними представниками сторін, підписи засвідчено печатками юридичних осіб, сторонами погоджено всі умови договору та досягнуто згоди щодо виконання умов останнього, дотримання положень такого Договору є обов'язковими як для позивача, так і для відповідача. Вказаний договір, укладений між сторонами в межах чинного законодавства України - є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (ст. 204 Цивільного кодексу України).
Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Приписами статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Пунктом 1 ст. 612 ЦК України визначено, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з п. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань не надав, доводи позивача не спростував.
Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Положеннями ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Приписами ст.33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.
Відповідачем не подано жодних документальних доказів, які б спростовували доводи позивача щодо належної сплати пайових внесків.
Оскільки, судом встановлено факт порушення відповідачем свого зобов'язання щодо сплати пайового внеску, даний факт визнається представником відповідача, вимога позивача про стягнення заборгованості в сумі 121094 грн. 48 коп. обґрунтована та підлягає задоволенню.
Факт прострочки виконання грошового зобов'язання за договором № 198 про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста від 25.12.09 підтверджується матеріалами справи та визнається відповідачем в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Приписами ст.546, ст.549 ЦК України, ст.ст. 230-232 ГК України визначено, що одним із видів забезпечення виконання зобов'язання є неустойка у формі пені, штрафу, яка сплачується боржником у разі порушення зобов'язання. Згідно ч.2 ст. 551 ЦК України, п.4 ст.231 ГК України, якщо предметом неустойки є грошова сума і її розмір законом не визначений, розмір неустойки встановлюється договором.
Пунктом 5.1. договору сторони обумовили, що при простроченні платежів, визначених пунктами 3.2 Договору, замовник сплачує виконкому суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, три проценти річних від простроченої суми та пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.
Згідно з ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 вказаного Закону встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Положеннями статті 625 чинного Цивільного кодексу України передбачено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов»язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.
Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору (ст.ст. 612, 625 ЦК України).
Судом перевірено правильність нарахування позивачем пені та 3% річних. Наявний в матеріалах справи розрахунок 3% є арифметично вірним.
Зважаючи на те, що факт прострочки виконання грошового зобов»язання за договором № 198 про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста від 25.12.09 визнається відповідачем, підтверджується матеріалами справи, з урахуванням положень укладеного сторонами Договору, суд вважає вимогу щодо стягнення 3 % річних в сумі 14617 грн. 09 коп. обгрунтованою та такою, що підлягають задоволенню.
Щодо заявленої позивачем до стягнення пені слід зазначити наступне.
Позивачем заявлено стягнення пеня в сумі 48667 грн. 62 коп. за період з 20.03.13 по 05.12.13.
Відповідно до приписів ч.6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
З огляду на вищевикладене, позивачем невірно визначено період нарахування пені.
Згідно з правильним розрахунком, проведеним судом (розрахунок додається), з відповідача на користь позивача підлягає до стягненню пеня в сумі 49152 грн. 99 коп., розрахована в ІПС «Законодавство», тобто більша від суми нарахованої позивачем, тому суд задовольняє пеню в сумі 48667 грн. 62 коп. - в межах заявлених позовних вимог.
Судовий збір за правилами ст. 49 ГПК України слід покласти на відповідача.
На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст. 124 Конституції України, ст.ст. 173, 175, 193, 216, 230-232 ГК України, ст.ст. 11, 204, 526, 530, 546, 549, 551, 599, 610, 612, 614, 625 ЦК України, керуючись ст.ст. 4-3, 22, 33, 49, ст. 82, ст.ст. 83-85Господарського процесуального кодексу України, суд
позов Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Турбота" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фінансового управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області про стягнення 184379 грн. 19 коп, в тому числі: 121094 грн. 48 коп. основної заборгованості, 48667 грн. 62 коп. пені, 14617 грн. 09 коп. 3 % річних задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Турбота" (вул. Січових Стрільців,76 Б, м. Івано-Франківськ, 76000; код 32360511) на користь виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, 76000, і.к. 04054346; одержувач платежу: МБ м. Івано-Франківська 24170000, код 37952250, розрахунковий рахунок 31511921700002, МФО 836014, УДКСУ в м. Івано-Франківську, призначення платежу: на інфраструктуру міста ) - 121094(сто двадцять одну тисячу дев»яносто чотири) грн. 48 коп. основного боргу, 48667(сорок вісім тисяч шістсот шістдесят сім) грн. 62 коп. пені, 14617(чотирнадцять тисяч шістсот сімнадцять) грн. 09 коп. 3 % річних та 3687(три тисячі шістсот вісімдесят сім) грн. 58 коп. судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 16.12.13
Головуючий суддя І.П. Кавлак
Суддя Л.М. Неверовська
Суддя Т.В. Максимів
Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"
________________ Кавлак І. П. 16.12.13