ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/16809/13 04.12.13
За позовом Приватного підприємства Компанія «Надежда»
до Інституту біоорганічної хімії та нафтохімії Національної академії наук України
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Інспекція з питань прав споживачів у Сумській області
про визнання недійсним протоколу дослідження показників якості
Судді: Пригунова А.Б. (головуюча)
Любченко М.О.
Марченко О.В.
Представники:
від позивача: не з'явились
від відповідача: Кашковський В.І., Рогозін М.В.
від третьої особи: з'явились
Приватне підприємство Компанія «Надежда» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Інституту біоорганічної хімії та нафтохімії Національної академії наук України про визнання недійсним протоколу дослідження показників якості № 029/13 від 16.07.2013 р., виконаного Випробувальною лабораторією Інституту біоорганічної хімії та нафтохімії Національної академії наук України. Позовні вимоги обґрунтовані невідповідністю вказаного акту вимогам Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2013 р. порушено провадження у справі № 910/16809/13 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 09.10.2013 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи та залучено третьою особою, як не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Інспекцію з питань прав споживачів у Сумській області.
Розгляд даної справи переносився в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
У процесі розгляду справи третя особа надала письмові пояснення по справі, у яких відзначає, що відбір зразків продукції для визначення якісних показників було здійснено у відповідності до вимог Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2013 р. призначено колегіальний розгляд даної справи.
Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 23.10.2013 р. визначено склад суду для подальшого розгляду справи № 910/16809/13 - Пригунова А.Б. (головуюча), Марченко О.В. та Любченко М.О.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2013 р. колегією суддів у складі Пригунова А.Б. (головуюча), Марченко О.В. та Любченко М.О. справу № 910/16809/13 прийнято до свого провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні за участю представників сторін та третьої особи.
03.12.2013 р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Приватного підприємства Компанія «Надежда» надійшла заява про розгляд справи без участі представника.
У даному судовому засіданні представник відповідача подав відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив, мотивуючи свої заперечення тим, що до обов'язків відповідача належить вчасне проведення лабораторних досліджень за показниками, які визначає третя особа та які входять в галузь акредитації лабораторії Інституту біоорганічної хімії та нафтохімії Національної академії наук України а також нести відповідальність за об'єктивність та достовірність лабораторних досліджень продукції.
Представники позивача та третьої особи на виклик суду не з'явились, про поважні причини неявки суд не повідомили.
Суд вважає за необхідне відзначити, що Полтавським окружним адміністративним судом винесено ухвалу № 816/5918/13-а про відмову у відкритті провадження в частині позовних вимог Приватного підприємства "Компанія "Надежда" до Інституту біоорганічної хімії та нафтохімії Національної академії наук України про визнання протиправним та скасування протоколу дослідження показників якості з підстав, що ані позивач, ані Інститут біоорганічної хімії та нафтохімії Національної академії наук України не є суб'єктами владних повноважень та заявлені позовні вимоги не містять ознак публічно-правового спору в розмінні ст.ст. 2, 3 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак - спір не відноситься до адміністративної юрисдикції та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
В той же час Полтавський окружний адміністративний суд відзначає, що позовні вимоги в частині скасування протоколу дослідження показників якості № 029/13 від 16.07.2013 р., підлягає розгляду в порядку господарського судочинства відповідно до ст.ст. 1, 12 Господарського процесуального кодексу України.
За приписами п. 14 постанови Пленум у Вищого господарського кодексу України від 24.10.2011 р. № 10 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» якщо в законодавчому акті підвідомчість спорів визначена альтернативно: суду чи господарському суду, або зазначено, що спір вирішується в судовому порядку, господарському суду слід виходити з суб'єктного складу учасників спору та характеру спірних правовідносин.
Тож, на підставі вищенаведеного даний спір розглядається в порядку господарського судочинства Господарським судом місті Києва.
Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками провадження у справі, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.
У судовому засіданні 04.12.2013 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників провадження у справі, Господарський суд міста Києва, -
16.07.2013 р. Випробувальною лабораторією Інституту біоорганічної хімії та нафтохімії Національної академії наук України проведено дослідження показників якості бензину автомобільного неетильованого А-95 «Premium» класу В, за результатами якого встановлено невідповідність бензину вимогам ДСТУ 4839:2007 «Бензин автомобільний підвищеної якості. Технічні умови» за показником 10 - об'ємна частка бензолу.
Результати дослідження бензину зафіксовані у протоколі дослідження показників якості № 029/13 від 16.07.2013 р., затвердженому керівником випробувальної лабораторії Інституту біоорганічної хімії та нафтохімії Національної академії наук України.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначає, що протокол дослідження показників якості № 029/13 від 16.07.2013 р. складено з порушенням Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України № 271/121 від 04.06.2007 р. щодо оформлення відбору проб зразків продукції, яка підлягає дослідженню, у зв'язку з чим дослідження відібраної проби проведено з порушенням вимог чинного законодавства України.
На підставі вищенаведеного, позивач стверджує, що протокол дослідження показників якості № 029/13 від 16.07.2013 р. не відповідає встановленим вимогам та має бути визнаний недійсним у судовому порядку.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
За приписами ст. 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
До заходів державного нагляду (контролю) Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» відносить планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» орган державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, під час здійснення державного нагляду (контролю) має право відбирати зразки продукції, призначати експертизу, одержувати пояснення, довідки, документи, матеріали, відомості з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю), відповідно до закону.
Статтею 17 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» встановлено, що для з'ясування питань, пов'язаних зі здійсненням державного нагляду (контролю), за рішенням керівника органу державного нагляду (контролю) або його заступника може призначатися експертиза (випробування). Посадові особи, які здійснюють державний нагляд (контроль), зобов'язані ознайомити суб'єкта господарювання з рішенням про призначення експертизи (випробування), а після її закінчення - з висновком експертизи (випробування).
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» у разі незгоди з результатами експертизи (випробування) суб'єкт господарювання має право оскаржити їх у суді.
Розглядаючи даний спір по суті, судом встановлено, що дослідження показників якості бензину автомобільного неетильованого А-95 «Premium» класу В проводилось на замовлення Інспекції з питань прав споживачів у Сумській області та за наданими нею зразками продукції, відбір яких здійснено 02.07.2013 р., про що свідчить відповідний акт № 000038.
При цьому, підставою звернення Приватного підприємства Компанія «Надежда» є суб'єктивна думка останнього про порушення вимог законодавства щодо порядку відбору зразків бензину автомобільного неетильованого А-95 «Premium» класу В для проведення експертизи.
За таких обставин, твердження позивача про порушення відповідачем порядку відбору зразків продукції - бензину автомобільного неетильованого А-95 «Premium» класу В суд визнає необґрунтованими, оскільки такий відбір здійснювався Інспекцією з питань прав споживачів у Сумській області.
В той же час, суд відзначає, що у відповідності до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальні законом до їх підсудності.
За приписами ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі, зокрема, спори про визнання недійсними актів.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Статтею 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.
При цьому, предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондує зі способами захисту права саме - заходами, які прямо передбачені законом з метою припинення оспорювання або порушення суб'єктивних цивільних прав та (або) усунення наслідків такого порушення.
Тобто, за змістом наведених норм до компетенції господарського суду належить, зокрема, розгляд спорів про визнання недійсних актів суб'єктів господарювання, які відповідно до закону або їх установчих документів мають обов'язковий характер для учасників правовідносин, що виникають чи припиняються з прийняттям такого акту.
При цьому, обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.
Згідно роз'яснення, наданого Вищим арбітражним судом "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" від 26.01.2000 р. № 02-5/35, актом є юридична форма рішень відповідного органу, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Оскаржуваний позивачем протокол дослідження показників якості № 029/13 від 16.07.2013 р. фіксує хід та результат дослідження зразків бензину автомобільного неетильованого А-95 «Premium» класу В та, відповідно, не встановлює і не припиняє жодних правових наслідків ані для позивача, ані для відповідача.
Тобто, виходячи з аналізу вищенаведених норм, суд дійшов висновку, що оскаржуваний протокол № 029/13 від 16.07.2013 р. не є актом у розумінні ст. 20 Господарського кодексу України.
Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Рішення суду є правозахисним актом, однак способи захисту повинні кореспондуватись з повноваженнями суду, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Проаналізувавши зміст заявлених Приватним підприємством Компанія «Надежда» позовних вимог, суд дійшов висновку, що фактично останні не відповідають встановленим законом способам захисту прав, а відтак - суд приходить до висновку, що позивачем невірно обрано спосіб захисту його прав та інтересів, які, на його думку, порушено відповідачем.
Відповідно до п. 4.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду міста Києва № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» господарський суд, дійшовши висновку про те, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, повинен відмовити в позові.
Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наведених ним підстав, суд дійшов висновку про відмову у задоволені позову.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 09.12.2013 р.
Судді: Пригунова А.Б. (головуюча)
Любченко М.О.
Марченко О.В.