12 грудня 2013 р. Справа № 902/493/13
Провадження № 18/902/39/13
Господарський суд Вінницької області у складі: головуючого судді - Матвійчука Василя Васильовича, суддів: Маслія Ігоря Володимировича, Мельника Петра Антоновича, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: заступника Вінницького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі: Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційний відділ м. Вінниці
до: Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, м. Вінниця
про стягнення 51 742,10 грн., розірвання договору та зобов'язання до вчинення дій
при секретарі судового засідання Солоненко Т.В.
за участю представників сторін:
позивача 1: Ткачук О.С., довіреність № 220/977/д від 11.12.2012 року;
позивача 2: Ткачук О.С., довіреність № 3566 від 14.11.2013 року;
відповідач: ОСОБА_1, паспорт.
присутні: ОСОБА_3, паспорт серії НОМЕР_1 виданий ЦВМ Дзержинського РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області 24.06.2011 р., наказ № 73 о/с від 22.10.2013 року - стажист на посаді прокурора
Заступник Вінницького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави, в особі: Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниці звернувся до господарського суду Вінницької області з позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, з наступними позовними вимогами:
- стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 на користь КЕВ м. Вінниці заборгованість в сумі 51 742,10 грн;
- розірвати договір оренди № 3/2006 від 01.01.2006 року, який укладено між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Вінниця та СПД ОСОБА_1;
- зобов'язати СПД ОСОБА_1 повернути у 15-денний строк за актом приймання-передавання нежитлові приміщення, які нив використовуються, згідно договору оренди № 3/2006.
Ухвалою суду від 03.04.2013 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/493/13 з призначенням до розгляду в судовому засіданні.
Розгляд справи неодноразово відкладався у узятку з невиконанням сторонами вимог суду в частині надання доказів необхідних для вирішення спору в даній справі та зміною складу суду в даній справі.
В процесі розгляду справи прокурор за погодженням з позивачами подавав заяви про збільшення та зменшення позовних вимог.
Так, заявою від 27.05.2013 року прокурор збільшив позовні вимоги та просив стягнути з СПД ОСОБА_1 на користь КЕВ м. Вінниці заборгованість в сумі 73 535,30 грн.; розірвати договір оренди № 3/2006 від 01.01.2006 року, який укладено між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Вінниця та СПД ОСОБА_1; зобов'язати СПД ОСОБА_1 повернути нежитлові приміщення площею 78,9 кв.м., 29,3 кв.м., інв. № 278 та технологічний майданчик площею 600 кв.м., що знаходяться за адресою АДРЕСА_1.
В заяві від 24.10.2013 року прокурор та позивачі збільшили позовні вимоги в частині періоду та зменшили в частині суми заборгованості, просили стягнути з СПД ОСОБА_1 на користь КЕВ м. Вінниця заборгованості по сплаті орендної плати по договору оренди № 3/2006 від 01.01.2006 року за період з 01.01.2001 року по 23.09.2013 року в сумі 37 156,89 грн.. В решті позовні вимоги залишились незмінними.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 01.01.2006 року між Вінницькою квартирно-експлуатаційною частиною району та ФОП ОСОБА_1 було укладено договір оренди №3/2006 нежитлових приміщень, технологічного майданчика розташованих на території бази Вінницької КЕЧ району. Предметом договору є нерухоме майно - побутові приміщення інв. №278 площею 78,9 кв.м., побутові приміщення інв.№278 площею 29,3 кв.м., сховище для техніки інв. №304 площею 79,4 кв.м., технологічний майданчик площею 2700 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1.
01.01.2006 року вказані приміщення по акту прийому-передачі передані орендарю. В подальшому відповідач повернув частину орендованого майна, у зв'язку з чим, в користуванні орендаря залишилось приміщення будівлі складу інв. № 278 загальною площею 108,2 кв.м. та технологічний майданчик площею 600 кв.м. військового містечка № 2.
Відповідно до пунктів 3.1. - 3.3. та 5.2. договору відповідач зобов'язаний своєчасно та у повному обсязі перераховувати встановлений розмір орендної плати на рахунок орендодавця.
У зв'язку з несвоєчасною сплатою СПД ОСОБА_1 орендних платежів в період з 01.01.2013 року виникла та почала зростати заборгованість.
На адресу СПД ОСОБА_1 неодноразово направлялись претензії з вимогою погасити заборгованість, які залишені останнім без відповіді та задоволення.
Враховуючи факт наявності заборгованості з орендної плати понад три місяці позивачем надіслано на адресу відповідача лист - відмову від договору та вимогу повернути об'єкт оренди. Проте, відповідачем вказану вимогу не виконано, об'єкт оренди не повернуто, що слугувало підставою звернення до суду з даним позовом.
Відповідач у відзивах від 27.05.2013 року, від 27.08.2013 року, поясненнях від 24.09.2013 року, від 24.10.2013 року, від 07.11.2013 року заперечує проти позову з наступних підстав.
По-перше. Договір оренди від 01.01.2006 року укладено між ФОП ОСОБА_1 та КЕЧ м. Вінниці, тоді як другим позивачем за даним позовом є КЕВ м. Вінниці. При цьому, в позові не зазначено яким саме чином, коли, згідно яких документів відбулась заміна орендодавця КЕЧ м. Вінниця на КЕВ м. Вінниця.
По-друге. Розрахунок ціни позову проведено відповідно до рахунків виписаних однією датою. До того ж в матеріалах справи відсутні докази отримання орендарем вказаних рахунків. Також не зазначено, яким саме чином проведено розрахунок компенсації податку на землю. При нарахуванні орендної плати позивачем проведено коригування орендної плати на індекс інфляції лише у разі його зростання.
По-третє. Позивачем збільшено розмір орендної плати в односторонньому порядку, тоді як положеннями договору (п. 10.3.) зазначено, що зміни і доповнення допускаються за взаємною згодою сторін.
По-четверте. Заявляючи вимогу про розірвання договору оренди та повернення нежитлового приміщення позивачем не зазначено на підставі яких норм законодавства та умов договору договір підлягає розірванню.
Перевіривши доводи учасників процесу доказами та оцінивши їх на засадах всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, судом встановлено наступне.
01.01.2006 року між Вінницькою квартирно-експлуатаційною частиною району та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено договір оренди нежитлових приміщень, технологічного майданчика розташованих на території бази Вінницької КЕЧ району АДРЕСА_1.
Пунктом 1.1. договором передбачено, що орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме військове майно приміщення будівлі побутові приміщення інв. №278 площею 78,9 м.кв., 29,3 м.кв.; приміщення будівлі сховище для техніки інв № 304 площею 79,4 м.кв. та технологічний майданчик площею 2700 м.кв., які розміщені за адресою: АДРЕСА_1 , що знаходяться на балансі та обліку в Вінницькій КЕЧ району.
Відповідно до п. 2.2. договору власником майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди.
У разі припинення договору майно повертається орендарем орендодавцю в належному стані, не гіршому ніж на час передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу. Орендодавець повинен скласти акт приймання-передачі та прийняти майно протягом одного місяця (п. 2.4. договору).
Орендар повертає майно орендодавцю аналогічно порядку, встановленому при передачі майна орендарю цим договором. Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі (п. 2.5. договору).
Орендна плата визначається на підставі методики розрахунку орендної плати затвердженої Кабінетом Міністрів України і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (квітень) - 1562,45 грн.. За результатами конкурсу і домовленістю з орендарем встановлюється без ПДВ за базовий місяць розрахунку (квітень) - 1675,76 грн.. Орендна плата за перший місяць оренди визначається шляхом коригування базової орендної плати на індекси інфляції за період з базового до першого місяця оренди. (п. 3.1. договору).
Відповідно до п. 10.1. цей договір діє з 1 січня 2006 р. строком на п'ять років.
Відповідно до п. 10.6. договору у разі відсутності заяви орендаря про припинення чи укладення договору оренди на новий строк протягом місяця до закінчення строку оренди, дія договору оренди припиняється після закінчення строку, на який його було укладено.
Відповідно до п.10.9. чинність цього договору припиняється, окрім іншого, внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.
На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв приміщення будівлі 1972/1987 року будівництва, інв.№278 в/м №2 загальною площею 78,9 м.кв., 29,3 м. кв. під офіс. Приміщення будівлі 1987 року будівництва інв. № 304 в/м №2 площею 79,4 м кв. під склад будівельних матеріалів. Технологічний майданчик площею 2700 м. кв. передається під складування будівельних матеріалів. Об'єкти розташовані за адресою АДРЕСА_1..
01.07.2006 року сторонами підписано додаткову угоду до договору оренди від 01.01.2006 року № 3/2006, якою, з поміж іншого, у зв'язку зі зміною балансоутримувача, до договору оренди внесено зміни і орендодавцем визначено КЕВ м. Вінниці.
Відповідно до акту приймання-передачі нерухомого майна від 28.03.2007 року ФОП ОСОБА_1 передав, а КЕВ м. Вінниці прийняла нерухоме майно, яке здавалося в оренду згідно договору оренди №3/2006 від 01.01.2006 року, а саме приміщення у будівлі інв. №304 площею 79,4 м, частину майданчика площею 600 м, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1.
13.04.2007 року між сторонами укладено додатковий договір до договору оренди від 01.01.2006 року № 3/2006 та додаткової угоди від 01.07.2006 року, яким, з поміж іншого, пункт 3.1. розділу 3 договору викладено в наступній редакції: «Орендна плата встановлена без ПДВ за базовий та перший місяць оренди січень 2007 року на рівні 2 868,71 грн. за домовленістю з врахуванням моніторингу орендної плати на аналогічних об'єктах оренди, але не нижче орендної плати визначеної на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 року № 786 ( із змінами і доповненнями внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2006 року за № 1846), яка становить без ПДВ за базовий та перший місяць оренди січень 2007 року 2 597,70 грн.. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Орендна плата за наступні місяці оренди визначається шляхом коригування орендної плати за перший місяць оренди на індекси інфляції за наступні місяці.
Відповідно до акту приймання-передачі нерухомого майна від 03.03.2008р. ФОП ОСОБА_1 передав, а КЕВ м. Вінниці прийняла нерухоме майно, яке здавалося в оренду згідно договору оренди №3/2006 від 01.01.2006 року, а саме частину технологічного майданчика площею 1500 м.кв., що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 .
Постановою Кабінету Міністрів України № 316 від 25.03.2009 року встановлено, що до 01.01.2011 року орендні ставки, визначені в додатку 2 до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року № 786, крім ставок, визначених пунктами 1-3 зазначеного додатка, застосовуються у розмірі 45 відсотків встановленого обсягу.
На виконання даної постанови КМУ № 316 від 25.03.2009 року, начальником Західного територіального КЕУ було надіслано до КЕВ м. Вінниці розпорядження № 303/23/1/1089/727 від 01.06.2009 року, яким наказано зробити розрахунок орендної плати орендарям з урахуванням зменшеної ставки. У зв'язку з цим КЕВ м. Вінниці було зменшено орендну плату по договору оренди № 3/2006 від 01.01.2006 року, та зроблено розрахунок орендної плати з травня 2009 року по грудень 2010 року.
Зважаючи на те, що постановою КМУ № 316 від 25.03.2009 року було передбачено зменшення ставок за оренду на певний період, і 31 грудня 2010 року закінчилося тимчасове застосування понижуванильних коефіцієнтів до орендних ставок за нерухоме державне майно, то з 01.01.2011 року розмір орендної плати приведений у відповідність до договору.
Як встановлено судом, відповідачем розрахунки за договором в період з 01.01.2011 року проводив розрахунки по орендним платежам з порушенням строків, визначених договором, та не в повному розмірі. Вказана обставина, на думку позивача, є підставою для розірвання договору оренди № 3/2006 від 01.01.2006 року та зобов'язання відповідача повернути орендоване майно.
Беручи до уваги встановлені обставини, суд зважає, що договір, укладений між позивачем та відповідачем за своєю правовою природою є договором найму (оренди).
Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (ч.1. ст. 760 ЦК України).
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); виконання зобов'язань; страхування орендарем взятого ним в оренду майна.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» оцінка об'єкта оренди здійснюється за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Оцінка об'єкта оренди передує укладенню договору оренди. У разі якщо на момент продовження дії договору оренди остання оцінка об'єкта оренди була зроблена більш як три роки тому, для продовження (поновлення) договору оренди провадиться оцінка об'єкта оренди.
Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.3 ст.18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
Таким чином, порушення орендарем такого обов'язку за договором оренди державного (комунального) майна, як своєчасне внесення орендної плати у повному обсязі, в розумінні ч.3 ст.26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання договору оренди в судовому порядку.
Розглядаючи даний спір по суті, суд зважає на таке.
Так, за загальним правилом, визначеним у ст. 12 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору. При цьому, Закон не встановлює загальнообов'язковості нотаріального посвідчення (нотаріальної форми) та державної реєстрації договору оренди державного та комунального майна.
Разом з тим, нормами ст. ст. 793, 794 ЦК України встановлено обов'язкове нотаріальне посвідчення та державну реєстрацію для договорів оренди будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладених строком на три роки і більше.
Враховуючи, що ЦК України прийнятий пізніше Закону України "Про оренду державного та комунального майна", правові норми цього Кодексу щодо нотаріального посвідчення та державної реєстрації договорів оренди будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладених строком на три роки і більше, мають перевагу у застосуванні перед нормами цього Закону, які вимагають лише додержання письмової форми договору державного та комунального майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 209 та ч. 1 ст.210 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.
Статтею 220 цього ж Кодексу передбачено, що у разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним; якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним; у цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Зі змісту ч. 3 ст. 640 ЦК України вбачається, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації. Норма частини третьої вказаної статті пов'язує настання моменту укладення договору з моментом нотаріального посвідчення або (та) моментом державної реєстрації.
Згідно статей 210 та 640 цього Кодексу не є вчиненим правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.
Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 22 травня 2013 року у справі № 5020-684/2012.
В пункті 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 року «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» зазначено, що не вважаються вчиненими правочини (укладеними господарські договори), в яких (за якими) зокрема не здійснено державну реєстрацію або нотаріальне посвідчення, необхідні для його вчинення.
Як встановлено судом, при укладенні договору оренди № 3/2006 сторонами не дотримано вимог наведених вище законодавчих приписів щодо нотаріального посвідчення та державної реєстрації договору, а тому в силу ч. 1 ст. 220, ч. 2 ст. 215 та ч. 1 ст. 216 ЦК України, даний договір не створює юридичних наслідків.
В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.
За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
Заперечення відповідача не беруться судом до уваги, оскільки не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи.
Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених вимог та наведених підстав позову, суд дійшов висновку про необґрунтованість позову та відмовляє у його задоволенні.
Відповідно до п. 4.6 Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.
З урахуванням цього, судовий збір стягується за результатами розгляду справи пропорційно з позивачів в дохід державного бюджету.
Керуючись ст.ст.43, 32, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -
1. В позові заступника Вінницького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави, в особі: Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниці до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, про стягнення заборгованості в сумі 37 156,89 грн.; розірвання договору оренди № 3/2006 від 01.01.2006 року, який укладено між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Вінниця та СПД ОСОБА_1 та зобов'язання СПД ОСОБА_1 повернути нежитлові приміщення площею 78,9 кв.м., 29,3 кв.м., інв. № 278 та технологічний майданчик площею 600 кв.м., що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 відмовити.
2. Стягнути з Міністерства оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлоський, 6, код ЄДРПОУ 22990305) в доход Державного бюджету України 2 007 (дві тисячі сім) грн. 25 коп. судового збору.
3. Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниці (21007, м. Вінниця, вул.. Червоноармійська, 87, код ЄДРПОУ 08320218) в доход Державного бюджету України 2 007 (дві тисячі сім) грн. 25 коп. судового збору
4. Копію рішення згідно ст. 87 ГПК України направити Міністерству оборони України рекомендованим листом.
Повне рішення складено 16.12.2013р.
Головуючий суддя В. Матвійчук
Судді: П. Мельник
І. Маслій
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - Міністерство оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлоський, 6)