11.12.2013 Справа № 907/1074/13
За позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області
про визнання неукладеним договору №402 купівлі-продажу об'єкта аукціону - незавершеного будівництва будівлі на Ужоцькому перевалі, що повернута за рішенням суду у державну власність, разом з земельною ділянкою, на якій вона розташована (балансоутримувач: відсутній, місце розташування об'єкта аукціону: АДРЕСА_1) від 04.01.12,
Суддя - Ващиліна Н.М.
Представники:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - Міца О.І., начальник юридичного відділу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області, представник по довіреності №1 від 02.01.13.
СУТЬ СПОРУ: фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 заявлено позов до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області про визнання неукладеним договору №402 купівлі-продажу об'єкта аукціону - незавершеного будівництва будівлі на Ужоцькому перевалі, що повернута за рішенням суду у державну власність, разом з земельною ділянкою, на якій вона розташована (балансоутримувач: відсутній, місце розташування об'єкта аукціону: АДРЕСА_1) від 04.01.12.
В судовому засіданні 11.12.2013 оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст. 85 ГПК України.
Позивач повторно явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, причини неявки не повідомив, витребуваних судом документів не подав, хоча був належним чином повідомлений про розгляд справи (повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення - а.с. 19).
Розгляд справи неодноразово відкладався через неявку позивача, з метою забезпечення правильного та всебічного розгляду справи та для надання можливості позивачу забезпечити належний захист у суді та подати витребувані судом докази.
Витребувані судом докази (а саме: належним чином завірені копії договору №402 від 04.01.12, технічного паспорту на земельну ділянку під об'єктом незавершеного будівництва, стор.3 газети „Відомості приватизації" №45 (688) від 23.11.2011 року) подав представник відповідача, тому відсутні обставини, що перешкоджають розгляду справи по суті, та, відповідно, спір може бути вирішено в даному судовому засіданні, з огляду на що справа розглядається у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.
Позивач в обґрунтування позовних вимог у своїй заяві стверджує, що при укладенні договору сторони не досягли згоди щодо усіх його істотних умов та по ним не досягнуто згоди, у зв'язку з чим він не може вважатися укладеним.
Вказує на те, що у Продавця відсутня проектно-кошторисна документація на зазначений об'єкт незавершеного будівництва, відповідно до якої здійснюється його будівництво та введення в експлуатацію. Відповідно, неможливо встановити, який саме об'єкт підлягає введенню в експлуатацію - умови виконання зобов'язання про введення в експлуатацію не визначені (фактично між сторонами не досягнуто згоди щодо даної істотної умови).
Вважає, що оскаржуваний договір купівлі-продажу суперечить вимогам п. „г" ч. 2 ст. 132 Земельного кодексу України, оскільки не зазначено документ, що підтверджує право власності на земельну ділянку, відтак, не містить істотної умови, а саме посилання на документ, що підтверджує право власності на земельну ділянку. Відповідно, договір не є укладеним. Рішення про відведення земельної ділянки відсутнє, також відсутній акт на землю, посилання на який є істотною умовою договору купівлі-продажу.
Крім того, посилається на те, що п.п. "б" п. 4 розділу III Технічного паспорту на земельну ділянку під об'єктом незавершеного будівництва-будівлі на Ужоцькому перевалі та договору купівлі-продажу суперечать умовам продажу в частині відсутності обтяжень та обмежень користування земельною ділянкою, оскільки п. "д" ч. 2 ст. 132 Земельного кодексу України повинен містити таку істотну умову, як відомості про відсутність або наявність обмежень щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням.
Також позивач вказує, що відсутні документи, які підтверджують факт державної реєстрації даного правочину.
Представник відповідача заперечуює з приводу обґрунтованості доводів позивача з підстав, викладених у поданих суду письмових поясненнях (10-11-03365 від 07.11.2013). Вважає, що Договір повністю відповідає нормам діючого законодавства про приватизацію та примірному договору купівлі-продажу об'єкта аукціону, затвердженому наказом ФДМУ від 18.08.09р. № 1316.
В даному судовому засіданні подав додаткові пояснення (10-11-03776 від 10.12.2013), відповідно до яких проти позову заперечив з огляду на невідповідність обраного позивачем способу захисту визначеним законом способам. Стверджує про відсутність підстав для визнання договору неукладеним, оскільки всі істотні умови сторонами договору були узгоджені.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, суд встановив:
Четвертого січня 2012 року між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (позивачем) та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Закарпатській області (відповідачем) укладено та посвідчено договір купівлі-продажу №402.
У відповідності до п. 2.1. вказаного договору на Продавця покладено обов'язок передати у власність Покупцю об'єкт приватизації державної власності групи Д - незавершене будівництво будівлі на Ужоцькому перевалі, що повернута за рішенням суду у державну власність разом з земельною ділянкою, на якій вона розташована (балансоутримувач - відсутній, місце розташування об'єкта аукціону: АДРЕСА_1), а на Покупця покладено обов'язок прийняти об'єкт аукціону, сплатити ціну продажу і виконати умови, що визначені у цьому договорі.
Відповідно до п.6.3.2. договору на Покупця покладено обов'язок завершити будівництво об'єкта незавершеного будівництва - будівлі на Ужоцькому перевалі та ввести його в експлуатацію протягом п'яти років з моменту підписання акту прийому-передачі.
Позивач заперечує відповідність умов даного правочину вимогам чинного законодавства, вказує на його укладення всупереч вимогам Закону України "Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва", ЦК України, Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Земельному кодексу України, та іншим актам законодавства.
Оцінивши наявні в справі докази, заслухавши пояснення представника відповідача, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
За своєю правовою природою укладений між сторонами договір купівлі-продажу №402 від 04.01.2012р. є договором купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України). Аналогічні положення містяться і в статті 180 Господарського кодексу України.
Рішенням господарського суду Закарпатської області від 05.02.13 у справі №5008/1075/2012 в задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області про визнання недійним договору від 12.01.12 №402 купівлі-продажу об'єкта аукціону - незавершеного будівництва будівлі за адресою АДРЕСА_1 перевалі разом із земельною ділянкою на якій вона розташована - відмовлено. Вказане рішення залишено в силі постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.05.13; постановою Вищого господарського суду України від 12.09.13 касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.05.13 залишено без задоволення, а рішення господарського суду Закарпатської області від 05.02.13 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.05.13 - без змін.
У мотивувальній частині рішення господарського суду Закарпатської області від 05.02.13 у справі №5008/1075/2012 вказано, що підстави вважати договір №402 від 04.01.12 неукладеним відсутні; відзначено про узгодження сторонами договору всіх істотних умов договору зокрема, предмет договору - об'єкт аукціону (пункт 2.1 договору - незавершене будівництво будівлі на Ужоцькому перевалі, що повернута за рішенням суду у державну власність, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1) - об'єкт приватизації, разом із земельною ділянкою державної власності площею 0,50 га, на якій розташований об'єкт приватизації), вартість об'єкту продажу (пункт 2.3 договору), строки сплати та відповідальність за невиконання умов договору, права та обов'язки сторін правочину, порядок переходу права власності на об'єкт продажу, зміну умов договору та його розірвання.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України. Положення названих статей не передбачають такий спосіб захисту порушеного права чи інтересу як визнання договору неукладеним.
Вимога про встановлення факту неукладення договору не призводить до поновлення порушених прав. Така вимога не може бути предметом спору, самостійно розглядатись в окремій справі і є лише встановленням факту, що має юридичне значення, який може встановлюватися господарськими судами лише при існуванні та розгляді між сторонами договору спору про право цивільне.
Оскільки позовна вимога про визнання правочину неукладеним не відповідає передбаченим законом способам захисту цивільних прав та охоронюваних законом інтересів, в задоволенні відповідної вимоги має бути відмовлено; в такому разі можуть заявлятися вимоги, передбачені главою 83 ЦК України (ч.8 п.2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року N 11 „Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та п.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 „Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України" витрати з оплати судового збору покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України,
1. В позові відмовити повністю.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 16.12.2013.
Суддя Н.М. Ващиліна